Справа № 331/260/26
Провадження № 2-з/331/3/2026
іменем України
16.01.2026
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши заяву
Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, поданої заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Петровим Іваном Сергійовичем про забезпечення позову, -
15.01.2026 року у провадження судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Фісун Н.В. надійшла заява Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, поданої заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Петровим Іваном Сергійовичем про забезпечення позову.
Свою заяву обґрунтовує тим, що за результатами опрацювання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі акта приймання-передачі, серія та номер: 2091, 2092, виданого 07.05.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального Чепковою О. В, від 07.05.2024 є власником об'єкта нерухомого майна - незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене вище майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107 площею 0,5967 га.
За відомостями з Державного земельного кадастру державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена 12.07.2006.
Разом з тим, відповідно до інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107 площею 0,5967 га за жодною особою не зареєстровано. Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.06.2025 № 6260/5/08-01-04-01-05 та 12.12.2025 № 11514/5/08-01-24-05-11 за даними інформаційної бази ДПС України за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не є платником плати за землю, не звітує та не сплачує земельний податок та / або орендну плату заземлю.
Таким чином, ОСОБА_1 у період часу з 07.05.2024 по 31.10.2025 безпідставно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107.
Згідно витягу від 01.12.2023 № НВ-2300108492023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107 складає 12 257 292,06 грн. Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою (кадастровий номер 2310100000:01:005:0107) площею 5967 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 07.05.2024 по 30.04.2025.
Відповідно до вказаного розрахунку розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 07.05.2024 по 30.04.2025 становить 395 697,96 грн.
Також, Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації та документів здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 указаної земельної ділянки за період з 01.05.2025 по 31.10.2025. Відповідно до вказаного розрахунку розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування),за період з 01.05.2025 по 31.10.2025 становить 216 424,56 грн. Таким чином, враховуючи користування вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 07.05.2024 по 31.10.2025 у загальному розмірі 612 122,52 грн.
Просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881301:01:015:0286 площею 0.1698 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Вишеньки (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 56481332208) та належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Суд, вивчивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову приходить до наступних висновків.
14.01.2026 року в провадження судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в інтересах держави Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.
Просить стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 07.05.2024 по 31.10.2025 у розмірі 612 122,52 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 7 345,47 грн.
15.01.2026 року у провадження судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Фісун Н.В. надійшла заява Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, поданої заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Петровим Іваном Сергійовичем про забезпечення позову.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів, заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Судом встановлено, що предметом позову є стягнення з відповідача до місцевого бюджету 612122, 52 грн., яка утворилась внаслідок користування ним земельною ділянкою без оформлення відповідного документа, що посвідчує право оренди (користування) за 2024-2025 р.р., тобто є вимогою майнового характеру.
Отже, виконання у майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування обраного заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що обраний спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача безпосередньо пов'язаний з предметом спору та спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення оспорюваних прав позивача та їх ефективний захист у разі задоволення позову, враховуючи предмет та ціну позову, суд вважає необхідними вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881301:01:015:0286 площею 0.1698 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Вишеньки (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 56481332208) та належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі нових спорів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,
Постановив:
Заяву Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, поданої заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Петровим Іваном Сергійовичем про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881301:01:015:0286 площею 0.1698 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Вишеньки (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 56481332208) та належить на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує,- протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Підтвердження виконання ухвали направити на адресу Олександрівського районного суду міста Запоріжжя (Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 6, справа №331/260/25).
Повний текст ухвали виготовлено 16 січня 2026 року.
Суддя Н.В.Фісун