Справа № 909/30/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.01.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши матеріали заяви фізичної особи-підприємця Приходько Павла Сергійовича від 08.01.2026 (вх.№357/26 від 15.01.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви
встановив: Фізична особа-підприємець Приходько Павло Сергійович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви від 08.01.2026 (вх.№357/26 від 15.01.2026), в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову фізичної особи-підприємця Приходька Павла Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРЗЕЛ» про стягнення заборгованості за договором надання послуг з розробки програмного забезпечення та комп'ютерного програмування №ПП25/01 від 06.01.2025 до пред'явлення позову, шляхом:
- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «НОРЗЕЛ», у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в на загальну суму 165547 грн 28 коп., з них: 140000 грн основної суми заборгованості, 21759 грн грн 45 коп. пені, 1682 грн 08 коп. інфляційних витрат, 2105 грн 75 коп. 3% річних.
- накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРЗЕЛ», що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в на загальну суму 165547 грн 28 коп., з них: 140000 грн основної суми заборгованості, 21759 грн грн 45 коп. пені, 1682 грн 08 коп. інфляційних витрат, 2105 грн 75 коп. 3% річних.
У даній заяві заявник зазначає про те, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 138 ГПК України, ним буде пред'явлено позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Енерджі Груп" про стягнення боргу в розмірі 3460652,12 грн по договору №10/06 безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі від 10.06.2020.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає про те, що предметом позову у даній справі буде стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРЗЕЛ» на користь фізичної особи-підприємця Приходька Павла Сергійовича за Договором №ПП25/01 від 06.01.2025 на загальну суму 165547 грн 28 коп., з них: 140000 грн основної суми заборгованості, 21759 грн 45 коп. пені, 1682 грн 08 коп. інфляційних витрат, 2105 грн 75 коп. 3% річних.
З огляду на тривале невиконання відповідачем зобов'язання за договором, недосягнення сторонами досудового врегулювання спору (про що свідчить розгляд відповідачем претензії №LD-461/12-25 від 25.12.2025 щодо сплати заборгованості за договором №ПП25/01 від 06.01.2025) відсутні підстави стверджувати, що відповідач буде сприяти його виконанню за наявності рішення суду та не створюватиме перешкод для виконання. Водночас, очевидною є можливість відповідача розпорядитись як грошовими коштами, так і іншим майном на власний розсуд до моменту виконання рішення суду, приховати таке майно, чинити інші перешкоди шляхом зловживання правом.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
В силу приписів частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
По своїй природі забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
В свою чергу, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, зроблено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23).
Так, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Також у зазначеній постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вказав, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Предметом майбутнього позову визначено вимогу про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРЗЕЛ» на користь фізичної особи-підприємця Приходько Павла Сергійовича за договором №ПП25/01 від 06.01.2025 на загальну суму 165547 грн 28 коп., з них: 140000 грн основної суми заборгованості, 21759 грн 45 коп. пені, 1682 грн 08 коп. інфляційних витрат, 2105 грн 75 коп. 3% річних.
В силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, тобто відповідач може в будь-який момент розрахуватись наявними у нього грошовими коштами.
Враховуючи доводи та мотиви, які зумовили звернення фізичної особи-підприємця Приходько Павла Сергійовича із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та у постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
Матеріали справи не містять інформації стосовно достатності чи недостатності грошових коштів, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «НОРЗЕЛ» та знаходяться/обліковуються на всіх його рахунках в усіх банківських установах.
За умови неможливості встановити обставину достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу та знаходяться/обліковуються на всіх його рахунках в усіх банківських установах, з метою забезпечення позову про стягнення суми позову є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти відповідача, так і на його майно в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто в межах різниці між сумами позову та арештованих грошових коштів (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24).
Верховний Суд у постанові від 06.08.2025 року у справі № 759/22148/24 зазначив, що арешт грошових коштів і майна відповідачів у межах суми позову не є подвійним або надмірним його забезпеченням.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини справи, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно відповідача в межах суми позову є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв'язку з предметом позову та є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливлять розпорядження коштами та майном, на яке накладено арешт, і водночас спрямовані на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення спору по суті.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРЗЕЛ», що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 165547 грн 28 коп.
Підстави для накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «НОРЗЕЛ», у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в сумі 165547 грн 28 коп. - відсутні. Заборгованість є незначною (в розумінні ст. 12 ГПК України справа відноситься до малозначної). Таким чином, заходи забезпечення позову у вигляді арешту на все рухоме та нерухоме майно у даному випадку не можуть бути адекватними та співмірними із предметом майбутнього позову.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 144, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву фізичної особи-підприємця Приходько Павла Сергійовича від 08.01.2026 (вх.№357/26 від 15.01.2026) про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову до подання позову у справі 909/30/26, шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРЗЕЛ», що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог в розмірі 165547 (сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок сім) грн 28 коп.
В решті вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Стягувачем за ухвалою є: Фізична особа-підприємець Приходько Павло Сергійович, АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Боржником за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Норзел" вул.Вірменська, буд. 1, офіс 4,м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 44097392).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», ця ухвала є виконавчим документом та підлягає для пред'явлення до виконання протягом трьох років з дня її винесення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Неверовська Л.М.