65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3741/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши заяву Приватного підприємства “Захід» за вх.№2-2021/25 від 24.12.2025 про ухвалення додаткового рішення, подану у справі №916/3741/25
за позовом: Приватного підприємства “Захід» (54031, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пров. Симоненка Василя, буд. 25/2, код ЄДРПОУ 32333300)
до відповідача: Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646)
про стягнення 13781876,16 грн., -
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 у справі №916/3741/25 позовні вимоги Приватного підприємства “Захід» задоволено повністю; стягнуто на користь Приватного підприємства “Захід» 13781876,16 грн. шкоди.
24.12.2025 за вх.№2-2021/25 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та додаткові документи, які судом долучено до матеріалів справи. У поданій заяві заявник просить суд ухвалити додаткове рішення по справі №916/3741/25, яким стягнути з Державної митної служби в особі відокремленого підрозділу Одеська митниця на користь Приватного підприємства “ЗАХІД» витрати на професійну правову допомогу адвоката в сумі 40000 грн.
Ухвалою суду від 26.12.2025 заяву Приватного підприємства “ЗАХІД» за вх.№2-2021/25 від 24.12.2025 про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду; вирішено розглядати вказану заяву без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
25.12.2025 за вх.№41402/25 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. У вказаному клопотанні відповідач, з посиланням на ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 40000 грн. становить 13,2 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2025 року, або 5 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 833,3 годин роботи; гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді у розмірі 40000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.
Заява Приватного підприємства “Захід» за вх.№2-2021/25 від 24.12.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №916/3741/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом від учасників справи не надійшло.
У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши заяву Приватного підприємства “Захід» за вх.№2-2021/25 від 24.12.2025, господарський суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.1, ч.ч. 2, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У попередньому розрахунку судових витрат у справі, поданому у позовній заяві, позивач попередньо повідомив суд про намір стягнути з відповідача 40000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В заяві про ухвалення додаткового рішення позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано:
- договір про надання правової допомоги від 25.05.2025, укладений між адвокатом Чукітовою Вікторією Віталіївною та Приватним підприємством “ЗАХІД». Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в органах внутрішніх справ, прокуратури, слідства, судових органах та інших, надалі - “послуги». Згідно з п.2.1 послуги надаються замовнику шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо; особистої участі адвоката шляхом представництва замовника в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанції; захист представників замовника або осіб від замовника в органах досудового слідства, судових органах, прокуратури; участі на всіх стадіях кримінального процесу;
- додаткову угоду №1 від 20.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 20 травня 2025, укладену між адвокатом Чукітовою Вікторією Віталіївною та Приватним підприємством “ЗАХІД». Відповідно до п.1 додаткової угоди адвокатський супровід судової справи за позовом ПП “ЗАХІД» до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про стягнення коштів у Господарському суді Одеської області становить 40000 грн.;
- рахунок №2 від 12.09.2025 за надання правової допомоги за договором від 20 травня 2025 року на суму 40000 грн., в якому міститься посилання на іншу справу - №916/3370/25;
- платіжну інструкцію №2023 від 06.10.2025, відповідно до якої ПП “ЗАХІД» перераховано на рахунок Чукітової Вікторії Віталіївни 40000 грн. з наступним призначенням платежу: “оплата за надання правничої допомоги згідно рах.№2 від 12.09.2025., дог. від 20.05.25р. по справі №916/3370/25. без ПДВ», в наданому документі також міститься посилання на іншу справу - №916/3370/25;
- акт приймання-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 23.12.2025 за договором про надання правничої допомоги від 20 травня 2025 року, підписаний між адвокатом Чукітовою Вікторією Віталіївною та Приватним підприємством “ЗАХІД». Відповідно до даного акту виконавцем були надані замовнику наступні послуги професійної правничої допомоги у рамках господарського судочинства у Господарському суді Одеської області по справі №916/3741/25 за позовом Приватного підприємства “ЗАХІД» до Державної митної служби в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про стягнення коштів: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій, аналіз документів від учасників справи; складання, оформлення позовної заяви, відповіді на відзив; участь у судових засіданням. Відповідно до додаткової угоди №1 до договору загальна сума за надані послуги становить 40000 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об?єднання) зобов??язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України).
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, частиною 2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. До відповідного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 “Послуги. Загальні положення» цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Предметом договору про надання правничої допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв'язку з вирішенням спору в суді.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.
Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.07.2019 у справі №915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також Верховний Суд зазначив, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності й необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи й фінансового стану обох сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто, критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Проаналізувавши заяву позивача про розподіл витрат та клопотання відповідача про їх зменшення, господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно необхідності врахування прожиткового мінімуму та/або мінімальної заробітної плати при заявленні гонорару адвоката до стягнення є необгрунтованим, оскільки вимога про врахування вказаних показників відсутня у чинному законодавстві України та є власним розсудом адвоката та його клієнта. Разом з тим, господарський суд приймає до уваги те, що виходячи з обставин та наслідків введення в Україні воєнного стану, заявлена сума адвокатських витрат може становити надмірний тягар для відповідача.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує, що процесуальні документи адвокатом позивача складено якісно, так само як і представництво інтересів позивача в суді. З огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів Приватного підприємства “ЗАХІД» у суді під час розгляду справи, враховуючи критерії співмірності суми фіксованого гонорару зі складністю справи, реальності та розумності розміру таких витрат, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, в яких взяла участь представник позивача (2 з 5 заявлених - 25.09.2025 та 13.11.2025), виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, в тому числі приймаючи до уваги обставини та наслідки введення в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат та необхідність зменшення заявлених судових витрат до 20000 грн., в решті заяви судом відмовляється.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Заяву Приватного підприємства “Захід» за вх.№2-2021/25 від 24.12.2025 - задовольнити частково.
2.Стягнути з Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного підприємства “Захід» (54031, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пров. Симоненка Василя, буд. 25/2, код ЄДРПОУ 32333300) 20000 /двадцять тисяч/ грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3.В решті заяви - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 16 січня 2026 р. у зв'язку з введенням в м. Одесі графіків відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді.
Суддя Ю.С. Бездоля