19.01.2026м. СумиСправа № 920/81/25
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Керівника Охтирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Охтирської міської ради Сумської області (вул. Незалежності, 11, м. Охтирка, 42700, Сумська область, код ЄДРПОУ 36467402)
2. Відділу охорони здоров'я Охтирської міської ради (вул. Петропавлівська, 15, м. Охтирка, 42700 Сумська область, код ЄДРПОУ 26440222)
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537)
2. Комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради “Охтирська центральна районна лікарня» (вул. Петропавлівська, 15, м. Охтирка, 42700, Сумська область, код ЄДРПОУ 02007472)
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 49346,24 грн
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивачів з позовом, в якому просить суд:
1) Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 01.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
2) Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 08.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
3) Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 18.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
4) Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 20.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
5) Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 28.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
6) Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 29.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
7) Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» на користь відділу охорони здоров'я Охтирської міської ради безпідставно сплачені кошти в сумі 49346,24 грн.
Прокурор також просить суд стягнути з відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» - витрати зі сплати судового збору в розмірі 16956 грн 80 коп. на користь Сумської обласної прокуратури.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що внаслідок укладення спірних додаткових угод збільшилися ціни на електричну енергію на 64,78% від ціни, визначеної договором про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021; спірні додаткові угоди були укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електричну енергію, чим порушено норми Закону України «Про публічні закупівлі» та положення договору. Враховуючи безпідставність підписання спірних додаткових угод, відповідачу 1 надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 49346,24 грн, тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача 2.
Рух справи. Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 03.02.2025 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та за наявними у справі матеріалами.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.
Позивачі письмових пояснень по справі не надали.
Відповідач 1 надав до суду відзив на позовну заяву (вх №664 від 17.02.2025), в якому проти позову заперечує, наголошує на відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у даній справі та зазначає, що між ТОВ «Енера Суми» та КНП Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» було правомірно укладено додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, оскільки такі зміни відповідають нормам чинного законодавства, а саме Закону України «Про публічні закупівлі». Також зазначає, що прокурором не доведено що зміст спірних додаткових угод до Договору суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідач 2 у відзиві на позов (вх №641 від 17.02.2025) зазначив, що під час укладення спірних додаткових угод до договору діяв у межах норм чинного законодавства.
07.03.2025 від відповідача 1 надійшла заява про зупинення провадження у справі (вх №1149), у якій просив суд зупинити провадження у справі № 920/81/25 до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/19/24, предмет розгляду яких є подібним.
Ухвалою суду від 10.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» про зупинення провадження у справі (вх. №1149 від 07.03.2025) задоволено; зупинено провадження у справі № 920/81/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судових рішень, ухвалених за результатами такого розгляду.
Відповідно до ухвали суду 17.12.2025 провадження у справі поновлене, розгляд справи призначено на 19.01.2026 без проведення судового засідання.
19.01.2026 від відповідача надійшло клопотання №19012023 від 19.01.2026 (вх. №220) про залишення позову без розгляду.
Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Охтирської міської ради Сумської області та Відділу охорони здоров'я Охтирської міської ради.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Керівник Охтирської окружної прокуратури Сумської області, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Охтирської міської ради Сумської області та Відділу охорони здоров'я Охтирської міської ради, зазначив підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом та представництва інтересів держави те, що позивачами як органами, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Охтирської міської ради, яка є засновником КНП Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 2 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником КНП Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня».
Відповідно до статуту КНП ОМР «Охтирська центральна районна лікарня», затвердженого рішенням міської ради 7 скликання від 20.12.2018 №1399-МР (загальнодоступний документ, міститься на офіційному сайті міської ради), далі - Статут, підприємство є закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги мешканцям в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.
Підприємство є юридичною особою публічного права. Права та обов'язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації (п.4.1. Статуту).
Засновником, власником та органом управління майном Підприємства є територіальна громада міста Охтирка в особі Охтирської міської ради (п.1.6. Статуту).
Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Охтирській міській раді, її виконавчому комітету, міському голові, Уповноваженому органу (п.1.7. Статуту).
Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (п.1.8. Статуту).
Підприємство створено в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність неприбуткової організації, з метою задоволення потреб територіальної громади м. Охтирка в наданні медичних послуг та є неприбутковим (п.1.9. Статуту).
Підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, затвердженого Засновником, самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому законодавством (п. 4.3 Статуту).
Пунктами 4.6.-4.9. визначено, що підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, в Державному казначействі України, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами.
Підприємство має право укладати угоди (договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах.
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність і штатний розпис.
Підприємство надає медичні послуги на підставі ліцензії на медичну практику.
Підприємство має право здійснювати лише ті види медичної практики, які дозволені органом ліцензування при видачі ліцензії на медичну практику.
Джерелами формування майна та коштів підприємства є в тому числі кошти місцевого бюджету. (п.5.3., п. 5.3.2 Статуту).
Засновник (власник) затверджує фінансовий план підприємства та контролює його виконання, здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади та закріплене за Підприємством на праві оперативного управління (п.7.2., п. 7.2.3, п.7.2.6. Статуту).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади (п. 8.47 постанови).
З урахуванням викладеного, Охтирська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.
Крім того, за інформацією Охтирського управління державної казначейської служби в Сумській області від 06.08.2024 комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» знаходиться на обслуговуванні в Управлінні як одержувач бюджетних коштів, головний розпорядник бюджетних коштів - відділ охорони здоров'я Охтирської міської ради. Фінансування комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради «Охтирська ЦРЛ» здійснюється з бюджету Охтирської міської територіальної громади.
Відповідно до п.1.1 Положення про відділ охорони здоров'я Охтирської міської ради, затверджений рішенням Охтирської міської ради сьомого скликання від 24.05.2018 року Biдділ охорони здоров'я Охтирської міської ради утворений Охтирською міською радою та її виконавчим органом.
Пунктом 1.3 Положення передбачено, що відділ є головним розпорядником коштів закладів, підприємств та установ охорони здоров'я, які розташовані на території міста та перебувають у комунальній власності територіальної громади міста.
Згідно п.1.6 Положення Відділ утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Відповідно до п.3.3.4 Положення про відділ охорони здоров'я Охтирської міської ради, затверджений рішенням Охтирської міської ради сьомого скликання від 24.05.2018 року відділ здійснює заходи з організації фінансування підпорядкованих комунальних установ, закладів охорони здоров'я та контролю за раціональним використанням бюджетних коштів у встановленому порядку.
Враховуючи наведене, відділ охорони здоров'я Охтирської міської ради є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету Охтирської міської територіальної громади, а головним розпорядником бюджетних коштів є відділ охорони здоров'я Охтирської міської ради, то належними позивачами у зазначеній справі є Охтирська міська рада та відділ охорони здоров'я Охтирської міської ради.
Враховуючи те, що оплата КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» за спожиту електричну енергію постачальнику ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» згідно договору від 02.08.2021 №18100119 була здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету з реєстраційного рахунку КНП Охтирської міської ради «Охтирська ЦРЛ», головним розпорядником коштів якого є відділ охорони здоров'я Охтирської міської ради, то належним способом захисту є стягнення коштів саме на користь відділу охорони здоров'я Охтирської міської ради .
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор направив лист-повідомлення до Охтирської міської ради від 17.07.2024, в якому зазначено про наявність порушення інтересів громади та запропоновано вжити заходів стосовно звернення до суду з метою стягнення надмірно сплачених коштів.
17.01.2025 від Охтирської міської ради надійшла відповідь на лист окружної прокуратури, з якої слідує, що позовну заяву до ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» Охтирська міська рада не подавала до суду та не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру окружною прокуратурою.
Від відділу охорони здоров'я Охтирської міської ради 07.01.2025 року надійшла відповідь на лист Охтирської окружної прокуратури, з якої слідує, що позовну заяву до ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» відділ не подавав та не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури.
Тобто, Охтирською міською радою та відділом охорони здоров'я Охтирської міської ради заходи судового захисту інтересів держави не вживались та вживатись не будуть. Таким чином, з вказаних листів уповноважених органів не вбачається наміру вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.
Вказане свідчить про нездійснення Охтирською міською радою та відділом охорони здоров'я Охтирської міської ради, як уповноваженими органами у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що саме пасивна поведінка позивачів після отримання повідомлення про порушення інтересів держави і стала підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.
Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність, а підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» (далі - КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ»), згідно з даними електронної системи «PROZORRO» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-06-30-002689-c) проведено закупівлю електричної енергії.
За результатами проведення процедури закупівлі, 02.08.2021 між КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» та ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 (далі - Договір) на загальну суму 517 550 грн.
Зазначене підтверджується копією договору, який міститься в матеріалах справи (а.с. 26-33).
Згідно з п. 5.4 Договору, вартість 1 кВт/год. становить 1,828798 грн. з ПДВ.
Загальний ціна договору становить 517 550 грн.
Обсяг поставки електричної енергії становить - 283 000 кВт/год. (п. 3.7).
Відповідно до п. 13.1, Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 02.08.2021 до 31.12.2021 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п. 13.11 Договору, всі зміни до цього договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід'ємною частиною договору і мають переважну силу над положеннями договору.
У подальшому сторонами укладено 9 додаткових угод до Договору, 7 з яких стосуються збільшення вартості одиниці товару та зменшення обсягів поставки.
Так, додатковою угодою № 1 від 06.08.2021 замінено директора КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ» на виконувача обов'язків директора, зменшено суму ПДВ ціни Договору на 0,94 грн. та зазначено, що оплата відбувається за рахунок бюджетних призначень.
Додатковою угодою № 2 від 31.08.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год. Електричної енергії до 1,976259 грн з ПДВ (тобто на 8,06% від початкової ціни), при цьому, обсяг поставки електричної енергії зменшено на 21 117 кВт/год.
Вказана додаткова угода, відповідно до п. 7, вступає в силу з моменту її підписання та скріплення печатками, умови цієї угоди застосовуються до відносин, які виникли між Сторонами до моменту її укладання, а саме з 12.08.2021.
З урахуванням викладеного, базовою ціною за 1 кВт. год. електричної енергії є 1,976259 грн. з ПДВ, що визначена додатковою угодою № 2.
У той же час, подальшими додатковими угодами ще суттєво збільшено вартість електричної енергії, зокрема:
- додатковою угодою № 3 від 01.10.2021 (вступає в силу з моменту її підписання) збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 2,138451 грн. з ПДВ (тобто на 16,93 % від початкової ціни), при цьому, обсяг поставки електричної енергії змінено на 242 020 кВт/год., тобто, зменшено на 40 980 кВт/год. по відношенню до обсягу, передбаченого Договором;
- додатковою угодою № 4 від 08.10.2021 (вступає в силу з моменту її підписання) збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 2,309346 грн. з ПДВ (тобто на 26,27 % від початкової ціни), при цьому, обсяг поставки електричної енергії змінено на 224 111 кВт/год., тобто, зменшено на 58 889 кВт/год. по відношенню до обсягу, передбаченого Договором;
- додатковою угодою № 5 від 18.10.2021 (вступає в силу з моменту її підписання) збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 2,504813 грн. з ПДВ (тобто на 36,96 % від початкової ціни), при цьому, обсяг поставки електричної енергії змінено на 206 622 кВт/год., тобто, зменшено на 76 378 кВт/год. по відношенню до обсягу, передбаченого Договором;
- додатковою угодою № 6 від 20.10.2021 (вступає в силу з моменту її підписання) збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 2,642978 грн. з ПДВ (тобто на 44,51 % від початкової ціни), при цьому, обсяг поставки електричної енергії змінено на 195 820 кВт/год., тобто, зменшено на 87 180 кВт/год. по відношенню до обсягу, передбаченого Договором;
- додатковою угодою № 7 від 28.10.2021 (вступає в силу з моменту її підписання) збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 2,801922 грн. з ПДВ (тобто на 53,21 % від початкової ціни), при цьому, обсяг поставки електричної енергії змінено на 184 712 кВт/год., тобто, зменшено на 98 288 кВт/год. по відношенню до обсягу, передбаченого Договором;
- додатковою угодою № 8 від 29.10.2021 (вступає в силу з моменту її підписання) збільшено ціну за 1 кВт. год. електричної енергії до 3,013533 грн. з ПДВ (тобто на 64,78 % від початкової ціни), при цьому, обсяг поставки електричної енергії змінено на 171 741 кВт/год., тобто, зменшено на 111 259 кВт/год. по відношенню до обсягу, передбаченого Договором.
Додатковою угодою № 9 від 11.11.2021 змінено загальну ціну Договору на 497933,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод №№ 3,4,5,6,7,8 ціну за 1 кВт./год електричної енергії з дня підписання Договору збільшено з 1,976259 грн грн до 3,013533 грн, тобто в цілому на 64,78 % з одночасним зменшенням обсягів її постачання.
При цьому при укладенні додаткових угод №№ 3-8 безпідставно внесені зміни до істотних умов Договору, якими змінено ціну за 1 кВт/год. та зменшено обсяг постачання, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі».
Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
У цій справі, як вже раніше зазначалося, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону (в редакції на момент укладення додаткової угоди №3) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Верховним Судом у справі №927/491/19 зазначено, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни, та від кількості підписаних додаткових угод.
Таким чином, збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% від визначеної в договорі у будь-якому випадку суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Аналогічні порушення допущені при підписанні усіх інших оспорюваних додаткових угод №4-8.
Отже, підписання сторонами додаткових угод до Договору, зокрема №3-8, призвело до необґрунтованого збільшення ціни (тарифу) електричної енергії понад 10%, а в цілому на 64,78%, що відповідно порушує вимоги чинного законодавства та не відповідає приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.
Таким чином, оспорюванні додаткові угоди, якими підвищено ціну на електричну енергію укладені в порушення вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та повинні бути визнані недійсними з огляду на наступне.
Законом України «Про публічні закупівлі» встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Одними з основних засад (принципів) бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» є максимальна економія, ефективність та пропорційність, добросовісна конкуренція серед учасників.
На момент підписання Договору Відповідачеві 1 було відомо про ціни на електричну енергію що існували на ринку. Підписавши Договір, Відповідач 1 погодився з його умовами, в тому числі щодо ціни товару.
Поряд із цим, TOB «ЕНЕРА СУМИ» мало право відмовитися від укладення відповідного договору згідно з ч. 7 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, однак не скористалося цим.
Тож рішення Відповідача 1 про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він згоден на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» в редакції на час укладення договору).
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі- продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі- продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».
Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
У абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.
Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22, від 16.02.2023 у справі №903/366/22, від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22.
Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін.
До того ж, законодавець не пов'язує підвищення закупівельних цін для постачальника як підставу для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачену ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 звертає увагу, що право тлумачити норму права є виключним правом суду.
У цій же постанові Верховний Суд зазначає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 123-124 постанови ВСУ від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 виснувала, що сторони договору про закупівлю електричної енергії можуть неодноразово збільшувати ціну товару в разі її коливань на ринку, але не більше, ніж на 10% від ціни, визначеної при укладанні договору також і у випадку закупівлі бензину і дизельного палива, природного газу та електричної енергії.
У даному випадку, сторонами вносилися зміни до договору, що призвело до підвищення ціни в цілому на 64,78% порівняно з первинною ціною Договору.
Так сторонами всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень укладеного Договору, підписано додаткові угоди №3-№8 до Договору №18100119 від 02.08.2021, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що при укладенні Комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» додаткових угод №3-№8 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 02.08.2021 №18100119, сторони не дотримали вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», оскільки безпідставно змінили істотні умови Договору, кожного разу при укладенні Додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни електричної енергії і під час розгляду цієї справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У той же час, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
Враховуючи те, що додаткові угоди №3-№8 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 02.08.2021 №18100119 укладено з порушенням вимог п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.
Оскільки Додаткові угоди №3-№8 визнаються недійсними, сторони повинні керуватись умовами договору щодо ціни електричної енергії, встановленій саме у договорі та додаткової угоди №2.
Відповідно до ст. 66 Закону України “Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що КНП Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» на підставі договору та додаткових угод №3-№ 8 до Договору фактично отримала (згідно з актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії):
- за серпень 2021 року (акт від 31.08.2021) - 49093 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 97 020,52 грн, за фактичною ціною 1,976259 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою № 2 від 31.08.2021;
- за вересень 2021 року (акт від 30.09.2021) - 74496 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 147 223,44 грн, за фактичною ціною 1,976259 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою № 2 від 31.08.2021;
- за жовтень 2021 року (акт від 31.10.2021) - 103399 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 253 689,48 грн, з яких: - 23348 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 49 928,57 грн за фактичною ціною 2,138451 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою № 3 від 01.10.2021; - 33355 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 77 028,24 грн за
фактичною ціною 2,309346 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою № 4 від 08.10.2021; - 6671 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 16 709,6 грн за
фактичною ціною 2,504813 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою № 5 від 18.10.2021; - 26684 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 70 525,24 грн за
фактичною ціною 2,642978 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою № 6 від 20.10.2021; - 3335 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 9 344,41 грн за фактичною ціною 2,801922 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою № 7 від 28.10.2021; - 10006 кВт.год на загальну суму (з ПДВ) 30 153,42 грн за
фактичною ціною 3,013533 грн з ПДВ за 1 кВт/год., визначеною згідно з додатковою угодою № 8 від 29.10.2021.
Відповідно до поданого прокурором розрахунку загальний розмір зайво сплачених коштів становить 49346,24 грн.
Зазначена сума обрахована як різниця між сумою коштів, які фактично перераховано TOB “ЕНЕРА СУМИ» за електричну енергію по цінам згідно оспорюваних додаткових угод №3-№ 8 та вартістю електричної енергії, виходячи з ціни з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №2 до Договору.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у результаті підписання Додаткових угод №3-№8 у надмірному розмірі сплачено на користь ТОВ “ЕНЕРА СУМИ» бюджетні кошти у сумі 49346 грн 24 коп., чим порушено інтереси держави, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь Відділу охорони здоров'я Охтирської міської ради, а позов в цій частині задоволенню.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позивних вимог Прокурором та задоволення їх у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені повністю, то витрати зі сплати судового збору в розмірі 16956 грн 80 коп. покладаються на відповідача 1.
Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Керівника Охтирської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі 1. Охтирської міської ради Сумської області; 2. Відділу охорони здоров'я Охтирської міської ради до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми»; 2. Комунального некомерційного підприємства Охтирської міської ради “Охтирська центральна районна лікарня» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 49346,24 грн - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 01.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 08.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 18.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 20.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
6. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 28.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
7. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 29.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18100119 від 02.08.2021, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Охтирської міської ради «Охтирська центральна районна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Відділу охорони здоров'я Охтирської міської ради (вул. Петропавлівська, 15, м. Охтирка, 42700 Сумська область, код ЄДРПОУ 26440222) безпідставно сплачені кошти в сумі 49346 грн 24 коп.
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) 16956 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
10. Видати Відділу охорони здоров'я Охтирської міської ради, Сумській обласні прокуратурі накази після набрання рішенням законної сили
11. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
12. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 8-9 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 19.01.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко