Єдиний унікальний номер судової справи 201/14574/25
Номер провадження 1-кс/201/4924/2025
18 листопада 2025 року слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання слідчого СВ ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження № 12025042130001595, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зі слів маючого неповну вищу освіту, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
встановив:
Слідчий СВ ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження № 12025042130001595, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2025 року.
З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що групою слідчих СВ ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області під процесуальним керівництвом прокурорів розслідується кримінальне провадження №12025042130001595 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Подане клопотання вмотивоване тим, що солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 3, 27 Конституції України та законів України, Військової присяги став на шлях вчинення умисного кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності.
15 листопада 2025 року близько 18 години 49 хвилин, ОСОБА_4 на автомобілі марки SsangYong д/н НОМЕР_3 , який належить йому на праві власності, рухався по автомобільній дорозі по проспекту Праці, біля буд. 8 в м. Дніпро, на проїжджій частині навпроти ресторану «Мова», де побачив потерпілого ОСОБА_8 який намагався перейти проїжджу частину, внаслідок чого спровокував ОСОБА_4 різко змінити траєкторію руху, після чого у ОСОБА_4 склалося негативне ставлення до потерпілого та виник раптовий злочинний умисел, направлений на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї у відношенні потерпілого ОСОБА_8 .
Так, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_4 перебуваючи у вказаному транспортному засобі, зупинився на узбіччі та відчинив водійське скло та після чого потерпілий підійшов до ОСОБА_4 та звернувся до нього із проханням пригостити цигаркою.
Далі, реалізуючи злочинний умисел, направлений на хуліганство, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих правил поведінки і моральності в громадських місцях, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що він перебуває у густозаселеному районі міста серед житлових будинків, навпроти ресторану «Мова» в якому в вечір п?ятниці відпочиває значна кількість людей, діючи умисно, ОСОБА_4 не виходячи з автомобіля, дістав з салону авто вогнепальну зброю SURR-TT33 Р 9 ОСОБА_9 , після чого здійснив 1 постріл в бік потерпілого ОСОБА_8 , чим наніс останньому тілесні ушкодження у вигляді кульового поранення передньої черевної стінки праворуч не проникаюче у черевну порожнину.
Після чого ОСОБА_4 не виходячи з транспортного засобу поїхав з місця вчинення кримінального правопорушення, а потерпілого ОСОБА_8 було госпіталізовано до КНП «Клінічна лікарня ШМД» ДМР.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
16 листопада 2025 року о 04 годині 05 хвилин ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16 листопада 2025 року.
16 листопада 2025 року слідчий СВ ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
На думку слідчого що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_4 має бути застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з метою виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків оскільки існують передбачені п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.
Існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до семи років, а тому останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Наявність передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтована тим, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюється.
З урахуванням викладеного, слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . поклавши на підозрюваного наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту за місцем свого фактичного проживання, без дозволу слідчого, прокурора та суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Додатково в обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вказав, що вказаний ризик наявний, оскільки підозрюваному інкримінується вчинення кримінального правопорушення із вогнепальною зброєю, тому він може вчинити інше кримінальне правопорушення із застосуванням неї, оскільки він є військовослужбовцем.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та просив відмовити з підстав необґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення та невірної правової кваліфікації кримінального правопорушення за ст. 296 КК України. До того ж, вказав, що громадський порядок не був порушений, а інкриміновані його підзахисному дії були покликані самозахистом від протиправних дій потерпілого.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав правову позицію захисника ОСОБА_5 з приводу клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та просив відмовити в його задоволенні.
Вказав, що до затримання проживав із своєю матір'ю в місті Дніпро, є військовослужбовцем, має інвалідність другої групи у зв'язку із отриманим пораненням та зараз проходить військово-лікарську комісію для визначення ступеню придатності для проходження військової служби.
Вказав, що коли він рухався на автомобілі в лівій смузі, автомобіль «Шевроле» здійснив різкий маневр, чим змусив його здійснити аварійну зупинку на узбіччі. Після чого, до нього підійшов потерпілий у стані алкогольного сп'яніння і став лізти в авто, проявляючи агресію, на що він попередив, що застосує травматичний пістолет. Однак потерпілий проігнорував попередження та продовжив свої дії, а тому він здійснив постріл через вікно автомобіля, не прицілюючись та покинув місце події.
Вказав, що ці події відбувалися на узбіччі дороги, навколо нікого з людей не було, ресторан був на відстані більше 20 метрів від місця конфлікту, а тому громадський порядок порушений не був.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію сторони захисту, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, до яких згідно з пунктом 9 частини 2 статті 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок їх застосування визначений главою 18 КПК України.
Згідно з частиною 1 статті 176 КПК України запобіжними заходами є, зокрема: особисте зобов'язання.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з частиною 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до приписів частини 1 статті 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини 5 статті 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, зокрема: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду (п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України), повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (п. 3 ч. 5 ст. 194 КПК України), утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом (п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України), здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України).
Вирішуючи питання щодо наявності підстав, які б свідчили про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення , слідчий суддя враховує наступні обставини.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
У своїх рішеннях, зокрема, «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Під час розгляду клопотання встановлено, що групою слідчих СВ ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 12025042130001595 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України
16 листопада 2025 року о 04 годині 05 хвилин ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 16 листопада 2025 року.
16 листопада 2025 року слідчий СВ ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування: у витягі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042130001595 від 15.11.2025 року, у протоколі прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 від 15.11.2025 року, у протоколі огляду від 15.11.2025 року, у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_8 від 16.11.2025 року, у протоколі затримання, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення особи від 16.11.2025 року, у протоколі обшуку від 16.11.2025 року, у протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 16.11.2025 року.
Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України що у достатній мірі доведено прокурором під час розгляду клопотання.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Тож, для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення.
На переконання слідчого судді, такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Тож, посилання захисника ОСОБА_5 про недостатність доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри його підзахисного у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчий суддя вважає непереконливими за викладених в цьому рішенні підстав.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження наявності зазначених у клопотанні ризиків і докази, надані останнім на підтвердження своїх доводів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик можливих спроб ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
На підтвердження існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику свідчать такі обставини, як тяжкість покарання (позбавлення волі на строк від трьох до семи років), що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим та вагомість наявних доказів про вчинення останнім інкримінованого кримінального правопорушення, що може спонукнути останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Діставшись висновку про існування наведеного вище ризику, слідчий суддя звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може його вчинити і слідчий суддя вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленим прокурором ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України і визнає існування цього ризику доведеним у повній мірі.
Водночас, слідчий суддя вважає недоведеними під час розгляду клопотання наявність визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження його існування.
Тож, в цьому контексті доводи сторони захисту є слушними.
На даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою запобігання наявного ризику.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, який має неповну вищу освіту, не одружений, є військовослужбовцем військової служби за контрактом, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимий, є інвалідом 2 групи, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти громадського порядку та моральності, , а також зважає на вид і ступінь встановлених ризиків, тяжкість інкримінованого злочину, обстановку в якій вчинено злочин, зокрема, у період воєнного стану в країні, а тому приходить до висновку про висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання мінімізує існуючий ризик, та на етапі досудового розслідування, буде ефективним та здатним забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
Захід забезпечення кримінального провадження, застосування якого ініціює сторона обвинувачення відносно підозрюваного, є найбільш м'яким із запобіжних заходів.
Слідчий суддя також вважає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України. Це необхідно з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризику, який був обґрунтований раніше та ефективності здійснення кримінального провадження.
Слідчий суддя зазначає, що на підозрюваного необхідно покласти обов'язки: 1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду (за виключенням випадків безпосередньої загрози життю та здоров'ю внаслідок збройної агресії РФ проти України); 2) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, що погоджене із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню, а тому відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування до 15 січня 2026 року включно.
ОСОБА_4 звільнити негайно в залі суду.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 177, 178, 179, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого СВ ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження № 12025042130001595, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування до 15 січня 2026 року включно та зобов'язати останнього прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, залежно від стадії кримінального провадження.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду (за виключенням випадків безпосередньої загрози життю та здоров'ю внаслідок збройної агресії РФ проти України);
2) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є 15 січня 2026 року включно.
ОСОБА_4 звільнити негайно в залі суду.
Попередити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання зазначених в ухвалі слідчого судді, обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням підозрюваним обов'язків, зазначених в ухвалі суду, покласти на слідчого СВ ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , який здійснює досудове розслідування у кримінальному проваджені внесеному 15 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042130001595 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 14 годині 00 хвилин 21 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1