ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.12.2025Справа № 910/10802/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна"
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд"
про стягнення 1 550 828 доларів США 80 центів.
Представники учасників справи:
Від позивача: Андрусяк І.П.;
Від відповідача: Варицький Є.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 1 550 828 доларів США 80 центів.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач в порушення Договору купівлі - продажу майнових прав № 20350/РН -Н від 01.02.2019 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо здійснення будівництва об'єкта у встановлені строки та не передав позивачу майнові права, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи № 910/10802/25 у порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (15 днів з моменту вручення ухвали про відкриття провадження у справі), підготовче засідання призначено на 06.10.2025.
17.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подачі відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" про продовження встановленого судом строку, продовжено відповідачу встановлений ухвалою від 03.09.2025 Господарського суду міста Києва строк на подання до суду відзиву на позовну заяву на 5 днів, до 26.09.2025.
29.08.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та зазначив, що позивачем у позовній заяві заявлено позовну вимогу про стягнення з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» грошових коштів в іноземній валюті, що суперечить пункту 4.6. Договору.
Відповідач вказав, що у ТОВ «Новус Україна» відсутній предмет спору на момент звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом, оскільки, у своїй вимозі про розірвання Договору позивач вимагав сплатити суму коштів у еквіваленті у сумі 1 550 828 доларів США 80 центів, які не передбачені п. 4.6. Договору, отже, ТОВ «Новус Україна» неналежним чином пред'явлено вимогу про розірвання Договору та вимогу про повернення грошових коштів, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву звернув увагу суду на те, що останній вживає всіх необхідних заходів для відновлення фінансової стабільності Компанії з метою виконання своїх зобов'язань в частині завершення будівництва та введення в експлуатацію будівельних проектів.
За твердженнями відповідача, пандемія коронавірусної хвороби COVID-19, а також введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні підтверджують факт виникнення у відповідача обставин непереборної сили, які останній не міг передбачити, що у свою чергу негативно вплинуло на будівельні роботи майже на всіх будівельних майданчиках Компанії, а також на фінансовий стан ПрАТ «ХК «Київміськбуд», а тому відповідно до п. 4.4. Договору відповідач не несе відповідальність за неналежне виконання умов Договору № 20350/РН-Н від 01.02.2019 та просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
29.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, в якому відповідач просить суд залучити до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент комунальної власності (Київської міської державної адміністрації).
01.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
01.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про залучення третьої особи.
06.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про продовження процесуальних строків та відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача у підготовчому засіданні 06.10.2025 заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про продовження процесуальних строків та відкладення підготовчого засідання.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 06.10.2025 підтримав клопотання про продовження процесуальних строків та відкладення підготовчого засідання.
Судом у підготовчому засіданні 06.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника відповідача про продовження процесуальних строків та відкладення підготовчого засідання. Встановлено сторонам строку для подачі заяв, клопотань та заперечень по справі до 13.10.2025.
Судом відкладено розгляд клопотання представника відповідача про залучення третьої особи до встановлення фактичних обставин справи, підготовче засідання відкладено на 20.10.2025.
14.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" оригінал Договору купівлі - продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року для огляду у судовому засіданні.
Представник позивача у підготовчому засіданні 20.10.2025 заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про залучення третьої особи.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 20.10.2025 підтримав клопотання про залучення третьої особи.
Судом у підготовчому засіданні 20.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, з огляду на те, що рішення у даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки Департаменту комунальної власності (Київської міської державної адміністрації).
Представник позивача у підготовчому засіданні 20.10.2025 надав суду та представнику відповідача для огляду оригінал Договору купівлі-продажу майнових прав №20350/РН-Н від 01.02.2019 року.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 20.10.2025 заявив усне клопотання про витребування доказів на підтвердження повноважень підписанта договору.
Представник позивача у підготовчому засіданні 20.10.2025 заперечив проти задоволення усного клопотання представника відповідача про витребування доказів на підтвердження повноважень підписанта договору.
Судом у підготовчому засіданні 20.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні усного клопотання представника відповідача про витребування доказів на підтвердження повноважень підписанта договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/10802/25 по суті на 17.11.2025.
Представник відповідача у судове засідання 17.11.2025 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Судом у судовому засіданні 17.11.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 08.12.2025.
16.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.12.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Судом у судовому засіданні 08.12.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 22.12.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 22.12.2025.
У судовому засіданні 22.12.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.02.2019 року між Приватним підприємством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 20350/РН-Н (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Компанія продає, а Покупець придбає майнові права на об'єкт нерухомого майна, а саме - продовольчий магазин (далі - «Об'єкт») у житловому будинку №1 зі стилобатом в об'єкті: «Будівництво, експлуатація та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення, пожежного депо та підземного паркінгу на вул. Петра Радченка, 27, у Солом'янському районі м. Києва» (далі - «Об'єкт будівництва») на умовах та в порядку, що визначені у цьому Договорі.
Відповідно до п.1.2. Договору під майновими правами Сторони розумітимуть право набути у власність закріплений за Покупцем Об'єкт після введення Об'єкту будівництва в експлуатацію шляхом державної реєстрації такого права на підставі цього Договору.
Згідно п. 1.3. та п.7.1. Договору запланований термін прийняття в експлуатацію Об'єкту будівництва IV квартал 2021р.
Пунктом 2.1.2. Договору передбачено, що Компанія зобов'язана передати у визначений Договором строк Покупцю за Актом прийому-передачі майнові права після отримання Сертифікату відповідності закінченого будівництвом Об'єкта та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічного паспорту, виготовленого суб'єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію. Відповідно до п.2.1.5. Договору, після одержання Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічного паспорту, виготовленого суб'єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію, Компанія зобов'язана запросити письмово Покупця для підписання Акту прийому-передачі майнових прав.
Відповідно до п.1.7. Договору Сторони домовляються, що для державної реєстрації Покупцем права власності на Об'єкт, Компанія зобов'язана надати йому наступні документи: 1) Акт прийому-передачі майнових прав на Об'єкт; 2) Довідку про оплату в повному обсязі вартості майнових прав на Об'єкт; 3) Технічний паспорт Об'єкта, виготовлений суб'єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію. Вартість виготовленого технічного паспорту Об'єкта підлягає відшкодуванню Покупцем на підставі рахунку на сплату, виданого Компанією, в 5-ти денний строк з моменту отримання такого рахунку; 4) Інші документи, необхідні для реєстрації права власності на Об'єкт, відповідно до чинного законодавства.
У встановлено п. 2.2.1. Договору Покупець зобов'язаний сплатити повністю вартість майнових прав на Об'єкт у відповідності до розділу 3 цього Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість майнових прав на Об'єкт на день підписання цього Договору складає 43 021 440,00 (сорок три мільйони двадцять одна тисяча чотириста сорок) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 7 170 240,00 грн., що еквівалентно 1 550 828,80 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів з урахуванням ПДВ, згідно офіційного курсу продажу долара США за гривні, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку у день підписання Сторонами даного Договору, виходячи з вартості 1 кв.м. - 32 000,00 грн., в тому числі ПДВ 5 333,33 грн., що еквівалентно 1 153,53 доларів США по офіційному курсу НБУ до гривні на день підписання Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору, вартість майнових прав на Об'єкт, зазначена у п.3.1. Договору, сплачується наступним чином: Покупець здійснює всі платежі, пов'язані з виконання своїх зобов'язань за цим Договором з оплати вартості майнових прав, шляхом перерахування на банківський рахунок Компанії, зазначений в даному Договорі, грошових коштів в національній валюті в еквіваленті до відповідної суми, визначеної в доларах США, за курсом Національного банку України на день оплати відповідної суми, чотирма рівними платежами в наступному порядку:
1 етап протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту укладення Сторонами даного Договору 336, 105 - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;
2 етап у строк до 31 грудня 2019 року 336, 105 - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;
3 етап у строк до 30 вересня 2021 року 336, 105 - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;
4 етап у строк до 31 грудня 2021 року 336, 105 - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором.
Згідно з п.3.3. Договору у разі збільшення офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день здійснення Покупцем чергового платежу, у порівнянні з офіційним курсом НБУ долара США до гривні на день укладення даного Договору, суми платежу будуть коригуватися і сплачуватися в гривнях в еквіваленті офіційного курсу долара США на момент оплати. У разі зменшення офіційного курсу НБУ долара США, Покупець сплачує суми, що передбачені в п.3.2., за ціною 1 кв.м., що визначена в п.3.1. цього Договору без коригування.
Оплата платежів здійснюється покупцем на підставі цього Договору у терміни, визначені Договором. За бажанням Покупця, Компанія надає Покупцю рахунок на платіж.
Пунктом 3.4 Договору оплата покупцем вартості об'єкта здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Компанії.
Відповідно до п. 4.6. Договору встановлено, що у випадку зупинення Компанією будівництва Об'єкта на строк понад 90 (дев'яносто) календарних днів, а також у випадку невиконання Компанією взятих на себе зобов'язань за цим Договором щодо здійснення будівництва Об'єкта у встановлені строки, передбачені п.7.1., понад 12 календарних місяців, Компанія зобов'язується за письмовою вимогою Покупця повернути протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання відповідної вимоги Покупця, сплачені останнім грошові кошти у повному обсязі, шляхом перерахування таких коштів на поточний рахунок Покупця визначений у цьому Договорі. Договір припиняє свою дію та вважається розірваним, з моменту належного отримання Компанією відповідної вимоги Покупця про повернення коштів.
Договір діє з дати підписання його обома сторонами та до виконання сторонами взятих ними на себе обов'язків або до моменту розірвання Договору (п. 6.1 Договору).
Запланований термін прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва IV квартал 2021р. (п. 7.1 Договору).
На виконання умов Договору, позивачем відповідно до етапів здійснення оплати відповідних платежів сплачено на рахунок відповідача суму платежів на загальну суму 43 021 444, 40 грн. (сорок три мільйони двадцять одна тисяча чотириста сорок чотири гривні 40 коп.) з урахуванням ПДВ, що еквівалентно 1 550 828 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів, згідно умов Договору.
Підтвердженням сплати платежів на вищевказану суму є наступні документи :
- платіжна інструкція №0000686889 від 12.02.2019 на суму 10 755 360,00 грн.
- платіжна інструкція №0000793402 від 19.12.2019 на суму 868 832, 00 грн;
- платіжна інструкція №0000793405 від 19.12.2019 на суму 9 886 528, 00 грн;
- платіжна інструкція № 0001009738 від 30.09.2021 на суму 10 303 701, 23 грн;
- платіжна інструкція №0001009840 від 30.09.2021 на суму 451 658, 77 грн;
- платіжна інструкція № 0001038933 від 15.12.2021 на суму 10 467 507, 44 грн;
- платіжна інструкція № 0001045229 від 30.12.2021 на суму 287 856, 96 грн.
Так, 03.07.2025 позивач направив відповідачу вимогу за вих. №1133 від 02.07.2025 в якій просив повернути ТОВ «Новус Україна» протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання вимоги, суму в гривнях, що еквівалентна 1 550 828 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів згідно офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленого Національним банком України станом 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу (підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.07.2025р., фіскальним чеком від 03.07.2025р. та списком згрупованих відправлень № 3892).
Відповідач відповіді на вищевказану вимогу не надав, кошти у розмірі 1 550 828, 80 доларів США не повернув.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Договору купівлі - продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 в частині здійснення будівництва об'єкта у встановлені Договором строки та не передання позивачу майнових прав, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 1 550 828, 80 доларів США.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.6. Договору встановлено, що у випадку зупинення Компанією будівництва Об'єкта на строк понад 90 (дев'яносто) календарних днів, а також у випадку невиконання Компанією взятих на себе зобов'язань за цим Договором щодо здійснення будівництва Об'єкта у встановлені строки, передбачені п.7.1., понад 12 календарних місяців, Компанія зобов'язується за письмовою вимогою Покупця повернути протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання відповідної вимоги Покупця, сплачені останнім грошові кошти у повному обсязі, шляхом перерахування таких коштів на поточний рахунок Покупця визначений у цьому Договорі. Договір припиняє свою дію та вважається розірваним, з моменту належного отримання Компанією відповідної вимоги Покупця про повернення коштів.
Судом встановлено, що відповідачем було порушено п. 7.1 Договору щодо запланованого терміну прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва IV квартал 2021р., що є підставою для розірвання покупцем Договору купівлі - продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року на підставі п. 4.6 Договору в односторонньому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2025 позивач направив відповідачу вимогу за вих. №1133 від 02.07.2025, в якій просив повернути ТОВ «Новус Україна» протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання вимоги, суму в гривнях, що еквівалентна 1 550 828 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів згідно офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленого Національним банком України станом 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу.
Крім того у вказаній вимозі, позивач звернув увагу ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», що відповідно до п. 4.6 Договір припиняє свою дію та вважається розірваним з моменту отримання відповідачем вимоги (докази надсилання вимоги наявні у матеріалах справи, а саме: опис вкладення у цінний лист від 03.07.2025р., фіскальний чек від 03.07.2025р. та список згрупованих відправлень № 3892).
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи у суді Договір купівлі - продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року є розірваним.
Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем Договору купівлі - продажу майнових прав № 20350/РН -Н від 01.02.2019 в частині здійснення будівництва об'єкта у встановлені Договором строки та не передання позивачу майнових прав, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплачених позивачем коштів у розмірі 1 550 828, 80 доларів США.
Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість майнових прав на Об'єкт на день підписання цього Договору складає 43 021 440,00 (сорок три мільйони двадцять одна тисяча чотириста сорок) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 7 170 240,00 грн., що еквівалентно 1 550 828,80 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів з урахуванням ПДВ, згідно офіційного курсу продажу долара США за гривні, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку у день підписання Сторонами даного Договору, виходячи з вартості 1 кв.м. - 32 000,00 грн., в тому числі ПДВ 5 333,33 грн., що еквівалентно 1 153,53 доларів США по офіційному курсу НБУ до гривні на день підписання Договору.
Згідно з п. 3.2. Договору, вартість майнових прав на Об'єкт, зазначена у п.3.1. Договору, сплачується наступним чином: Покупець здійснює всі платежі, пов'язані з виконання своїх зобов'язань за цим Договором з оплати вартості майнових прав, шляхом перерахування на банківський рахунок Компанії, зазначений в даному Договорі, грошових коштів в національній валюті в еквіваленті до відповідної суми, визначеної в доларах США, за курсом Національного банку України на день оплати відповідної суми, чотирма рівними платежами в порядку, а саме:
1 етап протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту укладення Сторонами даного Договору 336, 105 - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;
2 етап у строк до 31 грудня 2019 року 336, 105 - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;
3 етап у строк до 30 вересня 2021 року 336, 105 - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;
4 етап у строк до 31 грудня 2021 року 336, 105 - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання в частині оплати майнових прав в повному обсязі, що підтверджується вищевказаними платіжними інструкціями.
За висновком суду, умовами Договору було погоджено вартість майнових прав із зазначення ціни в гривні з еквівалентом у доларах США.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не погоджується з викладеною позивачем прохальною частиною позову де вказано, щодо стягнення з відповідача суми грошових коштів в іноземній валюті, про що суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Так, в умовах п. 3.2 Договору сторони погодили порядок оплати вартості майнових прав та визначили, що розмір відповідного платежу - суми коштів, визначеної у доларах США, що має бути сплачена покупцем протягом визначеного періоду часу, оплата якої здійснюється у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу встановленого НБУ на 09:00 годину ранку у день здійснення відповідної оплати покупцем.
Отже, належним виконанням зобов'язання, яке виникло між сторонами є повернення грошових коштів у національній валюті 43 021 444, 40 грн, сума яких є еквівалентною 1 550 828, 80 доларів США на момент платежу.
Суд звертає увагу на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду від 11.09.2024 по справі № 500/5194/16:
«Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення».
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким має керуватися суд при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, враховуючи всі вищевикладені аргументи та докази, обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» до Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" про стягнення коштів у розмірі 1 550 828, 80 доларів США підлягають задоволенню.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" про стягнення 1 550 828 доларів США 80 центів задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" (адреса: 01010, місто Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; код ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" (адреса: 04208, місто Київ, пр. Європейського Союзу, буд.47; код ЄДРПОУ 36003603) суму у розмірі 1 550 828 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 962 (сімсот шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 95 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова