12 січня 2026 року м. Харків Справа №922/2538/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - Тойка С.С., довіреність від 24.11.2025 року №04/17-1946, витяг з наказу №Ка від 29.07.2024 року;
відповідача (у режимі відеоконференції) - Стриж Л.А. (адвокат), ордер серії АХ№1214644 від 14.10.2024 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали справи за апеляційною скаргою відповідача - фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни (вх.№2341Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 року у справі №922/2538/25
за позовом Харківського національного університету радіоелектроніки (61166, м. Харків, просп. Науки, 14; код ЄДРПОУ: 02071197)
до Фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості,-
24.07.2025 року Харківський національний університет радіоелектроніки звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни, в якій просив суд стягнути заборгованість за договором оренди №6769-Н від 04.06.2019 року у розмірі 28252,99 грн, інфляційні втрати у розмірі 7545,92 грн, а також судовий збір, що був сплачений позивачем під час звернення до суду.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №6769-Н від 04.06.2019 року в частині своєчасної та в повному обсязі оплати орендної плати за період березень 2020 року, жовтень 2022 року - березень 2023 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 року у справі №922/2538/25 (повний текст складено 26.09.2025 року, суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету радіоелектроніки (61166, м.Харків, просп. Науки, 14; код ЄДРПОУ: 02071197) заборгованість за договором оренди №6769-Н від 04.06.2019 року у розмірі 28252,99 грн, інфляційні втрати у розмірі 7545,92 грн, а також суму судового збору у розмірі 2422,40 грн.
ФОП Шеховцова Світлана Вікторівна з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 року у справі №922/2538/25 скасувати;
- прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі;
- розгляд справи здійснювати за участю представника відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції не враховано, що граничний строк для подання ФОП Шеховцовою С.В. заяви на продовження договору оренди №6769-Н від 04.06.2019 року становив до 04.02.2022 року, тобто цей строк не припадав на період воєнного стану. Бажання продовжити дію договору відповідач не виявила, отже договір оренди припинено 04.05.2022 року, автоматичного продовження його не відбулось.
Скаржник вважає, що ч.5 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 року №634 не застосовується до взаємовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем за спірним договором.
Апелянт звертає увагу, що своїх зобов'язань за договором оренди щодо складання акта приймання-передавання орендованого майна позивач не виконав, доказів такого не надав, що залишено поза увагою суду першої інстанції.
Також заявник апеляційної скарги повідомляє, що судом першої інстанції не було досліджено розрахунок заборгованості за оренду приміщення за договором оренди на суму 21559,03 грн. Зазначає, що відповідачем було здійснено дві оплати на суму 4272,75 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.4015474765.1 від 19.11.2024 року та на суму 4200,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.4097299402.1 від 28.12.2024 року.
Відповідач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позову є значно меншою, аніж зазначена у позові, а отже і розрахунок суми інфляційних нарахувань здійснений невірно. Водночас, зазначає, що відповідачем була здійснена оплата за договором оренди № 6769-Н від 04.06.2019 року у повному обсязі в розмірі 21559,03 грн на підставі наданого розрахунку відповідачем 16.10.2024 року, про що відповідачем було повідомлено позивача листом від 28.07.2025 року.
ФОП Шеховцова С.В. повідомляє, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 24.02.2022 року Шеховцова С.В. фактично не здійснювала свою діяльність, не використовувала ані приміщення, ані рухоме майно, доказів протилежного позивачем не було надано. Задля збереження свого здоров'я та життя Шеховцова С.В. була вимушена покинути територію міста Харкова та Харківської області, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.04.2022 року №7104-7500756750. До того ж підтвердженням того, що відповідач не здійснював свою діяльність свідчить і податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік.
Ухвалою суду від 05.11.2025 року витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2538/25; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
10.11.2025 року матеріали справи №922/2538/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
11.11.2025 року від позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву), в яких Харківський національний університет радіоелектроніки просив суд визнати наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення неповажними і відмовити ФОП Шеховцовій С.В. у задоволенні відповідного клопотання.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 року клопотання фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни про поновлення пропущеного строку на звернення з апеляційною скаргою задоволено. Поновлено фізичній особі-підприємцю Шеховцовій С.В. строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 року у справі №922/2538/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - фізичної особи-підприємця Шеховцової С.В. на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 року у справі №922/2538/25. Позивачу встановлено строк до 27.11.2025 року протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено, що учасники справи мають право до 02.12.2025 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень у справі. Призначено справу №922/2538/25 за апеляційною скаргою відповідача - фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 року до розгляду на 04.12.2025 року на 10:30 год. Роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача через підсистему Електронний суд і доставлена їм 12.11.2025 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 року оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги відповідача - Фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 року у справі №922/2538/25 до 15.12.2025 року до 10:30 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 року оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги відповідача - Фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни на рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 року у справі №922/2538/25 до 12.01.2026 року до 12:30 год. Запропоновано учасникам справи надати до суду акт звірки взаєморозрахунків за договором оренди нерухомого майна №6769-Н від 04.06.2019 року.
До початку судового засідання 12.01.2026 року від Фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни надійшла заява, в якій відповідач повідомила, що зверталася до позивача з проханням про складання ним та надісання на її електронну адресу акту звірки взаєморозрахунків з орендної плати за користування приміщенням за договором оренди № 6769-Н від 04.06.2019 року в рамках господарської справи №922/2538/25. 07.01.2026 року на електронну пошту відповідача надійшов електронний лист, в якому позивач надіслав акт звірки взаєморозрахунків, після ознайомлення з яким відповідач 08.01.2026 року надіслала відповідь на електронну пошту представника позивача, в якому відповідач зазначив, що предметом позову у справі №922/2538/25 є стягнення заборгованості суми орендної плати за користування нежитловим приміщенням загальною площею 200,9 кв.м за адресою: проспект Науки, 14 у м. Харкові за договором оренди №6769-Н від 04.06.2019 року у розмірі 28252,99 грн. Проте, складений акт включав в себе нарахування/сплату орендної плати за користування приміщенням, відшкодування комунальних послуг (опалення, електропостання, водовідведення, водопостачання, вивіз сміття), експлуатаційні витрати, відшкодування плати за землю, у тому числі нарахування/сплату за окремим договором про відшкодування індивідуально визначеного рухомого державного майна №1/19 від 04.06.2019 року, за яким на даний час між сторонами відсутні спірні питання. Очевидним є те, що складений акт звірки взаєморозрахунків виходить за межі предмету спору у справі №922/2538/25, оскільки спірне питання у даному випадку включає в себе лише сплату орендної плати за користування приміщенням. Відповідач вдруге звернулась з проханням до позивача скласти та надіслати на її електронну адресу акт звірки взаєморозрахунків з орендної плати за користування приміщенням за договором оренди №6769-Н від 04.06.2019 року в рамках господарської справи №922/2538/25. Проте відповіді на даний лист не отримано.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити, представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке.
04.06.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавцем) та ФОП Шеховцовою Світланою Вікторівною (орендарем) було укладено договір оренди №6769-Н (далі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кім. №34,35,36,37,38,39,40,43 та частину кім. №41 (площею 92,70 кв.м), що розташовані на 1-му поверсі 6-поверхового навчального корпусу (інв. № 70994, літ. «И-6»), (далі - майно), загальною площею 200,90 кв.м, за адресою: м. Харків, пр. Науки, 14, що перебуває на балансі Харківського національного університету радіоелектроніки (ідентифікаційний код 2071197), (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 16.04.2019 року і становить за незалежною оцінкою 1789900,00 (один мільйон сімсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) грн, без ПДВ.
Згідно з п.1.2. договору майно передається в оренду з метою: розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі.
Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання- передавання згідно довідки балансоутримувача (п.1.3.договору).
Згідно з п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (додаток №1).
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2. договору).
Пунктом 2.3.договору визначено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінкою.
Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2019 року - 6026,00 грн (додаток № 2). Розмір орендної плата за перший місяць оренди - червень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень - червень 2019 року.
Згідно з п.3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п.3.3. договору).
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4. договору).
Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку зміни орендної ставки, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.3.5. договору).
Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, у співвідношенні:
- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;
- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.
Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.3.10. договору).
Згідно з п.п.5.2., 5.3, 5.9, 5.10 договору орендар зобов'язується:
- протягом 1 місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі виникнення у орендаря заборгованості з орендної плати за результатами такого перерахування орендар зобов'язаний перерахувати її до державного бюджету і балансоутримувачу в сумі, на яку вона перевищує розмір завдатку;
- своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди);
- проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння;
- у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Згідно з п.9.4. договору стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, передбачених цим договором, проводиться на підставі рішення суду та/або в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно з п.10.1. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 04 червня 2019 року по 04 травня 2022 року.
Відповідно до п.10.2. договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Зміни до умов цього договору, його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни та доповнення до цього договору вносяться в такій самій формі, що й цей договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом (п.10.3. договору).
Відповідно до п. 10.4 договору у разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про внесення змін до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору
Відповідно до п.10.6. договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з п.10.10. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця (п.10.11. договору).
Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п.10.12. договору).
Згідно акта приймання-передачі орендованого майна від 04.06.2019 року, підписаного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавцем), Харківським національним університетом радіоелектроніки (балансоутримувачем) та ФОП Шеховцовою С.В. (орендарем), ФОП Шеховцова С.В. прийняла в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення - кім. №34,35,36,37,38,39,40,43 та частину кім. №41 (площею 92,70 кв.м), що розташовані на 1-му поверсі 6-поверхового навчального корпусу (інв. №70994, літ. «И-6»), загальною площею 200,90 кв.м, за адресою: м. Харків, пр. Науки, 14, яке згідно довідки балансоутримувача від 01.03.2019 року №04/27-342 (вх. від 05.03.2019 року дод. №18/01680) не потребує поточного та капітального ремонту.
Згідно акта прийому-передачі орендованого майна від 01.04.2023 року, підписаного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавцем), Харківським національним університетом радіоелектроніки (балансоутримувачем) та ФОП Шеховцовою С.В. (орендарем), ФОП Шеховцова С.В. повернула окреме індивідуально визначене майно до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській обл. місце знаходження якого: м. Харків, майдан Театральний 1 (орендодавець) а саме: нежитлові приміщення - кім. №934,35,36,37,38,39,40,43 та частину кімнати №941 (площею 92,70 кв.м.) що розташовані на першому поверсі 6-поверхового навчального корпусу (інв. №70994, літ. «И-6», загальною площею 200,90 кв.м., за адресою: м. Харків, пр. Науки, 14. Майно перебуває на балансі Харківського Національного університету радіоелектроніки, (балансоутримувач).
Матеріали справи містять надані відповідачем квитанції на підтвердження сплати орендної плати:
- №0.0.4015474765.1 від 19.11.2024 року на суму 4272,75 грн з призначенням платежу: «сплата за оренду Шеховцова Світлана Вікторівна згідно договору №6769-Н від 04.06.2019»;
- №0.0.4097299402.1 від 28.12.2024 року на суму 4200,00 грн з призначенням платежу: «сплата за оренду Шеховцова Світлана Вікторівна згідно договору №6769-Н від 04.06.2019»;
- №0.0.4475009693.1 від 27.07.2025 року на суму 13086,28 грн з призначенням платежу: «сплата за оренду Шеховцова Світлана Вікторівна згідно договору №6769-Н від 04.06.2019».
Підписаного сторонами акта звірки взаєморозрахунків з орендної плати за користування приміщенням за договором оренди №6769-Н від 04.06.2019 року матеріали справи не містять.
Як стверджує позивач, станом на дату повернення орендованого майна заборгованість з орендної плати ФОП Шеховцової С.В. перед балансоутримувачем складає 28252,99 грн, що і стало підставою для звернення до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність заборгованості з орендної плати за період березень 2020 року, жовтень 2022 року - березень 2023 року перед позивачем, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду приміщення за вказаний період у розмірі 28252,99 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у цій частині.
Місцевий господарський суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства і є арифметично вірними, а відтак підлягають задоволенню.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
За умовами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору оренди, апеляційний господарський суд вважає їх належною у розумінні ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
В силу приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно зі ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною першою ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Предметом оренди у спорі є майно, що належить до державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Апеляційний господарський суд зауважує, що згідно ч. 2, 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII (чинного станом на дату укладення договору) (далі - Закон №2269-XII) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Як вбачається з умов укладеного договору, орендар повертає балансоутримувачу майно протягом трьох робочих днів (п.10.10. договору), майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання (п.10.11. договору). Отже, виходячи з умов договору оренди орендар зобов'язаний був звільнити приміщення 04.05.2022 року, та, відповідно, акт повернення майна з оренди мав бути підписаний сторонами до 10.05.2022 року. Проте, у строк, визначений договором, орендоване приміщення орендарем не було повернуто.
Водночас, сторони досягли згоди, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про внесення змін до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 10.4 договору).
Таким чином, як за положеннями договору оренди (п. 10.4), так і Закону № 2269-XII однією з умов для продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним, є відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його дії.
Проте, 03.10.2019 року було прийнято Закон України Про оренду державного та комунального майна №157-IX (далі - Закон №157-IX), згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень якого, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 року. Цей Закон було опубліковано в газеті «Голос України» 26.12.2019 року.
Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
З огляду на те, що ФОП Шеховцовою С.В. порушено умови договору щодо належного та своєчасного повернення орендованого майна, а відповідачка після закінчення строку дії договору продовжувала користуватися орендованим майном, то зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення в розумінні умов договору пов'язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінченням строку дії договору.
Як вбачається з акта прийому-передачі орендованого майна від 01.04.2023 року, майно було повернуто Регіональному відділення Фонду державного майна України по Харківській області 01.04.2023 року.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, сторони визначили фактом припинення договірних правовідносин - підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №127/14633/16-ц, відповідно до якої сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.
Відтак, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що навіть після закінчення дії договору, відповідач був зобов'язаний сплачувати на користь позивача орендну плату до моменту повернення майна за актом приймання-передачі.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість з орендної плати складає: за березень 2020 - 1516,14 грн, за жовтень 2022 - 4370,71 грн, за листопад 2022 - 4479,98 грн, за грудень 2022 - 4591,98 грн, за січень2023 - 4706,78 грн, за лютий 2023 - 4824,45 грн, за березень 2023 - 4566,32 грн.
Як обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні наявні у матеріалах справи квитанції №0.0.4015474765.1 від 19.11.2024 року на суму 4272,75 грн, №0.0.4097299402.1 від 28.12.2024 року на суму 4200,00 грн, №0.0.4475009693.1 від 27.07.2025 на суму 13086,28 грн не підтверджують сплату відповідачем орендної плати саме за період березень 2020 року, жовтень 2022 року - березень 2023 року.
Колегія суддів зауважує, що фактичні відносини між сторонами склалися з 2019 року. Водночас, матеріали справи не місять доказів сплати відповідачем заборгованості з орендної плати за період березень 2020 року, жовтень 2022 року - березень 2023 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто орендну плату з березня 2022 року по жовтень 2023 року у повному обсязі.
З огляду на наявну заборгованість в розмірі 28252,99 грн, що вказує на порушення відповідачем обов'язку по сплаті грошових коштів, допустивши прострочення виконання зобов'язання, дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Суд звертає увагу, що зобов'язання в силу ч.1 ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунку позивача, розрахунок інфляційних втрат на суму 7545,92 грн здійснено з урахуванням таких періодів та сум заборгованості:
- у період з 01.05.2020 року по 30.06.2025 року індексація на суму 1516,14 грн, що становить 1220,35 грн,
- у період з 01.12.2022 року по 30.06.2025 року індексація на суму 4370,71 грн, що становить 1143,27 грн,
- у період з 01.01.2023 року по 30.06.2025 року індексація на суму 4401,30 грн, що становить 1112,67 грн,
- у період з 01.02.2023 року по 30.06.2025 року індексація на суму 4 432,11 грн, що становить 1076,39 грн,
- у період з 01.03.2023 року по 30.06.2025 року індексація на суму 4467,57 грн, що становить 1046,41 грн,
- у період з 01.04.2023 року по 30.06.2025 року індексація на суму 4498,84 грн, що становить 971,67 грн,
- у період з 01.05.2023 року по 30.06.2025 року індексація на суму 4566,32 грн, що становить 975,16 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надає свій контррозрахунок інфляційних втрат, а лише зазначає про неможливість застосування відповідальності при відсутності обов'язку сплати.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі відповідальність сторін за невиконання або неналежне його виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов'язання, строків його виконання в силу закону та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, в зв'язку із чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 7545,92 грн.
При цьому доводи заявника апеляційної скарги про незастосування положень ч.5 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 року №634 до спірних правовідносин, є такими, що спростовуються висновком суду першої інстанції, який вказані положення в оскаржуваному рішенні не застосовував.
Стосовно посилань відповідача про наявність підстав для звільнення його від сплати орендної плати відповідно ч. 6 ст. 762 ЦК України, яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, колегія суддів зазначає таке.
Стаття 762 ЦК України не встановлює вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
Підставою для застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Відтак, для звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин.
Так, відповідач посилається на те, що неможливість використання орендованого майна обумовлена тим, що приміщення нею не використовувалися у зв'язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, господарська діяльність не здійснювалася та виїздом відповідача за межі міста Харкова та Харківської області, про свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.04.2022 року №7104-7500756750.
Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем фактично не доведено обставин саме неможливості користування орендованим майном.
При цьому, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, отримання фізичною особою Шеховцовою С.В. статусу внутрішньо переміщеної особи жодним чином не впливає на можливість фізичної особи-підприємця здійснювати господарську діяльність, оскільки господарська діяльність фізичної особи-підприємця не обмежується місцем проживання або перебування фізичної особи.
Колегія суддів зауважує, що факт виїзду самої відповідачки за межі міста не свідчить про неможливість використання орендованого майна в її господарській діяльності, зокрема, за допомогою найманих осіб.
Апеляційний господарський суд враховує положення ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Крім того, істинність твердження відповідача, що воєнний стан, введений на території України, позбавляє його можливості належного виконання договірних зобов'язань (своєчасної сплати орендних платежів) за даних умов, як і взагалі наявність таких обставин, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягали доведенню відповідачем перед судом.
Втім, відповідних доказів (зокрема, пошкодження або руйнування орендованого ФОП Шеховцовою С.В. майна) відповідачем до суду надано не було.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 року у справі №922/2538/25 без змін.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шеховцової Світлани Вікторівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2025 року у справі №922/2538/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 19.01.2026 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук