Дата документу 17.01.2026
Справа № 334/382/26
Провадження № 1-кс/334/198/26
17 січня 2026 року Дніпровського районний суд міста Запоріжжя у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчої ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Дніпровського районного суду міста Запоріжжя клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026082050000010 від 02.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новоселиця, Катеринопільського району, Черскаської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, неодруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді командира взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в званні «старший сержант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , , раніше судимого: 10.12.2021 Волноваським районним судом Донецької області за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено з іспитовим терміном 1 рік; 14.06.2024 Жовтневим районним судом Миколаївської області за ч. 5 ст. 407 КК України. На підставі с. 335, 369, 372, 392, 393 КПК України, зупинено розгляд до звільнення з військової служби по мобілізації,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
17 січня 2026 року слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді з клопотанням, яке погоджене з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , підозрюється у тому, що він, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 15.01.2026, не маючи передбаченого Законом дозволу, всупереч вимог п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901-VI11 від 23 грудня 2015 року, Постанови Верховної Ради України за № 2471- XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992р. та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21.08.1998 року, придбав у невстановленої досудовим слідством особи вогнепальну зброю, а саме автомат «Haenel», який почав зберігати без передбаченого законом дозволу з метою збуту за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут вогнепальної зброї, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, 15.01.2026 ОСОБА_5 , спілкуючись у месенджері «Telegram» з ОСОБА_7 (анкетні дані змінено), домовився про збут вказаної вогнепальної зброї за грошові кошти.
Так, 15.01.2026 у період часу з 11:00 до 13:30 ОСОБА_5 перевіз вогнепальну зброю, а саме автомат «Haenel», з місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 на ділянку місцевості за адресою: АДРЕСА_3 з метою її подальшого збуту ОСОБА_7
15.01.2026 було проведено контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, у ході якої приблизно о 13:40, за адресою: м. Суми, вул. Вознесенська, б. 1, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_7 (анкетні дані змінено) вогнепальну зброю, а саме автомат «Haenel», за грошові кошти у сумі 202 5000 грн, який відповідно до висновку експерта є бойовою нарізною автоматичною вогнепальну стрілецькою зброю - автоматом «Haenel МК556 - А2», калібру 5,65х45 мм, заводський серійний номер НОМЕР_2 , промислового виробництва Німеччина, автомат придатний для стрільби, таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, а саме, у незаконно придбав, зберігав, перевіз та збув вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.
15 січня 2026 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, час фактичного затримання 13 година 40 хвилин.
15 січня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_5 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останньої міцних соціальних зв'язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов'язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту ОСОБА_5 .
Слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 проти клопотання слідчого заперечував, зазначив, що вину у скоєному визнає, дійсно хотів продати трофейний автомат для того, щоб придбати автівку для військових потреб. Не має наміру переховуватись від слідства та суду, просить обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді передання на поруки.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти клопотання слідчого, зазначила, що наведені у клопотанні ризики є мінімальними та не підтверджується наявними матеріалами. Також зазначила, що командир роти військової частини НОМЕР_1 в якій ОСОБА_5 проходить військову службу характеризує його позитивно та бажає взяти останнього на поруки, про що передала копію відповідної заяви. Крім того просила долучити до матеріалів справи просила долучити клопотання командира військової частини НОМЕР_1 про призначення ОСОБА_5 такий запобіжний захід, що дозволить військовослужбовцю продовжувати проходження військової служби на час проведення досудового розслідування та судового розгляду.
Вислухавши доводи та пояснення прокурора, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Під час судового розгляду встановлено, що 02.01.2026 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082050000010 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до 02.01.2026 року до чергової частини Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт начальника СБНОЗВ ВКП ЗРУП, про те, що у ході проведення заходів, направлених на встановлення осіб причетних до незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами, співробітниками СБНОЗВ ВКП ЗРУП встановлено, що громадянин ОСОБА_8 займається незаконним збутом вогнепальної зброї на території м. Запоріжжя та Запорізької області.
Згідно Протоколу затримання особи від 15.01.2025 року, 15.01.2025 року о 13:40, (час фактичного затримання: 15.01.2025 о 13:40), у присутності захисника ОСОБА_9 затримано особу, підозрюваного у вчиненні злочину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку ст. 208 КПК України.
16.01.2025 року, в ході розслідування кримінального провадження №12026082050000010 від 02.01.2026 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Згідно з вимогами ст. ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як вбачається з доданих до клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, яка підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколом огляду предмету, а саме грошових коштів наданих ОСОБА_7 (анкетні дані змінено) з метою реалізації контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 15.01.2026; протоколом огляду місця події за адерсою: АДРЕСА_3 від 15.01.2026; протоколом огляду предмету, а саме грошових коштів добровільно виданих ОСОБА_10 (анкетні дані змінено) після реалізації контролю за вчиненням злочину злочину у формі оперативної закупки від 15.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 (анкетні дані змінено) від 15.01.2026; протоколом огляду мобільного телефону, який добровільно надано для огляду ОСОБА_7 (для огляду) від 15.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 15.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 15.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 15.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 15.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 15.01.2026; висновком експерта про проведення судової експертизи зброї від 16.01.2026 року.
Слідчий суддя приходить до висновку, що матеріалами, зібраними під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та долученими до клопотання, підтверджується на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Слідчий суддя приймає до уваги, що по даному кримінальному провадженню ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк трьох до семи років Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зокрема, таку правову позицію Європейський суд з прав людини виклав в п. 79 рішення у справі «Харченко проти України від 10 лютого 2011 року.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження ОСОБА_5 у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту в якості свідків, оскільки йому відомо місце їх мешкання та контактні номери телефонів, також вони мають спільне місце служби.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 будучи раніше судимою особою, на шлях виправлення не став, знову підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, отже підозрюваний може вчинити нове кримінальне правопорушення, включаючи правопорушення пов'язані з незаконним обігом вогнепальної зброї, враховуючи, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем.
З огляду на викладене, при розгляді даного клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що заявлені ризики, передбачені п.п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Адвокатом ОСОБА_6 в судовому засіданні було долучено до матеріалів справи копію заяви командира роти безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 , який у вказаній заяві просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистої поруки військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_11 . Зазначив, що готовий забезпечувати явку підозрюваного та ручається за належну його поведінку.
Відповідно до ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Суд не вбачає достатніх підстав вважати можливим застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді особистої поруки, незважаючи на те, що ОСОБА_11 є особою, що заслуговує на довіру. Вирішуючи питання можливості передачі підозрюваного ОСОБА_5 під особисту поруку, суд вважає, що особиста порука з огляду на тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину є недостатнім запобіжним заходом, який би зміг забезпечити належну процесуальну поведінку останнього. Крім того, суд звертає увагу, що саме вказане правопорушення було вчинення під час проходження ОСОБА_5 військової служби саме в військовій частині НОМЕР_1 , тому заява ОСОБА_11 про забезпечення дотримання підозрюваним визначених КПК обов'язків є непереконливими, тому не приймаються слідчим суддею до уваги.
Враховуючи викладене, слідчий суддя не вбачає достатніх підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні запобігти вказаним ризикам, а також забезпеченню виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, визначаючи тримання під вартою у цьому випадку виправданим за наявності конкретного суспільного інтересу у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування підозрюваного від слідства та суду, незаконного впливу на свідків, продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалюють над принципом поваги до свободи особистості.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є доведеним і обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Згідно з ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі - 133120,00 грн.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши долучені до клопотання додатки, слідчий суддя дійшов висновку, що є достатні підстави для задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам, про що свідчать зазначені вище обставини.
Керуючись, ст.ст.3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 198 КПК України, слідчий суддя,-
УXВАЛИВ:
Клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026082050000010 від 02.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», по 13 годину 40 хвилин 15 березня 2026 року, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12026082050000010 від 02.01.2026 року.
Визначити одночасно щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
ОСОБА_5 , або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 133120,00 грн. (сто тридцять три тисячі сто двадцять грн.. 00 коп.)
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на наступний депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок - UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_5 у провадженні № 1-кс/334/198/26 (справа № 334/382/26), Дніпровський районний суд міста Запоріжжя).
У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження, прокурора, суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця перебування (несення військової служби);
3) утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У задоволенні клопотання ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - відмовити.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.
Оголошення повного тексту ухвали - 19 січня 2026 року о 14 год. 00 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1