Рішення від 12.05.2025 по справі 921/346/24

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/346/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Керівника Тернопільської окружної прокуратури, бул. Т.Шевченка, 7, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, вул. М. Лисенка, 20А, м. Тернопіль

до відповідача 2 Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинивши право комунальної власності на земельну ділянку (з врахуванням заяви про зміну предмету спору).

За участю учасників судового процесу:

від прокуратури: Куліковська Л.Б. - прокурор,

від відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - Соболєва Г.В. - представник,

від відповідача - Тернопільської міської ради:

Друзюк Р.М. - представник,

Голик Л.Р. - представник.

Судові процедури.

Судом роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6122689500:01:001:1983 у Державному земельному кадастрі та про усунення перешкод власнику - державі в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622) у користуванні та розпорядженні частиною території природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності Тернопільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6122689500:01:001:0266, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031237761226), з врахуванням заяви про зміну предмету спору.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 28.05.2024, для розгляду справи №921/346/24 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024 відкрито провадження у справі №921/346/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.07.2024.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 03.07.2024.

Ухвалою суду від 03.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі №921/346/24 на 14.08.2024 з підстав, викладених в ній.

Ухвалою суду від 03.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/346/24 на 30 днів.

Протокольними ухвалами від 14.08.2024, від 09.09.2024, від 18.09.202, від 24.10.2024, від 14.11.2024, від 28.11.2024, від 12.12.2024 та від 19.12.2024 підготовче засідання відкладено відповідно на 09.09.2024, на 18.09.2024, на 24.10.2024, на 14.11.2024, на 28.11.2024, на 12.12.2024, на 19.12.2024 та на 16.01.2025.

Однак, судове засідання - 16.01.2025 не відбулося, у зв"язку з перебуванням судді Боровця Я.Я. у відпустці в період з 16.01.2025 по 17.01.2025.

Ухвалою суду від 14.01.2025 призначено підготовче засідання у справі №921/346/24 на 23.01.2025.

Ухвалою суду від 23.01.2025 підготовче засідання відкладено на 06.02.2025 з підстав, викладених в ній.

Протокольними ухвалами від 06.02.2025 та від 20.02.2025 підготовче засідання відкладено відповідно на 20.02.2025 та на 27.02.2025.

Ухвалою суду від 27.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/346/24 до судового розгляду по суті на 12.03.2025.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні - 12.03.2025 розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 12.03.2025 судове засідання відкладено на 26.03.2025 з підстав, викладених в ній.

Протокольними ухвалами від 26.03.2025 та від 14.04.2025 судове засідання відкладено відповідно на 14.04.2025 та на 30.04.2025.

У судовому засіданні 30.04.2025 оголошено перерву до 12.05.2025, про що зазначено у протоколі судового засідання.

При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представників прокуратури та позивача, їх вступне та заключне слово; заперечення представників відповідача, їх вступне та заключне слово.

Після з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, проведення судових дебатів, суд 12.05.2025 оголосив скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 03.07.2024 залучено до участі у справі №921/346/24 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тернопільську міську раду та ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 23.01.2025 прийнято заяву про зміну предмету позову, до розгляду. Залучено до участі у справі №921/346/23 в якості співвідповідача - Тернопільську міську раду. Виключено Тернопільську міську раду зі складу учасників справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 27.02.2025 заяви прокуратури про поновлення строку на подання доказів, задоволено. Поновлено строк на подання доказів та долучено подані докази до матеріалів справи №921/346/24.

Крім того, ухвалою суду від 27.02.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов з врахуванням заяви про зміну предмету позову, відмовлено.

Аргументи сторін

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 29.10.2019 "Про передачу земельних ділянок державної власності" незаконно було передано у комунальну власність спірні земельні ділянки, які відносяться до земель природно-заповідного фонду, та незаконно змінено цільове призначення земельних ділянок на землі сільськогосподарського призначення, а тому вважає, що слід усунити перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6122689500:01:001:1983 у Державному земельному кадастрі та усунити перешкоди власнику - державі в особі Тернопільської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні частиною території природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності Тернопільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6122689500:01:001:0266, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031237761226).

В якості правових підстав позову зазначено приписи Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У судовому засіданні прокурором підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Також, 21.01.2025 прокуратурою надіслано заперечення (вх. №507) на додаткові пояснення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Правова позиція позивача.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у них, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Представник відповідача 1 в судове засідання з"явився, щодо позову заперечив з підстав, викладених у відзивах ( вх.№ 5051 від 25.06.2024 та вх.№1160 від 17.02.2025). А тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Також, представником відповідача 1 надіслано додаткові пояснення (вх.№8697 від 13.11.2024 та вх.№9515 від 11.12.2024).

Заперечення відповідача 2 - Тернопільської міської ради.

Представники відповідача 2 в судове засідання з"явилися, щодо позову заперечили з підстав, викладених у відзиві (вх.№922 від 06.02.2025) та у додаткових поясненнях (вх.№556 від 22.01.2025). А тому просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи на безпідставність та суперечливість позовних вимог, посилаючись, зокрема на те, що гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський" був створений без вилучення земельних ділянок, а жодна земельна ділянка в його межах не передана адміністрації в постійне користування, як земля природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Відповідь на відзив.

03.07.2024 та 21.02.2025 прокурором надіслано відповідь на відзив (вх. №5289 та вх.№1297) відповідно до статті 166 ГПК України, згідно якої доводи відповідача - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області вважає безпідставними.

08.07.2024 позивачем надіслано відповідь на відзив (вх. №5434) відповідно до статті 166 ГПК України, згідно якої доводи відповідача - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області вважає безпідставними.

Пояснення третьої особи.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду не виконала, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з позначкою "Судова повістка", про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Так, ухвали суду направлені третій особі - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідає витягу з Єдиного державного демографічного реєстру, сформований Господарським судом Тернопільської області (відповідь №675444 від 03.07.2025).

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника третьої особи не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, та те, що третя особа не скористалася наданими їй процесуальними правами на подання письмових пояснень по суті спору, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України "Про прокуратуру".

Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч.3).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018, у справі № 918/313/17 від 27.02.2018.

У відповідності до статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.

До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду (статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

У зв'язку з цим, законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

У статях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Позитивні зобов'язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст. 50 Конституції України, статях 10, 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та інших нормативно-правових актах.

У статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", зазначено, що особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Суспільна важливість питання захисту інтересів держави зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони і збереження територій природно - заповідного фонду регіону як національного багатства.

Відповідно до ч. 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Отже, державні органи та інші суб'єкти владних повноважень зобов'язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації.

Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, саме Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації є розпорядником земель природно-заповідного фонду державної власності.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Тернопільською обласною прокуратурою листом №50-89-3283вих-24 від 16.04.2024 повідомлено Тернопільську обласну державну адміністрацію, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації про виявлені порушення законодавства при розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного фонду.

Тернопільською обласною військовою адміністрацією листом/відповіддю №03-4501/16 від 26.04.2024 повідомлено, що у зв"язку з відсутністю коштів просить здійснити в суді захист законних інтересів держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять, вказаним уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах жодних дієвих заходів з метою усунення порушень, вказаних прокуратурою, не вжито.

Наведене утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації.

За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Оскільки Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації є компетентним органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю при розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного фонду державної власності, суд дійшов висновку, що прокурором правильно визначено останню як особу, в інтересах якої він звернувся до суду за захистом порушеного інтересу держави.

Фактичні обставини, встановлені судом.

29.10.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.10.2019 видано наказ №19-4762/14-19-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Відповідно до п.1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу - сіножаті), розташованої за межами населеного пункту на території Чернихівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

Пунктом 3 наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області вказано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробити з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованого за межами населеного пункту на території Чернихівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

Разом з тим, наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про подальше затвердження вказаної проектної документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки не видавався.

Відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 площею 2,00 га до цього часу не зареєстровано право власності.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 площею 2,00 га належить до земель сільськогосподарського призначення та є землями запасу.

Натомість, моніторингом відкритих даних, що містяться в електронній системі "Kadastr.live" встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6122689500:01:001:1983 площею 2,00 га знаходиться в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський", який розташований на території Смарагдової мережі UA0000189 "Seretskyi".

За вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР №42023212050000072 від 25.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування, 28.09.2023 отримано інформацію/відповідь від ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області за № 10-19-0.52-3353/2-23 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 площею 2,00 га сформована 27.05.2020 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства розташованого за межами населеного пункту на території Чернихівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, який був розроблений ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Згідно інформації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 03.11.2023 за №11/11-02/1783-23 слідує, що Міндовкіллям не приймалося рішення щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 площею 2,0000 га у приватну власність. Зміна меж заказника не здійснювалася.

Листом Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОВА від 03.05.2024 за №05.3/809 зазначено, що проєкт землеустрою з організації та встановлення меж гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" на погодження до управління не надходив, висновки не надавалися. Проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 площею 2,00 га на погодження до управління не надходив.

Охоронним зобов'язанням № 07-2 від 30.08.1996 відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Держуправління Мінекобезпеки у Тернопільській області передало під охорону землекористувачу Колективному с/г п-ву "Хлібороб України" заповідний об'єкт Гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський" загальною площею 1192,0 га., з метою збереження типового водоболотного масиву Західного лісостепу. Заповідний об'єкт розташований на території Тернопільського району 321,0 га і Зборівського району - 871,0 га, в склад якої входять землі к-пу "Хлібороб України" пл. 67,0 га.

Охоронним зобов'язанням № 07-3 від 30.08.1996 відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Держуправління Мінекобезпеки у Тернопільській області передало під охорону землекористувачу Колективному с/г підприємству "Світанок" заповідний об'єкт Гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський" загальною площею 1192,0 га., з метою збереження типового водоболотного масиву Західного лісостепу. Заповідний об'єкт розташований на території Тернопільського району 321,0 га і Зборівського району - 871,0 га, в склад якої входять землі к-пу "Світанок" пл. 159,0 га.

Охоронним зобов'язанням № 07-6 від 04.08.1997 відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Держуправління Мінекобезпеки у Тернопільській області передало під охорону землекористувачу Чернихівській сільській раді народних депутатів заповідний об'єкт Гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський" загальною площею 1192,0 га., з метою збереження типового водоболотного масиву Західного лісостепу. Заповідний об'єкт розташований в межах Тернопільського району 321,0 га і Зборівського району - 871,0 га, в склад якого входять землі Чернихівської сільської ради пл. 41,0 га.

Охоронними зобов"язаннями від 23.05.1980, від 28.06.1984 та від 31.05.1985 колгосп "Світанок" надав Виконавчому комітету Тернопільської обласної Ради депутатів трудящих/народних депутатів зобов"язання про, те що Серетські болота в заплаві р. Серет, відповідно площею 540 га, площею 363 га та площею 363 га, які є державним гідрологічним заказником республіканського значення і переданий в користування колгоспу "Світанок" буде утримуватись в належному стані.

Охоронним зобов'язанням №07-20 від 29.12.2003 відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Державне управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області передало Чернихівській сільській раді Зборівського району під охорону територію площею 35,5 га, яка входить до складу Гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" площею 1192,0 га, з метою збереження типового водоболотного масиву у заплаві р. Серет. Заповідний об'єкт розташований в межах заплав р. Серет та р.Лопушанка від с. Плотича Тернопільського району до с. Носівці Зборівського району, входить до складу природного-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об"єктів, що перебувають під особливою охороною. Чернихівська сільська рада Зборівського району бере під охорону частину гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" площею 35,5 га і зобов"язується зберігати її та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також перенести межі заказника в натурі з встановленням необхідних державних охоронних знаків затвердженого взірця, нанести на планово-картографічні матеріали органів Держкомзему на місцях і землекористувачів та забезпечити їх непорушність.

Охоронним зобов'язанням №07-26 від 20.04.2006 відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Державне управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області передало Чернихівській сільській раді Зборівського району під охорону територію площею 266,7 га, яка входить до складу Гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" площею 1192,0 га, з метою збереження типового водоболотного масиву у заплаві р. Серет. Заповідний об'єкт розташований в межах заплав р. Серет та р.Лопушанка від с. Плотича Тернопільського району до с. Носівці Зборівського району, входить до складу природного-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об"єктів, що перебувають під особливою охороною. Чернихівська сільська рада Зборівського району бере під охорону частину гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" площею 266,7 га і зобов"язується зберігати її та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також перенести межі частини заказника в натурі з встановленням необхідних державних охоронних знаків затвердженого взірця, нанести на планово-картографічні матеріали землеустрою сільської ради і землекористувачів, забезпечити їх непорушність, а також режим охорони та збереження заказника.

Охоронним зобов'язанням №50/03 від 27.08.2021, яке оформлене відповідно до статей 26, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Постанови Ради Міністрів Української РСР від 25.02.1980 № 132 "Про доповнення переліку державних заказників Української РСР" із змінами, затвердженими Постановою від 12.12.1983 № 495 "Про доповнення переліку державних заказників Української РСР" Тернопільська Обласна Державна Адміністрація передала Тернопільській міській раді під охорону та дотримання встановленого режиму територію (частина території, об'єкт) гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" (землі, не надані у власність і користування юридичним та фізичним особам) загальною площею 865,44 га в межах заплави р. Серет з Горішньоівачівським водосховищем від с. Плотича до с. Кобзарівка та фрагменту заплави р. Лопушанка зі ставом від с. Городище до с. Носівці Тернопільського району.

Відповідно до листа Міндовкілля від 03.11.2023 за № 11/11-2/1783-23 гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський" розташований на території Смарагдової мережі UA0000189 "Seretskyi". Також, у вказаному листі зазначено, що при плануванні або здійсненні діяльності має враховуватися необхідність збереження у довгостроковій перспективі природних оселищ та видів природної фауни і флори, що підлягають особливій охороні в Європі та вказані у стандартних формах даних територій Смагардової мережі, що розміщені на офіційному сайті Ради Європи https://www.coe.int/en/web/bern-convention/emerald-viever.

Згідно висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.03.2024 за №973/23-22 складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, земельна ділянка з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 площею 2,00 га частково знаходиться в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський", згідно з картосхемою. Окрім цього, вказана земельна ділянка не використовується. Відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Також, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 площею 2,00 га частково сформована без врахування меж природно-заповідного фонду (гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський"). Окрім того, експертом встановлено, що відповідна земельна ділянка частково знаходиться в межах об"єкту Смарагдової мережі Європи "Seretskyi" площею 6489 га ("Серетський" UA 0000189).

Факт перебування меж земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 площею 2,00 га в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" підтверджено листом ДП "Центр державного земельного кадастру" від 01.11.2023 за №3/2639.

За інформацією Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації (лист від 25.11.2024 за № 05.1/2219) - здійснено інвентаризацію частини земель природно-заповідного фонду в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський", а саме: проінвентаризовано раніше несформовані земельні ділянки. Управлінням наголошено, що технічна документація щодо інвентаризації земель природнозаповідного фонду та іншого природоохоронного призначення у межах гідрологічного заказника "Серетський" не відповідає матеріалам створення заказника. Окрім цього, повторно підтверджено, що спірна земельна ділянка згідно із матеріалами створення гідрологічного заказника "Серетський" розташована у межах території заказника та належить до природно-заповідного фонду України.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області у листі від 27.11.2024 № 10-19-0.51-5014/2-24 прямо вказала, що у ДЗК не внесено інформацію стосовно цілісного об'єкта - гідрологічного заказника "Серетський", документація із землеустрою щодо його меж відсутня у фонді документації Головного управління.

Як стверджує прокурор, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області за відсутності повноважень та визначених законом правових підстав, здійснило зміну цільового призначення земель природно-заповідного фонду.

Внаслідок вчинення вказаних дій держава в особі уповноважених органів у сфері охорони навколишнього природного середовища позбавлена у повній мірі виконувати повноваження власника відповідної земельної ділянки природно-заповідного фонду, яка є об"єктом підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання, спеціальною процедурою надання та розташована на території гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський".

Такі дії щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно призвели до незаконної зміни цільового призначення земель та безпідставного виведення вказаних земель із земель природно-заповідного фонду, які відповідно до ст. ст. 150, 164 Земельного кодексу України перебувають під особливою охороною.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 25.02.1980 № 132 "Про доповнення переліку державних заказників Української РСР" створено державний заказник "Серетський" (місце знаходження: Тернопільський район, с. Верхній Іванів, Зборівський район, с. Чернихів, коротка характеристика державного заказника: система боліт на р. Серет у верхів'ї Тернопільського водосховища, яка є регулятором його водного режиму, притулком і місцем розмноження багатьох видів водоплавних і болотних птахів. Підприємства, організації заказника (га), установи, у віданні яких знаходяться державні заказники: Тернопільський район, колгоспи: "Перше Травня", 147 га, ім. Леніна - 174 га, Зборівський район, колгоспи: "17 вересня" - 325 га, "Світанок" - 540 га).

Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.12.1983 № 495 "Про доповнення переліку державних заказників Української РСР" погоджено з пропозицією Тернопільського облвиконкому, погодженою з Міністерством сільського господарства УРСР і Державним комітетом УРСР по охороні природи, про часткову зміну меж Серетського державного заказника відповідно до рішення облвиконкому від 23 серпня 1982 року №425.

Згідно з рішенням облвиконкому від 23.08.1982 № 425 площу державних гідрологічних заказників замінено із 1050 га на 1056 га. Підпункт «а» пункту 2 рішення викладено у такій редакції: "Серетські болота площею 906 га в долині річки Серет та її притоки Лопушанки на території Зборівського і Тернопільського районів / колгоспи "17 вересня", "Іскра" і "Світанок" - Зборівський, "Перше травня" ім. Леніна і облрибкомбінату - Тернопільський/, при цьому виключити з Серетського гідрологічного заказника осушений масив площею 83 га, який розміщений на території колгоспу "Іскра" Зборівського району на схід від села Городище з правого боку річки Серет, взамін якого включити в Серетський гідрологічний заказник непорушений болотний масив площею 89 га, що знаходиться на території цього ж колгоспу південніше села Городище з обох боків річки "Лопушанка".

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 584 "Про зміну деяких рішень Уряду України" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заказник затверджений як об'єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2012 № 415 затверджено Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський".

Згідно з пунктом 1.2. Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Відповідно до пункту 1.3. Положення заказник загальною площею 1192 гектара розташований у межах заплави р. Серет та р. Лопушенка від с. Плотича Тернопільського району до с. Носівці Зборівського району у віданні Івачеводолішнівської (39,5 га), Великоглибочецької (138,6 га), Плотицької (93,9 га) сільських рад, комунального підприємства "Тернопільводоканал" (0,3 га) Тернопільського району, Чернихівської (266,7 га), Малашівської (501,9 га), Городищевської (64,04 га), Кобзарівської (62,1 га) сільських рад, приватного підприємця Бігуна Богдана Констянтиновича (24,96 га) Зборівського району Тернопільської області (Землекористувачі).

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.07.2021 № 493 затверджено оновлене Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський".

Згідно п. 1.2. Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Відповідно до п. 1.3. Положення Заказник, загальною площею 1192 гектара, розташований у межах заплави р. Секрет та р. Лопушенка від с. Плотича Тернопільського району до с. Носівці Тернопільської області, на території Білецької сільської ради (301,6 га), у тому числі 0,3 га у постійному користуванні комунального підприємства "Тернопільводоканал" та Тернопільської міської ради (890,4 га), у тому числі 24,96 га в оренді у фізичної особи - підприємця Бігуна Богдана Костянтиновича, які здійснюють свої повноваження та діяльність на території Заказника згідно з цим Положенням.

Територія Заказника розташована у межах об'єкту Смарагдової Мережі Європи - "Seretskyi" площею 6489 га ("Серетський", UA 0000189).

Пунктом 1.4. Положення зазначено, що земельна ділянка, якій надано статус Заказника, не вилучаються у власників або користувачів.

Згідно п. 1.5. Положення землекористувачі на території Заказника у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", іншими законодавчими і нормативно-правовими актами та цим Положенням, забезпечують і несуть відповідальність за належний стан та додержання встановленого режиму території Заказника.

Відповідно до п. 1.6. Положення межі Заказника встановлюються в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. До встановлення меж Заказника у натурі його межі визначаються відповідно до Проєкту створення Заказника.

Розділом 2 Положення визначено мету створення і завдання Заказника.

Згідно до п. 2.1. Положення Заказник створено з метою збереження у природному стані водно-болотних масивів лісостепової торфоболотної області, які є регулятором водного режиму р. Серет, мають виключне значення у відновленні та підтриманні рівня підземних вод, у межах яких підтримуються умови для існування типових та унікальних рослинних угрупувань, популяцій рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України, та Європейського Червоного списку, місць розмноження, скіпчення і проживання рідкісних видів тварин, що знаходяться під загрозою зникнення, нересту і розведення риби.

Відповідно до п.2.2. Положення основними завданнями Заказника є :

- створення умов для збереження у природному стані ділянки водно-болотних угідь у заплаві р. Серет та р. Лопушанка, які є регулятором водного режиму рік та рівня ґрунтованих вод прилеглих територій;

- відновлення та підтримання рівня підземних вод, які важливі для формування Горішньоівачівського водозабору, що є джерелом централізованого водопостачання міста Тернополя питною водою, забезпечення промисловості міста Тернополя технічною водою;

- підтримання умов проживання, концентрації під час міграцій, відтворення чисельності орнітологічного комплексу, у тому числі відтворення чисельності луня польового (Circus cyaneus), вівсянки чорноголової (Emberiza malanocephala), сорокупуда сірого (Lambrus viridis), горностая (Mustela erminea) - видів, занесених до Червоної книги України;

- збереження середовища існування пальчатокорінника травневого (Dactylorhiza majalis (Reichenb) p. F Hunt et Summerhayes), коручки болотної (Epipactis palustris (L.) Crantz.), молодильника озерного (Isoetes Lacustris L.), товстянки звичайної (Pinguicula vulgaris L.), пальчатокоріника Фукса (Dactilorhiza cordigera (Fries), меч-трави болотної (Cladium mariscus (L.)Pohl ) - видів, занесених до Червоної книги України, іншої типової водно-болотної рослинності для західного лісостепу;

- охорона місць нересту, нагулу чи зимівлі місцевих видів риб з невеликими популяціями-яльця (Leuciscus Leuciscus), в'язя (Leuciscus idus), coма (Silurus glanis), а також карася золотого, коропа, окуня, плітки, інших, що мають визначальне місце для підтримання їх популяцій;

- здійснення науково-дослідних робіт з метою розробки заходів по збереженню водно-болотних угідь, їх раціональному використанню в умовах антропогенного впливу, що посилюється;

- підтримання загального екологічного балансу в регіоні;

- поширення екологічних знань серед населення тощо.

Розділом 2 Положення визначено Режим Території.

Згідно п. 3.1. Положення відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням Заказника, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу (наведено перелік видів діяльності).

Відповідно до п.5.1. Положення зміна меж, категорії та скасування статусу Заказника проводиться відповідно до законодавства.

Згідно листа Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації від 23.08.2023 за №05.1/1345 вбачається, що відповідно до статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо організації та встановлення меж заказника від Тернопільської міської ради Тернопільського району на погодження до управління не надходили. Інформація стосовно укладених договорів Тернопільською міською радою на виконання робіт з розроблення землевпорядної документації в управлінні відсутня.

Зі змісту листа Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за № 3/2639 від 01.11.2023 вбачається, що в інформаційному шарі "Природно-заповідний фонд" містяться дані, внесенні на підставі матеріалів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, які були отримані Центром ДЗК від Держгеокадастру листами від 15.06.2021 №5-28397/0/1-21 та від 16.06.2021 №24-28-0.211-7240/2-21.

Згідно схеми розташування гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" та земельних ділянок зареєстрованих у Державному земельному кадастрі, слідує що земельна ділянка з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 розташована у межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" на картографічній основі Державного земельного кадастру.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області у листі від 13.08.2024 за № 10-19-0.2112-3395/2-24 зазначило, що земельна ділянка із кадастровим номером 6122689500:01:0101:1806 площею 36,6938 га (відомості в ДЗК внесено 23.10.2013) поділена на 13 земельних ділянок, у тому числі й на земельну ділянку із кадастровим номером 612689500:01:001:0266 площею 7,9994 га (відомості в ДЗК внесено 03.10.2018), яка в подальшому поділена на 4 земельних ділянки, у тому числі й на земельну ділянку із кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 (відомості до ДЗК внесено 27.05.2020) на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 . Також, зазначено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 6122689500:01:0101:1806 площею 36,6938 га та 612689500:01:001:0266 площею 7,9994 га на даний час скасовано (перенесені до архівного шару на підставі підпункту 1 пункту 114 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051).

З листа ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 25.07.2024 № 10-19-0.211-3150/2-24 вбачається, що технічні документації щодо поділу земельних ділянок із кадастровими номерами 6122689500:01:001:0266 та 6122689500:01:0101:1806 розробляло ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та ПП "Геоцентр".

Натомість, ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проінформував, що ним не здійснювалась розробка технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок із кадастровими номерами 612689500:01:001:0266 та 6122689500:01:0101:1806, а тому будь-які відомості щодо технічної документації відсутні, про що свідчить лист від 09.08.2024.

Аналогічно, ПП "Геоцентр" листами №8 від 11.09.2024 та №10 від 14.11.2024 повідомив, що ним не розроблявся проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:0266.

Так, 11.02.2020 на підставі рішення Тернопільської міської ради № 7/41/160 від 06.12.2019 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 612689500:01:001:0266 за Тернопільською міською радою.

В подальшому, ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташованого за межами населеного пункту на території Чернихівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

27.05.2020 на підставі вказаної документації із землеустрою до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку із кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 та відкрито поземельну книгу. Зокрема, внесено відомості про категорію земель "землі сільськогосподарського призначення", вид використання земельних ділянок в межах певної категорії "землі запасу", код цільового призначення "16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), форма власності "інформація відсутня".

Одночасно, 27.05.2020 державним реєстратором відділу у Зборівському районі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 6122689500:01:001:1983, площею 2,00 га.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 площею 2, 00 га до цього часу не зареєстровано право власності.

Рішення про затвердження вказаного проєкту землеустрою жодним органом державної влади чи місцевого самоврядування не приймалось.

Як стверджує прокурор, що Кабінетом Міністрів рішень про погодження зміни цільового призначення, зміни меж та передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 не приймалося про, що свідчить лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 30.10.2023 за № 9795-23.

Прокуратура вважає, що при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 порушено вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій".

Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 площею 2,00 га, що віднесена до земель запасу підлягає скасуванню.

Окрім того, прокуратурою зазначено, 11.02.2020 Тернопільською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 612689500:01:001:0266. Водночас, частина земельної ділянка із кадастровим номером 612689500:01:001:0266, поділ якої здійснено у тому числі на земельну ділянку із кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 розташована у межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський". Незважаючи на поділ земельної ділянки із кадастровим номером 612689500:01:001:0266, перехід права власності на поділену (спірну) земельну ділянку не відбувся, фактичним володільцем частини території природнозаповідного фонду - гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 є саме Тернопільська міська рада, за якою в ДРРП зареєстровано право власності на поділену земельну ділянку. Вказане створює перешкоди належному власнику та розпоряднику - Тернопільській обласній державній адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації у володінні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду загально-державного значення.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 612689500:01:001:0266 передана з державної власності у комунальну власність поза волею належного власника - Тернопільської обласної державної адміністрації, тому належним способом відновлення порушеного законного права є припинення незаконно набутого речового права на спірний об'єкт нерухомого майна у судовому порядку.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю за територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.

Тобто, скасування державної реєстрації права власності Тернопільської міської ради на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 612689500:01:001:0266, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031237761226, - призведе до повернення спірного нерухомого майна, у стан, що існував до реєстрації права власності за міською радою, що узгоджується з приписами ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вказує прокуратура, що скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та скасування права власності на первинну земельну ділянку призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення та усуне у повному обсязі належному розпоряднику та власнику перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду.

Такі обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із відповідним позовом.

Крім того, прокуратурою зазначено, що відповідні рішення органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів на підставі, яких сформовано та зареєстровано земельні ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:0101:1806 площею 36,6938 га (яка поділена на 13 земельних ділянок) та з кадастровим номером 612689500:01:001:0266 площею 7,9994 га (яка поділена на 4 земельних ділянок), а саме наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 19-4762/14-19-СГ від 29.10.2019 та рішення Тернопільської міської ради №7/14/160 від 06.12.2019 вичерпали свою дію фактом їх виконання.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання їх незаконними та скасуванню прокуратурою не заявлялися.

Однак, вказані акти підлягають дослідженню та оцінці судом під час розгляду питання щодо правомірності вилучення земельної ділянки з числа земель, які відносяться до об"єктів природно-заповідного фонду.

Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб'єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави ( стаття 1 Земельного кодексу України).

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України).

Як визначено статтею 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу (стаття 20 Земельного кодексу України).

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (стаття 22 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 Земельного кодексу України).

Згідно статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Як встановлено частиною 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема землі під об'єктами природно-заповідного фонду.

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Статтею 1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

До природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища (стаття 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

Як визначено статтею 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" у разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

Статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

У статті 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" наведено перелік основних засобів збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду та передбачено, що збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів (стаття 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

Статтею 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а також про встановлення, скасування та зміну охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання (стаття 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

Відповідно до статті 54 "Про природно-заповідний фонд України" зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 20 Земельного кодексу України доказом прийняття уповноваженим органом рішення щодо віднесення земель в межах заказника до земель категорії природно-заповідного фонду є постанова Ради Міністрів Української РСР від 25.02.1980 № 132 з подальшими змінами, внесеними постановою Ради Міністрів Української РСР від 12.12.1983 № 495 та постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 584.

Отже, з 25.02.1980 територіям, які включено до складу гідрологічного заказника загально-державного значення "Серетський" надано статус земель природно-заповідного фонду та віднесено до земель природно-заповідного фонду в силу прямої вказівки закону.

Розділом 2 Положення визначено мету створення і завдання Заказника.

Відповідно до п.2.2. Положення основними завданнями Заказника є :

- підтримання загального екологічного балансу в регіоні;

- поширення екологічних знань серед населення тощо.

Розділом 2 Положення визначено Режим Території.

Так, Охоронним зобов'язанням № 07-2 від 30.08.1996 відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Держуправління Мінекобезпеки у Тернопільській області передало під охорону землекористувачу Колективному с/г п-ву "Хлібороб України" заповідний об'єкт Гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський" загальною площею 1192,0 га., з метою збереження типового водоболотного масиву Західного лісостепу. Заповідний об'єкт розташований на території Тернопільського району 321,0 га і Зборівського району - 871,0 га, в склад якої входять землі к-пу "Хлібороб України" пл. 67,0 га.

Охоронними зобов"язаннями від 23.05.1980, від 28.06.1984 та від 31.05.1985 колгосп "Світанок" надав Виконавчому комітету Тернопільської обласної Ради депутатів трудящих/народних депутатів зобов"язання про, те що Серетські болота в заплаві р. Серет, відповідно площею 540 га, площею 363 га та площею 363 га які є державним гідрологічним заказником республіканського значення і переданий в користування колгоспу "Світанок" буде утримуватись в належному стані.

Охоронним зобов'язанням №07-20 від 29.12.2003 відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Державне управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області передало Чернихівській сільській раді Зборівського району під охорону територію площею 35,5 га, яка входить до складу Гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" площею 1192,0 га, з метою з метою збереження типового водоболотного масиву у заплаві р. Серет. Заповідний об'єкт розташований в межах заплав р. Серет та р.Лопушанка від с. Плотича Тернопільського району до с. Носівці Зборівського району, входить до складу природного-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об"єктів, що перебувають під особливою охороною. Чернихівська сільська рада Зборівського району бере під охорону частину гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" площею 35,5 га і зобов"язується зберігати її та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також перенести межі заказника в натурі з встановленням необхідних державних охоронних знаків затвердженого взірця, нанести на планово-картографічні матеріали органів Держкомзему на місцях і землекористувачів та забезпечити їх непорушність.

Охоронним зобов'язанням №07-26 від 20.04.2006 відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Державне управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області передало Чернихівській сільській раді Зборівського району під охорону територію площею 266,7 га, яка входить до складу Гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" площею 1192,0 га, з метою з метою збереження типового водоболотного масиву у заплаві р. Серет. Заповідний об'єкт розташований в межах заплав р. Серет та р.Лопушанка від с. Плотича Тернопільського району до с. Носівці Зборівського району, входить до складу природного-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об"єктів, що перебувають під особливою охороною. Чернихівська сільська рада Зборівського району бере під охорону частину гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" площею 266,7 га і зобов"язується зберігати її та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також перенести межі частини заказника в натурі з встановленням необхідних державних охоронних знаків затвердженого взірця, нанести на планово-картографічні матеріали землеустрою сільської ради і землекористувачів, забезпечити їх непорушність, а також режим охорони та збереження заказника.

Охоронним зобов'язанням №50/03 від 27.08.2021, яке оформлене відповідно до статей 26, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", Постанови Ради Міністрів Української РСР від 25.02.1980 № 132 "Про доповнення переліку державних заказників Української РСР" із змінами, затвердженими Постановою від 12.12.1983 № 495 "Про доповнення переліку державних заказників Української РСР" Тернопільська Обласна Державна Адміністрація передала Тернопільській міській раді під охорону та дотримання встановленого режиму територія (частина території, об'єкт) гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" (землі, не надані у власність і користування юридичним та фізичним особам) загальною площею 865,44 га в межах заплави р. Серет з Горішньоівачівським водосховищем від с. Плотича до с. Кобзарівка та фрагменту заплави р. Лопушанка зі ставом від с. Городище до с Носівці Тернопільського району.

Наявні у матеріалах справи охоронні зобов'язання є лише додатковим доказом того, що спірна земельна ділянка належить до природно-заповідного фонду.

Відповідно до їх змісту, з моменту створення заказника охоронні зобов'язання видавались різним юридичним особам, а з 2021 року - Тернопільській міській раді передавались під охорону території, які входять до складу Гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" площею 1192,0 га.

Останнє охоронне зобов'язання № 50/03 від 27.08.2021 оформлене саме між Тернопільською обласною державною адміністрацією та Тернопільською міською радою, що повністю відповідає приписам ст. ст. 26, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Таке охоронне зобов'язання жодним чином не вказує про перебування переданої під охороною земельної ділянки природно-заповідного фонду у власності того, кому така земельна ділянка передана під охорону.

Як слідує з матеріалів справи, 29.10.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.10.2019 видано наказ №19-4762/14-19-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Відповідно до п.1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу - сіножаті), розрашованої за межами населеного пункту на території Чернихівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

Пунктом 3 наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області вказано, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробити з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустро" розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованого за межами населеного пункту на території Чернихівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

Відповідно до листа Міндовкілля від 03.11.2023 за № 11/11-2/1783-23 гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський" розташований на території Смарагдової мережі UA0000189 "Seretskyi". Також, у вказаному листі зазначено, що при плануванні або здійсненні діяльності має враховуватися необхідність збереження у довгостроковій перспективі природних оселищ та видів природної фауни і флори, що підлягають особливі охороні в Європі та вказані у стандартних формах даних територій Смагардової мережі, що розміщені на офіційному сайті Ради Європи https://www.coe.int/en/web/bern-convention/emerald-viever.

Вказане підтверджує, що спірна земельна ділянка розміщена/перебуває в межах земель заказника, а отже і її приналежність до земель природно-заповідного фонду, як це прямо передбачено ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та ст. ст. 43-44 Земельного кодексу України.

Таким чином, земельна ділянка із кадастровим номером 6122689500:01:001:1983, як така, відносно якої вже наявні відомості в ДЗК, та яка є сформованою - не була і не могла бути включена до робіт при проведенні інвентаризації окремих земель гідрологічного заказника "Серетський".

Внаслідок вчинення вказаних дій держава в особі уповноважених органів у сфері охорони навколишнього природного середовища позбавлена у повній мірі виконувати повноваження власника відповідних земельної ділянки природно-заповідного фонду, яка є об"єктом підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання, спеціального процедурою надання надання та розташована на території гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський".

27.05.2020 на підставі вказаної документації із землеустрою до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку із кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 та відкрито поземельну книгу. Зокрема, внесено відомості про категорію земель "землі сільськогосподарського призначення", вид використання земельних ділянок в межах певної категорії "землі запасу", код цільового призначення "16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність бо користування громадянам чи юридичним особам), форма власності "інформація відсутня".

Відповідно до ч. ч. 4, 8 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного наказу) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 149 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного наказу) визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, вилучати земельні ділянки державної власності природоохоронного призначення до 27.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Стаття 83 Земельного кодексу України зазначає, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч.1). У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону (ч.2). Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності (ч.5).

Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, лише за погодженням Кабінету Міністрів України та згідно статті 20 Земельного кодексу України можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного призначення.

Опрацюванням відкритих даних вебсайтів Верховної Ради України та Урядового порталу не виявлено актів Уряду щодо зміни меж чи цільового призначення земель гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський".

Кабінетом Міністрів рішень про погодження зміни цільового призначення, зміни меж та передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 не приймалося, що підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 30.10.2023 за № 9795-23.

Матеріали справи підтверджують, що спірні земельні дялінки знаходяться на території гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський", не заперечується відповідачами.

За таких обставин, спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, чим спростовуються обставини про їх належність до земель сільськогосподарського призначення.

Як слідує з матеріалів/документів, на підставі яких Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області видано наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містять посилань на постанови чи розпорядження Кабінету Міністрів України, які є загальнодоступними відповідно до вимог законодавства, окрім тих, що містять охоронювану законом таємницю.

Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області не було наділене повноваженнями щодо розпорядження, вилучення та зміни цільового призначення земель природно-заповідного фонду державної власності на землі сільськогосподарського призначення.

Відтак, видача наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-4762/14-19-СГ від 29.10.2019 зумовило незаконне вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 із земель природно-заповідного фонду та фактично змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області виданий з порушенням вимог Конституції України, Земельного кодексу України ( в редакції чинній на момент прийняття наказу) та Закону України "Про природно-заповідного фонду".

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Пунктом 3 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Як передбачено пунктом 11 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 5 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Пунктом «а» частини 2 статті 20-4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що до компетенції обласної державної адміністрації належить забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території.

Статтею 150 Земельного кодексу України встановлено, що землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо-цінних земель, припинення права постійного користування на які з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

З аналізу норм законодавства вбачається, що землі природо-заповідного фонду гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" належать до державної власності та перебувають у розпорядженні Тернопільської обласної державної адміністрації.

Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №68/200 "Про утворення військових адміністрацій" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено Тернопільську обласну військову адміністрацію.

Отже, Тернопільська обласна державна адміністрація, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації є розпорядником земель державної власності, які за цільовим призначенням є землями природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об"єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

26.04.2021 Тернопільська обласна державна адміністрація, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації листом №03-4501/16 повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 розташована в межах гідрологічного заказника загальнодержавного "Серетський", а також, що з часу оголошення заказника та зміни його меж у 1983 році інших рішень щодо зміни його меж не приймалося.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Як встановлено статтею 391 Цивільного кодексу України, саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації ( стаття 182 Цивільного кодексу України).

Статтею 125 Земельного кодексу України вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Як визначено статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності, інші речові права, похідні від права власності, зокрема право оренди, на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено порядок проведення державної реєстрації прав, зокрема перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 14.11.2024 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 612689500:01:001:0266 на даний час перебуває у власності Тернопільської міської ради.

Право комунальної власності за Тернопільської міською радою зареєстровано 11.02.2020.

Тобто, фактично за Тернопільською міською радою 11.02.2020 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 612689500:01:001:0266, яку поділено на 4 земельних ділянки, у тому числі й на земельну ділянку із кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 . Водночас, наявними матеріалами у вказаній справі підтверджено, що частина земельної ділянка із кадастровим номером 612689500:01:001:0266, поділ якої здійснено у тому числі на земельну ділянку із кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 розташована у межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський".

Враховуючи фактичні обставини справи щодо формування та подальшого фактичного поділу земельних ділянок всупереч вимог Земельного кодексу України, територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів не мали права формувати вказані земельні ділянки як землі сільськогосподарського призначення, оскільки в межах таких сформованих земельних ділянок перебувала частина території природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" оголошеного та створеного в установленому законом порядку.

Отже, станом на 23.10.2013 та 03.10.2018 (час внесення відомостей до ДЗК) при формуванні таких земельних ділянок було порушено вимоги ст. 19, ч.ч. 6,7 ст. 20, ст. 21, ст. 43-45, п. «г» ч. 1 ст. 150, п. «в» ч. 1 ст. 183, абз. 1 ч. 3 ст. 186-1, ч. ч. 5, 8 ст. 122 Земельного кодексу України у відповідних редакціях , а також норми ст. ст. 7, 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Дії щодо формування та реєстрації земельних ділянок такими органами як земель сільськогосподарського призначення, в межах якого перебувала частина території природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" мали наслідком подальшу незаконну передачу землі та реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внаслідок перевищення повноважень, у комунальну власність, що позбавило Тернопільську обласну державну адміністрацію, як належного розпорядника правомочностей власника.

Таким чином, незважаючи на поділ земельної ділянки із кадастровим номером 612689500:01:001:0266, враховуючи те, що перехід права власності на поділену (спірну) земельну ділянку не відбувся, фактичним володільцем частини території природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 є саме Тернопільська міська рада, за якою в ДРРП зареєстровано право власності.

Вказаний факт створює перешкоди належному власнику та розпоряднику - Тернопільській обласній державній адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації у володінні та розпорядженні землями природно - заповідного фонду загальнодержавного значення.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (стаття 152 Земельного кодексу України).

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 612689500:01:001:0266 передана з державної власності у комунальну поза волею належного власника - Тернопільської обласної державної адміністрації, тому належним способом відновлення порушеного законного права є припинення незаконно набутого речового права на спірний об'єкт нерухомого майна .

Отже, у розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування державної реєстрації речових прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів держави та їх поновлення.

Тобто, скасування державної реєстрації права власності Тернопільської міської ради на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 6122689500:01:001:0266, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031237761226, - призведе до повернення спірного нерухомого майна, у стан, що існував до реєстрації права власності за міською радою, що узгоджується з приписами ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 Земельного кодексу України).

Статтею 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Закон України "Про Державний земельний кадастр" установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Як визначено статтею 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (стаття 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування регулюються Законом України "Про землеустрій".

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" визначено основні терміни, а саме:

проєкт землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Як зазначено статтею 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проєкту, робочого проєкту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

Отже, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з нормами Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки є: відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок); поділ раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта.

Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Отже, при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1983 порушено вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій".

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки належать до природно-заповідного фонду, власником якої є держава. Оскільки така категорія земель не може вибувати з власності держави, тому у Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області відсутні повноваження нею розпоряджатись.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6122689500:01:001:1983 у Державному земельному кадастрі та про усунення перешкод власнику - державі в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622) у користуванні та розпорядженні частиною території природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності Тернопільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6122689500:01:001:0266, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031237761226) підлягають до задоволення.

Слід зазначити, що предметом позову у справі №921/346/24 є вимога прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6122689500:01:001:1983 у Державному земельному кадастрі та про усунення перешкод власнику - державі в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622) у користуванні та розпорядженні частиною території природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності Тернопільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6122689500:01:001:0266, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031237761226).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

Такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного, природо-заповідного та іншого природоохоронного фонду у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.

Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Правова позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Обрання прокурором (позивачем) неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Судом встановлено, що прокурор звернувся до суду саме з віндикаційним позовом.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Суд наголошує, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 5 450,40 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з первісним позовом судового збору в сумі 5 450,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача 1 та у розмірі 2422,40 грн покладається на відповідача 2.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 53, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 3028,00 грн покласти на відповідача 1 та у розмірі 2422,40 грн покласти на відповідача 2.

3. Усунути перешкоди Тернопільській обласній державній адміністрації, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6122689500:01:001:1983 у Державному земельному кадастрі.

4. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622) у користуванні та розпорядженні частиною території природно-заповідного фонду - гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський" шляхом: - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності Тернопільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6122689500:01:001:0266, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2031237761226).

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, вул. М. Лисенка, 20А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39766192 на користь Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м.Тернопіль, ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800 - 3028,00 грн судового збору.

6. Стягнути з Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305 на користь Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м.Тернопіль, ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800 - 2422,40 грн судового збору.

7. Видати накази стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "19" січня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець

Попередній документ

133380520

Наступний документ

133380522

Інформація про рішення:

№ рішення:	133380521
№ справи:	921/346/24
Дата рішення:	12.05.2025
Дата публікації:	20.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Тернопільської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (02.02.2026)
Дата надходження:	02.02.2026
Предмет позову:	усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинивши право комунальної власності на земельну ділянку (з врахуванням заяви про зміну предмету с

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

03.07.2024 15:00	Господарський суд Тернопільської області
14.08.2024 15:30	Господарський суд Тернопільської області
09.09.2024 15:00	Господарський суд Тернопільської області
18.09.2024 16:00	Господарський суд Тернопільської області
24.10.2024 14:30	Господарський суд Тернопільської області
28.11.2024 14:30	Господарський суд Тернопільської області
12.12.2024 10:30	Господарський суд Тернопільської області
19.12.2024 16:00	Господарський суд Тернопільської області
16.01.2025 11:00	Господарський суд Тернопільської області
23.01.2025 11:00	Господарський суд Тернопільської області
20.02.2025 15:30	Господарський суд Тернопільської області
27.02.2025 14:30	Господарський суд Тернопільської області
12.03.2025 15:00	Господарський суд Тернопільської області
26.03.2025 14:30	Господарський суд Тернопільської області
14.04.2025 14:30	Господарський суд Тернопільської області
30.04.2025 14:15	Господарський суд Тернопільської області
12.05.2025 16:00	Господарський суд Тернопільської області