вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
19 січня 2026 рокуСправа № 912/2974/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 912/2974/25
за позовом Приватного підприємства "Лінфокс" (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 34)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ТРЕЙД" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, буд. 40)
про стягнення 302 715,61 грн,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Лінфокс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ТРЕЙД" про стягнення заборгованості у розмірі 302 715,61 грн, яка складається з 219 519,60 грн основної заборгованості, 7 185,02 грн пені, 73 122,00 грн штрафу, 695,33 грн 3% річних, 2 193,66 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортне експедирування від 01.09.2025 в частині сплати за надані послуги з перевезення вантажу.
Ухвалою від 27.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2974/25; постановив справу № 912/2974/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами; розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. В порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України дозволив позивачу подати суду пояснення з питання щодо суми, на яку оформлено акт надання послуг № 492Л від 30.09.2025 та виставлено рахунок на оплату № ДД30/09/25_03 від 30.09.2025, за умови визначення іншої суми в заявці на перевезення вантажу № ДД01/09/25_03 від 01.09.2025 згідно з договором на транспортне експедирування від 01.09.2025.
Ухвалу від 27.11.2025 відповідач отримав 08.12.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R068030555752 (а.с. 60).
05.12.2025 позивач на виконання вимог ухвали суду подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що 07.10.2025 ним було направлено на електронну пошту відповідача акт наданих послуг та рахунок на оплату на суму 243 740,00 грн. Надалі, 05.11.2025, відповідачем було передано представнику позивача 500,00 євро в рахунок часткової оплати заборгованості, що в гривневому еквіваленті станом на 05.11.2025 за курсом НБУ (48,34 грн) становило 24 166,00 грн. Після отримання від відповідача часткового погашення заборгованості в розмірі 500 євро, позивачем було перевиставлено нові акт надання послуг та рахунок на суму 219 574,00 грн, які враховували часткове порушення боргу відповідачем (243 740,00 грн (вартість послуг) - 24 166,00 грн (гривневий еквівалент часткового погашення боргу відповідачем 05.11.2025) = 219 574,00 грн). Проте, виставляючи нові акт наданих послуг та рахунок, позивач помилково не змінив їхні номери і дати, залишивши номери і дати попередніх акта та рахунку. Саме тому, пояснює позивач, сума акта надання послуг № 492Л від 30.09.2025 та рахунку на оплату № ДД30/09/25_03 від 30.09.2025 відрізняється від суми, зазначеної в заявці на перевезення вантажу від 01.09.2025, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не повідомив суд про наявність заперечень з приводу заявлених позовних вимог; будь-яких заяв та/або клопотань до суду не подавав.
Згідно з положеннями частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
За частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив обставини, які є предметом доказування у справі.
01.09.2025 Приватним підприємством "Лінфокс" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик-Трейд" (Клієнт) укладено Договір на транспортне експедирування (далі - Договір, а.с. 14-20), за умовами якого Клієнт (вантажовідправник, відправник вантажу або його довірені особи) доручає Експедитору за винагороду здійснити надати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування з метою забезпечення перевезення різними видами транспорту, перевалки у портах, експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів вантажоодержувачам Клієнта (або його довіреним особам), у міжнародних чи міжміських (по території України) перевезеннях та надання інших узгоджених сторонами послуг.
Відповідно до пункту 1.5. Договору конкретні умови по кожному дорученню обумовлюються у заявці на організацію транспортно-експедиторських послуг та/або додаткової угоди до Договору (надалі - "Заявка"), в якій вказуються: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати Повіреному та інші погоджені сторонами умови.
Відповідно до пункту 4.1. Договору оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі виставленого Експедитором рахунку, якщо інше не передбачено погодженою сторонами Заявкою, у національній валюті - гривні.
Відповідно до пункту 4.7. Договору за фактом надання послуг Експедитор надає (надсилає) на вибір Експедитора на електронну адресу Клієнту скановану копію двостороннього Акта наданих послуг та/або через сервіс електронного документообігу (Медок, Вчасно, тощо) електронну версію двостороннього Акта наданих послуг.
Клієнт протягом 2-х днів з дня отримання Акта зобов'язаний направити Експедитору підписаний Акт наданих послуг або письмову мотивовану відмову від прийому послуг. При неотриманні Експедитором оформленого (підписаного) Клієнтом Акта наданих послуг або письмово вмотивованої відмови від приймання послуг протягом 2-х днів з дати відправлення Актів Експедитором на електронну адресу Клієнту та/або направлення Експедитором Клієнту Актів через сервіс електронного документообігу (Медок, Вчасно, тощо), послуги вважаються прийнятими Клієнтом без зауважень та підлягають оплаті у повному обсязі.
Пунктом 5.11. Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до дня повного погашення заборгованості включно, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, Клієнт додатково сплачує Експедитору штраф у розмірі 30% від суми оплати узгодженої в заявці. Клієнт несе відповідальність за збитки, заподіяні Експедитору відмовою в оплаті чи несвоєчасною оплатою рахунків Експедитора.
У пункті 10.11. Договору сторони дійшли згоди про можливість здійснення листування (в т.ч. обміну документами, підписаними за допомогою кваліфікованого ЕЦП, передання сканованих копій документів, тощо) за допомогою електронної пошти. Таке листування здійснюється за наступними адресами електронної пошти, які сторони визнають офіційними: Клієнта: e-mail: kasprovkv@gmail.com.
На виконання умов Договору між сторонами було підписано Заявку на перевезення вантажу № ДД01/09/25_03 від 01.09.2025 (далі - Заявка, а.с. 21).
У Заявці сторонами були погоджені такі умови:
Експедитор - Приватне підприємство "Лінфокс".
Клієнт - ТОВ "Логістик-Трейд".
Маршрут - с. Баштанка, (Миколаївська область), - м. Тангермюнде (Німеччина).
Найменування вантажу - олія.
Вага брутто, об'єм, кількість та розмір палет - 24000 кг.
Тип автомобіля - цистерна, окреме авто.
Вимоги до автомобіля - CMR.
Дата та час завантаження - 02.09.2025.
Адреса завантаження - м. Баштанка, вул. Промістова, 4.
Митна обробка - Зарваниці, Вінницька область, або Муроване, Львівська область.
Митна обробка - Korczowa 37-552 Mlyny agencja Celna Embetim sp.z.o.o.
Адреса розвантаження - MD-Biowerk GmbH, адрес: Zum Meyerschen Hatenn 3 D - 39590 Tangermunde.
Сума, час, форма розрахунку - 5 035 EUR, безготівковий розрахунок на протязі 5 днів після вивантаження та отримання скан копій документів 165 євро за тонну доставленого вантажу по курсу НБУ.
Відповідна Заявка містить підписи та печатки обох сторін.
Було здійснено перевезення вантажу, що підтверджується копіями міжнародних товарно-транспортних накладних № 03/09-02, № 0405/09/2025, № 614/09/2025 (а.с. 22-23).
За результатами надання міжнародних транспортно-експедиційних послуг Приватне підприємство "Лінфокс" направило на електронну адресу відповідача акт надання послуг № 492Л від 30.09.2025 та рахунок на оплату № ДД30/09/25_03 від 30.09.2025. Наведене підтверджується долученою до позову роздруківкою з електронної пошти, відповідачем не заперечено, належними та допустимими доказами не спростовано (а.с. 24-26).
Претензією № 29/10-1-А від 29.10.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату наявної кредиторської заборгованості на загальну суму 243 740,00 грн (а.с. 27).
Відповідач гарантійним листом № 0511/02 від 05.11.2025 повідомив позивача, що зобов'язання за Договором та Заявкою у сумі 243 740,00 грн буде виконано у повному обсязі до 05.05.2026. Також відповідач повідомив про передачу представнику Приватного підприємства "Лінфокс" 500,00 євро у рахунок часткового погашення зазначеного зобов'язання (а.с.28).
Після отримання від відповідача часткового погашення заборгованості в розмірі 500,00 євро, позивач повторно виставив акт надання послуг та рахунок на оновлену суму - 219 574,00 грн - з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем (243 740,00 грн (вартість послуг згідно з заявкою) - 24 166,00 грн (гривневий еквівалент часткового погашення боргу відповідачем за курсом НБУ станом на 05.11.2025) = 219 574,00 грн).
За твердженням позивача, відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав та повністю не погасив заборгованість за надані Експедитором згідно з актом № 492Л від 30.09.2025 послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 219 519,60 грн. Для обчислення суми боргу позивач керувався еквівалентом суми часткової сплати (500 євро) станом на день виставлення рахунку (30.09.2025), тобто 24 220,40 грн (243 740,00 грн - 24 220,40 грн = 219 519,60 грн).
У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору щодо своєчасної сплати вартості наданих послуг, Приватним підприємством "Лінфокс" нараховано та пред'явлено до стягнення 7 185,02 грн пені, 73 122,02 грн штрафу, 695,33 грн 3% річних та 2 193,66 грн інфляційних втрат.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення вантажу та транспортного експедирування.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Дана норма кореспондується зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов Договору та Заявки, позивач взяв на себе зобов'язання здійснити надати послуги з транспортно - експедиторського обслуговування вантажу, переданого вантажовідправником до місця призначення і передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачу) - відповідачу у справі на визначених у Заявці умовах.
Відповідно до частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Оплатність за договором транспортного експедирування визначена в статті 931 Цивільного кодексу України за якою розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 920 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частини перша статті 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).
Як установив суд вище, відповідно до пункту 4.1. Договору оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом протягом п'яти банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі виставленого Експедитором рахунку, якщо інше не передбачено погодженою сторонами Заявкою, у національній валюті - гривні. Заявкою визначено, що розрахунок буде здійснено у безготівковій формі протягом 5 днів після вивантаження та отримання скан копій документів.
Відповідно до пункту 4.7. Договору за фактом надання послуг Експедитор надає (надсилає) на вибір Експедитора на електронну адресу Клієнту скановану копію двостороннього Акта наданих послуг та/або через сервіс електронного документообігу (Медок, Вчасно, тощо) електронну версію двостороннього Акта наданих послуг.
Клієнт протягом 2-х днів з дня отримання Акта зобов'язаний направити Експедитору підписаний Акт наданих послуг або письмову мотивовану відмову від прийому послуг.
При неотриманні Експедитором оформленого (підписаного) Клієнтом Акта, наданих послуг або письмово вмотивованої відмови від приймання послуг протягом 2-х днів з дати відправлення Актів Експедитором на електронну адресу Клієнту та/або направлення Експедитором Клієнту Актів через сервіс електронного документообігу (Медок, Вчасно, тощо), послуги вважаються прийнятими Клієнтом без зауважень та підлягають оплаті у повному обсязі.
Матеріали справи, зокрема, надісланий позивачем у встановленому Договором порядку на адресу відповідача акт надання послуг № 492Л від 30.09.2025 свідчить про належне виконання позивачем як Експедитором умов укладеного між сторонами Договору щодо надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування з метою забезпечення перевезення вантажу за встановленою Заявкою.
Оцінюючи зазначений позивачем в рахунку на оплату № ДД30/09/25_03 від 30.09.2025 та акті наданих послуг № 492Л від 30.09.2025 гривневий еквівалент вартості визначеної сторонами в Заявці від 01.09.2025 вартості транспортно-експедиторських послуг позивача, суд враховує, що за умовами п. 4.2. Договору гривневий еквівалент вартості послуг Експедитора повинен визначатися згідно з курсом НБУ на момент виставлення рахунку.
З урахуванням часткової сплати відповідачем вартості наданих послуг за Договором та Заявкою в сумі 24 220,40 грн, розмір невиконаних відповідачем зобов'язань за Договором становить 219 519,60 грн (243 740 - 24 220,40 = 219 519,60).
Наявність заборгованості за Договором та Заявкою відповідач не заперечив, належними та допустимими доказами не спростував.
За таких обставин, позивач довів, що сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 219 519,60 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо стягнення з відповідача 7 185,02 грн пені суд зазначає про таке.
Пунктом 3 частини 1 сттатті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом зазначалось раніше, що пунктом 5.11. Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт Клієнт сплачує Експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до дня повного погашення заборгованості включно. У Заявці встановлено, що оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом протягом 5 (п'яти) днів після вивантаження та отримання скан-копій документів.
Як убачається з матеріалів справи, скан-копії рахунку на оплату та акта наданих послуг були направлені відповідачу 07.10.2025 на електронну адресу (а.с. 26).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 7 185,02 грн пені за періоди:
- з 13.10.2025 по 04.11.2025 на суму боргу 243 740,00 грн, що становить 4 761,28 грн;
- 05.11.2025 по 17.11.2025 на суму боргу 219 519,60 грн, що становить 2 423,74 грн.
Суд зазначає, що позивач неправильно визначив період прострочення грошового зобов'язання, зокрема його початок.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позивачем при здійсненні розрахунку не враховано частину 5 статті 254 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи умови Договору та Заявки, приписи статей 253, 254 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що строк оплати за надані послуги за актом надання послуг № 492Л є таким що настав 13.10.2025, оскільки 12.10.2025 - є вихідним днем (неділя), тож строк оплати переноситься на перший робочий день (частина п'ята статті 254 Цивільного кодексу України), прострочення виконання починається з 14.10.2025.
Здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням дати виникнення прострочення оплати за транспортно-експедиторські послуги, з урахуванням положень частини п'ятої статті 254 ЦК України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення в сумі 6 978,01 грн, з яких:
- 4 554,27 грн - пеня за період з 14.10.2025 по 04.11.2025 на суму боргу 243 740,00 грн;
- 2 423,74 грн - пеня за період з 05.11.2025 по 17.11.2025 на суму боргу 219 519,60 грн.
На суму пені 207,01 грн у позові належить відмовити.
Щодо стягнення з відповідача 73 122,00 грн штрафу.
У пункті 5.11. Договору сторонами погоджено, що у разі, якщо прострочення оплати складає понад 30 календарних днів, Клієнт додатково сплачує Експедитору штраф у розмірі 30% від суми оплати узгодженої в заявці. Клієнт несе відповідальність за збитки, заподіяні Експедитору відмовою в оплаті чи несвоєчасною оплатою рахунків Експедитора.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідна правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 09 липня 2018 року у справі № 903/647/17.
Судом встановлено, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо сплати вартості наданих послуг, досягли згоди щодо їхніх умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його та передбачивши, окрім нарахування пені за прострочення сплати виконаних Експедитором робіт відповідно до пункту 5.11. Договору, також і штраф у випадку, якщо термін прострочення оплати триває більше тридцяти календарних днів.
Доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до Клієнта відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов'язань, передбачених розділом 5 Договору, сторони Договору не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами Договору.
З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним нарахування відповідачу за прострочення сплати вартості транспортно-експедиційних послуг за Заявкою понад 30 календарних днів штрафу згідно з пунктом 5.11. Договору в сумі 73 122,00 грн (30% від 243 740,00 грн).
Водночас суд зазначає про таке.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно - правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки (штрафу) суд виходить з такого.
Положення статті 3 Цивільного кодексу України регламентують загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
За такого, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання суд вирішує з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
У цій справі суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши цей випадок, бере до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.
Суд бере до уваги відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язання і утворення заборгованості в сумі 219 519,60 грн. Також відсутні відомості і докази понесення позивачем інших значних негативних наслідків порушення відповідачем зобов'язання з оплати наданих за Договором послуг.
Суд ураховує, що відповідач не ухиляється від сплати заборгованості, надав позивачу гарантійний лист від 05.11.2025 № 0511/02 про виконання ним зобов'язання за Договором та Заявкою до 05.05.2026, частково сплатив вартість послуг, що визнається позивачем і враховано в розрахунку позовних вимог. Період з дати початку прострочення (14.10.2025) до дати звернення позивача до суду (24.11.2025) не є значним.
Ураховуючи викладене, суд з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дійшов висновку, що заявлений до стягнення штраф підлягає зменшенню на 30%, отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 51 185,40 грн. У стягненні 21 936,60 грн штрафу належить відмовити.
Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості транспортно-експедиторських послуг за Заявкою за період з 13.10.2025 по 04.11.2025 та за період з 05.11.2025 по 17.11.2025 з урахуванням часткової сплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг, нараховано 695,33 грн - 3 % річних та 2 193,66 грн інфляційних втрат.
Суд, з урахуванням положень статей 253-254 Цивільного кодексу України та умов Договору, здійснив власний арифметичний розрахунок 3 % річних та дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково, в сумі 675,30 грн з яких:
- 440,74 грн (за період з 14.10.2025 по 04.11.2025 на суму боргу 243 740,00 грн),
- 234,56 грн (за період з 05.11.2025 по 17.11.2025 на суму боргу 219 519,60 грн).
В частині стягнення 20,03 грн 3% річних слід відмовити.
Також суд перевірив розрахунок інфляційних втрат на суму 2 193,66 грн та вважає такий розрахунок правомірним, арифметично правильним та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 280 551,97 грн.
Зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 219 519,60 грн основної заборгованості, 6 978,01 грн пені, 51 185,40 грн штрафу, 675,30 грн 3% річних та 2 193,66 грн інфляційних втрат.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
За подання позовної заяви про стягнення 302 715,61 грн позивач сплатив судовий збір у сумі 3 632,59 грн, що, з урахуванням подання позову в електронній формі через підсистему "Електронний суд", є правильною сумою.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 3 629,87 грн, водночас без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними вище нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
Зокрема, 3 632,59 х (219 519,60 + 6 978,01 + 73 122,00 + 675,30 + 2 193,66) / 302 715,61 = 3 629,87.
Інші судові витрати суд у цьому рішенні не розподіляв, оскільки у позовній заяві позивач на підставі частини 8 статті 129 ГПК України заявив, що заява про стягнення з відповідача судових витрат з розрахунком та всіма необхідними доказами буде подана протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-ТРЕЙД" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, буд. 40; код ЄДРПОУ 39731107) на користь Приватного підприємства "Лінфокс" (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 34; код ЄДРПОУ 37602046) заборгованість у сумі 280 551,97 грн, що складається з 219 519,60 грн основної заборгованості, 6 978,01 грн пені, 51 185,40 грн штрафу, 675,30 грн 3% річних, 2 193,66 грн інфляційних втрат, а також 3 629,87 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.
Копії рішення надіслати позивачу до електронного кабінету, відповідачу за адресою: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України, буд. 40.
Повне рішення складено 19.01.2026.
Суддя Б.М. Кузьміна