вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"19" січня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/918/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання С. Оліфер, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області
до відповідача-1 Комунального підприємства "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради,
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 467 701,62 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача -1: С. Пилипака, дов. № 1 від 19.01.2026,
від відповідача -2: В. Крук, дов. № 6 від 01.01.2026,
від прокуратури: І. Немкович, посв. № 071608 від 01.03.2023,
У жовтні 2025 року заступник керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області (позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради (відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач - 2), у якому просить визнати недійсними додаткову угоду № 1 від 13.06.2024, додаткову угоду № 2 від 23.07.2024, додаткову угоду № 3 від 19.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.01.2024 № 9057-ВЦ, укладеного між Комунальним підприємством "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", а також стягнути кошти у розмірі 467 701,62 грн.
Стислий виклад позиції прокурора, позивача, заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, Здолбунівською окружною прокуратурою за результатами опрацювання системи публічних закупівель "Prozorro" установлено, що відповідачем-1 проведено закупівлю UA-2023-12-14-021613-а за предметом "Електрична енергія" з очікуваною вартістю 6 720 000,00,00 грн. За результатами процедури закупівлі переможцем визначено відповідача - 2, з яким у подальшому укладено договір № 9057-ВЦ на постачання електричної енергії від 17.01.2024. За період дії договору неодноразово збільшено ціну за електричну енергію: з 4,50117 грн без ПДВ до 7,15101 грн без ПДВ, тобто на 58,87%. Прокуратура, проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод № 1 від 13.06.2024, № 2 від 23.07.2024, № 3 від 19.08.2024, якими збільшено ціну електроенергії на 58,87%, дійшла висновку про укладення вказаних додаткових угод з порушенням вимог Закону України “Про публічні закупівлі», тому вони підлягають визнанню недійсними. Окрім того, відповідачем на виконання умов договору поставлено позивачу 599304 кВт*год електричної енергії на загальну суму 3 704 784,65 грн, отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 467 701,62 грн, які підлягають стягненню в судому порядку.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на статті 131-1 Конституції України, статті 23,24 Закону України "Про прокуратуру", статті 12, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 203, 215, 216, 509, 526, 626, 655, 669, 670, 712, 1212ЦК України тощо.
22.10.2025 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким заявлена прокурором вимога про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення грошових коштів свідчить про те, що прокурором визначено порушення прав комунального підприємства, а не територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування. Позовні вимоги прокурора фактично спрямовані на захист порушених прав саме комунального підприємства як суб'єкта господарювання. Отже, наявність корпоративних відносин між міською радою та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними, а тому у цій справі Костопільська міська рада не є належним позивачем. Зазначає, що оскільки на організованих сегментах ринку відбулися коливання закупівельної вартості електричної енергії між відповідачами були укладені додаткові угоди до договору, підписання кожної з додаткових угод здійснювалось відповідно до Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару. Обґрунтуванням зміни ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання та відповідно до умов п. 5.7. договору, у зв'язку з чим відповідачем-2 було надано висновки Рівненської торгово-промислової палати. Окрім того, відповідач-2 вказує, що між сторонами складені та підписані акти прийому-передачі за січень-грудень 2024 року без зауважень, що нівелює твердження прокурора про наявність недопоставленого, проте оплаченого обсягу електричної енергії за оспорюваними договорами. А саме по собі твердження про невиконання договірного обов'язку з поставки певного обсягу електричної енергії з боку відповідача, з урахуванням наявності підписаних актів, свідчить про порушення принципу естопель. Договір № 9057-ВЦ від 17.01.2024 та додаткові угоди опубліковані в день укладення в системі "Prozorro" та є у відкритому доступі, однак вимога прокурора про перерахування ціни виникла після виконання договору. Внесення змін до додаткових угод здійснювалась за погодженням сторін. Про збільшення ціни постачальник завчасно повідомляв споживача, надіславши листи-повідомлення з документальним підтвердженням такого збільшення, на що споживач надав свою згоди, підписавши додаткові угоди, попри те, що мав право розірвати договір. Відтак відповідач-2 просить суд у задоволенні позову відмовити.
27.10.2025 від відповідача - 1 надійшов відзив на позов, за змістом аналогічний відзиву відповідача-2.
28.10.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій серед іншого, зазначено, що відповідно до статуту відповідача-1, останній є суб'єктом господарювання, утвореним у формі комунального унітарного підприємства і діє відповідно до Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», ГК України, ЦК України та інших законодавчих актів Украйни; засновником (власником) підприємства є Костопільська міська територіальна громада в особі Костопільської міської ради; підприємство є підзвітним та підконтрольним Костопільській міській раді як засновнику; майно підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання, здійснюючи яке підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним засновником або уповноваженим ним органом, з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством України та статутом; засновник (Костопільська міська рада), серед іншого, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства. Комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Оскільки власником майна відповідача-1 є територіальна громада м. Костопіль в особі Костопільської міської ради, то органом, насамперед уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів територіальної громади у зазначених правовідносинах, є Костопільська міська рада. Відповідач-1 у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Костопільською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня). Оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена законом. Додаткові угоди № 1 від 13.06.2024, № 2 від 23.07.2024, № 3 від 19.08.2024 суперечать вимогам закону, замовник повинен був сплачувати за електричну енергію за ціною, визначеною договорі, отже, мав сплатити 3 237 083,02 грн з урахуванням ПДВ (599304* (4,50117 грн +20 % ПДВ). Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 467 701,62 грн (3 704 784,64 грн - 3 237 083,02 грн = 467 701,62 грн). Грошові кошти в сумі 467 701,62 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов'язаний їх повернути в дохід місцевого бюджету, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦК України.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників, результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.11.2025.
Ухвалою суду від 10.11.2025 зупинено провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Ухвалою суду від 05.01.2026 поновлено провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.01.2026.
Заяв та клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
За результатами опрацювання системи публічних закупівель "Prozorro" Здолбунівською окружною прокуратурою встановлено, що відповідачем-1 проведено відкриті торги з особливостями за предметом "Електрична енергія", очікуваною вартістю 6 720 000,00 грн (номер закупівлі UA-2023-12-14-021613).
За результатами проведення відкритих торгів, 17.01.2024 відповідачем - 1 (споживач) з переможцем торгів - відповідачем- 2 (постачальник) укладено договір № 9057-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу, за пунктом 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 5.1. договору, що постачається постачальником за цим договором становить 4,50117 грн за 1 кВТ/год без ПДВ.
Пунктом 5.12. договору погоджено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 1 до цього договору, з врахуванням змін цін, оформлених додатковими угодами, що діють у вказаному періоді.
Зокрема, за пунктом 1 додатку № 1 до договору ціна за електричну енергію становить 4,50117 грн/кВТ*год без ПДВ.
Згідно з додатком № 3 до договору ціна цього договору становить 4 591 197 грн з ПДВ.
За пунктом 13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання (додаток 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток 3 до договору) та укладається на строк до 31.12.2024 включно, а в частині виконання фінансових зобов'язань (у тому числі повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції), - договір діє до повного їх виконання.
Пунктом 13.8 договору погоджено, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача; 2) збільшення ціни за одиницю товару на 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні “ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку “на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні “ОЕС України» та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП “ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України “Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП “ОПЕРАТОР РИНКУ» за відповідний період, які оприлюднюються ДП “ОПЕРАТОР РИНКУ» згідно з законодавством або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку. 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку із зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: - підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі; - нову (змінену) ціну затосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП), 8) зміни умов у зв'язку із продовженням дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, у подальшому сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару.
Так, додатковою угодою № 1 від 13.06.2024 збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 5,04271 грн без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.05.2024.
Для обґрунтування необхідності підписання додаткової угоди № 1 відповідач-2 надав висновок Рівненської торгово-промислової палати б/н від 31.05.2024, який містить аналіз середньозважених цін на електроенергію на ринку РДН (ОЕС) з січня по травень 2024 року щомісячно.
Додатковою угодою № 2 від 23.07.2021 збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 6,52537 грн без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.06.2024.
Додатковою угодою № 3 від 19.08.2024 збільшено ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 7,15101 грн без ПДВ та визначено, що ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.10.2021.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод № 2 від 23.07.2024 та № 3 від 19.08.2024 ТОВ “РОЕК» надано висновки Рівненської торгово-промислової палати №В-166 від 01.07.2024 та №В-198 від 30.07.2024, які містять аналіз середньозважених цін на електроенергію на ринку РДН (ОЕС) з січня по липень 2024 року помісячно.
Унаслідок підписання додаткової угоди № 1 від 13.06.2024 ціну за електричну енергію за 1 кВт/год збільшено на 12%, додаткової угоди № 2 від 23.07.2024 - на 44,9%, додаткової угоди № 3 від 19.08.2024- на 58,87% відносно ціни, визначеної за умовами договору.
Відтак за період дії договору на постачання електричної енергії з ініціативи постачальника тричі збільшено ціну на електричну енергію з 4,50117 грн без ПДВ до 7,15101 грн без ПДВ, тобто на 58,87%.
Також, як установлено судом, відповідачем - 2 на виконання договору поставлено відповідачу - 1 599 304 кВт*год електричної енергії на загальну суму 3 704 784,65 грн, а саме: згідно з актом №479004455/1/1 за січень 2024 року - 141761 кВт*год на суму 791 742,55 грн з ПДВ; згідно з актом №479004455/2/1 за лютий 2024 року - 131 483 кВт*год на суму 734 339,39 грн з ПДВ; згідно з актом №479004455/3/1 за березень 2024 року - 139 214 кВт*год на суму 777 517,43 грн з ПДВ; згідно з актом №479004455/4/1 за квітень 2024 року - 698 кВт*год на суму 3 898,38 грн з ПДВ; згідно з актом №479004455/5/1 за травень 2024 року - 24 кВт*год на суму 150,17 грн з ПДВ; згідно з актом №479004455/6/1 за червень 2024 року - 501 кВт*год на суму 4056,46 грн з ПДВ; згідно з актом №479004455/7/1 за липень 2024 року - 3438 кВт*год на суму 30 505,26 грн з ПДВ; згідно з актом №479004455/8/1 за серпень 2024 року - 614 кВт*год на суму 5268,86 грн з ПДВ; згідно з актом №479004455/9/1 за вересень 2024 року - 2173 кВт*год на суму 18646,98 грн з ПДВ; згідно з актом №479004455/10/1 за жовтень 2024 року - 36388 кВт*год на суму 312 253,13 грн з ПДВ; згідно з актом №479004455/11/1 за листопад 2024 року - 143010 кВт*год на суму 1 018 230,64 грн з ПДВ.
У свою чергу, позивач оплатив вартість спожитої електричної енергії на суму 3 704 784,65 грн, про що свідчать платіжні інструкції № 16 від 18.01.2024 на суму 95 214,47 грн, № 56 від 20.02.2024 на суму138 186,30 грн, № 130 від 22.02.2024 на суму 653 556,25 грн, № 185 від 11.03.2024 на суму 639 124,92 грн, №23 від 19.04.2024 на суму 777 517,43 грн, №30 від 09.05.2024 на суму 3 898,38 грн, № 445 від 10.06.2024 на суму 150,17 грн, № 558 від 10.07.2024 на суму 4 056,46 грн, № 629 від 07.08.2024 на суму 30 505,26 грн, № 807 від 13.11.2024 на суму 40 000,00 грн, № 818 від 15.11.2024 на суму 30 000,00 грн, № 820 від 18.11.2024 на суму 89 152,28 грн, № 825 від 18.11.2024 на суму 100 000,00 грн, № 8 від 29.11.2024 на суму 58 000,00 грн, №1 від 02.12.2024 на суму 74 845,00 грн, №3 від 12.12.2024 на суму 219 494,50, № 877 від 12.12.2024 на суму 200 000,00 грн, №4 від 13.12.2024 на суму 236 954.23 грн, №5 від 16.12.2024 на суму 314 129,00 грн.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов'язані із недійсністю додаткових угод, укладених до договору, вчиненого за результатами застосування процедури закупівлі, а також стягненням зайво сплачених грошових коштів за такими додатковими угодами, регулювання яких здійснюється Законом України “Про публічні закупівлі», ЦК України тощо.
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.
Здолбунівською окружною прокуратурою, відповідно до вимог статті 23 Закону України “Про прокуратуру», скеровано на адресу Костопільської міської ради та Комунального підприємства "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради лист від 28.07.2025 №54/4-969вих-25, яким повідомлено про порушення КП "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради при підписанні додаткових угод до договору постачання електричної енергії та наявність підстав для стягнення коштів.
За змістом відповіді Костопільської міської ради від 01.08.2025 № 1505/01-15, остання повідомила про те, що заходи реагування за повідомленими фактами не виживалися, а також просить вжити заходів з повернення безпідставно сплачених грошових коштів.
Згідно з уставленою судовою практикою захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону № 922-VIII (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24).
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 25.06.2024 у справі № 918/760/23, від 01.10.2024 у справі № 918/778/23, від 20.02.2025 у справі № 910/16372/21).
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Костопільської міської ради, зазначив, що укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності тощо. Тобто прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням відповідачами оспорюваних додаткових угод усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу постачання та, відповідно, надмірної сплати бюджетних коштів.
При цьому судом враховано, що відповідно до статуту відповідача-1, затвердженого рішенням Костопільської міської ради №1568 від 04.04.2024, в новій редакції (статут), відповідач-1 є суб'єктом господарювання, утвореним у формі комунального унітарного підприємства і діє відповідно до Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», ГК України, ЦК України та інших законодавчих актів Украйни.
Відповідно до пункту 1.2 статуту засновником (власником) підприємства є Костопільська міська територіальна громада в особі Костопільської міської ради.
Згідно з пунктом 7.2 статуту підприємство, відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», є підзвітним та підконтрольним Костопільській міській раді як своєму засновнику.
Майно підприємства складають матеріальні та нематеріальні активи, основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображена на його самостійному балансі (пункт 4.1 Статуту).
Пунктом 4.2. статуту передбачено, що майно підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним засновником або уповноваженим ним органом, з урахуванням обмежень визначених чинним законодавством України та статутом.
Відповідно до пункту 7.5 статуту засновник (Костопільська міська рада), серед іншого, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету.
Ураховуючи наведене, прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Костопільську міську раду позивачем за пред'явленим ним до суду позовом, оскільки остання для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.
Як установлено судом, сторони уклали договір за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами частинами першою-третьою статті 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 ГК України (втратив чинність, однак діяв станом на лату виникнення спірних правовідносин) ціна є істотною умовою господарського договору.
Частиною першою статті 651 ЦК України врегульовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша статті 652 ЦК України).
У силу вимог частин третьої, четвертої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
За частиною четвертою статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Пунктом другим частини п'ятої стататті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України “Про публічні закупівлі» можна дійти висновку, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону..
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 ЗаконуУкраїни «Про публічні закупівлі»,який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
Як установлено судом, оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за їх умовами ціна за одинцю товару (кВт/годину) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 58,87% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі. З огляду на викладене прокурор просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути на користь позивача сплачені за цими угодами кошти.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У справі, яка розглядається, судом установлено, що за результатами проведення оголошеної відповідачем - 1 процедури закупівлі переможцем було визнано відповідача -2 з остаточною пропозицією за результатами аукціону 4 591 197,00 грн з ПДВ за 599304 кВт/год (4,50117 грн без ПДВ за одиницю товару), з яким 17.01.2024 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 9057-ВЦ.
Додатковими угодами № 1-3 до договору ціну електричної енергії за 1 кВт/год збільшено з 4,50117 грн до 7,15101 грн без ПДВ, внаслідок чого мала місце переплата грошових коштів в розмірі 467 701,62 грн ( 3 704 784,64 грн - 3 237 083,02 (599304 кВт/год * 4,50117 грн +20% ПДВ).
Щодо доказів, наданих відповідачем-2 в обґрунтування підстав для підвищення ціни, то суд зазначає.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).
Для обґрунтування підвищення ціни відповідачем на власний розсуд обирались періоди для порівняння середніх цін на електричну енергію, дослідження яких не відображало їх динаміку, а також не могло бути належним обґрунтуванням для висновків про коливання цін у бік збільшення. Крім того, у наданих відповідачем документах не міститься доказів на підтвердження пропорційного зростання ціни на товар на ринку з урахуванням періоду дії попередньої додаткової угоди.
Надані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
З урахуванням наведеного наявні підстави для визнання оспорюваних додаткових угод № 1 від 13.06.2024, № 2 від 23.07.2024 та № 3 від 19.08.2024 до договору недійсними, оскільки ними передбачено підвищення цін на електричну енергію на 58,87 %, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України ).
Приписами частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись умовами договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії становить 4,50 грн без ПДВ, отже, вартість поставленої відповідачем за спірний період електричної енергії в розмірі 599304 кВт*год. становить 3 237 083,02 грн. Проте відповідач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу 3 704 784,64 грн, відтак грошові кошти в сумі 467 701,62 грн (3 704 784,64 грн - 3 237 083,02 грн) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статтей 216, 1212 ЦК України.
Щодо посилання відповідача-2 на відсутність встановленого обмеження у 10% за змістом пункту 19 Постанови КМ України №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», то за приписами частини сьомої статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили, отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про публічні закупівлі».
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами статтями 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, а відтак - про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 12 879,62 грн (з урахуванням вимог частини третьої статті 4 Закону України “Про судовий збір»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір покладається на відповідачів.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79,86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області до Комунального підприємства "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення 467 701,62 грн задовольнити.
Визнати недійсними додаткову угоду № 1 від 13.06.2024, додаткову угоду № 2 від 23.07.2024, додаткову угоду № 3 від 19.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.01.2024 № 9057-ВЦ, укладеного між Комунальним підприємством "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 42101003) на користь Костопільської міської ради Рівненської області (вул. Свободи, 3, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, ідентифікаційний код 04057669) 467 701,62 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, буд. 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077) 6 439,81 грн судового збору.
Стягнути з Комунального підприємства "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради Рівненської області (вул. Нова, 1, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, ідентифікаційний код 30132672) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, буд. 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077) 6 439,81 грн судового збору.
Позивач: Костопільська міська рада Рівненської області (вул. Свободи, 3, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, ідентифікаційний код 04057669).
Відповідач -1 : Комунальне підприємство "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради Рівненської області (вул. Нова, 1, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, ідентифікаційний код 30132672).
Відповідач - 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 42101003).
Стягувач (за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (вул. 16 Липня, буд. 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша, друга статті 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 19.01.2026.
Суддя О. Андрійчук