ЄУН: 336/2795/21
Провадження №: 1-в/336/23/2026
ЄУН: 336/2795/21
Провадження №: 1-в/336/23/2026
Іменем України
14 січня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника органу пробації ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області щодо скасування звільнення від покарання та направлення для відбування покарання
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2024 року за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з застосуванням ст. 75, 104 КК України з випробуванням терміном на 1 рік,-
Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2024 року
ОСОБА_6 засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з застосуванням ст. 75, 104 КК України з випробуванням терміном на 1 рік з покладенням обов?язків періодичної явки для реєстрації до органу пробації, повідомлення органу пробації про зміну місця проживання, роботи.
Начальник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області звернулась до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання та направлення засудженого для відбування покарання у зв'язку з невиконанням обов'язків щодо реєстрації в органі пробації.
Представник органу пробації в судовому засіданні подання підтримала, вказавши, що після надходження вироку на виконання представник органу пробації неодноразово зв'язувалась із засудженим та його захисником. Засудженому роз'яснювалось про необхідність явки для реєстрації до органів пробації, також ОСОБА_6 зазначали, що для виконання обов'язків, покладених на нього судом, він може прибути не до
м. Запоріжжя, а до іншої більш безпечної частини України, натомість засуджений повідомив що не має фактичної можливості повернутися на територію України у зв'язку із військовою агресією РФ.
Прокурор в судовому засіданні вказував про наявність підстав для задоволення подання, оскільки засудженим не виконані обов'язки, покладені на нього судом.
Захисник в судовому засіданні проти подання заперечував, вказуючи, що
ОСОБА_6 виїхав за межі України через повномасштабне вторгнення, водночас не скоїв нових злочинів на території України, тому немає підстав для скасування звільнення його від відбування покарання.
Окрім того, ОСОБА_6 з багатодітної родини, є найстаршою дитиною в родині ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), окрім нього в родині є: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебувають разом з ним за кордоном.
У Вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2024 року за ст. 121 ч. 1 КК України, відповідно до ст. 76 КК України серед основних обов'язків не було зазначено обов'язок - не виїжджати за межі України без погодження з представником уповноваженого органу з питань пробації, оскільки ОСОБА_6 на той час вже перебував за кордоном і судові засідання відносно нього проводилися в режимі ВКЗ.
Засуджений в судове засідання не з'явився, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_6 перебуває за межами України.
Як вбачається з матеріалів особові справи, після отримання вироку суду на виконання представником органу пробації неодноразово направлялись виклики на адресу проживання ОСОБА_6 , а після з'ясування засобів зв'язку із ним працівник пробації неодноразово спілкувались телефоном.
При вирішенні подання суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 78 КК України, умовою звільнення засудженого від призначеного покарання є виконання ним обов'язків та не вчинення нового злочину. Як вказує ст. 166 ч. 2, 3 КВК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення засудженого для відбування покарання. Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом.
Таким чином, суд, звільняючи засуджених від покарання з застосуванням ст. 75 КК України, в особі держави у такий спосіб надає засудженим можливість довести здатність жити у суспільстві, дотримуючись суспільних норм поведінки та не порушуючи закон, при цьому з метою перевірки того в який саме спосіб засуджений використовує таку можливість і покладає на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
В період терміну випробування для успішного його проходження та для отримання можливості після його закінчення бути звільненим від відбування покарання остаточно засуджений має не допустити жодного порушення обов'язків, покладених на нього судом, а також своєю поведінкою довести, що він здатен вести спосіб життя, притаманний законослухняному громадянину.
В даному випадку ОСОБА_6 на час ухвалення судом вироку вже перебував поза межами України, про що свідчить довідка щодо його виїзду з території України у лютому 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст. 5 КВК України одним із головних принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань є диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом.
Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є встановлення умислу засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Згідно ч. 1 ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
При вирішенні питання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Згідно з ч. 2 ст. 166 КВК України, подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно ч. 3 ст. 166 КВК України систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже, враховуючи, ст. 166 КВК України, ст. 537 КПК України та принципи кримінального судочинства, подання органу пробації має бути обґрунтованим та підтвердженим належними доказами.
Матеріали справи не містять достатніх відомостей щодо злісного ухилення ОСОБА_6 від виконання покладених судом обов'язків та не можуть розцінюватися як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення, а наявність сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_6 розумів сутність вироку, погодився з обов'язками, покладеними на нього судом, навмисно не ухилявся від їх виконання, не мав і не має фактичної можливості повернутися на територію України у зв'язку із військовою агресією РФ, термін іспитового строку закінчився 13 серпня 2025 року, у зв'язку з чим вбачає підстави для відмови у задоволенні подання.
Керуючись ст. 78 КК України, ст. 537, 539 КПК України,-
Подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області щодо скасування звільнення від покарання та направлення для відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2024 року за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з застосуванням ст. 75, 104 КК України з випробуванням терміном на 1 рік, залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя ОСОБА_1