79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.01.2026 Справа № 914/3425/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА», місто Бориспіль, Київська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАУ МАРКЕТ», місто Львів
про стягнення 169 492,59 грн.
Без виклику сторін.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАУ МАРКЕТ» про стягнення заборгованості у розмірі 169 492,59 грн, з яких 164 297,30 грн основний борг, 5 195,29 грн пеня.
Ухвалою від 10.11.2025 суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА'та надав позивачу строк для усунення недоліків.
У зв'язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, Господарський суд Львівської області ухвалою від 21.11.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановив здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Копія ухвали Господарського суду Львівської області від 21.11.2025 про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, була доставлена позивачу та його представнику до їх електронних кабінетів в підсистемі “Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 21.11.2025.
Ухвала суду від 21.11.2025 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79027, Львівська область, місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 169, квартира 14.
19.12.2025 на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 21.11.2025 про відкриття провадження у справі за адресою:79027, Львівська область, місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 169, квартира 14, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення встановленого терміну зберігання.
Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.
Від відповідача не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотання про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відзив на позов не подано.
Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 17.07.2025 укладено договір №01-17/07/2025 від 17.07.2025, відповідно умов якого відповідач зобов'язувався поставити товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його за встановленими цінами на умовах та в порядку визначеному договором.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар повністю не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви, за розрахунками позивача, у відповідача існує заборгованість у розмірі 164 297,30 грн по оплаті основного боргу за переданий товар.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5 195,29 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 169 492,59 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
17.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КТА», (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАУ МАРКЕТ»,(надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець ) було укладено договір поставки №01-17/07/2025, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцеві товар, а покупецьзобов'язаний прийняти цей товар, оплатити його вартість у відповідності з умовами даногодоговору.
Відповідно до пункту 2.1 договору якість товару, який передає продавець, повинна відповідати вимогам стандарту,передбаченому для даного виду товару (ДСТУ, ТУ) і підтверджуватися завіреними продавцемкопіями документів виробника (паспорт якості, номери сертифікатів відповідності у накладних).
Вид, ціни і загальна вартість товару визначається по накладним, що є невід'ємноючастиною цього договору (пункт 2.2.договору).
Пунктом 3.1. договору сторони узгодили,що постачання товару здійснюється на підставі заявки, яка подається покупцем факсимільним зв'язком, електронною поштою чи в будь-який інший зручний для сторін спосіб.
Сторони узгоджують між собою час та строки поставки кожної конкретної партії товару (пункт 3.2. договору).
Згідно з пунктом 3.6 договору перехід права власності на товар покупцеві здійснюється з моменту фактичної передачітовару представнику покупця.
Датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця (3.7. договору).
Відповідно до пункту 4.1. договоруоплата за придбаний товар, який передається по даному договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів нарозрахунковий рахунок продавця протягом 35 (тридцять п'ять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. При здійсненні оплати покупець зобов'язаний в призначенні платежувказувати на підставі якого документа проводилась поставка, а саме видаткова накладна звказанням її номера та дати або рахунку, якщо оплата проводилась на підставі рахунку. Також покупець повинен сплатити у першу чергу ті рахунки або видаткові накладні, що були виставленні раніше, але не були сплаченні в повному обсязі, вказуючи їх дату та номер.
Оплата за придбаний товар здійснюється за кожну окрему накладну, по якійздійснювалася поставка товару (пункт 4.2. договору).
Відповідно до пункту 5.2. договору, за порушення строків виконання зобов'язання по оплаті товару стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, закожний день прострочення.
На виконання умов договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю «КТА» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАУ МАРКЕТ», товар на загальну суму 174 297,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №4052 від 20.08.2025 на суму 54779,64 грн, №4061 від 20.08.2025 на суму 2719,80 грн, №4170 від 27.08.2025 на суму 5664,96 грн, №4169 від 27.08.2025 на суму 111132,90 грн.
Товар прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.
Відповідач оплатив за поставлений товар частково, а саме 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №213 від 31.10.2025.
Неоплаченим залишилася 164 297,30 грн сума основного боргу.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 164 297,30 грн основного боргу та 5 195,29 грн пені.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що за приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 12 частини 1статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір підписано через онлайн сервіс "Вчасно" за допомогою кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису та печатки, що підтверджено відповідним протоколом.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №01-17/07/2025 від 17.07.2025.
Згідно частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України засадами цивільного законодавства є свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 1 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до пункту 4.1. договору оплата за придбаний товар, який передається по даному договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів нарозрахунковий рахунок продавця протягом 35 (тридцять п'ять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. При здійсненні оплати покупець зобов'язаний в призначенні платежувказувати на підставі якого документа проводилась поставка, а саме видаткова накладна звказанням її номера та дати або рахунку, якщо оплата проводилась на підставі рахунку. Такожпокупець повинен сплатити у першу чергу ті рахунки або видаткові накладні, що були виставленніраніше, але не були сплаченні в повному обсязі, вказуючи їх дату та номер.
Сторони у пункті 4.2.договору узгодили, що оплата за придбаний товар здійснюється за кожну окрему накладну, по якій здійснювалася поставка товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КТА»(позивач) свої зобов'язання по договору поставки №01-17/07/2025 від 17.07.2025 виконало повністю. Факт поставки Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАУ МАРКЕТ» товару на загальну суму 174 297,30 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
У матеріалах справи відсутні докази наявності зауважень зі сторони відповідача.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати основного боргу, яка складає 169 492,59 грн.
Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар по договору поставки, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних в повному обсязі не провів, відтак, у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки на загальну суму 169 492,59 грн.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 169 492,59 не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідач не виконав умов договору поставки товару №01-17/07/2025 від 17.07.2025 щодо оплати поставленого товару, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів повернення суми попередньої оплати (авансу) до матеріалів справи не долучив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 164 297,30 грн попередньої оплати за договором про закупівлю товару №01-17/07/2025 від 17.07.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем пені суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 5.2. договору, за порушення строків виконання зобов'язання по оплаті товару стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що позивач пеню в сумі 5 195,29 грн нарахував правильно, отже вона підлягають стягненню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7104 від 05.11.2025.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», з 1 січня 2025 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 3 028,00 грн.
Враховуючи вищевказане, позивач при зверненні до суду з позовом в загальному порядку мав би сплатити 3 028,00 грн судового збору.
Водночас позовна заяваТовариства з обмеженою відповідальністю «КТА», подана до Господарського суду Львівської області через підсистему «Електронний суд» 06.11.2025 (документ сформований в системі 06.11.2025).
Так, згідно із Законом № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до Закону України «Про судовий збір» було включено частину третю статті 4 та визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Враховуючи вищенаведене, позивач мав би сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки розміру судового збору, тобто 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8), переплата становить 605,60 грн.
Згідно з положеннями пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, 605,60 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачу з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у випадку подання позивачем до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАУ МАРКЕТ» (79027, Львівська область, місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 169, квартира 14, ідентифікаційний код юридичної особи 45685766) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «КТА» (08306, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Сергія Оврашка, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 31477924) 164 297,30 грн основного боргу, 5 195,29 грн пені та 2 422,40 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Рішення складено та підписано 19.01.2026.
Суддя Сухович Ю.О.