про повернення заяви про відкриття
провадження у справі
19 січня 2026 року Справа № 915/2210/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви представника боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
встановив:
До Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» надійшла заява представника фізичної особи ОСОБА_1 вих.. № 31-12/25 від 31.12.2025 (вх.. № 19391/25 від 31.12.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Заявник, посилаючись на п. 2, 3 та 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить суд:
1. Прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2. Ввести процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
3. Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
4. Призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Городніщеву Єлизавету Олегівну (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №2114, видане Міністерством юстиції України від 02.05.2024 року, місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).
В обґрунтування заяви представник вказує, що станом на дату звернення до суду боржниця має заборгованість в загальному розмірі 466341,21 грн перед банками та мікрофінансовими установами, яку не може погасити з причини недостатності коштів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2210/25 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України “Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд застосовує норми ГПК України та КУзПБ.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ). Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст. 115, 116 КУзПБ.
В частині 1 ст. 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Частиною 1 ст. 117 КУзПБ визначено, що у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду.
При перевірці підстав для звернення фізичної особи ОСОБА_1 до суду відповідно вказаних норм судом було встановлено численні недоліки, у зв'язку з чим ухвалою суду від 05.01.2026 заяву залишено без руху та встановлено заявнику 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху на їх усунення. Також в ухвалі суд роз'яснив заявнику наслідки невиконання вимог даної ухвали.
Згідно указаної ухвали заява про відкриття провадження має наступні недоліки: 1) всупереч п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ у заяві не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для звернення; 2) звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у т.ч. у порядку п. 3 ч. 2 ст. 115КУзПБ доказів на підтвердження обставин, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України “Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатним суду не надано та зі змісту заяви не вбачається; 3) заявником не надано усіх доказів, що підтверджують його неплатоспроможність, зокрема, не надано копій усіх договорів, та інших доказів, на підставі яких виникла заборгованість перед кредиторами, зазначеними ним у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та конкретизованому списку кредиторів; 4) всупереч п. 10 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 5) всупереч п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ не надано доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень (погоджений сторонами угоди порядок виплати винагороди “на рахунок арбітражного керуючого» не відповідає приписам законодавства про банкрутство; згідно поданого суду проекту плану реструктуризації боргів зазначених витрат не передбачено); 6) декларації про майновий стан боржника не відповідають формі, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" та не містять відомостей щодо фінансових зобов'язань боржниці.
Ухвала суду від 05.01.2026 доставлена до електронного кабінету представника заявника 05.01.2026 о 19:34, а повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи отримано судом 06.01.2026 о 07:34, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду від 14.01.2026.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Відповідно до ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Частиною 7 статті 242 ГПК України передбачено, що у разі, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Ураховуючи зазначене та положення ч. 4 ст. 116, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, термін для усунення недоліків заяви, з урахуванням вихідних днів, тривав до 12.01.2026 (включно).
12.12.2026 до суду через підсистему Електронний суд надійшла заява представника ОСОБА_1 про усунення недоліків.
У вказаній заяві щодо першого недоліку зазначено, що підставою звернення до суду відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ),є обставини захворювання батька чоловіка та понесені у зв'язку з цим витрати на його лікування.
Однак, ані у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані у заяві про усунення недоліків, ані у доданих до них документах не зазначено про чоловіка заявниці, що є порушенням ч. 5 ст. 116 КУзПБ. До того ж жодного доказу на підтвердження цієї обставини суду не надано.
Таким чином, заявником не усунуто зазначений недолік.
Щодо обґрунтування підстави звернення до суду - п. 3 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними») заявник указує про надання ним при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з відповідних реєстрів рухомого майна, що свідчить про відсутність за заявницею зареєстрованого майна на момент звернення до суду. При цьому заявник звертає увагу суду, що проведення розшуку майна боржника та перевірка повноти відомостей про його активи є повноваженнями арбітражного керуючого, які реалізуються після відкриття провадження у справі, а не на стадії подання заяви про відкриття провадження.
Суд критично ставиться до такого висновку, адже заявником неправильно трактується указана вимога закону - п. 3 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, й відповідно докази не відповідають обґрунтуванню вимоги. Посилаючись на указану підставу боржником не надано суду відповідної постанови про відсутність у нього майна, на яке може бути звернено стягнення.
А твердження про повноваження арбітражного керуючого щодо з'ясування відомостей про його активи боржниці є хибними, оскільки така інформація має бути зазначена у заяві про відкриття провадження.
Таким чином, заявником не усунуто й цей недолік.
Щодо відсутності кредитних договорів та незавершеної досудової роботи заявник зазначає, що надав усі наявні на момент звернення до суду документи та відомості, які перебували у його володінні та могли підтвердити суму заборгованості.
Проте, заявник вважає, що відсутність копій договорів та первинних документів на стадії звернення до суду не свідчить про відсутність заборгованості, а зумовлена об'єктивними обставинами та бездіяльністю кредиторів у наданні відповіді на адвокатський запит.
В ухвалі суду від 05.01.2026 про залишення заяви без руху суд наголошував, що надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором лише в сукупності з іншими первинними документами, які боржником не надані ані при зверненні з заявою про відкриття провадження ані при подання заяви про усунення недоліків.
Разом з цим, на вимогу суду заявником надані відомості про роботодавця боржника. Тому указаний недолік усунуто.
Щодо надання доказів авансування арбітражного керуючого заявником так і не наведено джерел для покриття цих витрат, оскільки план реструктуризації не передбачає такої можливості.
Подані суду декларації про майновий стан боржника не містять відомостей про чоловіка боржниці а тому неможливо вважати недолік щодо оформлення декларацій виправленим.
Таким чином, суд вважає, що заявником не в повному обсязі усунуто вказані судом в ухвалі від 05.01.2026 недоліки заяви про визнання банкрутом.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Приписами ч. 1 ст. 38 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
З урахуванням наведеного, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з додатками підлягає поверненню заявнику, оскільки останній не усунув усі недоліки заяви у строк, встановлений судом.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім того, судом взято до уваги численну позицію Європейського Суду з прав людини. Так, у справах “Осман проти Сполученого Королівства», “Креуз проти Польщі», “Пелевін проти України», “Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУзПБ повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку. У зв'язку з чим право боржника на доступ до правосуддя у цій справі не порушується та не обмежується.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, господарський суд враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи, що заява про відкриття провадження у справі неплатоспроможність ОСОБА_1 та додані матеріали сформовано в підсистемі “Електронний суд» та надано до суду лише в електронному вигляді, відповідно паперовий варіант вказаної заяви з додатками не повертаються боржнику (заявнику) у зв'язку з його відсутністю.
Керуючись ч. 1 ст. 38, ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України
1. Повернути заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 від 31.12.2025 (вх.. № 19391/25 від 31.12.2025).
2. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М.Давченко