вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
12 грудня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1149/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ в особі філії "Карпатський лісовий офіс", м. Ужгород
до відповідача ОСОБА_1 , смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області
про стягнення 8 269,49 грн заборгованості
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-16366-15 від 06.09.2024 в розмірі 8 269,49 грн, з яких: 6 358,16 грн основного боргу, 670,37 грн інфляційних втрат, 1 120,24 грн пені та 120,72 грн 3% річних, обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору в частині нездійснення оплати в повному обсязі за поставлений позивачем товар.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1149/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що справа № 907/1149/25 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 13.10.2025 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією та вручена адресату 28.10.2025.
Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом.
Згідно з частиною 2 статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
06.09.2024 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Ясінянське лісомисливське господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", правонаступником якої є філія "Карпатський лісовий офіс" (далі - продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № UUB-16366-15 (далі - договір), предметом якого визначено, що за результатами аукціону продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час аукціону (аукціонів), яка відповідає умовам цього договору (далі - товар), і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього договору (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту виконання умов поставки відповідно до цього договору.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 договору термін поставки: від 01.10.2024 до 31.12.2024 включно. Поставка товару за даним договором здійснюється окремими частинами (партіями товару) на умовах FCA (нижній/проміжний склад продавця) / EXW (верхній склад продавця) згідно з графіком поставки, сформованим в електронній торговій системі (ЕТС) біржі, за формою, наведеною у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору. Графік поставки підписується електронними підписами уповноважених осіб сторін (КЕП або УЕП) в ЕТС біржі протягом строку на укладання цього договору, встановленого регламентом.
Загальна вартість товару, що є предметом цього договору, встановлена в гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва № 16366/060924/3490310361/1 від 06.09.2024 про результати аукціону та складає 207 030,00 грн з ПДВ. Зміна вартості товару не допускається, окрім випадків, коли сторони погодили зміну умов поставки товару відповідно до пункту 3.3 цього договору.
Покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5 робочих днів після отримання рахунку (рахунків) з урахуванням умов, визначених пунктом 4.2 договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно з пунктом 4.6 договору. При постачанні партії товару на умовах DAP у погоджене сторонами місце призначення (доставки), покупець додатково сплачує продавцю документально підтверджену вартість послуг по перевезенню партії товару, вартість пакувальних реквізитів, карантинних та радіологічних сертифікатів тощо. При постачанні партії товару на умовах FCA (нижній/проміжний склад продавця) у погоджений сторонами ж/д термінал із завантаженням на залізничні вагони, покупець додатково сплачує продавцю документально підтверджену вартість послуг по перевезенню партії товару до місця відвантаження та вартість послуг із завантаження на залізничні вагони (пункти 4.1, 4.4 договору).
Відповідно до пункту 4.6 договору сторони можуть домовитись про оплату партії товару після поставки, але в строк не більше 10 робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару, про що сторонами укладається додаткова угода до цього договору.
Умови приймання-передачі товару визначені в розділі 5 договору.
Продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів передати покупцеві партію товару після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару або здійснити відвантаження партії товару відповідно до графіку поставки, з урахуванням пункту 4.6 договору. Під час передачі кожної партії товару продавець надає покупцеві наступні документи: товаро-транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура на оплату товару. Датою передачі партії товару продавцем та прийому її покупцем, тобто датою поставки, вважається дата виконання продавцем своїх зобов'язань по поставці згідно погоджених сторонами умов поставки (пункти 5.2, 5.3 договору).
Згідно з пунктами 7.1, 7.2 договору визначено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. За порушення умов договору сторони несуть відповідальність, яка визначається цим договором, а також Правилами Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа", регламентом та чинним законодавством України.
Так, за несвоєчасну або неповну оплату партії товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. У випадку ненадходження коштів на рахунок продавця протягом 5 робочих днів після направлення продавцем рахунку (рахунків) на оплату партії товару, продавець має право реалізувати цю партію товару на свій розсуд (у випадку здійснення покупцем оплати партії товару на умовах попередньої оплати) або відмовитись від цього договору, що не звільняє останнього від сплати пені, при цьому сума гарантійного внеску продавцем не повертається. Про прийняте рішення щодо відмови від цього договору продавець повідомляє покупця в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти останнього, вказану у розділі 11 цього договору (пункт 7.4 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами шляхом застосування електронних підписів в електронній торговій системі біржі та діє до 31.12.2024 включно (пункти 9.1, 9.2 договору).
Як стверджує позивач, та вбачається з акта звіряння взаємних розрахунків, за період 2024 року за договором між сторонами на рахунок продавця надійшли кошти в загальному розмірі 196 635,88 грн: 17.09.2024 - 8 798,77 грн, 30.09.2024 - 15 000,00 грн та 15 749,81 грн, 02.10.2024 - 5 000,00 грн, 22.10.2024 - 40 000,00 грн, 31.10.2024 - 16 000,00 грн, 29.11.2024 - 45 000,00 грн та 20.12.2024 - 51 087,30 грн.
На виконання умов договору продавцем було поставлено покупцю лісопродукцію на загальну суму 202 994,04 грн відповідно до наступних товарно-транспортних накладних:
- серії ЮІЖ № 420826 від 19.08.2024 - лісоматеріали круглі породи ялини в кількості 19,3310 м. куб. на загальну суму 46 023,32 грн з ПДВ;
- серії ЮІГ № 590336 від 31.10.2024 - лісоматеріали круглі породи ялини в кількості 21,8960 м. куб. на загальну суму 54 847,73 грн з ПДВ;
- серії ЮІЖ № 420976 від 16.12.2024 лісоматеріали круглі породи ялини в кількості 20,5770 м. куб. на загальну суму 51 035,69 грн з ПДВ;
- серії ЮІГ № 571540 від 20.12.2024 лісоматеріали круглі породи ялини в кількості 20,9800 м. куб. на загальну суму 51 087,30 грн з ПДВ.
Таким чином, за доводами позивача, відповідач не повному обсязі сплатив вартість поставлених йому лісоматеріалів, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 6 358,16 грн, на яку позивачем нараховано 670,37 грн інфляційних втрат, 1 120,24 грн пені та 120,72 грн 3% річних.
З метою досудового врегулювання спору між сторонами, позивач звернувся до відповідача з претензією № 8525/39.7.1-2025 від 29.04.2025 щодо негайного погашення заборгованості в розмірі 8 269,49 грн, що включає суму основного боргу та нарахованих сум пені, 3% річних, а також інфляційних втрат.
Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання, що зумовило звернення позивача до Господарського суду Закарпатської області з даним позовом.
Щодо вимог про стягнення основного боргу.
За положеннями частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
В силу статті 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовано загальними норми статей 692 та 693 ЦК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
При цьому, приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як уже встановлено судом, сторони погодили, що покупець здійснює оплату (передоплата 100 % вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5 робочих днів після отримання рахунку (рахунків) або сторони можуть домовитись про оплату партії товару після поставки, але в строк не більше 10 робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару, про що сторонами укладається додаткова угода до цього договору.
За результатами оцінки наявних в матеріалах справи належних доказів у їх сукупності судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару за товарно-транспортними накладними та відповідно до акта звірки взаємних розрахунків на загальну суму 202 994,04 грн.
В свою чергу, станом на час розгляду справи, відповідач у порушення умов договору поставки не виконав зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого ним товару, оплативши його частково, на суму 196 635,88 грн.
Оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, договір поставки у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 358,16 грн заборгованості підлягають до задоволення як обґрунтовано та правомірно заявлені.
При цьому судом також враховується, що відповідно до частини 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2. була зареєстрована як фізична особа-підприємець (дата запису: 19.08.2016) та припинила діяльність як фізична особа-підприємець 27.02.2025.
За змістом частини 2 статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 1 статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, законодавством передбачена відповідальність фізичної особи підприємця лише за зобов'язаннями, які пов'язані з підприємницькою діяльністю.
В той же час, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, її господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона, як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
За таких обставин, господарські зобов'язання відповідача, які виникли до дати припинення її діяльності як суб'єкта господарювання не є припиненими, а відповідач не звільняється від їх виконання.
Щодо вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
З огляду на прострочення відповідачем строку оплати поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено вимогу про стягнення з відповідача пеню в сумі 1 120,24 грн, 670,37 грн інфляційних втрат, та 120,72 грн 3 % річних.
Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Як уже зазначалося та встановлено судом, пунктом 7.4 сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату партії товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
За змістом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зокрема зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Тобто, позивач вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права шляхом звернення з позовом із визначеними ним вимогами до особи, винної, на його думку, в порушенні його майнових прав.
Розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, зазначається позивачем у позовній заяві відповідно до статті 162 ГПК України, є складовою позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та підлягає доведенню і дослідженню.
Факт порушення конкретного зобов'язання, яке передбачене договором між сторонами, як підстава для нарахування штрафних санкцій підлягає доказуванню позивачем та дослідженню судом за правилами, встановленими ГПК України. Так, у межах вимоги про стягнення штрафних санкцій доказуванню підлягають обставини невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі № 910/821/20 зазначив, що пеня застосовується в разі прострочення виконання майнових зобов'язань, втім її розмір визначається законом або договором у відсотковому відношенні до суми невиконаного зобов'язання або частини цього зобов'язання, а значить база нарахування повинна мати грошову оцінку. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності із з'ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20). Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.03.2020 у справі № 5023/1123/12, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16).
Позивач в якості підстави застосування пені за договорами посилається на невиконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару в повному обсязі. Проте, враховуючи умови договору, беручи до уваги, що у даній справі поставку товару було здійснено не на умові 100% передоплати, суд припускає, що в даному випадку мали місце обставини, передбачені пунктом 4.6 договору, відповідно до якого сторони можуть домовитись про оплату партії товару після поставки, але в строк не більше 10 робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару, про що сторонами укладається додаткова угода до цього договору.
Однак, позивачем не долучено до матеріалів справи додаткової угоди чи будь-яких інших доказів в підтвердження погодження нових термінів оплати поставленого товару, як і не долучено розрахунку штрафних санкцій, суд доходить висновку про відсутність об'єктивної можливості встановити дані ні про період нарахування пені, ні про вид штрафних санкцій, які нараховані; ні про вартість партії товару, від якої здійснювався розрахунок, враховуючи поставку товару в даному випадку за чотирма товарно-транспортними накладними.
Частинами 1, 2 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 5-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частиною 5 статті 345-1 цього Кодексу; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
За приписами статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Суд встановив, що позивачем не додано до позовної заяви обґрунтований розрахунок суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, що стягуються, такого розрахунку не наведено власне і у позовній заяві, лише відображено суми, які заявляються позивачем до стягнення.
Суд зазначає, що за відсутності в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що заявлені позивачем до стягнення, за відсутності зазначення конкретних дат періодів, коли, на думку позивача, виникло прострочення по оплаті та визначення кінцевого періоду нарахування штрафних санкцій, суд позбавлений можливості здійснити перевірку обґрунтованості заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.
З огляду на те, що позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що стягуються, наведене позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування заявлених до стягнення позивачем вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованими та такими, що не доведені належними та допустимими доказами та, як наслідок, не підлягають задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9 А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542) 6 358,16 грн (шість тисяч триста п'ятдесят вісім гривень 16 коп.) заборгованості, а також 1 862,83 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят дві гривні 83 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 19.01.2026.
Суддя Д. Є. Мірошниченко