79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.01.2026 Справа № 914/684/20(914/1065/25)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» (79044, м. Львів, вул. Жуковського, буд. 2,кв. 7; код ЄДРПОУ 19422904)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІГРЕ» (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63А, код ЄДРПОУ 33471820)
про стягнення 231 267,16 грн
в межах провадження у справі № 914/684/20
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Конкорд Факторинг», м. Київ
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» (79044, м. Львів, вул. Жуковського, буд. 2,кв. 7; код ЄДРПОУ 19422904)
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
19.03.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Конкорд Факторинг» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго».
Ухвалою суду від 20.03.2020 залишено без руху заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Конкорд Факторинг» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго», встановлено заявнику строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
31.03.2020 на адресу суду через систему “Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Конкорд Факторинг» на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 20.03.2020 р.
Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна на запит суду для участі у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго», згідно з запиту до суду надійшла довідка від 01.04.2020 відповідно до якої автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство визначено три кандидатури арбітражних керуючих: Паркулаб Володимир Григорович (дата видачі свідоцтва арбітражного керуючого: 23.05.2013, свідоцтво арбітражного керуючого № 983); Зубашенко Юрій Вікторович (дата видачі свідоцтва арбітражного керуючого: 30.07.2013, свідоцтво арбітражного керуючого № 1640); Заріцький Юрій Миколайович (дата видачі свідоцтва арбітражного керуючого: 31.01.2013, свідоцтво арбітражного керуючого № 75).
Ухвалою суду від 01.04.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Конкорд Факторинг» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» прийнято до розгляду, підготовче засідання суду призначено на 06.05.2020 у зв'язку з дією карантину на території України.
Ухвалою суду від 06.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» (79044, м. Львів, вул. Жуковського, буд. 2, кв. 7; код ЄДРПОУ 19422904). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Конкорд Факторинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» у розмірі 170 161 288,62 грн. заборгованості та 19 210,00 грн. судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго». Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» строком на сто сімдесят календарних днів до 23.10.2020. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» арбітражного керуючого Плесканку Олега Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1779 від 21.12.2016, поштова адреса: 79038, м.Львів, А/С 9859, адреса офісу: 79038, м.Львів, вул. Пасічна, 39В, офіс 1.
На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» (79044, м. Львів, вул. Жуковського, буд. 2, кв. 7; код ЄДРПОУ 19422904). Попереднє засідання суду призначено на 17.06.2020.
Ухвалою суду від 06.05.2020 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Конкорд Факторинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» у розмірі 170 161 288,62 грн. заборгованості та 19 210,00 грн судового збору.
Ухвалою суду від 17.06.2020 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 170 180 498,62 грн, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго». З метою переходу до наступної судової процедури, суд дійшов висновку призначити підсумкове засідання на серпень 2020 р.
Ухвалою суду від 20.08.2020 клопотання арбітражного керуючого Плесканки Олега Володимировича від 11.08.2020 №1880/20 про сплату грошової винагороди задоволено, клопотання розпорядника майна від 11.08.2020 за вх. №23985/20 про витребування доказів, з врахуванням клопотання від 19.08.2020 за вх. №24731/20, задоволено. Витребувано у керівника ТзОВ “Топенерго» Петровської Наталії Андріївни: - результати останньої інвентаризації майна (в т.ч. дебіторської та кредиторської заборгованості) ТОВ “Топенерго»; - відомості про кредиторів, які забезпечені заставою майна товариства; - дані про майно, яке є предметом застави; - відомості щодо заборгованості із виплати заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно з даними обліку боржника; - копії балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) ТОВ “Топенерго» на останню звітну дату; - дані щодо чисельності працівників станом на момент відкриття провадження у справі про банкрутство (06.05.2020); - належним чином засвідчену копію договору відступлення права вимоги від 03.12.2018, укладеного між ТОВ “ТОПЕНЕРГО» та ТОВ “ЛІГРЕ»; - належним чином завірену копію договору про відступлення права вимоги (цесії) №1-14/ВБ від 03.11.2014, укладеного між ТОВ “Альфа Солар» та ТОВ “ТОПЕНЕРГО»; - докази виконання договорів відступлення права вимоги. Відкладено підсумкове судове засідання на 07.10.2020.
Постановою Господарського суду Львівської області від 28.10.2020 припинено процедуру розпорядження майном, припинено повноваження розпорядника майна, клопотання арбітражного керуючого Плесканки О.В. про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна у справі задоволено, затверджено звіт арбітражного керуючого Плесканки О.В. про нарахування і виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна у справі № 914/684/20 про банкрутство ТОВ “Топенерго», згідно якого, всього нараховано винагороди за період з 07.05.2020 по 05.10.2020 в сумі 70 387,93 грн та виплачено 42 497,00 грн; несплачена заборгованість становить 27 890,93 грн. Визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “Топенерго», відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» арбітражного керуючого Плесканку Олега Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1779 від 21.12.2016, поштова адреса: 79038, м.Львів, А/С 9859, адреса офісу: 79038, м.Львів, вул. Пасічна, 39В, офіс 1.
Оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» (79044, м. Львів, вул. Жуковського, буд. 2, кв. 7; код ЄДРПОУ 19422904) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.
02.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Топенерго» в особі ліквідатора Плесканки О.В. подало позовну заяву до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГРЕ» про стягнення заборгованості в сумі 231 367,16 грн.
Ухвалою суду від 03.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Топенерго» в особі ліквідатора Плесканки О.В. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГРЕ» про стягнення заборгованості в сумі 231 367,16 грн, прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/684/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» (79044, м. Львів, вул. Жуковського, буд. 2, кв. 7; код ЄДРПОУ 19422904).
В судове засідання сторони від 21.05.2025 представник позивача ліквідатор арбітражний керуючий Плесканка О.В. з'явився, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду ві 03.04.2025 не виконав.
В судове засідання сторони від 06.08.2025 представник позивача ліквідатор арбітражний керуючий Плесканка О.В. не з'явився. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду повторно не виконав. Через систему «Електронний суд» 04.08.2025 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник задіяний у іншому судовому процесі.
В судове засідання сторони від 17.09.2025 представники сторін не з'явилися. Відповідача вимог ухвал суду повторно не виконав.
В судове засідання сторони від 12.11.2025 представники сторін не з'явилися. Відповідач вимог ухвал суду повторно не виконав. Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 12.11.2025, розгляд справи відкладено на 14.01.2026.
У судове засідання 14.01.2026 сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце, дату та час судового засідання.
Відповідач в судові засідання участь представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, вимог, викладених в ухвалах суду не виконав. Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У судовому засіданні 14.01.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиції сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 03.12.2018 ТОВ «ТОПЕНЕРГО» (Первісний кредитор) уклало з ТОВ «ЛІТРЕ» (Новий кредитор) Договір про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого ТОВ «ЛІТРЕ» набуло право замість ТОВ «ТОПЕНЕРГО» вимагати від ТОВ «СИЛІКОН» (Боржник) виконати обов'язок зі сплати частини заборгованості Боржника за Кредитним договором від 26.10.2007 року № 55ВД, Договорами про відступлення права вимоги № 55ВП та № 55/1ВП від 22.07.2011 року, укладеними між ПАТ «ВТБ Банк» і ТОВ «АЛЬФА СОЛАР», та Договором про відступлення права вимоги (цесії) № 1-14/ВБ від 03.11.2014 року, укладеними між ТОВ «АЛЬФА СОЛАР» та ТОВ «ТОПЕНЕРГО». Відповідно до п. 2.1 Договору за передане право вимоги до Боржника за основними договорами Новий кредитор перераховує на користь Первісного кредитора суму відшкодування (компенсації) в розмірі 120 000 грн. в строк до 31 травня 2019 року. Сторони передбачають можливість проведення розрахунків в інший спосіб не заборонений вимогами чинного законодавства.
Ліквідатор посилається на те, відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 09.12.2018 року в строк до 31.05.2019 року, проте не провів розрахунків з позивачем за укладеним договором про відступлення права вимоги.
На підставі наведеного, ліквідатор просить стягнути з ТОВ «ЛІГРЕ» на користь ТОВ «ТОПЕНЕРГО» 120 000 грн основної заборгованості; 20 949,04 грн 3% річних, 90 418,12 грн інфляційних втрат, 3 470,51 грн судового збору, 20 000,00 грн витрат на правову договору.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини справи встановлені судом.
Постановою Господарського суду Львівської області від 28.10.2020 у справі № 914/684/20, процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Топенерго» (79044, м. Львів, вул. Жуковського, буд. 2, кв. 7; код ЄДРПОУ: 19422904) припинено, визнано останнього банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Плесканку О.В. (свідоцтво № 1779, видане Міністерством юстиції України 21.12.2016р., поштова адреса: 79038, м. Львів, А/С 9859, адреса офісу: 79038, м. Львів, вул. Пасічна, 39В, офіс 1).
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2015 у справі №11/84 про банкрутство ТзОВ «Сілікон» (27507, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Заводська, 3), господарський суд визнав грошові вимоги кредиторів та затвердив реєстр вимог кредиторів боржника ТОВ «Сілікон», зокрема, в таких сумах і в такій черговості задоволення вимог: ... 10) товариство з обмеженою відповідальністю «Топенерго» (03027, Київська область, Києво- Святошинський район, с. Новосілки, вул. Васильківська, 2а) - 12 308 864,43 долари США - четверта черга, 191 135,56 доларів США - шоста черга.
В подальшому ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 06.06.2019 у справі №11/84 замінено кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 19422904, 79044, м. Львів, вул. Жуковського, 2, кв. 7) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГРЕ» (код ЄДР 33471820,69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63А).
Зокрема, з тексту даної ухвали суду вбачається, що: « 03.12.2018 між ТОВ «ТОПЕНЕРГО» (далі - первісний кредитор, цедент) та ТОВ «ЛІГРЕ» (далі - новий кредитор, цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір), за яким первісний кредитор відступає, а новий набуває право вимоги, що належить первісному кредитору у відповідності до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №1-14/ВБ від 03.11.2014, укладеного між ТОВ «Альфа Солар» та ТОВ «ТОПЕНЕРГО».
Також в ухвалі зазначено, що дані документи знаходяться у ТОВ «ФК «ЦФП».
Ліквідатор позивача посилається на те, що після ознайомлення в Господарському суді Кіровоградської області з матеріалами справи №11/84 про банкрутство ТзОВ «Сілікон» з'ясовано, що згідно з укладеного між ТОВ «ТОПЕНЕРГО» та ТОВ «АЛЬФА СОЛАР» Договору № 1-14/ВБ від 03.11.2014 року про відступлення права вимоги (цесії) ТОВ «ТОПЕНЕРГО» набуло право замість ТОВ «АЛЬФА СОЛАР» вимагати від ТОВ «СИЛІКОН» (Боржник) виконати обов'язок зі сплати частини заборгованості Боржника за Договорами про відступлення права вимоги № 55ВП та № 55/1ВП від 22.07.2011 року, укладеними між ПАТ «ВТБ Банк» і ТОВ «АЛЬФА СОЛАР».
03.12.2018 ТОВ «ТОПЕНЕРГО» (Первісний кредитор) уклало з ТОВ «ЛІГРЕ» (Новий кредитор) Договір про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого ТОВ «ЛІГРЕ» набуло право замість ТОВ «ТОПЕНЕРГО» вимагати від ТОВ «СИЛІКОН» (Боржник) виконати обов'язок зі сплати частини заборгованості Боржника за Кредитним договором від 26.10.2007 року № 55ВД, Договорами про відступлення права вимоги № 55ВП та № 55/1ВП від 22.07.2011 року, укладеними між ПАТ «ВТБ Банк» і ТОВ «АЛЬФА СОЛАР», та Договором про відступлення права вимоги (цесії) № 1-14/ВБ від 03.11.2014 року, укладеними між ТОВ «АЛЬФА СОЛАР» та ТОВ «ТОПЕНЕРГО».
Згідно з п. 2.1 Договору за передане право вимоги до Боржника за основними договорами Новий кредитор перераховує на користь Первісного кредитора суму відшкодування (компенсації) в розмірі 120 000 грн в строк до 31 травня 2019 року. Сторони передбачають можливість проведення розрахунків в інший спосіб не заборонений вимогами чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.3 Договору право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора в повному обсязі в момент підписання договору та акту приймання-передачі документів визначених п.3.2 даного договору.
09.12.2018 ТОВ «ТОПЕНЕРГО» підписало з ТОВ «ЛІГРЕ» акт прийому - передачі визначених документів та скріпили печатками підприємств, зазначили, що одна до одної претензій не мають.
Проте, незважаючи на умови Договору ТОВ «ЛІГРЕ» не перерахувало на користь ТОВ «ТОПЕНЕРГО» суму відшкодування (компенсації) в розмірі 120 000 грн. в строк до 31 травня 2019 року. У матеріалах справи відсутні докази проведення розрахунків ТОВ «ЛІГРЕ» перед ТОВ «ТОПЕНЕРГО» за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 03.12.2018.
У подальшому 30.01.2019 року ТОВ «ЛІТРЕ» уклало з ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» договір про відступлення права вимоги (цесії) № 300119-2 згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» набуло право замість ТОВ «ЛІГРЕ» вимагати від ТОВ «СИЛІКОН» (Боржник) виконати обов'язок зі сплати частини заборгованості Боржника за Договорами про відступлення права вимоги № 55ВП та № 55/1ВП від 22.07.2011 року, укладеними між ПАТ «ВТБ Банк» і ТОВ «АЛЬФА СОЛАР».
10.05.2023 та 09.08.2023 року ліквідатор звертався до ТОВ «ЛІГРЕ», а також 22.11.2024 року до ТОВ «ФК «ЦФП» із запитом в якому просив:
1. Надати належним чином завірену копію договору відступлення права вимоги від 03.12.2018, укладеного між ТОВ «ТОПЕНЕРГО» та ТОВ «ЛІГРЕ» та надати докази оплати по такому договору.
2. Надати належним чином завірену копію договору про відступлення права вимоги (цесії) №1-14/ВБ від 03.11.2014, укладеного між ТОВ «Альфа Солар» та ТОВ «ТОПЕНЕРГО».
Проте на вказані запити відповіді не отримав.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за договором про відступлення права вимоги (цесії) в строк до 31.05.2019.
До матеріалів справи долучено лист ГУ ДПС у Львівської області від 26.11.2025 за вх. №46658/6/13-01-52-01, в якому надано інформацію про зареєстровані банківські рахунки ТОВ «Топенерго» згідно з даними ІКС «Податковий блок» станом на 26.11.2025.
Ліквідатор звернувся до АТ «МЕГАБАНК» з запитом від 30.11.2025 щодо надання виписки по рахунках ТОВ «Топенерго» з дати відкриття рахунку і по дату закриття та щодо надання інформації чи зараховувалися на рахунок ТОВ «Топенерго» кошти від ТОВ «ЛІГРЕ». У відповідь на запит ліквідатора АТ «МЕГАБАНК» надало виписку по рахунку ТОВ «Топенерго», в якому відбувався рух коштів, в якій не вказано про надходження коштів на рахунок боржника від ТОВ «ЛІГРЕ».
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення оплати за договором відступлення (цесії) від 03.12.2018, укладеного між позивачем та відповідачем та докази, які б підтверджували належність виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Беручи до уваги умови укладеного сторонами договору (п. 2.1 Договору), строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за передане право вимоги до Боржника (ТОВ «СИЛІКОН») є таким, що настав.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу на суму 120 000,00 грн.
Крім боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати 3 % річних за період з 01.06.2019 до 25.03.2025 у розмірі 20 949,04 грн та втрат від інфляції за період з 01.06.2019 до 28.02.2025 у розмірі 90 418,12 грн.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Судом перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних і втрат від інфляції та визнано його арифметично правильним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 01.06.2019 до 25.03.2025 у розмірі 20 949,04 грн та втрат від інфляції за період з 01.06.2019 до 28.02.2025 у розмірі 90 418,12 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до положень п. 9 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 3 470,51 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що між 17.03.2025 між Адвокатським об'єднанням «Де Лекс» та арбітражним керуючим Плесканкою Олегом Володимировичем укладено договір про надання юридичних (адвокатських) послуг. Відповідно до умов вказаного договору Адвокатське об'єднання «Де Лекс» приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу арбітражному керуючому Плесканці Олегу Володимировичу в справі про стягнення з ТОВ «Лігре» на користь замовника заборгованості, втрат від інфляції та 3 % річних.
Відповідно до п. 3.1 договору за домовленістю сторін гонорар за надання правничих послуг, передбачених п. 1.1 є фіксованим та складає 20 000,00 грн та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого виконавцем.
27.03.2025 арбітражним керуючим Плесканкою Олегом Володимировичем та Адвокатським об'єднанням «Де Лекс» укладено та підписано Акт про надані послуги в якому міститься детальний опис наданих послуг та розрахунок їх вартості в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідачем не подано на адресу суду заперечень, заяв чи клопотань витрат про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши подані сторонами документи суд зазначає, що в силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).
Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19 у справі № 922/445/19.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 130 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Судом встановлено, що позивачем та адвокатським об'єднанням було узгоджено фіксований розмір витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн, відтак час, який було витрачено адвокатом у цій справі, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару згідно з умовами договору та додатковою угодою до нього.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Крім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.
Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 20 000,00 грн є співрозмірні складності справи.
Отже, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача у розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІГРЕ» (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 63А, код ЄДРПОУ 33471820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Топенерго» (79044, м. Львів, вул. Жуковського, буд. 2,кв. 7; код ЄДРПОУ 19422904) 120 000,00 грн - основної заборгованості, 20 949,04 грн - 3% річних, 90 418,12 грн - втрат від інфляції, 3 470,51 грн - судового збору та 20 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 19.01.2026.
Суддя Чорній Л.З.