Єдиний унікальний номер судової справи 201/14102/25
Номер провадження 1-кс/201/4765/2025
06 листопада 2025 року слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання старшого слідчого ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження № 62024050010012018, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зі слів маючого незакінчену вищу освіту, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді механіка 1 відділення ударних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 у військовому звані “солдат», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
встановив:
Старший слідчий ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження відомості про, яке внесені 10 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010012018.
З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачається, що групою слідчих ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за процесуального керівництва прокурорів розслідується кримінальне провадження № 62024050010012018 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Подане клопотання вмотивоване тим, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді механіка 1 відділення ударних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов?язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 30.08.2024 року, близько 17 години 00 хвилин, самовільно залишив місце служби - місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався поблизу АДРЕСА_3 , та проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його із виконанням обов?язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 04.11.2025 року.
04.11.2025 був встановлений співробітниками Національної поліції України на території Соборного району міста Дніпра, внаслідок чого злочин було припинено.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у самовільному залишені місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
04 листопада 2025 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий в порядку ст. 208 КПК України про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 04 листопада 2025 року.
05 листопада 2025 року старший слідчий СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_5 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, наявність яких у клопотанні обґрунтована наступним.
Існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику в клопотанні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі (від п'яти до десяти років), а тому останній розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Наявність передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтована тим, що у разі не застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні у зв'язку із тим, що вони разом із ним проходять військову службу в одній частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Існування передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній зможе з метою ухилення від покарання або кримінального переслідування повторно вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України.
Про наявність даного ризику свідчить й той факт, що ОСОБА_5 будучи особою, яка в лютому 2024 року в умовах воєнного стану самовільно залишила військову частину, у вересні вчиняє умисний злочин проти власності.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов?язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов?язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України під час дії воєнного стану за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, з огляду на положення ч. 8 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та просила його задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність в його підзахисного міцних соціальних зв'язків, зокрема, вказав, що ОСОБА_5 проживав із матір'ю та сестрою, самостійно з'явився до відділку поліції де його було затримано, з'являвся до військової частини НОМЕР_1 та бажає продовжити військову службу. Просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки стороною обвинувачення не доведені заявлені ризики.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав правову позицію захисника ОСОБА_4 та повідомив, що він пред'явлену до нього підозру у вчиненні кримінального правопорушення визнає в повному обсязі.
Вказав, що він приймав участь у бойових діях біля с. Яблунівка Костянтинівського району, у зв'язку із чим, потребував лікування. Після проходження лікування він звернувся до командира військової частини аби отримати відпустку, йому було відмовлено. Тож, після цього він віддав зброю командиру та сказав, що йде в самовільне залишення військової частини й буде перебувати зі своєю матір'ю.
Повідомив, що під час знаходження у самовільному залишенні військової частини, він протягом трьох місяців страждав посттравматичним синдромом, відвідував інші військові частини та за власні кошти купував амуніцію та інші прилади для підтримання Збройних сил України.
Зазначив, що бажає продовжити проходити військову службу в іншій військовій частині та брати участь в бойових діях, якщо буде вірно сформований стрій.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, зокрема, доводи прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, позицію сторони захисту, проаналізувавши та зіставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Разом із цим, положеннями ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав, які б свідчили про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя враховує наступні обставини.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
У своїх рішеннях, зокрема, «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Під час розгляду клопотання встановлено, що групою слідчих ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження № 62024050010012018 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КПК України.
04 листопада 2025 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий в порядку ст. 208 КПК України про що складено відповідний протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 04 листопада 2025 року.
05 листопада 2025 року старший слідчий СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів поза розумним сумнівом доводить причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується достатніми на цьому етапі слідства доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування: у витягі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010012018 від 10.10.2024 року, у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення ( в порядку ст. 214 КПК України) за підписом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2024 року за вихідним №1554/3395, у витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №345/НАГД від 30.08.2024 року про призначення службового розслідування за фактом відсутності в місті дислокації солдата ОСОБА_5 , у акті службового розслідування №149 від 05.09.2024 року за погодженням ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №300/НОД від 05.09.2024 року про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_9 , у рапорті за підписом ТВО командира взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2024 року, у доповіді №1554/3207 від 30.08.2024 по факту СЗЧ (без зброї) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №240 від 21.08.2024 року, у довідці командира військової частини НОМЕР_1 , №1634/3378, у пояснення ОСОБА_10 , у поясненнях ОСОБА_11 від 03.09.2024 року, у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 04.11.2025 року, у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 05.11.2025 року.
Отже, наведені вище обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що у достатній мірі доведено прокурором під час розгляду клопотання.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Тож, для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення.
На переконання слідчого судді, такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.
Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження наявності зазначених у клопотанні ризиків і докази, надані останнім на підтвердження своїх доводів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором під час розгляду клопотання доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики можливих спроб ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється.
На підтвердження існування передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику свідчать такі обставини, як тяжкість покарання (від п'яти до десяти років позбавлення років), що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим та вагомість наявних доказів про вчинення останнім інкримінованого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, що може спонукати останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На підтвердження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 може з метою ухилення від покарання або кримінального переслідування повторно вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України.
Діставшись висновку про існування наведених вище ризиків, слідчий суддя звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і слідчий суддя вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Відтак, слідчий суддя погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і визнає існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Водночас, слідчий суддя вважає недоведеним під час розгляду клопотання наявність визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику незаконного впливу на свідків з підстав відсутності достатнього обґрунтування на підтвердження його існування.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, який має незакінчену вищу освіту, одружений, є військовослужбовцем, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, а також зважає на вид і ступінь встановлених ризиків, тяжкість інкримінованого злочину, обстановку в якій вчинено злочин, зокрема, у період воєнного стану в країні, вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, яка передбачає можливість застосування єдиного запобіжного заходу у даному випадку у виді тримання під вартою, а тому приходить до висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою відносно підозрюваного.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, що погоджене із прокурором ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та є таким, що підлягає задоволенню, а тому відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 02 січня 2026 року включно.
Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слідчий суддя не визначає розмір застави підозрюваному.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186-187, 193-194, 196, 197, 309, 369-372, 395, 615 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання старшого слідчого ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження № 62024050010012018, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, якого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах строку досудового розслідування до 02 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 02 січня 2026 року включно.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 50 хвилин 11 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1