Справа № 308/13997/25
1-кп/308/1127/25
13 січня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у судовому засіданні в м. Ужгород клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Чехії, громадянки України, тимчасово не працюючої, із середньою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні №12025071170000051, відомості про яке 18.01.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12025071170000051 від 18.01.2025 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст.190 КК України, ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст.190, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.190 КК України.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 . В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор посилається на те, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.03.2025 у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), повторно з метою особистого протиправного збагачення. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 попередньо узгодила із ОСОБА_4 про відкриття ним рахунків у банківських установах, з метою подальшого переказу на них коштів від потерпілих осіб. Так, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи мету особистого збагачення, ОСОБА_10 створила у месенджері «Телеграм» обліковий запис з іменем « ОСОБА_11 » та псевдонімом « ОСОБА_12 », обміркувавши план злочинних дій, знайшла оголошення потерпілого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про потребу у купівлі комплектуючих деталей для дронів, та повідомила, що ніби то має у наявності їх.
Потерпілий ОСОБА_13 , будучи введеним в оману, не здогадуючись про протиправні наміри ОСОБА_6 , вважаючи та будучи впевненим, що здійснює купівлю комплектуючих деталей для дронів, зокрема камери FPV тепловізійні «Caddx IRC-384CA» в кількості 20 штук, вартість за одну одиницю якої становить 17 250 гривень, домовився про купівлю вказаного товару.
В подальшому 07.03.2025 о 17 години 35 хвилин потерпілий ОСОБА_13 , в якості оплати за неіснуючі комплектуючі деталі для дронів, зі свого банківського рахунку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 , шляхом пересилання коштів через мобільний застосунок Інтернет - банкінгу «monobank», перерахував грошові кошти в сумі 345 000 гривень на банківський рахунок, наданий йому в ході листування, а саме АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , відкритий на фізичну особу підприємця ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_3 , який також надав ОСОБА_14 свої банківські рахунки у користування на постійній основі.
Після надходження коштів на рахунок ОСОБА_10 та ОСОБА_4 здійснили ряд переказів з метою унеможливлення відслідкування руху коштів та їх подальшого обготівковування на належні ОСОБА_4 карткові рахунки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_4 № НОМЕР_5 № НОМЕР_6 № НОМЕР_7 № НОМЕР_8 . Отриманими коштами ОСОБА_10 та ОСОБА_4 розпорядились на власний розсуд, не маючи наміру пересилати вказаний вище товар, та своїми протиправними діями завдали потерпілому ОСОБА_13 матеріального збитку на загальну суму 345 000 (триста сорок п'ять тисяч) гривень.
Крім цього, продовжуючи свої злочинні дії, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.03.2025, ОСОБА_15 у месенджері «Телеграм» створила обліковий запис з іменем « ОСОБА_16 » та де в подальшому знайшла оголошення, яке опублікував ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про потребу у купівлі комплектуючих деталей для дронів, та відгукнулась про їх наявність.
Потерпілий ОСОБА_17 , будучи введеним в оману, не здогадуючись про протиправні наміри ОСОБА_6 , вважаючи та будучи впевненим, що здійснює купівлю відеопередавач «Rush Max Solo 2,5 W» в загальній кількості 20 штук, вартість за одну одиницю якої становить 1 900 гривень, камер FPV «Skyzone Skycam2 SuperWDR 1200TVL (CAM1)» в загальній кількості 5 штук, вартість за одну одиницю якої становить 600 гривень, відеопередавач (VTX) «Skyzone TX2501CNC 2.5 W 5.8GHz 56CH L,X Band (TX2501CNC)», в загальній кількості 20 штук, вартість за одну одиницю якої становить 2 200 гривень, та камер «Caddx Ratel 2 V2 FPV Camera Ratel2 2.1mm Lens 16:9/4:3 NTSC/PAL Switchable 19*19mm», в загальній кількості 4 штуки, вартість за одну одиницю якої становить 690 гривень, домовився про купівлю товару. В подальшому 18.03.2025 о 17 години 06 хвилин потерпілий ОСОБА_17 , в якості оплати за неіснуючі товари, зі свого карткового рахунку АТ «Універсал банк» № НОМЕР_9 , шляхом пересилання коштів через мобільний застосунок Інтернет - банкінгу «monobank», перерахував грошові кошти в сумі 87 760 гривень на банківський рахунок наданий в ході листування, а саме АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , відкритий на фізичну особу підприємця ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_3 , банківськими рахунками якого ОСОБА_10 користується на постійній основі.
Після надходження коштів на рахунок, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 здійснили ряд переказів з метою унеможливлення відслідкування руху коштів та їх подальшого обготівковування на належні ОСОБА_4 карткові рахунки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_4 № НОМЕР_5 № НОМЕР_6 № НОМЕР_7 № НОМЕР_8 . Отриманими коштами ОСОБА_10 та ОСОБА_4 розпорядились на власний розсуд, не маючи наміру пересилати вказаний вище товар потерпілій, та своїми протиправними діями завдали потерпілому ОСОБА_17 матеріального збитку на загальну суму 87 760 (вiсiмдесят сiм тисяч сiмсот шiстдесят) гривень.
Не зупинившись на викладеному, продовжуючи свої злочинні дії, діючи повторно, ОСОБА_10 за попередньою змовою із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 31.03.2025, у месенджері «Телеграм» через обліковий запис з іменем « ОСОБА_18 » та псевдонімом « ОСОБА_19 » знайшла оголошення, яке опублікував представник ТОВ «ЮАСКАЙЛАЙН», про потребу купівлі комплектуючих деталей для дронів, а саме польотного контролера «SpeedeBee F405» та відгукнулась про їх наявність.
Представник ТОВ «ЮАСКАЙЛАЙН» будучи введеним в оману, не здогадуючись про протиправні наміри ОСОБА_6 , вважаючи та будучи впевненим, що здійснює купівлю польотних контролерів «SpeedeBee F405», в загальній кількості 133 штуки, вартість за одну одиницю якої становить 2 800 гривень, домовився про купівлю товару. В подальшому 02.04.2025 о 14 години 00 хвилин бухгалтерією ТОВ «ЮАСКАЙЛАЙН», в якості оплати за неіснуючі товари, зі свого карткового рахунку АТ «Акцент банк» № НОМЕР_10 , перерахували грошові кошти в сумі 316 400 гривень на банківський рахунок наданий в ході листування, а саме АТ «Універсал банк» № НОМЕР_11 , відкритий на фізичну особу підприємця ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_12 , банківськими рахунками якого ОСОБА_10 користується на постійній основі.
Після надходження коштів на рахунок, ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснили ряд переказів з метою унеможливлення відслідкування руху коштів та їх подальшого обготівковування на належні ОСОБА_5 карткові рахунки АТ «Універсал банк» № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 , та належні ОСОБА_4 карткові рахунки АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_4 , ПАТ «МТБ Банк» № НОМЕР_4 , № НОМЕР_15 . Отриманими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розпорядились на власний розсуд, не маючи наміру пересилати вказаний вище товар потерпілому, та своїми протиправними діями завдали ТОВ «ЮАСКАЙЛАЙН» матеріального збитку на загальну суму 316 400 (триста шістнадцять тисяч чотириста) гривень.
Обвинуваченою є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Чехії, громадянка України, тимчасово не працююча, із середньою освітою, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судима, востаннє - вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.03.2025 року за ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу на суму 34 000 гривень.
13.08.2025 ОСОБА_14 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.09.2025 включно. Наразі 25.09.2025 до суду скеровано обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні і закінчити судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали суду не представляється можливим.
Відповідно до вимог п.9 ч.2 ст.131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження.
Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості. Так, ОСОБА_20 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, який відноситься до категорії тяжких і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Беручи до уваги, вищевикладене, та враховуючи те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, існують і на даний час, а тому виникла обґрунтована необхідність у зверненні до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 з метою запобігання спробам: запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочини, які інкримінуються ОСОБА_14 є не тяжкими і передбачають призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також потрібно враховувати той факт що ОСОБА_10 раніше не одноразово судима, востаннє - вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.03.2025 року за ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу на суму 34 000 гривень. В обґрунтування наявності вказаного ризику також слід зазначити, що завдана матеріальна шкода потерпілим, яка встановлена у кримінальному провадженні на даний час в загальному складає 1 104 960 грн. (один мільйонів сто чотири тисячі дев'ятсот шістдесят грн.), та в разі доведення вини осіб, останні зобов'язані будуть її відшкодувати в повному обсязі. Вищевказані обставини дають підстави вважати, що вона, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення не тяжких кримінальних правопорушень, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, а саме, перебуваючи на волі, матиме можливість покинути територію України на пропускних пунктах та поза їх межами, в тому числі перебувати за її межами тривалий час, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судовий розгляд даного кримінального провадження. Запобігання спробам незаконно впливати на свідків, експерта, потерпілих, спеціаліста у кримінальному провадженні. Даний ризик обґрунтовано тим, що у вказаному кримінальному провадженні є необхідність у допиті осіб в якості свідків із обставин, що мають значення для кримінального провадження, які відомі підозрюваній, у тому числі тих, які ще не допитані з об'єктивних причин, та будуть допитані у ході подальшого досудового розслідування; у допиті потерпілих щодо обставин протиправного заволодіння її майном. Оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Також може впливати у даному кримінальному провадженні та вчиняти тиск на потерпілих, номери засобів зв'язку яких відомі підозрюваній, виходячи зі способу вчинення правопорушень, з метою надання ними неправдивих показань або відмови від надання таких з метою зміни ними наданих показів. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони підозрюваної на свідків, потерпілих, їх родичів, в тому числі із застосуванням психологічного та фізичного насильства або ж шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи. З огляду на вищевикладене, зазначене обумовлює необхідність застосування запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику. Запобігання спробам знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушень. Наразі вживаються заходи до встановлення місцезнаходження речей і документів, які додатково можуть підтвердити обставини вчинення ОСОБА_21 інкримінованих їй кримінальних правопорушень. Зважаючи на спосіб здійснення підозрюваною злочинної діяльності, що значно утруднює процес збирання доказів, наявність у неї спеціальних знань у вказаній сфері, а також на те, що підозрюваній можуть бути відомі місця зберігання таких речей і документів, в тому числі в електронному вигляді, що можуть бути використані як докази для доведення винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, остання може вдатися до їх знищення, зміни чи приховування, перебуваючи на волі. Перебуваючи на волі, ОСОБА_10 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання, чи штучно створити докази, в тому числі в електронному вигляді, які б підвереджували її невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинів. Перебуваючи на волі, ОСОБА_10 , володіючи спеціальними знаннями щодо організації роботи так званих шахрайських методів заволодіння грошовими коштами осіб, пошуку та придбання баз даних потенційних потерпілих, може вдатися до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки може відшукати інших осіб грошовими коштами яких заволодіє шахрайським шляхом, що вже робила раніше, з метою конспірації залучити співучасників злочину.
На підставі наведеного, прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої за ч. ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Чехії, громадянки України, тимчасово не працюючої, із середньою освітою, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 60 діб із правом внесення застави.
Прокурор ОСОБА_3 у судовомузасіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні, зауваживши на наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Представник обвинуваченої захисник ОСОБА_22 у судовому засідання просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що підзахисна є жінкою, має сталі соціальні зв'язки, просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_10 у судовому засіданні просила зменшити розмір застави та призначити цілодобовий домашній арешт.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши учасників судового провадження з цього приводу та вивчивши наявні матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2025 клопотання задоволено. Обрано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 26 вересня 2025 року включно, з можливістю внесення застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_6 покладених на неї обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 454200,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті грн 00 копійок).
Ухвалою Закарпатської області від 25.09.2025 року клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 - задоволено. Продовжено відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_21 , обов'язків в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) грн. до двох місяців, а саме: до 22 листопада 2025 року, включно.
Ухвалою Закарпатської області від 20.11.2025 клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 - задоволено. Продовжено відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до двох місяців, а саме до 18 січня 2026 року, з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_21 , обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.
Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України). Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст.190 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, ч. 3 ст.190 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого злочину, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді штрафом від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, ч. 4 ст.190 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії викладені вище.
Також, суд керується положеннями ч. 1 ст. 178 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Право на свободу і особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежено на підставах і в порядку, визначених законом. Обмеження конституційного права на свободу має переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним і обґрунтованим. Воно має забезпечити можливість оптимального досягнення легітимної мети.
Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3,4 ст. 190 КК України, тяжкість покарання, що загрожує разі визнання винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я обвинуваченої, міцність соціальних зв'язків обвинуваченої в місці постійного проживання.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.
У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою,у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд вважає, що передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні, продовженні ОСОБА_14 запобіжного заходу, а саме: можливість переховування обвинуваченої від суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні на даний час не відпали і продовжують існувати. Оцінюючи ризик переховування обвинуваченої від суду з позиції практики Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що даний ризик залишається актуальним, виходячи з тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується та суворості покарання, що загрожує у разі визнання її винною, що оцінені в сукупності з даними про особу ОСОБА_23 . Беручи до увагу матеріальну шкоду, яка завдана потерпілим на заявлену суму 1 104 960 грн., та в разі доведення вини, обвинувачені зобов'язані будуть її відшкодувати в повному обсязі. Відтак, на думку суду, є велика вірогідність того, що під важкістю відповідальності, обвинувачена може переховуватися від суду. Разом з тим, оцінюючи ризик незаконного впливу обвинуваченої на свідків у цьому кримінальному провадженні, суддя враховує, що їх показання мають істотне значення для провадження, які під тиском обвинуваченої можуть змінити показання, а тому даний ризик також не відпав. Разом з тим, суд бере до уваги те, що судове провадження перебуває на стадії судового розгляду, оцінка доказам судом не надана та не допитано свідків.
Вказані обставини, на думку суду, переконливо свідчать, що обвинувачена ОСОБА_10 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, яких ще не було допитано у судовому засіданні, такі ризики не зменшилися і виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою, а тому, застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченою покладених на нею процесуальних обов'язків та не зможе запобігти спробам вчинити вказані дії.
Таким чином, оскільки розгляд обвинувального акту перебуває в процесі розгляду, з урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченої, існуючих соціальних зв'язків, суд дійшов висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, чим тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої та не дасть змогу дослідити всі обставини кримінального правопорушення у встановлені законом строки, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає до задоволення та запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити.
Згідно з ухвалою суду від 25.09.2025 року обвинуваченій одночасно визначено заставу, достатню для забезпечення виконання покладених на неї обов'язків, передбачених КПК України, а саме 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень. Цією ухвалою також було зменшено розмір застави, яка була встановлена слідчим суддею на етапі досудового розслідування.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд вважає, що у даному випадку запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_10 , їх високого ступеня суспільної небезпеки, а також особи обвинуваченої, не вступає в суперечність із правилами, передбаченими ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченої особи у судове засідання, а тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу обвинуваченої, майновий і сімейний стан, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку неявки до суду буде достатньою для того, щоб забезпечити її належну процесуальну поведінку, підстав для визначення іншого розміру застави наразі немає.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника зазначених висновків суду не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою, такі не були надані сторонами під час судового розгляду.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розмір застави повинен оцінюватись в першу чергу з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (рішення у справах «Гафа проти Мальти», «Мангурас проти Іспанії», «Ноймайстер проти Австрії»).
Крім того, у практиці ЄСПЛ відображено критерій визначення судом належного розміру застави. Так, Суд вказує на те, що той факт, що затриманий залишається під вартою після прийняття рішення про можливість звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не виявили необхідної ретельності при встановленні належного розміру застави (рішення у справах «Гафа проти Мальти», «Колакович проти Мальти»).
Враховуючи обставини, встановлені в судовому засіданні, керуючись правилами ч.5 ст.182 КПК України, ст.183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, суд знаходить правові підстави для зміни шляхом зменшення обвинуваченій ОСОБА_14 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, визначеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2025 року в розмірі 454200,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті грн 00 копійок), а в подальшому 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот), на 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 гривень, суд вважає, що така сума, з однієї сторони, надає реальну можливість обвинуваченій (або іншій особі - заставодавцю) внести заставу, а з другої сторони, є достатньою гарантією виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 201, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до двох місяців, а саме до 10 березня 2026 року, включно, з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_21 , обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
У разі внесення застави на ОСОБА_24 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».
Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 19 січня 2026 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1