Справа № 201/457/26
Провадження № 2-н/201/235/2026
про відмову у видачі судового наказу
19 січня 2026 року місто Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Федоріщев С.С., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеною заявою в якій просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на його користь на утримання неповнолітніх синів у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ними повноліття.
Розглянувши заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу необхідно відмовити виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Частиною 2 статті 160 ЦПК України передбачено, що із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За правилами ст. 167 ЦПК України, розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 ЦПК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Проте, доказів на підтвердження проживання дітей з батьком (заявником у справі), суду не надано (довідка про склад сім'ї та фактичне місце проживання, тощо).
Надані витяги з реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання заявника та одного з дітей за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджують факту проживання дітей з батьком, а підтверджують зареєстроване місце проживання, яке у тому числі є відмінним від фактичного місця проживання.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заявником не додано до заяви документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема щодо проживання дітей з батьком.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Таким чином, беручи до уваги те, що заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 167 ЦПК України, суддя,-
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.С. Федоріщев