вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
07 січня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/533/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участі секретаря судового засідання: Дикої Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №921/533/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, с. Київ, вул. Борщагівська,б.154, ЄДРПОУ 33908322)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація" (46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гріга, 2, ЄДРПОУ 01269000)
про: стягнення 615 576,26 грн страхового відшкодування в порядку суброгації та судового збору.
За участю представників:
- позивача: Сакун Анна Олегівна, адвокат, ордер серія АІ №1747492 від 13.11.2024 (в режимі відеоконференції)
-відповідача: Печений Олександр Петрович, адвокат, ордер ВО №1116947 від 16.09.2025, посвідчення адвоката №001201 від 07.07.2025
Зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація" про стягнення з відповідача на користь позивача суму майнової шкоди в розмірі 615 576,26 грн., та суму судового збору в розмірі 9233,65 грн.
Позиція позивача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 23.05.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Вольво", д/н НОМЕР_1 та автомобіля "Шкода", д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , під час виконання ним трудових обов'язків на ТОВ "Тернобудмеханізація". Дана ДТП cталася в результаті порушення ПДР водієм "Шкода", д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи, Постановою про закриття кримінального провадження.
Автомобіль "Вольво", д/н НОМЕР_1 застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування", згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №186/23-Тз/Т від 05.12.2023. На виконання зазначеного договору позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 775576,26грн.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Шкода", д/н НОМЕР_2 була застрахована АТ "СК "Інго" поліс (216260350) ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" має зворотної вимоги до зазначеного товариства. СК "Інго" здійснила страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн. Таким чином, не відшкодована частина матеріального збитку складає 615 576,26 грн, які повинен відшкодувати відповідач - ТОВ "Тернобудмеханізація", як роботодавець водія з вини якого було завдано шкоду.
Заперечення відповідача.
До матеріалів справи 30.09.2025 від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація" (46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гріга, 2, ЄДРПОУ 01269000) - адвоката Печеного О.П., надійшов Відзив на позовну заяву № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 30.09.2025 (вх.№6888 від 30.09.2025), у якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
У поданому Відзиві на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідач зазначає, що позивач обґрунтовує розмір заявлених збитків виключно Звітом про оцінку автомобіля «VOLVO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 28.05.2024 р. Вказаний звіт складений не судовим експертом, не містить відомостей про попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та не зазначає, що підготовлений для подання до суду, а тому на думку відповідача, за таких обставин звіт не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні норм процесуального законодавства, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.
Також, позивачем у позовній заяві та доданих до неї документах не надано жодних доказів на підтвердження проведених робіт щодо відновлювального ремонту автомобіля «VОLVO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема рахунків, актів виконаних робіт, квитанцій чи платіжних документів, не зазначено СТО (станції технічного обслуговування), на якій здійснювався ремонт, а також позивач здійснив страхове відшкодування не на рахунок СТО, а безпосередньо напряму Страховику (ТОВ «МВ Стеллар») платіжним інструкцією №56482051 від 26.11.2024р.
Відповідно до вимог цивільного законодавства та правових позицій Верховного Суду, на які відповідач посилається у відзиві на позовну заяву, відшкодуванню підлягають лише реальні збитки, тобто фактичні витрати, понесені на відновлення пошкодженого майна, які мають бути належним чином підтверджені.
Як зазначає відповідач, наданий позивачем звіт про оцінку містить лише розрахунок можливих витрат і не підтверджує наявність та розмір реальних збитків. Крім того, позивачем порушено умови договору щодо порядку визначення розміру збитків та виплати страхового відшкодування, зокрема вимоги щодо проведення ремонту та здійснення виплат через СТО.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивачем не доведено ні факт понесення реальних збитків, ні їх розмір, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Також відповідач у відзиві на позов зазначає, що у відповідності до п. 27.20. - У разі коли страхове відшкодування за пошкоджені агрегати, деталі або весь ТЗ сплачено у розмірі їх повної вартості, Страховик має право на одержання від Страхувальника цих агрегатів, деталей або ТЗ. Важливо те, що дані деталі хоча і зазнали механічних ушкоджень, але мають вартість, не повернення даних деталей на користь відповідача стане підставою для додаткового збагачення позивачем.
Відповідач, вказує, що позивачем не надано доказів про передачу страховику складових частин транспортного засобу, деталей та обладнання транспортного засобу (ТЗ), відносно яких страхове відшкодування виплачено в повному обсязі відповідно до їхньої вартості.
Згідно п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Таким чином відповідач просить суд у випадку задоволення позову, зобов'язати позивача передати відповідачу деталі пошкодженого транспортного засобу, які залишились після заміни на нові, що не можуть використовуватись за призначенням, але мають певну цінність. Детальний перелік деталей міститься у ремонтній калькуляції №280524 від 28.05.2024 р., Звіту про оцінку автомобіля «VОLVO», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 28.05.2024р.
Заперечення позивача.
06.10.2025 до суду від представника позивача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська,б.154, ЄДРПОУ 33908322) - адвоката Сакун А.О., надійшла Відповідь на відзив № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 06.10.2025 (вх.№7034 від 06.10.2025).
У відповіді на відзив, представником позивача викладено пояснення щодо посилання відповідача про відсутність обізнаності експертом про кримінальну відповідальність в наданій позивачем експертизи, а саме зазначає, що автотоварознавча та транспортно-товарознавча експертиза - це дослідження, під час якого визначається ринкова вартість колісних транспортних засобів, їх складових і розмір матеріального збитку, завданого власнику або володільцю внаслідок пошкодження, найчастіше після дорожньо-транспортної пригоди, зокрема для надання висновку страховій компанії, що дає змогу комплексно оцінити пошкодження та визначити суму компенсації.
Судова експертиза, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», є дослідженням об'єктів, явищ і процесів на основі спеціальних знань з метою надання висновку з питань, що є предметом судового розгляду, і відрізняється від автотоварознавчої тим, що призначається виключно на підставі ухвали слідчого або суду, а експерт у такому випадку попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тоді як експертне дослідження може проводитися за зверненням громадян до звернення в суд чи правоохоронні органи і без такого попередження.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача вказує на відмінності між судовою експертизою та автотоварознавчою експертизою, де зокрема перша відмінність полягає в тому, що судова експертиза проводиться експертом, тільки на підставі спеціальної постанови (ухвали), винесеного слідчим, в процесі розслідування кримінального провадження, або суддею в процесі розгляду судової справи. Експертне дослідження видається експертом в рамках звернення громадян, права яких порушені, але вони ще не звернулися до суду або правоохоронні органи.
Стосовно невизнання «Звіту про оцінку автомобіля VOLVO FH, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 28.05.2024 року, наданого СОД ПП Говера О.Я.», представник позивача зазначає, що відповідний висновок подано до суду на підставі ст. 106 ЦПК України. Щодо п. 27.20 Договору страхування № 186/23-Тз/Т від 05.12.2023 року, який передбачає право страховика у разі виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості пошкоджених агрегатів, деталей або всього транспортного засобу отримати такі агрегати, деталі або ТЗ, представник позивача наголошує, що це є саме правом, а не обов'язком страховика. Також представник позивача зазначає, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не отримувало жодних складових частин, деталей чи обладнання пошкодженого транспортного засобу від ТОВ «МВ «Стеллар», у зв'язку з чим подальше місцезнаходження зазначених деталей позивачу не відоме.
Щодо проведення незалежної експертизи представник позивача вказує, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відповідно до п. 17.3 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 186/23-Тз/Т відшкодовує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу до стану, що передував пошкодженню, без урахування коефіцієнта фізичного зносу, а згідно з п. 27.12 цього ж Договору у разі незгоди страхувальника з порядком визначення розміру збитку на базі СТО, обраної страховиком, розмір збитків визначається безпосередньо страховиком або уповноваженою ним особою, при цьому страховик має право за власні кошти залучити експерта для проведення незалежної експертизи, що і було реалізовано у даному випадку шляхом замовлення позивачем незалежної експертизи з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого пошкодженому автомобілю VOLVO FH, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням умов Договору № 186/23-Тз//Т.
Стосовно, зазначеної думки відповідача про те, що в п. 26.2 договору № 186/23-Тз//т, в переліку документів відсутній документ «Звіт про оцінку автомобіля». Представник позивача звертає увагу на те, що звіт (пп. 1, 3. п. 26.2) є лише одним з декількох документів, на підставі якого може визначатися розмір завданих збитків. 26.2. Розмір завданих збитків визначається Страховиком на підставі: - документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених конструктивних елементів складових частин чи в цілому об'єкта страхування (дефектної відомості, складеної експертом-автотоварознавцем або оцінювачем, Акту огляду ТЗ); - документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об'єкта страхування чи його частин; - документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза тощо).
У поданій відповіді на відзив представник позивача посилається на правові позиції Верховного суду України, щодо звіту та підтвердження фактично понесених витрат, зокрема зазначає, що Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Також представник позивача вказує, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.
У постанові від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18 Верховний Суд зазначив, що підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
В даному випадку, було прийнято до розрахунку страхового відшкодування: Звіт про оцінку автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 від 28.05.2024 року наданого СОД ПП Говера О.Я. - відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO FH д.н.з. НОМЕР_1 складає 870036,62 грн.
Ремонтна калькуляція № 1023/1 від 05.09.2024 року, надана ТОВ «МВ «Стеллар» - відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO FH д.н.з. НОМЕР_1 складає 787363,86 грн. Позивач поніс збитки, виплативши страхове відшкодування на рахунок ТОВ «МВ «Стеллар» без ПДВ, в сумі 775576,26 грн., за вирахуванням франшизи в розмірі 11787,60 грн.(згідно умов Договору № 186/23-Тз/Т) , що підтверджується платіжною інструкцією № 56482051 від 26.11.2024 року (додаток до позовної заяви № 12) на підставі Ремонтної калькуляції № 1023/1 від 05.09.2024 року, наданої ТОВ «МВ «Стеллар» у зв'язку з економічною обґрунтованістю.
Відповідно до п. 17.3 договору добровільного страхування наземного транспорту № 186/23-Тз/Тз/Т ПРАТ "СК "Арсенал Страхування", відшкодовує вартість відновлювального ремонту ТЗ до стану, що передував пошкодженню, без врахування коефіцієнту фізичного зносу.
Враховуючи зазначене, позивач просить суд врахувати, дану відповідь на відзив при винесенні рішення по даній справі, та ухвалити рішення яким вимоги позивача, що були пред'явлені в позові, до відповідача задовольнити повністю.
Рух справи.
Ухвалою від 15.09.2025 відкрито провадження у справі №921/533/25, та призначено підготовче засідання на 13.10.2025 на 14 год. 00 хв.
Ухвалою від 13.10.2025 відкладено підготовче засідання на 27.10.2025 на 15 год. 30 хв.
Ухвалою від 27.10.2025 відкладено підготовче засідання на 10.11.2025 на 12 год. 30 хв.
Ухвалою від 10.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/533/25 до судового розгляду по суті на 10.12.2025 на 15 год. 00 хв.
У судовому засіданні 10.12.2025 оголошено перерву до 07.01.2026 на 14год. 00хв.
Явка сторін.
Представник позивача в судове засідання з'явився, просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив суд відмовити в позові.
Розгляд заяв та клопотань
Жодні заяви та клопотання від учасників справи не поступили.
Технічна підтримка.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ВКЗ).
Господарський процес.
Судом оголошено 07.01.2026 скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставин.
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (Страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (Страхувальник) та Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (Вигодонабувач) 05.12.2023 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №186/23-Тз/Т ( далі - Договір страхування) предметом якого є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (далі - ТЗ) та іншим майном, зокрема автомобілем марки "Вольво", д/н НОМЕР_1 .
Відповідно до договору сторони погодили наступні умови:
Згідно п. 12.2 Договору страхування франшиза (безумовна в % від страхової суми по відповідному ТЗ: зокрема збитки внаслідок ДТП - 0,5% від стразової суми по відповідному ТЗ, з урахуванням наступного:
- п.п. 12.2.1.у випадку, коли винним в скоєнні ДТП є водій застрахованого ТЗ зі стажем керування менше двох років, безумовна франшиза за ризиком "збитки ДТП" складає 1,00% від страхової суми по відповідному ТЗ, але не менше франшизи вказаної в п. 12.2 Договору:
- п.п. 12.2.2. у випадку коли пробіг ТЗ з моменту набуття чинності Договором до настання ДТП перевищує показник 5 000 км за один місяць, безумовна франшиза за ризиком "Збитки внаслідок ДПТ" складає 1,0% від страхової суми по відповідному ТЗ, але не менше франшизи вказаної в п. 12.2 Договору. Пробіг на момент укладення Договору зазначається в Заяві на страхування. Умови вказані в даному пункті, застосовуються виключно за договорами, укладеними з фізичними особами ( у тому числі, суб'єктами підприємницької діяльності), при страхуванні виключно легкових автомобілів, страхова сума по яких не перевищує 100 000грн (сто тисяч гривень).
Відповідно до п. 17 Договору страхування передбачено умови виплати страхового відшкодування, а зокрема, згідно п.п. 17.3 урахування технічного зносу ( згідно п. 27.10 Договору).
Згідно п. 27.10. Договору страхування при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків) в який включається вартість запасних частин, деталей , обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п. 17.3 цього Договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО ( згідно з умовами п. 27.11 Договору). В окремих випадках за згодою Страховика та Страхувальника (Вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автоповарознавчої експертизи або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання , або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові. При настання страхових випадків за межами України та необхідності здійснення ремонту на місці страхового випадку трудовитрати на відновлення відшкодовуються, виходячи з розцінок що діють в Україні.
Відповідно до п. 27.11 Договору страхування при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків визначених у Кошторисі збитків, за вирахування встановленої в розділі 12 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми по відповідному ТЗ. При цьому розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і зазначених в розділі 17 Договору умов:
27.11.1. "На базі авторизованої СТО" - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО. Авторизована СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування ТЗ певної марки згідно вимогам заводу виробника за цінами офіційного диллера на підставі відповідних документів (угод з дилером, тощо) .
27.11.2. "На базі СТО на вибір Страховика" - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на вибір Страховика. При цьому Страховик гарантує якість ремонту на вибраній ним СТО, а саме зобов'язується по обґрунтованим претензіям Страхувальника відшкодувати витрати, пов'язані з усуненням дефектів внаслідок неякісного ремонту.
23.05.2024 на перехресті вул. Текстильна - вул. Полковника Морозенка та автодороги Р-41 ( в обхід м. Тернопіль) в ділянці 1км-400м, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Skoda Yeti" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не надав перевагу в русі сідловому тягачу VOLVO FH д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , в наслідок чого останній транспортний засіб отримав пошкодження центральної частини та передньої правої частини, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду.
23.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю " МВ Стеллар" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" із Заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу № 186/23/Тз/Т від 05.12.2023.
28.05.2024 суб'єктом оціночної діяльності приватним підприємцем Говерою О.Я. надано Звіт про оцінку VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого надано наступний висновок:
Вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з включенням в розрахунок ПДВ, складає: 870036,62грн.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з включенням в розрахунок ПДВ, складає: 340341,47грн.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , без включення в розрахунок ПДВ, складає: 290445,05грн.
Коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 складає: 0,6389.
29.06.2024 Головним управлінням національної поліції в Тернопільській області Тернопільським районним управлінням поліції Відділенням поліції №4 (м. Збараж) винесено постанову про закриття кримінального провадження, якою постановлено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211090000102 від 24.05.2024 - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складу кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинили смерть ОСОБА_1 .
У зазначеній постанові встановлено, що матеріалами даного кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що причиною настання даної ДПТ були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля "Skoda Yeti" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 вимогам пунктів 2.3"б", "д", 10.1, 16.11, Правил дорожнього руху, порушення яких перебуває в прямому причинному зв'язку з подальшим настанням його смерті. Своїми діями ОСОБА_1 , як особа, яка керує транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвело до його смерті.
05.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" надало Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Арсенал Страхування" попередню калькуляцію №1023/01 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 рік випуску, відповідно до якого вартість ремонту транспортного засобу складає 787363,86грн.
Страховим актом №006.00927724-1 від 22.11.2024 затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 775 576,26грн, з урахуванням франшизи у розмірі 11787,60грн.
22.11.2024 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (Вигодонабувач) листом №0000701/32229-24 від 22.11.2024 повідомило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", що Банк не заперечує щодо виплати страхового відшкодування, визначеного до сплати за ТОВ "МВ Стеллар" та ПрАТ "Арсенал страхування", Вигодонабувачем за яким є Банк, у зв'язку із настанням 23.05.2024 страхового випадку із застрахованим автомобілем - VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 рік випуску, у розмірі 775 576,26 грн на часткове погашення заборгованості ТОВ "МВ Стеллар" ( код 32578150) за Кредитним договором №23-КN0010/ALTFAF-84-EXIM від 19.05.2023, укладеним в рамках генерального кредитного договору №22-1 договору №22-1RG0030 від 27.12.2022 UA 46322313 0000037393978000299.
26.11.2024 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту, перерахувало суму страхової виплати ТОВ "МВ Стеллар" в розмірі 775 676,26 грн. на рахунок НОМЕР_3 , що підтверджується платіжною інструкцією №56482051 від 26.11.2024.
Згідно Полісу №216260350 цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Skoda Yeti" застрахований страхова сума АТ "СК ІНГО" та ліміт відповідальності на за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить 320000,00 грн., за шкоду заподіяну майну - 160000,00 грн.
23.12.2024 АТ "СК ІНГО" перерахувало Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 160000,00грн оплати страхового відшкодування автомобіля VOLVO FH НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №29064 від 23.12.2024.
Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду автомобіля "Skoda Yeti" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТОВ "Тернобудмеханізація".
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зазначений керівником філії "Підгайці" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація", що підтверджується витягом з ЄДР.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача 615 576,26 грн страхового відшкодування в порядку суброгації різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яке здійснило ПрАТ "СК "ІНГО" в сумі 160000,00 грн.
В процесі розгляду справи 22.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на виконання вимог ухвали суду від 13.10.2025 надало заяву №921/533/25 , документ сформований в системі "Електронний суд" в якій повідомило, що громадянин ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , 23.05.2024 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація" ЄДРПОУ 01269000.
Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу (надалі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме ч.1 п.1 ст.37 даного закону, встановлено, що страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо г) дорожньо-транспортна пригода визнана у встановленому законодавством порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України "Про страхування" якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України "Про страхування" підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Тобто, у правовідносинах суброгації відбувається лише заміна кредитора: право вимоги передається (переходить) від страхувальника (якого ще називають вигодонабувачем, первісним кредитором, потерпілим) до страховика - нового кредитора, який в подальшому замість страхувальника і буде пред'являти право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Така заміна відбувається на підставі закону, в момент виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику. Тому нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки у таких правовідносинах зберігається те зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування.
Отже, у відносинах суброгації страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні, а особа, яка завдала шкоди, - його боржником. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Під час виплати страховиком страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування відбувається заміна кредитора, і, як наслідок, у страховика виникає право вимоги до відповідальної особи щодо відшкодування йому завданої шкоди у порядку суброгації.
Статтею 108 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат переходить від потерпілої особи право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
При цьому, з аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
У той же час, не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі №910/14685/17 від 05.05.2018.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого.
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі №753/4696/16-ц.
Судом встановлено, що 23.05.2024 на перехресті вул. Текстильна - вул. Полковника Морозенка та автодороги Р-41 ( в обхід м. Тернопіль) в ділянці 1км-400м, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Skoda Yeti" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та сідлового тягача VOLVO FH д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі страхового акта №006.00927724-1 від 22.11.2024, здійснено виплату ТОВ "МВ Стеллар" страхового відшкодування в розмірі в розмірі 775 676,26 грн. на рахунок НОМЕР_3 , (вказаний Вигодонабувачем у листі №0000701/32229-24 від 22.11.2024), що підтверджується платіжною інструкцією №56482051 від 26.11.2024.
Постановою від 29.06.2024 Головним управлінням національної поліції в Тернопільській області Тернопільським районним управлінням поліції Відділенням поліції №4 (м. Збараж) встановлено, що причиною настання даної ДПТ були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля "Skoda Yeti" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 вимогам пунктів 2.3"б", "д", 10.1, 16.11, Правил дорожнього руху, порушення яких перебуває в прямому причинному зв'язку з подальшим настанням його смерті. Своїми діями ОСОБА_1 , як особа, яка керує транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що призвело до його смерті.
Відповідач є власником транспортного засобу автомобіля "Skoda Yeti" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що не заперечував у відзиві на позовну заяву.
Водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 був працівником відповідача на дату ДТП - 23.05.2024, що підтверджується заявою Пенсійного фонду України у Тернопільській області документ сформований в системі "Електронний суд" 22.10.2025 Головного управління та наказом №33к від01.08.1994 про прийняття на роботу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_4 ) та наказом №10-к від 03.06.2024 про його виключення із списків працівників у зв'язку із смертю.
Таким, чином відповідно до вимог чинного законодавства відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному VOLVO FH д.н.з. НОМЕР_1 має нести відповідач як особа (роботодавець) з вини неправомірних дій водія (працівника) ОСОБА_1 якого сталася ДТП, внаслідок якої вказаний автомобіль зазнав технічних ушкоджень.
Судом встановлено що ПрАТ "СК "ІНГО" перерахувало Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 160000,00 грн оплати страхового відшкодування автомобіля VOLVO FH НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №29064 від 23.12.2024.
Згідно звіту про оцінку від 28.05.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з включенням в розрахунок ПДВ, складає: 870036,62грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з включенням в розрахунок ПДВ, складає: 340341,47грн. Коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 складає: 0,6389.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика)).
Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с х (1- Е з), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;
Е з - коефіцієнт фізичного зносу.
Відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що значення коефіцієнту фізичного зносу (Ез) застрахованого позивачем транспортного засобу VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 складає: 0,6389 оскільки на момент настання ДТП строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував 3 роки.
Тому, пред'явлення позивачем до відповідача вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.
Так визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Суд відповідно в силу ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України приймає до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, податку на додану вартість та з вирахуванням, у даному випадку, франшизи та з 160 000,00 грн виплачених позивачу ПрАТ "СК "ІНГО" .
Отже, враховуючи, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з включенням в розрахунок ПДВ, складає: 340341,47грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 168 553 грн 87 коп (340341,47грн - 11787,60грн франшизи - 160 000,00 грн виплачених позивачу ПрАТ "СК "ІНГО" = 168 553 грн 87 коп.), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені.
Позовні вимоги в частині стягнення 447022,39грн, задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно без врахування вимог законодавства.
При цьому суд відхиляє, доводи позивача проте, що відповідно до п. 17.3 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 186/23-Тз/Т останній відшкодовує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу до стану, що передував пошкодженню, без урахування коефіцієнта фізичного зносу, оскільки п. 17.3 передбачено наступні умови урахування технічного зносу ( згідно п. 27.10 Договору).
Згідно п. 27.10. Договору страхування при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків) в який включається вартість запасних частин, деталей , обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п. 17.3 цього Договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО ( згідно з умовами п. 27.11 Договору). В окремих випадках за згодою Страховика та Страхувальника (Вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі експертизи або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання , або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові. При настання страхових випадків за межами України та необхідності здійснення ремонту на місці страхового випадку трудовитрати на відновлення відшкодовуються, виходячи з розцінок що діють в Україні.
Таким чином, у зазначеному пункті договору не передбачено відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу до стану, що передував пошкодженню, без урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Також посилання позивача на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 22.04.2021 у якій зазначено, що у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати), суд не приймає до уваги, так як у вказаній постанові з позовом зверталася потерпіла особа до страхової компанії у зв'язку із виплатою страхового відшкодування в меншому розмірі а ніж вартість відновлювального ремонту згідно висновку наданого експертом.
Щодо твердження відповідача, про те, що позивачем у позовній заяві та доданих до неї документів не зазначено СТО, яке здійснювало ремонт пошкодженого ТЗ, надано рахунків за ремонт ТЗ, квитанцій, чеків, платіжних доручень про оплату ремонту ТЗ, та позивач здійснив страхове відшкодування не на рахунок СТО, а безпосередньо напряму Страховику (ТОВ «МВ Стеллар») платіжним інструкцією №56482051 від 26.11.2024р, то судом встановлено, що виплата страхового відшкодування, визначеного до сплати за ТОВ "МВ Стеллар" згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №186/23-Тз/Т, Вигодонабувачем за яким є Банк, у зв'язку із настанням 23.05.2024 страхового випадку із застрахованим автомобілем - VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 рік випуску, у розмірі 775 576,26грн перерахована на часткове погашення заборгованості ТОВ "МВ Стеллар" ( код 32578150) за Кредитним договором №23-КN0010/ALTFAF-84-EXIM від 19.05.2023, укладеним в рамках генерального кредитного договору №22-1 договору №22-1RG0030 від 27.12.2022 UA 46322313 0000037393978000299, що підтверджується листом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (Вигодонабувач) №0000701/32229-24 від 22.11.2024.
Також , як вбачається з матеріалів справи відповідач не звертався із запитом до ТОВ "МВ Стеллар" щодо надання інформації чи має ТОВ "МВ Стеллар" своє СТО, з метою спростування обставин того , що ремонт пошкодженого ТЗ здійснювало не СТО.
Щодо вартості відновлювального ремонту, то така встановлена суб'єктом оціночної діяльності приватним підприємцем Говерою О.Я. у Звіті про оцінку VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 від 28.05.2024, що не суперечить нормам чинного законодавства.
Щодо заяви представника відповідача про передачу замінених деталей.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.14 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Представник позивача зазначив, що п. 27.20 Договору страхування № 186/23-Тз/Т від 05.12.2023 року, передбачено право страховика у разі виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості пошкоджених агрегатів, деталей або всього транспортного засобу отримати такі агрегати, деталі або ТЗ, та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не отримувало жодних складових частин, деталей чи обладнання пошкодженого транспортного засобу від ТОВ «МВ «Стеллар», у зв'язку з чим подальше місцезнаходження зазначених деталей позивачу не відоме.
В поданій заяві про передачу замінених деталей представник відповідача зазначив, що Детальний перелік деталей міститься у ремонтній калькуляції №280524 від 28.05.2024 р., Звіту про оцінку автомобіля «VОLVO», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 28.05.2024р., не навів переліку які конкретно деталі підлягають передачі, не зазначив їх вартості.
Крім цього, відповідач має право на передачу замінених деталей, лише після повного відшкодування ним розміру матеріальної шкоди.
Зважаючи на наведені обставини, вимога представника відповідача щодо передачі замінених деталей задоволенню не підлягає.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 9233 грн. 65 коп. згідно платіжної інструкції № 62552744 від 28.08.2025.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору на суму 2 528 грн 31 коп на користь позивача.
Витрати на правову допомогу.
У позовній заяві позивач зазначає, що попередній розрахунок суми витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв'язку з розглядом справи становить: 30 000,00грн витрати на отримання правничої допомоги та 10 000,00грн витрати на проведення експертного дослідження, докази на оплату правової допомоги відповідно ч.8 ст. 129 ГПК України позивач надасть до суду після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, ст.ст.236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація" (46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гріга, 2, ЄДРПОУ 01269000) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська,б.154, ЄДРПОУ 33908322)
- 168 553 грн 87 коп. - страхового відшкодування в порядку суброгації;
- 2 528 грн 31 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4.В решті позову відмовити.
5.Копію рішення надіслати сторонам до Електронного кабінету підсистеми ЄСІТС "Електронний Суд".
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська,б.154, ЄДРПОУ 33908322).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація" (46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гріга, 2, ЄДРПОУ 01269000).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано: 19 січня 2026 року.
Суддя С.О. Хома