Справа № 443/488/24
6/303/132/24
07 серпня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, вказуючи, що Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області 27.05.2024 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 13.03.2024, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 302,80 грн. Заявник вважає, що зазначений судовий наказ необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки судове рішення прийняте без урахування наступних обставин. Так, починаючи з 18.04.2024 та на час подання заяви дитина ОСОБА_3 постійно проживав та проживає разом з ним за його фактичною адресою проживання: АДРЕСА_1 . Дитина навчається в другому класі Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Дружківської міської ради Донецької області за дистанційною формою навчання. Посадовими особами служби у справах дітей Дружківської міської ради 13.05.2024 складено акт обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 за вищевказаною адресою, в якому зазначено, що дитині створені всі умови для його належного проживання, розвитку, відпочинку, навчання. Дитина ОСОБА_3 переданий йому 18.04.2024, про що адміністрацією закладу Родинний дім «Жива перлина», за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Бортники, вул. Івана Франка, 49, за участю начальника служби у справах дітей Журавненської селищної ради, складено акт передачі дитини батьку. Підставою передачі дитини батькові зазначено ту обставину, що постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.03.2024 у справі № 443/386/24, провадження № 3/443/233/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, що виразилось в ухиленні нею від виконання обов'язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_3 . Судове рішення набрало законної сили 25.03.2024. Службовими особами Служби у справах дітей Журавненської селищної ради 15.04.2024 складено акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , який на той час проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі усних звернень до служби, які надходили від жителів села Новошино стосовно того, що мати зловживає спиртними напоями, дитина в цей час без нагляду блукає вечорами по селу. Під час обстеження умов проживання було виявлено ОСОБА_2 , яка перебувала в п'яному вигляді (хиталась, падала, поводилась агресивно), внаслідок чого не виконувала належним чином свої обов'язки по вихованню малолітнього сина ОСОБА_3 . У результаті таких дій ОСОБА_3 дитина відмовляється жити з матір'ю. Згідно інформації ВП № 1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області № С-10Аз/112/49/01-2024 від 30.05.2024, у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків щодо виховання дитини, відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол серія ВАД № 373557 від 15.04.2024, відповідно до якого вона повторно протягом року ухилялася від виконання, передбачених ст. 150 СК України обов'язків щодо виховання малолітнього сина. Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 28.05.2024, у справі №443/834/24 провадження №3/443/445/24, з розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 373557 від 15.04.2024, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП. Судове рішення не набрало законної сили. Заявник зазначив, що саме він виховує дитину та несе витрати на утримання сина, тому матері ОСОБА_2 не належить право вимагати сплати аліментів, а у нього відсутній обов'язок сплачувати аліменти ОСОБА_2 , оскільки тоді він фактично буде нести подвійні витрати, пов'язані з утриманням дитини. За таких обставин виданий 27.05.2024 судовий наказ необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його добровільним виконанням зобов'язань з утримання дитини. Спір щодо визначення місця проживання дитини не вирішений. Крім того, наведені обставини унеможливлюють вирішення питання про стягнення аліментів у наказному провадженні, яке відповідно до ст. 19 ЦПК України є безспірним. Проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , повне утримання ним дитини в силу закону, а саме ст. 180, 181 СК України виключає наявність у нього обов'язку сплачувати на користь стягувача аліменти на утримання цієї ж дитини. Просив визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ виданий Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області від 27.05.2024 у справі № 443/488/24.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник заявника - адвокат Соколов В.В. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи в його відсутності та за відсутності ОСОБА_1 , а також письмові пояснення в яких повідомив, що листом служби у справах дітей Журавненської селищної ради від 31.05.2024 № 23/11 35/SUSD вих.-24, повідомлено про те, що ОСОБА_2 вживає алкоголь, пройшла лікування від алкоголю. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі 303/4465/24, провадження 2/303/824/24, від 22.07.2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30.12.2022 Жидачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 130 - розірвано. Починаючи з 18.04.2024 по теперішній час дитина ОСОБА_3 постійно проживає разом з батьком за його місцем проживання: АДРЕСА_1 . Дитина відразу розпочала навчання в другому класі Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Дружківської міської ради Донецької області за дистанційною формою. На теперішній час дитина навчається в 3 класі вказаного навчального закладу. За місцем навчання дитина характеризується позитивно. Актом обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , за його фактичною адресою проживання: АДРЕСА_1 від 13.05.2024 та від 27.09.2024, складеного посадовими особами служби у справах дітей Дружківської міської ради, в якому зазначено, що дитині ОСОБА_3 його батьком створені всі умови для її належного проживання, розвитку, відпочинку, навчання. У родині батька ОСОБА_1 дитина ОСОБА_4 почуває себе комфортно, з іншими членами сім'ї склалися доброзичливі стосунки. Характеристикою дитини ОСОБА_3 , виданої Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Дружківської міської ради Донецької області від 25.09.2024, батько ОСОБА_1 відвідує батьківські збори, постійно підтримує зв'язок із учителем, контролює навчання дитини, бере участь у загальних справах класу. Дружківським міським судом Донецької області розглядається цивільна справа № 303/5808/24 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 . Станом на 03.11.2024 судовий розгляд триває. Батько ОСОБА_1 утримує дитину ОСОБА_3 , та несе всі витрати, пов'язані з таким утриманням, здійснює його виховання, має можливість забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини ОСОБА_5 , з яким у нього теплі та довірливі стосунки.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
З матеріалів цивільної справи встановлено, що наказом Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.05.2024 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 13.03.2024, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 302,80 гривень (а.с. 27 т.1).
Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.03.2024 у справі № 443/386/24 (провадження № 3/443/223/24) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП. Підставами притягнення до відповідальності зазначено повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання, виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 51-53 т. 1).
15.04.2024 службою у справах дітей Журавненської селищної ради складено акт обстеження умов проживання у якому зазначено, що до суду надійшло звернення від мешканців с. Новошино про те, що малолітній ОСОБА_4 вечорами блукає селом, мати хлопця пиячить, батько у ЗСУ. Під час візиту мати малолітнього перебувала в сусідів у нетверезому стані, нецензурною лайкою обзивала членів комісії. Було проведено бесіду з директором школи, опитано дитину, яка відмовляється проживати з матір'ю, оскільки вона вживає алкоголь, обзиває його, не дозволяє спілкуватися з батьком. З метою захисту інтересів малолітнього дитину влаштовано до родинного дому с. Бортники «Жива перлина». Повідомлено батька. У даний час батько проходить реабілітацію у м. Львів та має намір забрати дитину. Разом з цивільною дружиною проживає у м. Дружківка (а.с. 39 т. 1).
18.04.2024 адміністрацією закладу родинний дім «Жива перлина» с. Бортники складено акт про факт передачі дитини ОСОБА_3 батькові ОСОБА_1 (а.с. 43 т. 1).
Згідно з довідкою № 974 від 29.04.2024 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 30.01.2023 (а.с. 153 т. 1).
У довідці від 24.04.2024 зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 навчається в 2 класі Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Дружківської міської ради Донецької області за дистанційною формою (а.с. 44 т. 1).
13.05.2024 Службою у справах дітей Дружківської міської ради складено акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5 . З акту вбачається що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживає в будинку разом з батьком. Для дитини в наявності є окрема кімната в якій створені належні умови для проживання. Є ліжко для відпочинку, обладнаний куток для навчання та ігрової діяльності, шафа для зберігання речей (а.с. 45 т. 1).
За інформацією служби у справах дітей Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області від 31.05.2024 мати малолітнього не працює, оскільки має проблеми із здоров'ям. За останні вісім місяців батько не передає грошей для дитини, не забезпечує продуктами харчування, засобами гігієни та одягом. Батько дитини є військовослужбовцем. У квітні місяці проходив реабілітацію у м. Львів, однак з дитиною не зустрічався (а.с. 41 т. 1).
03.06.2024 психологом Центру соціально-психологічної підтримки сімей з дітьми м. Дружківка складено психолого-педагогічну характеристику на ОСОБА_3 (а.с. 82-83 т. 1).
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.07.2024 у справі № 303/4465/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 156 т. 1).
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 19.09.2024 відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Журавненської селищної ради, про визначення місця проживання дитини (а.с. 157 т. 1). Рішенням Дружківського міського суду від 27.12.2024 у справі № 303/5808/24 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Журавненської селищної ради, про визначення місця проживання дитини, відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Журавненської селищної ради, орган опіки та піклування Дружківської міської ради в особі Дружківської міської військової адміністрації, про визначення місця проживання дитини, задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 28.01.2025 (а.с.2-8 т. 2).
У характеристиці на учня 3 класу ОСОБА_3 зазначено, що батько ОСОБА_1 постійно підтримує зв'язок з учителем, контролює навчання дитини, відвідує батьківські збори, бере участь у загальних справах класу (а.с. 157 т. 1).
27.09.2024 службою у справах дітей Дружківської міської ради складено акт обстеження умов проживання за місцем проживання батька дитині у якому зазначено, що дитині створено належні умови, вона почуває себе комфортно, з іншими членами сім'ї склалися доброзичливі відносини (а.с. 152 т. 1).
У довідці від 25.09.2024 зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , навчається в 3 класі закладу середньої освіти гімназії № 1 Дружківської міської ради Донецької області за дистанційною формою (а.с. 153 т. 1).
Згідно витягу з реєстру територіальних громад місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с. 42 т. 1).
За службовою характеристикою солдат ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с. 46 т. 1).
Заявником надано платіжні інструкції щодо переказу власних коштів отримувач яких не відомий (а.с. 115-119 т. 1).
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину судового провадження відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
Згідно ст. 1, 2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенство права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
На суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 742/3238/17, у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Тому обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Частиною 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
За положеннями ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, ОСОБА_2 подала заяву, яка відповідала за формою та змістом вимогам статті 163 ЦПК України та критеріям визначеним в статті 161 ЦПК України в частині вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Частиною 3 ст. 431 ЦПК України визначено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є виконавчим документом.
Статтями 170, 171 ЦПК України визначено підстави для скасування судового наказу за заявою боржника та порядок розгляду таких заяв.
Частиною першою статті 173 ЦПК України встановлено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, а саме ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника за передбачених законом підстав (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у справі № 465/7682/13-ц від 18.12.2019 року та у справі №824/2/22 від 21.12.2023.
Таким чином, виконавчий документ може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення сплати аліментів за виконавчим документом визначені Сімейним кодексом України.
Відповідно до ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.
Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) (ч. 1 ст. 190 СК України).
З аналізу наведених норм права вбачається, що суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
При цьому, у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження факту припинення обов'язку ОСОБА_1 , визначеного ст. 180 СК України, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Звертаючись до суду з заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 , як на підставу визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню посилався на факт непроживання дитини разом з матір'ю станом на дату звернення нею із заявою про видачу судового наказу, так і на теперішній час, що на його думку, свідчить про відсутність у ОСОБА_2 суб'єктивного права вимоги до нього як до боржника.
Вказані обставини не підпадають під визначені цивільно-процесуальним законом підстави для визнання виконавчого документа (судового наказу) таким, що не підлягає виконанню, оскільки не доводять відсутності обов'язку боржника, встановленого судовим рішенням у формі судового наказу.
З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що законодавцем передбачено судовий спосіб захисту прав боржника у разі якщо стягувач не визнає відсутність обов'язку боржника.
Подання заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не може бути пов'язане з оспоренням такого судового рішення по суті заявлених вимог, адже визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, належить до процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, тобто, рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню у примусовому порядку.
Натомість, судом встановлено, що, як на підставу для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилається на те, що станом на день винесення спірного судового наказу дитина проживала та проживає на теперішній час разом з ним, знаходиться на повному утриманні батька, оскільки ОСОБА_2 не працювала на дату винесення судового наказу та не працює станом на день звернення до суду з заявою.
Тобто ОСОБА_1 оспорює по суті судовий наказ, однак, враховуючи положення ст. 432 ЦПК України наведені обставини не можуть бути підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Відтак, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини таким, що не підлягає виконанню повністю, оскільки існує судове рішення, а саме судовий наказ, який набрав законної сили, а тому, у відповідності до вимог ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України він є обов'язковим до виконання.
У разі відсутності підстав для відмови у видачі судового наказу, суд видає судовий наказ в якому відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України зазначає, що не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Враховуючи, що розгляд вимог заявника в порядку наказного провадження здійснюється без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, законом визначені процесуальні гарантії забезпечення прав учасників провадження, передбачені ст. 169-173 ЦПК України.
За загальним правилом ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої ст. 161 ЦПК України, тобто, крім випадків видачі судового наказу за вимогами про стягнення аліментів.
Згідно з ч. 7 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу про стягнення аліментів у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно з ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу про стягнення аліментів у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів чи у твердій грошовій сумі, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №186/126/21 (провадження № 61-1949св23) викладено правовий висновок такого змісту: «Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.
З урахуванням обставин на які посилається заявник, вбачається спір щодо утримання дитини, що підлягає доказуванню у справі, а саме з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Факт проживання дитини з батьком (батьками), з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною та може слугувати підставою для звернення до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів.
Врахувавши викладене, суд вважає, що наведені заявником обставини не можуть бути підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню і вважає необхідним роз'яснити ОСОБА_1 його право на захист шляхом звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, або припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам, або із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Керуючись ст. 258-261,353-355, 432 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа: ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя