вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" січня 2026 р. Cправа № 902/1081/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
представниці позивача - Олексюк Т.С.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" (вул. Шевченка, 34, офіс 397, м. Хмельницький, 29007)
про стягнення 17 940 964,94 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Вінницької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" 12 962 766,94 грн безпідставно збережених коштів.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 06.08.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1081/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.09.2025 о 10:00 год.
Під час підготовчого провадження, строк якого протокольною ухвалою суду від 02.09.2025 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору. Зокрема, підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
В підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 01-34/11726/25 від 30.10.2025), яку прийнято судом до розгляду в порядку ст. 46 ГПК України. З урахуванням збільшення розміру позовних вимог ціна позову склала 17 940 964,94 грн, з яких: 12 962 766,94 грн - безпідставно збережені кошти; 3 887 338,05 грн - інфляційні втрати; 1 090 859,95 грн - 3% річних (позивачем додано відповідний розрахунок складових заборгованості).
Виконавши завдання підготовчого провадження, позаяк учасникам справи надано достатньо часу для вчинення процесуальних дій, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 08.01.2026 о 09:30 год., про що 27.11.2025 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
На визначений час у судове засідання 08.01.2026 з'явилася представниця позивача, яка заявлений позов підтримала у повному обсязі з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Повідомлений належним чином відповідач (шляхом направлення ухвали від 03.12.2025 рекомендованою поштовою кореспонденцією) правом участі у судовому засіданні не скористався. Вказана ухвала направлялася відповідачу як за адресою місцезнаходження юридичної особи згідно відомостей ЄДРЮОФОП, так і за адресою об'єкта будівництва, Замовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+". Поряд з цим направлену відповідачу ухвалу від 03.12.2025 за адресою місцезнаходження повернуто на адресу суду із відміткою відділення АТ "Укрпошта" "за закінченням терміну зберігання", а за адресою об'єкта будівництва - "у зв'язку з відсутністю адресата".
Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (позиція сформована в ухвалі Верховного Суду від 24.03.2021 в адміністративному провадженні №К/9901/35851/20 та підтримана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 215/7312/20 від 23.11.2023).
Поряд з цим обізнаність відповідача про судове провадження у справі підтверджується за фактом надходження в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" про відкладення розгляду справи та продовження процесуального строку на подання відзиву (вх. № 01-34/160/26 від 08.01.2026).
Дослідивши вказане клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення як необґрунтованого, про що, з урахуванням позиції представниці позивача в заперечення такого клопотання, постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Так, мотиви поданого відповідачем клопотання, які зводяться до пошуку адвоката необхідної кваліфікації та досвіду, враховуючи складність справи та високі вимоги до професійного рівня представника, не можуть вважатися об'єктивними причинами для відкладення розгляду справи, позаяк судом надано достатньо часу для вчинення процесуальних дій в межах підготовчого провадження у справі. Неотримання судової кореспонденції за місцем реєстрації юридичної особи відповідача є наслідком його власної бездіяльності. Водночас судом забезпечено можливість своєчасної реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" своїх процесуальних прав та обов'язків, зокрема й шляхом опублікування повідомлень про судове провадження у справі на офіційному вебсайті судової влади.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" (код ЄДРПОУ 43355488) є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої визначено організацію будівництва будівель.
Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 28.05.2020 прийнято ряд рішень, відповідно до яких Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" надано вихідні дані-містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирного житлового будинку по вул. 600-річчя, 3 у м. Вінниці:
- відповідно до рішення № 1064 відповідачу надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 02.06.2020р. №63 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:045:0115);
- відповідно до рішення № 1065 відповідачу надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 02.06.2020р. №64 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:045:01160);
- відповідно до рішення № 1066 відповідачу надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 02.06.2020р. №66 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:045:0114);
- відповідно до рішення № 1067 відповідачу надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 02.06.2020р. №65 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:045:0117).
За змістом вищевказаних рішень зобов'язано замовника до прийняття об'єктів до експлуатації укласти договори про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста. До виконання підготовчих та будівельних робіт приступити після отримання документів, що дає право на виконання вищевказаних робіт.
Згідно відомостей з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва наявна інформація:
- 26.06.2020 ТОВ "Лісопарк+" надано дозвіл на виконання будівельних робіт (№ВН112201781273) та 12.10.2021 року видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (№ВН122211006930) по об'єкту: нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованим паркінгом по вул. 600 - річчя, 3 в м. Вінниця (кадастровий номер 0510100000:02:045:0117);
- 01.07.2020 ТОВ "Лісопарк+" надано дозвіл на виконання будівельних робіт (№ВН112201831684) та 03.05.2022 року видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (№ВН122220420542) по об'єкту: нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. 600 - річчя, 3 в м. Вінниця (кадастровий номер 0510100000:02:045:0115);
- 01.07.2020 ТОВ "Лісопарк+" надано дозвіл на виконання будівельних робіт (№ВН112201831672) та 12.01.2023 року видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (№ВН122221229755) по об'єкту: нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. 600 - річчя, 3 в м. Вінниця (кадастровий номер 0510100000:02:045:0116);
- 01.07.2020 ТОВ "Лісопарк+" надано дозвіл на виконання будівельних робіт (№ВН112201831620) та 01.11.2021 року видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (№ВН122211020497) по об'єкту: нове будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованим паркінгом по вул. 600 - річчя, 3 в м. Вінниця (кадастровий номер 0510100000:02:045:0114).
Як стверджує позивач, будівництво вищезазначених об'єктів ТОВ "Лісопарк+" розпочато протягом 2020 року та введено в експлуатацію без сплати пайової участі. Поряд з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопарк +" щодо укладення договору про пайову участь замовників будівництва у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Вінницької міської територіальної громади при здійсненні будівництва багатоквартирних житлових будинків з прибудовами по вул. 600-річчя, 3 в м.Вінниці до виконавчих органів Вінницької міської ради не зверталося.
Департаментом економіки і інвестицій Вінницької міської ради направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісопарк +" лист вих. № 11/00/004/12402 від 21.02.2025 з вимогою звернутися до виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єктів будівництва. Вказаний лист повернувся із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Наявність введених в експлуатацію об'єктів без сплати пайового внеску зафіксовано також в акті ревізії від 26.03.2025 за № 002000-24/7, проведеної Державною аудиторською службою України.
Рішенням Вінницької міської ради від 27.12.2019 № 2083 затверджено Порядок залучення, розрахунку величини і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Вінницької міської територіальної громади.
Згідно проведеного позивачем розрахунку величина пайової участі відповідача по об'єктах складає 12 962 766,94 грн.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" не звернулося до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі та не сплатило пайового внеску, чим порушено права та інтереси територіальної громади міста Вінниці, Вінницька міська рада звернулася із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" 12 962 766,94 грн безпідставно збережених коштів, а також 3 887 338,05 грн - інфляційних втрат та 1 090 859,95 грн - 3% річних, нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).
До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.
Поряд з цим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.
За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21.
За змістом пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
В свою чергу, з метою вдосконалення порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури Вінницької міської територіальної громади Вінницька міська рада своїм рішенням від 27.12.2019 № 2083 затвердила відповідний Порядок (знаходиться у вільному доступі на вебсайті Вінницької міської ради). Вказаний Порядок не встановлює іншого розміру пайової участі, аніж визначено пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
У зв'язку з неукладенням/відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Аналогічний висновок зазначено Верховним Судом у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23.
Також Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні сертифікати готовності об'єктів, засвідчені Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради та внесені до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: від 12.10.2021 за №ВН122211006930, від 03.05.2022 за №ВН 122220420542, від 12.01.2023 за №ВН122221229755 та від 01.11.2021 за №ВН 122211020497.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок вартості пайової участі відповідача по об'єктах (а.с. 153, т.1), суд дійшов висновку про його обґрунтованість в сумі 12 962 766,94 грн. Нарахування проведено відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX (з розрахунку 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта з урахуванням нежитлової площі та 2 % вартості будівництва об'єкта з урахуванням площі житлових приміщень).
В силу підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX обов'язок відповідача сплатити пайову участь грошовими коштами визначено протягом 10 робочих днів після початку будівництва до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Враховуючи те, що відповідач не сплатив відповідний пайовий внесок, у зв'язку з чим в останнього перед місцевим бюджетом утворилася заборгованість в розмірі 12 962 766,94 грн та на момент прийняття рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" не надало доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" 12 962 766,94 грн безпідставно збережених коштів. Тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 887 338,05 грн - інфляційних втрат та 1 090 859,95 грн - 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням останнім строку оплати спірної суми пайового внеску.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який має місце з моменту безпідставного утримання відповідачем грошових коштів позивача.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 230-231, т.1) за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360", судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, методологічно правильним (кінцева дата нарахування 01.08.2025) та перебуває в межах розрахунку суду. І хоча позивач у заяві про збільшення позовних вимог переплутав назву складових заборгованості, назвавши суму інфляційних відсотками річних і навпаки, дана обставина не вплинула на методологію і розміри сум, які вірно наведені у доданому до заяви розрахунку.
Відтак позов в частині стягнення з відповідача 3 887 338,05 грн - інфляційних втрат та 1 090 859,95 грн - 3% річних є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, то витрати позивача на сплату судового збору покладаються на відповідача в сумі 269 114,47 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопарк+" (вул. Шевченка, 34, офіс 397, м. Хмельницький, 29007, код ЄДРПОУ 43355488) на користь Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25512617) 12 962 766,94 грн - безпідставно збережених коштів; 3 887 338,05 грн - інфляційних втрат; 1 090 859,95 грн - 3% річних та 269 114,47 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 19 січня 2026 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.