Єдиний унікальний номер судової справи 201/13081/25
Номер провадження 1-кс/201/4493/2025
20 жовтня 2025 року слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження № 62025170030022565, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, зі слів маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який перебуває на посаді стрільця-номера обслуги 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
встановив:
Слідчий слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження № 62025170030022565, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2025 року.
З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що групою слідчих ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження №62025170030022565 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за наступних обставин.
Солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який перебуває на посаді стрільця-номера обслуги 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, усвідомлюючи реальну можливість своєї участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у військовій частині НОМЕР_2 , без відповідних дозволів командирів або начальників, без поважних причин, 23 вересня 2024 року о 09:00 год., відповідно до наказу командира №534 від 25.06.2024 року не з'явився до розташування підрозділу НОМЕР_1 механізованого батальйону АДРЕСА_3 , тим самим відповідно до наказу командира №534 від 25.06.2024 року був направлений на лікування до ДЗ «Центр психічного здоров'я та реабілітації Лісова Поляна» у м. Київ. 22.09.2024 року при перевірці медичним закладом було виявлено, що військовослужбовець не перебуває на лікування. ОСОБА_5 повинен був повернутись на місце дислокації 23.09.2024 року але так і не повернувся, чим не з'явився до розташування підрозділу НОМЕР_1 механізованого батальйону АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та з того дня проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_2 не приймав, за наявності реальної можливості до цього, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі з 23 вересня 2024 року до 18 жовтня 2025 року, коли солдата ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками поліції ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області (Соборний район м. Дніпра
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у нез'явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За даним фактом розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2025 року за № 62025170030022565 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
18 жовтня 2025 року о 09 годині 15 хвилин ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18 жовтня 2025 року.
18 жовтня 2025 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_5 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.
Існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, а тому останній розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
До того ж, ОСОБА_5 будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов'язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов'язання, таким чином запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосований, оскільки ОСОБА_5 своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець.
Наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтована тим, що ОСОБА_5 маючи мотив та можливість може впливати на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 може вчинити злочини передбачене ст. 407, 408 КК України з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину або від кримінального переслідування.
Враховуючи обставини скоєння підозрюваним кримінального правопорушення, наявність вищевказаних ризиків, застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, його належну поведінку та не зможе запобігти вищевказаним ризикам, тому сторона обвинувачення з дотриманням ч. 7 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України просила застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та просив його задовольнити.
Зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 необхідно застосувати в умовах ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а в разі задоволення клопотання просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Повідомив, що він добровольцем проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , приймав участь у бойових діях, у зв'язку із чим, в липні 2024 року отримав поранення та лікувався в медичному центрі «Лісова Поляна». Після виписки із медичного центру йому потрібно було приймати ліки та повернутися до місця дислокації військової частини. Далі він звернувся до замполіта з метою отримання відпустки на 3 дні для поїздки до свої родини, йому дозволили поїхали і сказали, що зателефонують коли потрібно буде повернутися.
Він приїхав до своєї родини і весь час перебував в місті Чернівці, номер мобільного телефону не змінював. В липні 2025 року під час зупинки патрульною поліцією дізнався, що його військова частини НОМЕР_2 подала його в розшук, як особу, що самовільно залишила військову частину. Після отримання вказаної інформації він звернувся до ВСП в м. Чернівці, де йому повідомили, що йому зателефонує слідчий ДБР з приводу самовільного залишення військової частини.
Далі у жовтні 2025 року його затримали співробітники ВСП в м. Чернівці неподалік від його місця проживання, та разом із іншими військовослужбовця, які самовільно залишили військову частину, на протязі десяти днів везли до міста Дніпро через Житомир, Київ та Полтаву.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, просив застосувати до свого підзахисного запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а в разі задоволення клопотання просив його виконання визначити на гауптвахті, а також визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі для інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію сторони захисту, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, приходжу до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Частиною 8 статті 176 КПК України визначено, що Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17 жовтня 2025 року за №62025170030022565 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
18 жовтня 2025 року о 09 годині 15 хвилин ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18 жовтня 2025 року.
18 жовтня 2025 року слідчим слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування, зокрема у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030022565 від 17.10.2025 року, у акті службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 12.10.2024 року, у рішенні командира військової частини НОМЕР_2 про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності чи інші заходи впливу за результатами службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.09.2024 року за №9088 «Про призначення службового розслідування, у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.10.2024 року за вихідним №9353 про результати службового розслідування, у аркуші доведення до особового складу наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.09.2024 року №9088 «Про призначення службового розслідування», у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №9088 від 26.09.2024 року про призначення службового розслідування, у доповіді по факту самовільного залишення частини військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_10 (без зброї) від 23.09.2024 року, у письмових поясненням ОСОБА_11 від 05.10.2024 року, у письмових поясненнях ОСОБА_12 від 05.10.2024 року, у витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) №434 від 23.05.2024 року, у витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) №808 від 23.09.2024 року, у витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) №534 від 25.06.2024 року, у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.10.2025 року, у протколі допиту підозрюваного від 18.10.2025 року.
Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що у достатній мірі доведено прокурором під час розгляду клопотання.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Тож, для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення.
На переконання слідчого судді, такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Вирішуючи питання щодо доведеності наявності існування заявлених прокурором ризиків, слідчий суддя виходить з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного, зокрема, фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування.
Даний ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Така позиція повністю відповідає практиці ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Отже, оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження наявності наведених у клопотанні ризиків і докази, надані останнім на підтвердження своїх доводів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики можливих спроб підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування таабо суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Водночас, слідчим суддею враховуються і дані про особу підозрюваного, який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є військовослужбовцем.
До того ж, під час цього розгляду встановлено і це не заперечувалося стороною захисту, що ОСОБА_5 починаючи з 2007 року був неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, в тому числі, корисливих злочинів, що безумовно є тими обставинами, що свідчать про схильність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень.
А отже, наведені дані про особу підозрюваного в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_5 переховуватись від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, ступінь яких є досить високою.
Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає ці ризики доведеними у достатній мірі.
Поряд із цим, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведений заявлений у клопотанні ризик можливих спроб підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження існування цього ризику.
Вирішуючи питання про необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, його ставлення до інкримінованого кримінального правопорушення, а також зважає на вид і ступінь встановлених ризиків, тяжкість інкримінованого злочину, обстановку в якій вчинено злочин, зокрема, у період воєнного стану в країни, вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України яка передбачає можливість застосування єдиного запобіжного заходу у даному випадку у виді тримання під вартою, а тому приходить до висновку про неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, про який клопотала сторона захисту.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню, а тому відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 16 грудня 2025 року включно.
Вирішуючи питання про можливість визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, про що просила сторона захисту, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Отже, з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та конкретні обставини злочину, направленого на шкоду встановленого порядку несення військової служби, суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, інформаційній безпеці України, зважаючи на те, що досудове слідство триває, проводяться певні слідчі (розшукові) дії, а також на те, що кримінальне правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_5 відноситься до переліку правопорушень, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави, оскільки застосування такого альтернативного запобіжного заходу не відповідатиме тяжкості та характеру інкримінованого злочину.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тож, в цьому контексті доводи сторони захисту щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є непереконливими, адже, з урахуванням наведених вище обставин, цей запобіжний захід не зможе запобігти існуючим ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не буде відповідати тяжкості інкримінованого злочину та характеру наявного суспільного інтересу.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183-184, 193-194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , подане в межах кримінального провадження № 62025170030022565, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ІНФОРМАЦІЯ_4 в межах строку досудового розслідування до 16 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 16 грудня 2025 року включно.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 09 годині 00 хвилин 24 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1