8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3786/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1) в особіХарківська філія
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, м. Лозова, вул. Сковороди, Григорія, б. 23)
про стягнення 5989703,66 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Радигін Є.С, довіреність №б/н від 01.01.2025,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з серпня 2025 року по вересень 2025 в розмірі 5684472,33 грн; 267948,90 грн. пені; 25930,54 грн. 3% річних та 11351,89 грн. інфляційних втрат.
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 71876,44 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі № 922/3786/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 25.11.2025 об 11:40.
10.11.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26023) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
10.11.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №26051), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
18.11.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №26790), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2025 у справі № 922/3786/25 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3786/25 до судового розгляду по суті на 16.12.2025 о 10:00.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2025 у справі № 922/3786/25 зазначено про те, що 16.12.2025 у період з 10:00 до 11:40 у приміщенні Господарського суду Харківської області була відсутня електроенергія, тому судове засідання у даній справі, яке призначене на 16.12.2025 о 10:00 не відбулося з незалежних від суду причин. Про вказане відповідальними особами суду складено відповідний Акт відсутності електроенергії. Даною ухвалою учасників справи було повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 06.01.2026 на 10:20год.
24.12.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №30166) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
06.01.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх. №234), в якому просить суд судовий розгляд справи у призначеному засіданні здійснювати за відсутності сторони позивача, його представника, яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Позивач у судове засідання 06.01.2026 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 16.12.2025 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач у судове засідання 06.01.2026 з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Разом з цим просив суд надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі.
Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Отже, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, судом встановлено наступне.
Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовані Законом України “Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» тощо.
Закон України “Про ринок природного газу» визначає наступних суб'єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до Кодексу ГРМ Оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» (далі - Оператор ГРМ, позивач) - є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023. Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 №1839 “Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ “Газорозподільні мережі України» із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 №1131.
У спірних правовідносинах відповідач, споживач має статус споживача природного газу, оскільки згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).
Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (глави І розділ 1 Кодексу ГРС).
Відповідно до п. 3 глави 3 розділ V! Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з п. 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРС договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (копія типового договору додається).
Так, із обставин справи убачається, що відповідачем було підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, отже, відповідач приєднався до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРС.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу (копія додатку 4 до типового договору розподілу природного газу додається).
Відповідно до п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору).
Тариф на послуги розподілу природного газу для ХАРКІВСЬКОЇ ФІЛІЇ позивача встановлено Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 №1944 “Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ “Газорозподільні системи України» (копія додається) у розмірі 1,99 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн. (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРС (та до типового договору розподілу природного газу відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРС виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Пункт 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачає, що для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.
Розрахунки для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об'єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача до кінця календарного року та оплачуються споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.
Із врахуванням умов типового договору розподілу природного газу та норм Кодексу (п. 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ), споживачем було самостійно визначено плановий обсяг замовленої річної потужності.
Відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).
Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.
Позивачем на виконання вищевказаних вимог Кодексу ГРС у Акті приймання передачі газу №10514 від 30.09.2024 (копія акта додається) було повідомлено відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік, а саме: 14 262 593,75 м3, та одночасно повідомлено, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2025 календарний рік, а величина потужності, що розрахована для місячної оплати складає 1 188 549,48 м3 (14 262 593,75: 12 = 1 188 549,48 м.3).
При розрахунку річної замовленої потужності також слід врахувати, що згідно листів №1245 та №1246 від 20.11.2024 була приєднана додаткова точка обліку природного газу з плановим об'ємом замовленої річної потужності по точці обліку природного газу 260360 м.3.
А тому здійснивши розрахунок річної замовленої потужності вона склала 1 210 426,15 (14 262 593,75 + 260360), що разом складає 14 522 953,75 : 12).
Разом з тим, при розрахунку річної замовленої потужності враховуються дані корегуючого акта №УХФ00000016 від 31.08.2025.
При цьому, розмір річної замовленої потужності, розрахованої за місяць може відрізнятись в незначній мірі, в зв'язку з округленням розрахункових величин за умови додержання загальної суми річної замовленої потужності.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, Відповідачем не виконуються обов'язки із оплати послуг розподілу природного газу, а саме не виконується встановлений договором розподілу природного газу обов'язок по оплаті річної замовленої потужності (п. 2.1, розділ VI).
Відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та до п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.
На виконання вимог Кодексу ГРС та договору, сторонами було складено у 2025 році акти наданих послуг. А саме:
- Акт №УХФ00014076 від 31.08.2025, відповідно до якого у серпні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1 190 216,16 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 842 236,19 грн. (1 190 216,16 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) = 2 842 236,19 грн);
- Акт №УХФ00016204 від 30.09.2025, відповідно до якого у вересні 2025 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 1 190 216,14 м3 природного газу, вартість послуг склала 2 842 236,14 грн. (1 190 216,14 х 1,99 грн х 1,2 (ПДВ) = 2 842 236,14 грн).
Всього за період серпень 2025 року - вересень 2025 року позивачем було надано споживачу послуги розподілу природного газу на загальну суму: 5 684 472,33 грн. з урахуванням ПДВ.
Акти наданих послуг підписані з боку відповідача без зауважень.
Таким чином, з вищенаведеного убачається, що відповідно до умов договору, позивачем у повному обсязі виконано зобов'язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об'ємів (обсягів) природного газу.
Відповідачем вищезазначені акти наданих послуг підписані.
Отже, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що позивачем направлялися рахунки на оплату послуг розподілу природного газу завчасно на виконання вимог типового договору з метою можливості здійснення непобутовим споживачем попередньої оплати послуг Оператора ГРМ.
Позивачем у позові вказано про те, що вказані рахунки направлені на електронну пошту, про що позивачем разом з позовом було надано роздруківки скрін-шотів направлення електронною поштою рахунків і таким чином, позивачем у позові підтверджено виконання зі свого боку вимоги з направлення відповідачу рахунків на оплату послуг розподілу природного газу завчасно.
Враховуючи наведене, позивачем у позові наголошено про те, що відповідач мав можливість виконати свій обов'язок з оплати послуг розподілу природного газу на умовах попередньої оплати, як це визначено п. 6.6 типового договору розподілу природного газу.
Таким чином, позивачем у позові зазначено про те, що ним підтверджено направлення відповідачу рахунків на оплату послуг відповідно до вимог типового договору розподілу природного газу електронною поштою, надано відповідні скрін-шоти сторінки сервісу електронної пошти, які дозволяють чітко визначити адресу електронної пошти отримувача електронного відправлення, його назву та зображення (зміст).
Позивачем у позові зазначено про те, що відповідач не здійснив оплату за фактично розподілений газ, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з серпня 2025 року по вересень 2025 в розмірі 5684472,33 грн., яка залишилася відповідачем несплаченою.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідачем щодо розміру основного боргу, пені та 3 % річних зазначено про те, що позивач не вірно розрахував суму інфляційних витрат, пені та 3 % річних, так як нарахування він почав з початку поточного місяця, а не з моменту виникнення зобов'язань за п. 6.6 договору розподілу природного газу за заявою приєднання №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 р., де зазначено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Відповідач у системі «Ліга закон» перерахував інфляційні витрати, пеню та 3 % річних з урахуванням початку виникнення зобов'язань по сплаті за договором та врахував дату закінчення періоду нарахування, вказану позивачем у розрахунку, сума інфляційних витрат склала 8526,71 грн., 3 % річних склала 7475,47 грн., сума пені склала 77246,52 грн. Обґрунтовуючи викладене у відзиві на позов клопотання про зменшення розміру пені та надання відстрочки виконання рішення, відповідач зазначає, що визнає наявність обов'язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом та просить врахувати наступне. Відповідач є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому як основною метою діяльності відповідача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача. Відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 01.01.2025 року за 2022 - 2024 рік складає суму у розмірі 201908123,00 грн. Зазначена заборгованість з різниці в тарифах виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Відповідач з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», виконав у 2023 році вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022 р. «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» та відкрив рахунки, про що свідчить додаткова угода до договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 28.07.2022 року. Відповідачем у відзиві також зазначено про наявність обставини, які склалися на підприємстві відповідача у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, та несприятливу поточну обстановку на підприємстві. Відповідачем також наголошено про те, що підприємство відповідача має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджуються наданими до справи фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи) - однозначно вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави, при цьому у відповідності до звітів із праці розмір заробітної плати у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних відносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як наведено вище, між позивачем та відповідачем укладено договір розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 року.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати умови Договору, в тому числі в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.
За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалося судом вище, відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Разом з тим, у відповідача станом на момент подання позову виникла перед позивачем заборгованість за Договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з серпня 2025 року по вересень 2025 в розмірі 5684472,33 грн.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заборгованість за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з серпня 2025 року по вересень 2025 в розмірі 5684472,33 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, суд установив, що наданий розрахунок є арифметично неправильним та необґрунтованим, оскільки позивач невірно розрахував суму інфляційних витрат, пені та 3 % річних, оскільки відповідні нарахування позивачем проведено з початку поточного місяця, а не з моменту виникнення зобов'язань за п. 6.6 договору розподілу природного газу за заявою приєднання №№200104СТ-1062-23 від 01.07.2023р., де зазначено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Враховуючи вищенаведене, нарахування інфляційних витрат, пені та 3 % річних мають починатися з урахуванням початку виникнення зобов'язань по сплаті за договором та із врахуванням дати закінчення періоду нарахування, тому до задоволення підлягають: сума інфляційних витрат у розмірі 8526,71 грн., а 3% річних у розмірі 7475,47 грн., тому позовні вимоги в цій частині задовольняються, в решті суд відмовляє у зв'язку з безпідставним нарахуванням.
Також, здійснивши перерахунок пені суд зазначає, що належною є сума пені у розмірі 77246,52 грн.
Водночас, щодо стягнення пені суд зазначає, що частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (пені та штрафу) є механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
У даному конкретному випадку, обставини справи переконливо свідчать, що існують об'єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. За висновками суду, стягнення пені у заявленому розмірі призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов'язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов'язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для боржника (відповідача).
Отже, враховуючи обставини, які склалися у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, а також обставини, які зазначено відповідачем на обґрунтування клопотання про зменшення пені в сукупності із поданими доказами, суд зазначає про наявність правових підстав для зменшення відповідачу розміру пені на 90%, у зв'язку з чим, клопотання відповідача про зменшення розміру пені судом задовольняється частково.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 90 %, встановивши розмір пені за порушення зобов'язання до стягнення з відповідача у розмірі 7724,65 грн.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на строк один рік з моменту винесення рішення або на інший строк, який суд визнає достатнім, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Водночас, відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
У цьому випадку законодавець наділив суд "дискреційними повноваженнями" щодо можливості застосування чи не застосування приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням конкретних обставин.
Тобто, в кожному конкретному випадку суд повно та всебічно досліджуючи обставини має перевірити наявність виключних підстав для надання відстрочення виконання рішення з урахуванням балансу інтересів сторін.
Вирішення цього питання у межах дискреційних повноважень суду здійснюється ним з урахуванням встановленого процесуальним законом обов'язку суду встановлювати та досліджувати відповідні обставини на підставі тих доказів, що подані сторонами, та оцінювати їх за визначеними ГПК України правилами, зокрема, щодо порядку розподілу тягаря доведення відповідних обставин, порядку подання сторонами доказів в судах, тощо.
При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення (ст. 115 Господарського процесуального кодексу України). По суті вищенаведеної норми при відстрочці виконання судового рішення мова йде про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Близька за змістом правова позиція викладене на у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Таким чином, питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Суд зазначає, що відсутність у відповідача необхідних коштів, у тому числі, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.1 ст. 44 Господарського кодексу України).
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/15484/17).
З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, проаналізувавши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, беручи до уваги правову позицію позивача, який заперечив щодо задоволення заяви відповідача, разом з тим, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію рф проти України, введення у зв'язку з цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, враховуючи специфіку діяльності підприємства позивача, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення та відстрочити виконання рішення суду у справі № 922/3786/25 строком на один рік до 06 січня 2027 року.
Суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 69332,64 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, м. Лозова, вул. Сковороди, Григорія, б. 23, код ЄДРПОУ 38076191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 45051254) - 5684472,33 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з серпня 2025р. по вересень 2025р.; 7724,65 грн. пені; 7475,47 грн. 3% річних; 8526,71 грн. інфляційних втрат та 69332,64 грн. судового збору.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. У решті позову відмовити.
5. Клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання рішення суду задовольнити.
6. Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.01.2026 по справі № 922/3786/25 строком на один рік до 06 січня 2027 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "16" січня 2026 р.
СуддяЄ.М. Жиляєв