36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
19.01.2026 Справа № 917/2123/25
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради (вул. Полтавський шлях, 283, смт. Котельва, Полтавський район, Полтавська область, 38600, Код ЄДРПОУ 01999336)
до фізичної особи-підприємця Петриги Валентини Іванівни (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про стягнення 39 545,81 грн.,
без виклику представників сторін,
Комунальне некомерційне підприємство «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця Петриги Валентини Іванівни про стягнення безпідставно отриманих коштів, у загальній сумі 39 545 грн. 81 коп, у тому числі: 12 848 грн. 84 коп. за договором № 621 від 17.10.2023 року; 14 406 грн. 43 коп. за договором № 736 від 08.12.2023 року; 12 290 грн. 54 коп. за договором № 228 від 09.05. 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Відповідач 05.12.25 подав відзив на позов, за мотивами якого проти позову заперечив повністю.
Інші заяви чи клопотання від сторін до суду не надходили.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/2123/25.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Позивачем та Відповідачем, було укладено три договори підряду на виконання поточних ремонтних робіт, а саме:
договір підряду № 621 від 17 жовтня 2023 року;
договір підряду № 736 від 8 грудня 2023 року;
договір підряду № 228 від 9 травня 2024 року.
Стосовно обставин за договором підряду № 621;
- згідно умов цього договору Відповідач прийняв на себе обов'язок виконати роботи із поточного ремонту об'єкта нерухомого майна комунальної власності - службової квартири за адресою: Полтавська область, смт Котельва, вул. Миру, буд. 22, кв. 11, яка перебуває в оперативному управлінні КНП «Котелевська лікарня планового лікування» (код за ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи»), а Позивач - оплатити вартість виконаних робіт (п.п.1.1., 3.1 договору).
- договірна ціна була встановлена як тверда і, відповідно до додаткової угоди від 20 жовтня 2023 року, становила 161 942 грн 69 коп. без ПДВ.
- результати робіт були оформлені Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 24 жовтня 2023 року, на підставі якого Позивач здійснив повну оплату на користь Відповідача.
- в Акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 24 жовтня 2023 року відсутні відмітки про зауваження з боку позивача до роботи за договором. Акт підписано представниками позивача, у тому числі начальником відділу архітектури та містобудування сел.ради з відміткою "Об"єми робіт перевірено" та головним інженером.
- факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 884 від 24 жовтня 2023 року.
Стосовно обставин за договором підряду № 736:
- згідно умов цього договору Відповідач прийняв на себе обов'язок виконати роботи із поточного ремонту санітарних кімнат приймального відділення терапевтичного корпусу за адресою: Полтавська область, смт Котельва, вул. Полтавський шлях, 283 (код за ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи»), а Позивач - оплатити вартість виконаних робіт (п.п.1.1., 3.1 договору).
- договірна ціна була встановлена як тверда і становила 140 215 грн 81 коп. без ПДВ (п.2.1 договору).
- результати робіт були оформлені Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 від 19 грудня 2023 року, на підставі якого Позивач здійснив повну оплату на користь Відповідача.
- в Акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 19 грудня 2023 року відсутні відмітки про зауваження з боку позивача до роботи за договором. Акт підписано представниками позивача, у тому числі директором, заступником начальника відділу архітектури та містобудування сел.ради та головним інженером.
- факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 1045 від 20 грудня 2023 року.
Стосовно обставин за договором підряду № 228.
- згідно умов цього договору Відповідач прийняв на себе обов'язок виконати роботи із поточного ремонту службової квартири за адресою: Полтавська область, смт Котельва, 2-й провулок Пушкіна, буд. 15, кв. 12 (код за ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи»), а Позивач - оплатити вартість виконаних робіт (п.п.1.1., 3.1 договору).
- договірна ціна була визначена як тверда і становила 136 722 грн 00 коп. без ПДВ (п.2.1 договору).
- результати робіт були оформлені Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 2 від 16 травня 2024 року на підставі якого Позивач здійснив повну оплату на користь Відповідача.
- в Акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 16 травня 2024 року відсутні відмітки про зауваження з боку позивача до роботи за договором. Акт підписано представниками позивача, у тому числі інженером.
- факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 1724 від 16 травня 2024 року на суму 80 000 грн. 00 коп. та платіжною інструкцією № 1734 від 23 травня 2024 року на суму 56 722 грн. 00 коп.
Разом з тим, Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби України в Полтавській області було проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, про що складено АКТ від 31.01.2025 року № 201604-11/19.
При цьому, під час проведення планової виїзної ревізії Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби України в Полтавській області, було ініційовано проведення контрольного обстеження об'єктів, на яких проводив відповідач поточні ремонтні роботи за договорами підряду № 621 від 17 жовтня 2023 року; № 736 від 8 грудня 2023 року; № 228 від 9 травня 2024 року.
Позивач вказує, що за результатами проведених обстежень та аналізу виконавчої документації, встановлено, що в поданих Підрядником актах відображено обсяги робіт, які не виконувались а також було застосовано коефіцієнти складності, які не відповідали дійсним умовам виконання робі, що призвело до безпідставного перерахування коштів із рахунку Замовника на користь Підрядника.
Виявлені порушення детально зафіксовані в Актах вибіркових обстежень фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт від 08 січня 2025 року №№ 8, 9, 10, складених комісією КНП «Котелевська лікарня планового лікування» за участі представника Державної аудиторської служби.
Згідно з результатами цих обстежень, Актом ревізії було встановлено що позивач сплатив на користь Відповідача зайві кошти у загальній суму 39 545,81 грн, а саме: за договором підряду від 17 жовтня 2023 року № 621 - 12 848 грн. 84 коп.; за договором підряду від 8 грудня 2023 року № 736 - 14 406 грн. 43 коп.; за договором підряду від 9 травня 2024 року № 228 - 12 290 грн. 54 коп.
Листом № 201604-14/429-2025 від 10.02.2025 Управління Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України в Полтавській області висунуло вимогу щодо усунення виявлених недоліків шляхом проведення відповідної претензійно-позовної роботи, з метою відшкодування позивачу завданих відповідачем матеріальної шкоди (збитків).
У зв'язку зі встановленими ревізією порушеннями позивач направив 27 лютого 2025 року на адресу Відповідача претензію № 189 від 27.02.2025 року про відшкодування завданої матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 39 545 грн 81 коп., що виникла внаслідок завищення вартості виконаних робіт за договорами підряду № 621 від 17.10.2023, № 736 від 08.12.2023 та № 228 від 09.05.2024. Однак, відповіді на претензію від Відповідача позивач не отримав, спірна сума безпідставно набутих коштів не повернута.
Позовні вимоги обґрунтовані завищенням відповідачем вартості виконаних робіт за Договорами підряду на загальну суму 39 545 грн 81 коп.
Відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з таких підстав:
- роботи за договорами підряду були виконані у повному обсязі відповідачем, прийняті без зауважень та оплачені позивачем, що свідчить про те, що позивач погодився із якістю таких робіт, їх вартістю та обсягом. Необхідно також зауважити, що роботи за останнім актом було прийнято в травні 2024, тоді як ревізія Держаудитслужби почалась в листопаді 2024 (через пів року після прийняття робіт). При цьому доказів мотивованої відмови від прийняття робіт позивачем до суду надано не було.
- акт ревізії Північно-східного офісу Держаудитслужби від 31.01.2025 №201604-11/19 фінансово-господарської діяльності КНП «Котелевська лікарня планового лікування» КСР не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами, які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг.
- Акт ревізії Північно-східного офісу Держаудитслужби від 31.01.2025 №201604-11/19 фінансово-господарської діяльності КНП «Котелевська лікарня планового лікування» КСР є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.
Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до чч. 1, 2, 6 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 3 ст. 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ч. 1-3 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За статтею 843 ЦК України, у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Статтею 849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Положеннями ч. 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 523/6003/14-ц.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем на підставі договору підряду № 621 від 17 жовтня 2023 року; договору підряду № 736 від 8 грудня 2023 року; договору підряду № 228 від 9 травня 2024 року, дослідивши текст зазначених договорів, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тому зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами у відповідності до ст. 629 ЦК України.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, у загальній сумі 39 545 грн. 81 коп (12 848 грн. 84 коп. за договором № 621 від 17.10.2023 року; 14 406 грн. 43 коп. за договором № 736 від 08.12.2023 року; 12 290 грн. 54 коп. за договором № 228 від 09.05. 2024 року), позивач фактично вказує, що контролюючим органом в Акті ревізії Північно-східного офісу Держаудитслужби від 31.01.2025 №201604-11/19 фінансово-господарської діяльності КНП «Котелевська лікарня планового лікування» КСР встановлено, що в поданих Підрядником актах відображено обсяги робіт, які не виконувались, а також було застосовано коефіцієнти складності, які не відповідали дійсним умовам виконання робі, що призвело до безпідставного перерахування коштів із рахунку Замовника на користь Підрядника.
Позивач вказує, що виявлені порушення детально зафіксовані в Актах вибіркових обстежень фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт від 08 січня 2025 року №№ 8, 9, 10, складених комісією КНП «Котелевська лікарня планового лікування» за участі представника Державної аудиторської служби. Згідно з результатами цих обстежень, Актом ревізії було встановлено що позивач сплатив на користь Відповідача зайві кошти у загальній суму 39 545,81 грн, а саме: за договором підряду від 17 жовтня 2023 року № 621 - 12 848 грн. 84 коп.; за договором підряду від 8 грудня 2023 року № 736 - 14 406 грн. 43 коп.; за договором підряду від 9 травня 2024 року № 228 - 12 290 грн. 54 коп.
У зв'язку саме з цим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти 39 545,81 грн на підставі 1212 ЦК України.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що за умовами договору підряду № 621 договірна ціна була встановлена як тверда і, відповідно до додаткової угоди від 20 жовтня 2023 року, становила 161 942 грн 69 коп. без ПДВ; за умовами договору підряду № 736 договірна ціна була встановлена як тверда і становила 140 215 грн 81 коп. без ПДВ (п.2.1 договору); за умовами договору підряду № 228 договірна ціна була визначена як тверда і становила 136 722 грн 00 коп. без ПДВ (п.2.1 договору). При цьому, між сторонами на виконання умов договорів підряду №621 від 17.10.2023, №736 від 08.12.2023 та №228 від 09.05.2024 підписані акти акти №1 ф.КБ-2в від 24.10.2023, №1 ф.КБ-2в від 19.12.2023 та №4 ф.КБ-2в від 16.05.2024.
Отже, сума вартості підрядних робіт за договором була погоджена між його сторонами, а матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що роботи, виконані відповідачем, прийняті замовником (позивачем) без заперечень та зауважень.
Пунктами 3.1.-3.2 Договорів передбачено, що оплата за цим Договором проводиться шляхом перерахування на р/р Підрядника вартості виконаних робіт згідно акту виконаних робіт. Кінцевий розрахунок за цим Договором провадиться Замовником не пізніше 30 днів після повного завершення робіт, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків.
Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, по договору № 621 результати робіт були оформлені Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 24 жовтня 2023 року, на підставі якого Позивач здійснив повну оплату на користь Відповідача. Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 884 від 24 жовтня 2023 року; по договору № 736 результати робіт були оформлені Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 від 19 грудня 2023 року, на підставі якого він здійснив повну оплату на користь Відповідача. Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 1045 від 20 грудня 2023 року; по договору № 228 результати робіт були оформлені Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 від 19 грудня 2023 року, на підставі якого Позивач здійснив повну оплату на користь Відповідача. Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією № 1045 від 20 грудня 2023 року.
Жодних доказів того, що загальна вартість виконаних робіт перевищує договірну ціну, погоджену сторонами в зазначених договорах, під час розгляду справи позивачем до суду надано не було.
Суд зауважує, що для встановлення факту завищення вартості виконаних робіт контролюючий орган мав встановити, що вартість загальної суми виконаних підрядником робіт перевищує договірну ціну, визначену сторонами в укладеному між ними договорі та зазначену у відповідній кошторисній документації до вказаного договору. Саме у випадку встановлення завищеної вартості робіт, яка відмінна від погодженої сторонами договору, можливо стверджувати про порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 ЦК України та його неналежне виконання всупереч вимогам ст. 525-526 ЦК України.
Як суд вже зазначав вище, обґрунтовуючи завищення вартості робіт на загальну суму 39 545,81 грн, позивач посилається на висновки, викладені в акті ревізії Північно-східного офісу Держаудитслужби від 31.01.2025 №201604-11/19 фінансово-господарської діяльності КНП «Котелевська лікарня планового лікування» КСР.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII).
Згідно зі ст. 1 Закону № 2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2939-XII, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).
Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пп. 16 п. 6 Положення); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (пп. 20 п. 6 Положення); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (пп. 23 п. 6 Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 9 п. 4 Положення).
Згадані норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, в п. 7 цієї статті передбачено право цього органу пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Статтею 10 Закону № 2939-ХІІ встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Отже, контролюючий орган здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його вимоги, передбачені ст. 10 Закону № 2939-XII, можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Таким чином, Північно-східний офіс Держаудитслужби, як міжрегіональний територіальний орган державного фінансового контролю, у відповідності до покладних на нього повноважень згідно з положеннями Закону № 2939-XII зобов'язаний здійснювати державний контроль фінансово-господарської діяльності позивача та в разі виявлення порушень чинного законодавства та при виявленні збитків, має право визначити розмір цих збитків у встановленому законодавством порядку і пред'явити об'єкту контролю (позивачу) вимоги щодо усунення встановлених правопорушень. Такі вимоги, в силу вимог ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-XII, є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Разом з цим, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, від від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17).
Судом також прийнято до уваги правові висновки вказані в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, в якій зазначено, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
За висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.
У пунктах 59-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/11273/20 вказано, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
З матеріалів справи вбачається, що в складеному акті ревізії Північно-східного офісу Держаудитслужби від 31.01.2025 №201604-11/19 фінансово-господарської діяльності КНП «Котелевська лікарня планового лікування» КСР зафіксовано відповідну інформацію про виявлені контролюючим органом порушення.
Водночас стала правова позиція у судовій практиці підтверджує, що акт ревізії не породжує обов'язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи. Тому посилання позивача на складений Акт ревізії Північно-східного офісу Держаудитслужби від 31.01.2025 №201604-11/19 фінансово-господарської діяльності КНП «Котелевська лікарня планового лікування» КСР в якості доказу на підтвердження завищення відповідачем вартості робіт за договорами підряду №621 від 17.10.2023, №736 від 08.12.2023 та №228 від 09.05.2024 у розмірі 39 545,81 грн є безпідставним.
Тобто, акт ревізії від 31.01.2025 №201604-11/19, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували встановлені цим актом порушення, не може бути достовірним та обґрунтованим підтвердженням завищення підрядником вартості виконаних робіт за договорами підряду №621 від 17.10.2023, №736 від 08.12.2023 та №228 від 09.05.2024.
Належно оформленого двостороннього акту за підписом позивача та відповідача як учасників договірних відносин чи іншого документа, який би свідчив про виявлені замовником відступи від умов договору або інших недоліків, в тому числі пов'язаних із завищенням вартості послуг, у матеріалах справи не міститься.
Наявність будь-яких обґрунтованих зауважень та заперечень щодо якості та кількості виконаних робіт при підписанні позивачем акту виконаних робіт за формою № КБ-2в, як передбачено договорами підряду №621 від 17.10.2023, №736 від 08.12.2023 та №228 від 09.05.2024, матеріалами справи також не підтверджується.
Водночас факт виконання умов договорів підряду №621 від 17.10.2023, №736 від 08.12.2023 та №228 від 09.05.2024 та здійснення відповідних розрахунків між замовником та підрядником у розмірі, який узгоджено умовами договорів, сторонами підтверджено та не оспорюється.
При цьому суд вважає безпідставними доводи позивача щодо встановлення в Актах вибіркових обстежень фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт від 08 січня 2025 року №№ 8, 9, 10, складених комісією КНП «Котелевська лікарня планового лікування» за участі представника Державної аудиторської служби, що в поданих Підрядником актах відображено обсяги робіт, які не виконувались а також було застосовано коефіцієнти складності, які не відповідали дійсним умовам виконання робіт, та відхиляє їх з таких підстав.
Позивачем не доведено сукупністю належних та допустимих доказів те, що виконана відповідачем робота, яка була прийнята без зауважень позивачем та оплачена не відповідає умовах укладеного між сторонами договору та є неякісною.
Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Відповідно до статті 853 ЦК України якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Тобто положення чинного цивільного законодавства України зобов'язують замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Суду не надано доказів того, що є належно підтвердженими обставини стосовно неналежного виконання робіт, та як наслідок, завищення вартості виконаних робіт, на що вказує позивач. Суд враховує, що зазначені у Актах невідповідності мали бути виявлені позивачем під час прийняття робіт. Замовник зобов'язаний був перевірити відомості, що зазначені в актах та кошторисі.
Як вже зазначено, під час прийняття робіт у позивача, як замовника, не виникло будь-яких претензій щодо обсягу, вартості та якості виконаних робіт, що могло бути підставою для відмови від підписання актів. При цьому позивач оглянув та прийняв роботи за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки позивач прийняв роботи як належно виконані та повністю сплатив вартість цих робіт, то він позбавлений права в даному позові посилатися на те, щов поданих Підрядником актах відображено обсяги робіт, які не виконувались а також було застосовано коефіцієнти складності, які не відповідали дійсним умовам виконання робі, що призвело до безпідставного перерахування коштів із рахунку Замовника на користь Підрядника.
Крім того, суд критично ставиться до посилань позивача на положення статті 1212 ЦК України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, на яку покликається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Однак, суд відзначає, що відповідач набув майно (грошові кошти) на правовій підставі - на підставі умов договорів підряду №621 від 17.10.2023, №736 від 08.12.2023 та №228 від 09.05.2024, така підстава не відпала, договори не визнано недійсними, виконані у повному обсязі без зауважень сторін одна до одної під час прийняття виконання робіт за вказаним правочином, у зв'язку із цим кошти набуті відповідачем правомірним шляхом і підстави для їх повернення позивачу відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що умови існування між сторонами договірних правовідносин, покликання на висновки перевірки Північно-східного офісу Держаудитслужби, як на підставу для задоволення позовних вимог, є недостатніми. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договору та не змінюють правомірність виконання таких договорів за умови надання належних доказів, у даному випадку актів приймання виконаних робіт.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
У позові відмовити повністю
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Киричук О.А.