ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.01.2026Справа № 910/11284/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санворд Київ» (вул.Зрошувальна, буд.17, м.Київ, 02099; ідентифікаційний код 41899983)
до Київської міської ради (вул.Хрещатик, буд.36, м.Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141)
про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки
За участі представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Перепелицін К.М.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Санворд Київ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, у якій просить суд визнати укладеним договір оренди земельної ділянки площею 0,7617 га (кадастровий номер 8000000000:78:129:0002), розташованої по вул.Зрошувальній, 17 у м.Києві між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санворд Київ» та Київською міською радою в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно ухиляється від укладення договору оренди із позивачем, попри те, що він є фактичним користувачем земельної ділянки та власником нерухомого майна, що на ній розташоване.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.10.2025, та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
08.10.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладено клопотання про поновлення строку його подання.
У відзиві на позовну заяву відповідач ставить під сумнів законність набуття позивачем права власності на майно, що розташоване на бажаній ним земельній ділянці, через те, що таке майно було набуто на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74, яка, за доводами відповідача, постановлена із порушенням правил підсудності. Також відповідач доводить, що не допускається набуття права власності на об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці. При цьому відповідач наголошує, що Київська міська рада не приймала рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду. Крім того відповідач зазначає про те, що на бажаній позивачем земельній ділянці розташовано майно іншої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транселектромонтажбуд», яке, за цих обставин, набуло правомірне очікування на отримання в користування земельної ділянки, на якій розташоване його майно.
27.10.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовче засідання 27.10.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 04.12.2025.
У підготовче засідання 04.12.2025 з'явилися представники сторін.
У підготовчому засіданні 04.12.2025 судом, за клопотанням відповідача, долучено до матеріалів справи докази на підтвердження поважності причин пропуску строку подання відзиву, поновлено відповідачу строк подачі відзиву, а позивачу встановлено новий строк подачі відповіді на відзив - до наступного підготовчого засідання, яке призначено на 11.12.2025.
У підготовче засідання 11.12.2025 з'явилися представники сторін.
У підготовчому засіданні 11.12.2025 прийнято відповідь позивача на відзив, встановлено відповідачу п'ятиденний строк для подання заперечень на відповідь на відзив, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.01.2026.
У судове засідання 19.01.2026 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином - під розписку, явка його представника обов'язковою судом не визнавалась і його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.
У судовому засіданні 19.01.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2006 у справі № 7/74 про спонукання до виконання дій було затверджено мирову угоду, укладену між Відкритим акціонерним товариством «Укрстальконструкція» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Санворд-Україна», за змістом якої ВАТ «Укрстальконструкція» передає, а ТОВзІІ «Санворд-Україна» приймає у власність в якості частини вкладу ВАТ «Укрстальконструкція» до свого статутного фонду металоконструкції в змонтованому вигляді виробничих приміщень закритого складу-ангару для зберігання збірно-розбірних будинків з легких металоконструкцій (з розташованими в них кран-балкою електричною вантажопідйомністю 3,2 тон, водопроводом, опаленням) загальною площею 1404 кв. м, гараж на 4 авто загальною площею 126 кв. м, які розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 17.
05.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Санворд-Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санворд Київ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош В.П., зареєстрований за № 247 (далі - Договір № 247), за умовами якого ТОВзІІ «Санворд-Україна» передає у власність, а ТОВ «Санворд Київ» приймає та оплачує відповідно до умов цього договору нерухоме майно, яке складається з гаража літ. 2Г площею 126 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 17, та договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літош В.П., зареєстрований за № 248 (далі - Договір № 248), за умовами якого ТОВзІІ «Санворд-Україна» передає у власність, а ТОВ «Санворд Київ» приймає та оплачує відповідно до умов цього договору нерухоме майно, яке складається зі складу-ангару літ. 2Д площею 1404 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 17.
На підставі вказаних договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «Санворд Київ» зареєструвало за собою право власності на гараж літ. 2Г площею 126 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 17 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900720580363) та склад-ангар літ. 2Д площею 1404 кв.м, який розташований за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 17 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900766680363).
Зазначені об'єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці площею 0,7617 га з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0003148702024 від 26.12.2024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230, площею 0,7617 га, за адресою: вул.Зрошувальна, 17 у Дарницькому районі міста Києва проведена 22.09.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 11.09.2017, з кодом виду цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.
Позивач зазначає, що наразі у Київській міській раді триває розгляд підготовленого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проекту рішення Київської міської ради від 15.04.2021 № 08/231-1320/ПР «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Санворд Київ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд на вул.Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі міста Києва».
При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/1029/25 було задоволено позов Київської міської ради та, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Санворд Київ» як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230, площею 0,7617 га, за адресою: вул.Зрошувальна, 17 у Дарницькому районі міста Києва, не здійснивши державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та не сплачуючи орендну плату, використовував вказану земельну ділянку для обслуговування своїх об'єктів нерухомості без достатньої правової підстави, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санворд Київ» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 12.03.2020 по 12.12.2024 у сумі 1 240 652,27 грн.
Задля приведення існуючих між сторонами відносин у відповідність до вимог чинного земельного законодавства та з огляду на тривалу (з 2021 року) бездіяльність Київської міської ради щодо розгляду поданої заяви про надання в користування земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання укладеним договору оренди спірної земельної ділянки.
При цьому, як було з'ясовано судом, у запропонованій позивачем редакції договору, що викладена в прохальній частині позову, позивач зробив описку в кадастровому номері земельної ділянки, та помилково зазначив кадастровий номер 8000000000:78:129:0002, хоча сторони мають спір лише щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230.
Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог, ґрунтуються на тому, що майно позивача, що розташовано на спірній земельній ділянці, набуто в незаконний спосіб; на спірній земельній ділянці розташовано майно іншої юридичної особи; за відсутності рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду вимога про визнання укладеним договору оренди такої земельної ділянки є передчасною.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин 1, 2 статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Також відповідно до пункту «в» статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відтак вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 17, належить до компетенції Київської міської ради.
Відповідно до абзацу першого частини 1 та частини 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
При цьому частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі», визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (за змістом частини 9 статті 93 Земельного кодексу України та частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно), які кореспондуються зі статтею 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Суд встановив, що позивач є власником двох об'єктів нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 17. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно, у позивача виникло право отримати у користування земельну ділянку, яка є необхідною для експлуатації та обслуговування нерухомого майна, оскільки вказані норми (стаття 120 Земельного кодексу України, стаття 377 Цивільного кодексу України) закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Суд враховує, що 08.09.2021 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв'язку з переходом прав на об'єкт нерухомого майна, який на ній розміщено», що набрав чинності 10.12.2021, яким статтю 120 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, частиною 11 якої передбачено, що якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об'єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
З наявних у матеріалах справи доказів, зокрема із проекту рішення Київської міської ради від 15.04.2021 № 08/231-1320/ПР «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Санворд Київ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд на вул.Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі міста Києва», вбачається, що заява позивача датована 23.03.2021.
Однак, попри законодавчо закріплений у частині 11 статті 120 Земельного кодексу України обов'язок органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування передати земельну ділянку у користування набувачу нерухомого майна, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється загальними положеннями Розділу IV цього Кодексу.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України, за змістом частини 1 якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини 2 та 3 статті 124 Земельного кодексу України).
Згідно з абзацами першим і другим частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
За приписами частини 1 статті 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
З наведеного вбачається, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.
Отже, відсутність рішення Київської міської ради про передачу позивачеві в оренду для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 17, тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) позивачу шляхом укладення з ним відповідного договору оренди.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 17.01.2011 у справі № 35/390 та Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563.
Суд також зауважує, що відповідно до частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Втім матеріали справи не містять доказів передачі Київською міською радою спірної земельної ділянки, належної до земельних ділянок комунальної власності, у власність чи в користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам, тому відсутні й підстави для переходу відповідного права власності чи користування (оренди) такою земельною ділянкою до позивача власника нерухомого майна, що на ній розташовано.
Таким чином, спірна земельна ділянка може надаватися в користування (оренду) власнику розташованого на ній нерухомого майна у порядку, визначеному, зокрема статтями 116, 124 Земельного кодексу України, - на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди.
Суд звертає увагу на те, що цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 14 статті 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Отже, в разі відмови Київської міської ради у наданні спірної земельної ділянки у користування або ж залишення відповідного клопотання без розгляду позивач не позбавлений права оскаржити саме таку відмову або бездіяльність до суду.
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 та постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 927/409/19, від 05.03.2020 у справі № 905/1226/19.
Суд також враховує, що у постанові від 20.08.2025 у справі № 910/12093/24, на яку посилається позивач, де за встановлених судами обставин справи, поведінки сторін у спірних правовідносинах (фактичного визнання місцевою радою при поданні позову про стягнення безпідставно збережених коштів площі земельної ділянки, її нормативно-грошової оцінки, орендної плати з урахуванням її цільового призначення та цільового використання), відсутності дискреційних повноважень у місцевої ради щодо передачі земельної ділянки власнику нерухомого майна у користування у встановленому законом порядку та тривалого невиконання нею свого обов'язку, який вочевидь не відповідає критерію розумності, позицій Верховного Суду у справі № 911/1770/21 (щодо належного способу захисту у подібному випадку), у справі № 904/186/23 (щодо неможливості передачі земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, іншій особі), у справі № 906/1314/21 (щодо належної та добросовісної поведінки органу державної влади та місцевого самоврядування), Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач не мав іншого способу захисту своїх прав, аніж звернення з позовом про визнання договору укладеним за рішенням суду.
У цьому аспекті суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що процесуальними законами визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів (див. постанови Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 130/1001/17, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20).
Відтак, наведе протиріччя щодо належного способу захисту позивача та висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах суд, з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 130/1001/17, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20, долає на користь висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563.
До того ж, варто відзначити, що у постанові Верховного Суду від 20.08.2025 у справі № 910/12093/24 (пункт 5.38) колегія суддів наголосила, що обставини кожної справи є унікальними, а висновки Верховного Суду не мають універсального характеру та застосовуються з урахуванням обставин справи; у випадку наявності подібного спору, орган державної влади або місцевого самоврядування не позбавлений можливості як доводити відсутність свого обов'язку щодо передачі такої земельної ділянки у користування на підставі приписів статті частини одинадцятої статті 120 Земельного кодексу України внаслідок відсутності у особи права на отримання земельної ділянки (наприклад, у випадку якщо придбане нерухоме майно має ознаки самочинного будівництва), недотримання власником нерухомого майна процедури подання документів для отримання земельної ділянки або їх неповноти, необґрунтованості розміру земельної ділянки (наприклад, її формування у значно більшому розмірі аніж необхідно для використання та обслуговування придбаного об'єкту нерухомого майна, або для іншої мети, що суперечитиме вимогам статті 134 Земельного кодексу України) тощо, так і заперечувати окремі умови договору (зокрема, але не виключно щодо ціни договору, розміру орендної плати, умов використання земельної ділянки).
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, беручи до уваги предмет і підстави позову, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 3 028,00 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.01.2026.
Суддя Т.П. Капцова