14.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3757/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Добровольський А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 р.
( суддя Татарчук В.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 02.07.2025 р.)
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі",
м. Київ
до
Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів",
м. Нікополь
про стягнення інфляційних втрат та
трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату
1.Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог ) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату в загальному розмірі 163 987 814,39 грн, з якої: 131 568 423,19 грн - інфляційних втрат, 32 419 391,20 грн - трьох відсотків річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 22/01/19-1 від 19.01.2022 р. в частині своєчасної оплати за отриману електричну енергію, у зв'язку з чим позивач нараховує та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та три відсотки річних.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 р. у справі № 904/3757/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 131 568 423,19 грн. - інфляційних втрат, 32 419 391,20 грн. - трьох відсотків річних та 847 840,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні заяв Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочення виконання рішення та про зменшення розміру трьох відсотків річних.
3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ "Нікопольський завод феросплавів", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 р. у справі № 904/3757/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Одночасно, з апеляційною скаргою подано клопотання про призначення у даній справі судової економічної експертизи. Проведення експертизи просить доручити Національному науковому центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». На розгляд експертизи заявник просить поставити наступні запитання: Чи підтверджується документально та нормативно здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі» у позовній заяві у справі № 904/3757/24 розрахунок інфляційних втрат на суму 94 291 751,82 грн та 3% річних на суму 25 339 367,14 грн? Чи підтверджується документально та нормативно здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі» у заяві про збільшення позовних вимог від 23.04.2025 р. у справі № 904/3757/24 розрахунок інфляційних втрат на суму 37 276 671,37 грн та 3% річних на суму 7 080 024,06 грн? Чи є нормативно та документально обґрунтованим, з урахуванням визначення моменту виникнення порушення грошового зобов'язання, викладеного у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 р. у справі № 904/392/24, розмір заборгованості Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі» за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 22/01/19-1 від 19.01.2022 р., за період з 16.03.2022 р. до 23.04.2025 р. на суму 163 987 814,39 грн., який складається з: інфляційних втрат на суму 131 568 423,19 грн.; 3% річних на суму 32 419 391,57 грн.?
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції.
Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції помилково прийняв заяву про збільшення позовних вимог до провадження та задовольнив вимоги про стягнення заборгованості у цій частині, оскільки заява у порушення вимог ч. 5 ст. 46 ГПК України направлена лише до суду без доказів її направлення відповідачу - АТ «Нікопольський завод феросплавів», що є підставою для залишення відповідної заяви без розгляду.
При цьому, Скаржник зазначає, що доводи Відповідача про неправильність здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості з інфляційних втрат та 3% річних судом першої інстанції проігноровано. Так, розрахунки інфляційних втрат та 3% щодо Періоду -2 є помилковими, оскільки беруть початок з 16.03.2022 р.. Крім того, наведені ТОВ «Юнайтед Енерджі» значення індексів інфляції з березня 2022 року по червень 2024 року не відповідають дійсності, оскільки згідно з опублікованими Державною службою статистики України відомостями індекси споживчих цін у зазначені періоди мають інші показники.
Скаржник зазначає, що Відповідач наголошував, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 119 631 118, 96 грн обрахована помилково, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. З метою усунення сумнівів щодо дійсного розрахунку заборгованості Відповідачем направлено клопотання про призначення експертизи, до якого долучено повідомлення Державної служби статистики України з індексом споживчих цін у серпні 2022 року (101,1%), що є достатнім доказом хибності наданого ТОВ «Юнайтед Енерджі» розрахунку боргу. Втім ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання АТ «Нікопольський завод феросплавів» про призначення судової економічної експертизи. Беручи до уваги, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи, при цьому в рішенні суду детального розрахунку сум заборгованості не здійснено, Скаржник вважає, що наявні підстави для проведення експертизи на стадії апеляційного оскарження. Також, Скаржник окремо звертає увагу апеляційного суду на застосування Позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, помилкових періодів для нарахування інфляційних та 3% річних, зокрема визначення моменту виникнення грошового зобов'язання Відповідача. Це ж питання вже було предметом розгляду у межах справи № 904/392/24, де суд першої та апеляційної інстанції висловились щодо моменту прострочення боржника, який не збігається з датами, визначеними Позивачем у позовній заяві у цій справі.
На переконання Скаржника, вирішення питання зменшення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення суду залежить від оцінки матеріального стану боржника, наслідків стягнення грошових зобов'язань за рішенням суду у разі задоволення вимог кредитора. У своїх поясненнях АТ «Нікопольський завод феросплавів» наголошувало, що грошові зобов'язання на виконання Договору про постачання електричної енергії споживачу № 22/01/19-1 від 19.01.2022 були частково сплачені. В свою чергу, сума трьох відсотків річних у заявленому розмірі є надмірною та підлягала зменшенню судом. Суд в оскаржуваному рішенні вказав, що Відповідачем не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин, які б дозволяли зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних. Скаржник зауважує, що предметом спору у цій справі є стягнення 3% річних, обрахованих з суми основної заборгованості у 353 552 612,90 грн. Враховуючи значні збитки, які несе підприємство останні два роки ( понад 2 млрд. грн ), заявлена до стягнення сума штрафних санкцій є вкрай значною та ставить під сумнів подальшу можливість підприємства здійснювати господарську діяльність з мінімальною потужністю. Питання нарахування штрафних санкцій у розмірі 32 419 391,57 грн та порядок сплати значної для відповідача суми заборгованості у 163 987 814,39 грн має вирішуватись судом в контексті складної ситуації на фронті та ведення бойових дій неподалік від місцезнаходження підприємства.
Скаржник наголошує на тому, що надмірне фінансове навантаження спричинене нарахуванням штрафних санкцій призведе до: Ймовірно повної зупинки виробництва АТ «Нікопольський завод феросплавів», яке є найбільшим у Європі виробником феросплавів та критично важливим підприємством для металургійного комплексу України. Ланцюгової реакції зупинки суміжних підприємств, зокрема, АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та «Покровський гірничо- збагачувальний комбінат», які є єдиними постачальниками сировини для заводу. Це може призвести до повного колапсу економіки регіону. Втрати тисяч робочих місць, адже АТ «Нікопольський завод феросплавів» забезпечує роботою мешканців не лише Нікополя, але й сусідніх міст. У разі зупинки підприємства економічна активність у цих громадах впаде до критичного рівня, а рівень безробіття зросте до небезпечних показників. Зниження надходжень до державного та місцевих бюджетів, зокрема валютної виручки, адже продукція АТ «Нікопольський завод феросплавів» експортується на міжнародні ринки, для інформації в 2024 році отримало від продажу своєї продукції майже 190 млн. євро. Ескалації соціальної напруги серед мешканців Нікополя, Марганця, Покрова та прилеглих територій, які втратять основні джерела доходу. Негативного впливу на тисячі працівників. Негайна сплата значної суми коштів буде відчутною й 3600 працівникам заводу і членам їх сімей, які залежать від стабільної роботи підприємства.
Скаржник вважає, що з метою збалансування інтересів сторін та уникнення покладення на АТ «Нікопольський завод феросплавів» надмірно обтяжливого зобов'язання у господарського суду були всі підстави для: зменшення нарахованих сум штрафних санкцій - 3% річних; відстрочення виконання рішення суду; однак доводи Відповідача у цій частині не були враховані судом першої інстанції належним чином, що призвело до ухвалення рішення у справі № 904/3757/24 з порушенням принципів верховенства права, справедливості та розумності. Водночас у матеріалах справи № 904/3757/24 наявні усі належні та достатні докази, які підтверджують незадовільний майновий стан АТ «Нікопольський завод феросплавів» та дозволяють зменшити надмірно нараховані штрафні санкції, а також відстрочити виконання рішення суду у цій справі задля уникнення критичної ситуації на підприємстві.
Від Скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги АТ «Нікопольський завод феросплавів» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 р. у справі № 907/3757/24.
Від Скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/3757/24 до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/15791/25.
Клопотання обгрунтоване тим, що у цій справі № 904/3757/24 предметом судового розгляду є стягнення з АТ НЗФ на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» інфляційних втрат та трьох відсотків річних за Договором постачання. В той же час, у справі № 910/15791/25 предметом судового розгляду є зміна умов Договору постачання в частині строків оплати в який, в тому числі, входить питання нарахування 3% річних і інфляційних втрат. Предмети обох справ є взаємопов'язаними і прийняття судового рішення у справі № 904/3757/24 до моменту прийняття судового рішення у справі № 910/15791/25 є неможливим, оскільки до моменту вирішення питання про зміну строку виконання грошового зобов'язання за Договором постачання, стягнення 3% річних і інфляційних втрат є передчасним.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що Позивачем нараховано на суму основного боргу Відповідача інфляційні втрати та 3 % річних. За період -1 з 16.03.2022 р. до 22.08.2024 р. за заборгованість яка складає 144 109 489, 48 грн, а також за Період -2 з 16.04.2022 р. до 22.08.2024 р. за заборгованість яка складає 209 443 123, 42 грн. Позивач підтверджує, що допустив описку в Періоді -2 ( в частині інфляційного збільшення ), зазначивши в одному із абзаців початок періоду з 16.03.2022 р. ( вірним є 16.04.2022 р. ), однак розрахунок заборгованості проведено вірно, тобто з 16.04.2022 р., що чітко прослідковується виходячи з відповідних розрахунків інфляційних втрат наведених у позовній заяві, з яких вбачається, що березень 2022 не враховувався при відповідному обчисленні у Періоді -2, а тому сума заборгованості є вірною. Посилання Відповідача на наявність описок у позовній заяві, жодним чином не змінює факт наявності заборгованості та її правильно арифметичного обрахунку із урахуванням приписів чинного законодавства.
Товариство також вказує на те, що у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення трьох відсотків річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Щодо заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення, то Позивач вважає, що посилання на скрутний фінансовий стан не звільняє від здійснення оплати. Апелянтом не наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які дадуть можливість йому виконати рішення суду. Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження скрутного становища та/або інших виключних підстав для відстрочення виконання рішення. Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення Відповідачем до суду також не надано. Відстрочення виконання рішення суду призведе до надання переваг Відповідачу у порівнянні з Позивачем за відсутності для цього підстав.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Дармін М.О., Іванов О.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3757/24.
Матеріали справи № 904/3757/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 14.01.2026 р..
Позивач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Від Позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.
У судовому засіданні 14.01.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
19.01.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" ( Постачальник ) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" ( Споживач ) укладено договір № 22/01/19-1 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до п. 1.1. якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії (код УКТ ЗЕД 2716 000000) як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.
Приписами пункту 2.1 договору встановлено, що за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком -1 до цього договору ( пункт 3.1 договору ).
Відповідно до пункту 5.1 договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Згідно з пунктом 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання. При цьому Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у o разі його зміни ( пункт 5.6 договору ).
Пункт 5.7 договору визначає, що оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника ( пункт 13.1 договору ).
Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" підписано Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу ( додаток № 1 до договору ).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" підписано додаток №2 (Комерційна пропозиція) до договору.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" підписано додаткову угоду № 1 від 20.01.2022 р. до договору.
10.02.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" підписано додаткову угоду №2 до договору.
28.02.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" підписано Акт № 710 купівлі-продажу електричної енергії.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" підписано Акт №1102 купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2022 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод феросплавів" рахунки на оплату: № 386 від 09.02.2022 р. за електроенергію на суму 186 349 311,61грн з ПДВ; № 470 від 18.02.2022 р. за електроенергію на суму 190 298 817,65 грн з ПДВ; № 2 від 19.01.2024 р. за електроенергію на суму 104 405 177,87грн з ПДВ; № 3 від 19.01.2024 р. за електроенергію на суму 209 443 123,42грн з ПДВ.
ТОВ "Нікопольський завод феросплавів" здійснило часткову оплату на суму 338 743 817,65 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 261021 від 10.02.2022 р. на суму 36 615 000,00 грн; № 261039 від 10.02.2022 р. на суму 85 400 000,00 грн; № 261044 від 10.02.2022 р. на суму 22 940 000,00 грн; № 261048 від 10.02.2022 р. на суму 2 690 000,00 грн; № 261375 від 21.02.2022 р. на суму 1 920 98817,65 грн.
З метою досудового врегулювання спору, Позивачем було направлено претензії: № 16/05-4 від 16.05.2023 р., № 10/11-10 від 10.11.2023 р., № 04/12-7 від 04.12.2023 р. про сплату основної заборгованості.
Вищенаведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 р. у справі № 904/392/24, залишеним в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 р. Суд першої інстанції у справі № 904/392/24 стягнув з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 353 552 612,90 грн за договором № 22/01/19-1 про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022 р.. В задоволенні зустрічного позову відмовив.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( частина 4 ст. 75 ГПК України ).
Позивач зазначає, що відповідачем станом на 23.04.2025 р. ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог ) не сплачено вартість поставленої електроенергії по договору № 22/01/19-1 про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2022 р..
За порушення строків оплати, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 131 568 423,19 грн інфляційних втрат за загальний період з квітня 2022 року по березень 2025 року та 32 419 391,20 грн три відсотки річних за загальний період з 16.03.2022 р. по 23.04.2025 р., що і стало причиною звернення до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Судове рішення про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" 131 568 423,19 грн. - інфляційних втрат, 32 419 391,20 грн. - трьох відсотків річних, мотивоване тим, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, перевіркою здійсненого Позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних, судом першої інстанції порушень встановлено не було.
Разом з тим, місцевий господарський суд зазначив, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом ( 3% ), а Відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин. Отже, на переконання суду, у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення трьох відсотків річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, а посилання Відповідача у відзиві на скрутний фінансовий стан не звільняє від здійснення оплати.
Крім того, господарський суд не вважав за можливе надати відстрочення виконання рішення суду, оскільки належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення Відповідачем до суду також надано не було. При цьому, відстрочення виконання рішення суду призведе до надання переваг Відповідачу у порівнянні з Позивачем за відсутності для цього підстав.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
У січні 2026 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження, до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд", від представника Скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги АТ «Нікопольський завод феросплавів» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 р. у справі № 907/3757/24.
Колегія суддів апеляційного суду вважає відсутніми підстави для прийняття наведених письмових пояснень ( доповнень ) до розгляду, з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу. В іншому разі суд не враховує такі доповнення чи зміни.
При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним ( частини перша, п'ята ст. 161 ГПК України).
Представник Скаржника не просив дозволу подати письмові пояснення до апеляційної скарги, а апеляційний суд не визнавав необхідним їх одержання від учасників справи та не призначала строк для їх подання.
З огляду на наведене колегія суддів апеляційного суду відповідно до частини другої ст. 118 ГПК України залишає без розгляду надіслані представником Скаржника письмові пояснення до апеляційної скарги ( див. подібну позицію Великої Палати Верховного Суду щодо залишення без розгляду додаткових пояснень / доповнень до касаційної скарги, поданих поза межами відповідного процесуального строку, викладену у постановах від 01.03.2023 р. у справі № 925/556/21, від 06.09.2023 р. у справі № 910/18489/20, від 03.04.2024 р. у справі № 906/1330/21).
Посилання Скаржника на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи не можуть бути підставою для скасування рішення у справі з огляду на таке.
Ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну (частина 2 ст. 99 ГПК України ).
Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв'язку всієї сукупності доказів.
Суд попередньої інстанції, обгрунтовано відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача про призначення судової економічної експертизи, в ухвалі суду першої інстанції навів мотиви і обґрунтування такої відмови.
Зокрема, суд виходив із того, що Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" у клопотанні про призначення судової економічної експертизи не навів підстав щодо необхідності встановлення обставин, які встановити без спеціальних знань неможливо. При цьому, наведені Заявником питання, на які повинен дати відповідь експерт, не відносяться до обставин, що мають значення для розгляду цієї справи і не стосуються предмету спору.
З огляду на те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком, і експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, проте, як установив суд першої інстанції таких підстав Завником зазначено не було, наявні у матеріалах справи докази не є суперечливими, а доводи Скаржника зводяться до незгоди з мотивами, з яких судом було відмовлено Відповідачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи, тому колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Скаржника поданого до апеляційногу суду разом з апеляційною скаргою про призначення у даній справі судової економічної експертизи, на розгляд якої Заявник просив поставити наступні запитання: Чи підтверджується документально та нормативно здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі» у позовній заяві у справі № 904/3757/24 розрахунок інфляційних втрат на суму 94 291 751,82 грн та 3% річних на суму 25 339 367,14 грн? Чи підтверджується документально та нормативно здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі» у заяві про збільшення позовних вимог від 23.04.2025 р. у справі № 904/3757/24 розрахунок інфляційних втрат на суму 37 276 671,37 грн та 3% річних на суму 7 080 024,06 грн? Чи є нормативно та документально обґрунтованим, з урахуванням визначення моменту виникнення порушення грошового зобов'язання, викладеного у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 р. у справі № 904/392/24, розмір заборгованості Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Енерджі» за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 22/01/19-1 від 19.01.2022 р., за період з 16.03.2022 р. до 23.04.2025 р. на суму 163 987 814,39 грн., який складається з: інфляційних втрат на суму 131 568 423,19 грн.; 3% річних на суму 32 419 391,57 грн.?
Клопотання Скаржника про зупинення провадження у справі № 904/3757/24 до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/15791/25, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
За приписами ч. 5 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати: як пов'язані справи, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи ( подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 р. у справі № 922/1962/17 та від 17.12.2019 р. у справі № 917/131/19).
Як зазначалося раніше, клопотання Скаржника обгрунтоване тим, що у цій справі № 904/3757/24 предметом судового розгляду є стягнення з АТ НЗФ на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» інфляційних втрат та трьох відсотків річних за Договором постачання. В той же час, у справі № 910/15791/25 предметом судового розгляду є зміна умов Договору постачання в частині строків оплати в який, в тому числі, входить питання нарахування 3% річних і інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не встановлено об'єктивної неможливості розгляду даної справи до моменту прийняття судового рішення у справі № 910/15791/25, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача, на підставі ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з оплати за постачання електричної енергії.
Відповідно до пункту 1 частини другої ст 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із стятими 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Судами встановлено, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2025 р. у справі № 904/392/24, яка набрала законної сили, було встановлено факт наявності основної заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 353 552 612,90грн, яка складається з 144 109 489,48грн за лютий 2022 року та 209 443 123,42грн за березень 2022 року. Як зазначає Позивач ( з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог ), Відповідач станом на 23.04.2025 р. не здійснив погашення заборгованості.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До того ж у силу вимог частини першої ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 р.у справі № 657/1024/16-ц зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18 вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Суд першої інстанції перевіривши нарахування Позивачем інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату в загальному розмірі 163 987 814,39грн, з якої: 131 568 423,19грн - інфляційних втрат, 32 419 391,20грн - трьох відсотків річних зробив обґрунтований висновок про правильність нарахування Позивачем вказаних складових.
Щодо доводів Скаржника про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних, то апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом про відсутність таких підстав, виходячи з наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24 конкретизовано правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 ( щодо застосування положень ст. 625 ЦК України ) та зазначено, що три проценти річних ( якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних ( якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ), не підлягає зменшенню судом ( постанова Верховного Суду від 04.09.2025 р. у cправі № 908/1612/24 ).
Щодо доводів Скаржника про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду у цій справі, то як слушно зауважив суд першої інстанції посилання Відповідача у відзиві на скрутний фінансовий стан не звільняє від здійснення оплати. При цьому, Заявником не було наведено та не обґрунтовано жодних підстав та обставин, які дадуть можливість йому виконати рішення суду. Відповідачем не було надано жодних доказів в підтвердження скрутного становища та/або інших виключних підстав для відстрочення виконання рішення.
Відповідно до пункту 2 частини шостої ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з частиною першою ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що Відповідачем не було подано до господарського суду належних та достовірних доказів, в розумінні положень ГПК України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав надати відстрочення виконання рішення суду.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 р. у справі № 904/3757/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.01.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов