19 січня 2026 року м. Харків Справа № 917/1639/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Плахов О.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (вх.№2452П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.05.2025 у справі №917/1639/24 (повний текст рішення складено та підписано 30.05.2025 суддею Пушко І.І. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
за позовом ОСОБА_2 , м. Полтава,
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ВАТУТИНЕЦЬ-1», м. Полтава,
треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) ОСОБА_1 , м. Полтава,
2) Департамент з питань реєстрації, м. Полтава,
про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ “ВАТУТИНЕЦЬ-1» від 16.08.2018 року; про скасування реєстраційної дії,-
ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ВАТУТИНЕЦЬ-1», в якій просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів відповідача, оформленого протоколом №5 від 16.08.2018 та скасувати реєстраційні дії.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.05.2025 у справі №917/1639/24 позов задоволено повністю. Визнано недійсними рішення загальних зборів співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1» (код ЄДРПОУ 35582353, вулиця Вячеслава Чорновола, будинок, 2б, м. Полтава, Полтавська область, поштовий індекс 36003) від 16.08.2018 року, оформлені протоколом №5 від 16.08.2018 року. Скасовано реєстраційну дію про зміну керівника юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ватутинець-1» (код ЄДРПОУ 35582353, вулиця Вячеслава Чорновола, будинок, 2б, м. Полтава, Полтавська область, поштовий індекс 36003) від 07.09.2018 року за №15881070011007291. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ВАТУТИНЕЦЬ-1», вул. Чорновола, 2 Б, м. Полтава, 36003 код ЄДРПОУ 35582353 на користь ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - 6056,00 грн судового збору.
14.11.2025 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 27.05.2025 у справі №917/1639/24 скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити; визнати поважними причинами неподання доказів в суді першої інстанції та прийняти докази; судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 (вх.№2452П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.05.2025 у справі №917/1639/24 залишено без руху та встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення йому копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом наведення інших підстав для поновлення строку, ніж зазначені ним в заяві про його поновлення та доказів надсилання ОСОБА_2 , ОСББ “ВАТУТИНЕЦЬ-1», Департаменту з питань реєстрації копії даної апеляційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
В якості підстав для залишення апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 без руху суд у вказаній ухвалі зазначив її подання з пропуском встановленого строку на 4 місяці та 26 днів із наведенням в заяві про поновлення цього строку причин його пропуску, які не є поважними
При цьому, зазначаючи про неповажність наведених скаржником в заяві про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги причин його пропуску на 4 місяці та 26 днів, які за доводами скаржника полягали в тому, що вперше з апеляційною скаргою він звернувся до суду в липні 2025 року, однак ухвалою від 28.07.2025 скаргу було повернуто через неусунення її недоліків, а після повторного звернення з апеляційною скаргою її також було повернуто ухвалою від 18.09.2025 через неусунення її недоліків, у той час як у період з 20.06.2025 по 04.08.2025 скаржник знаходився на самоізоляції з підозрою на захворювання короновірусною хворобою, що підтверджується довідкою сімейного лікаря, суд виходив з того, що при первісному зверненні з апеляційною скрагою 10.07.2025 скаржником пропущено строк на її подання, який сплив 19.06.2025 на 21 день, у той час як скаржником отримано повний текст оскаржуваного рішення 03.06.2025, а тому він був обізнаний про його зміст за 15 днів до закінчення вказаного строку, у той час як він не навів жодних доводів та не надав доказів щодо наявності об'єктивних перешкод подати апеляційну скаргу протягом зазначеного періоду часу, тобто в межах встановленого строку, а в наданій ним на підтвердження довідці від 12.11.2025, на якій проставлено відтиск печатки, яка містить назву: “Комунальне підприємство КП “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Полтавської міської ради» та печатку із зазначенням: “лікар ОСОБА_3 », в якій зазначено, що довідка видана ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у тому, що з 20.06.2025 по 04.08.2025 він знаходився на самоізоляції з підозрою на COVID-19 стосуються періоду, що мав місце вже після закінчення строку на апеляційне оскарження.
При цьому суд також зазначив про наявність достатніх підстав вважати наведені у зазначеній довідці обставини недостовірними, враховуючи, що:
- у заяві ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження (вх. № 10940 від 15.09.2025)(т. 2 а.с. 114), поданій на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 при другому зверненні з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду у справі №917/1639/24 в обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги він послався на те, що знаходився на самоізоляції з підозрою на COVID та до лікаря не звертався, так як лікарняний йому як пенсіонеру не потрібен, з адвокатом не спілкувався через ризик його зараження;
- у наданій позивачем до заяви про заперечення проти відкриття апеляційного провадження відповіді на адвокатський запит представника позивача КП “Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 Полтавської міської ради» листом від 01.12.2025 за вих. № 01.2-07/01.2-16/1550 повідомив, що лікарем загальної практики сімейної медицини сімейним лікарем ОСОБА_3 не видавалася довідка без номеру від 12.11.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка б засвідчувала, що у період з 20.06.2025 по 04.08.2025 останній перебував на самоізоляції з підозрою на наявність гострої респіраторної інфекції COVID-19, і до повноважень Підприємства не входить здійснення нагляду за дотриманням пацієнтами самоізоляції у зв'язку з наявністю гострих респіраторних інфекцій, а законодавчо визначений алгоритм дій у таких випадках відсутній, а тому видача довідок на засвідчення факту самоізоляції пацієнта Підприємством не передбачено;
- у наданій позивачем до заяви про заперечення проти відкриття апеляційного провадження відповіді на адвокатський запит представника позивача Комунальне виробниче підприємство “Полтаваобленерго» листом від 03.11.2025 № 29-17/2687 повідомило, що Боровик В.П. перебуває з ним у трудових відносинах з 19.10.2022 по теперішній час та у період з 20.06.2025 по 04.08.2025 Боровик В.П. не перебував на лікарняному або у відпустці.
Разом з цим суд зазначив, що звернення з апеляційними скаргами 07.08.2025 та 06.10.2025 відбувались з порушеннями вимог Господарського процесуального кодексу України, що й було підставами для їх повернення через неусунення недоліків апеляційної скарги у той час як процесуальним законодавством не передбачено, що після повернення апеляційної скарги перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції розпочинається заново, як і не передбачено, що у разі повторного подання апеляційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
З огляду на це суд виснував, що недотримання порядку звернення чи допущення процесуальних помилок при зверненні з апеляційною скаргою не може бути достатньою підставою для поновлення цього процесуального строку, а тому посилання скаржника у заяві про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на неодноразові повернення його апеляційних скарг через неусунення недоліків скарг не можуть вважатися поважними причинами пропуску цього строку, тим більш що вони носили систематичний характер і призвели до надто великого пропуску відповідного строку, у той час як скаржником не доведено, що такі дії були обумовлені об'єктивними перешкодами.
Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету скаржника 16.12.2025, а тому строк на усунення недоліків закінчився 26.12.2025, проте скаржником не усунуто недоліків апеляційної скарги шляхом наведення інших підстав для поновлення строку, ніж зазначені ним в заяві про його поновлення, та доказів надсилання ОСОБА_2 , ОСББ “ВАТУТИНЕЦЬ-1», Департаменту з питань реєстрації копії даної апеляційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, процесуальним наслідком ненаведення скаржником у встановлений строк на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху інших підстав для поновлення строку, ніж зазначені ним в заяві про його поновлення, положеннями пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України визначено відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).
Отже, наведені конституційні приписи, закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема нормами ГПК України.
Тож обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, зокрема, що: "вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03.04.2008);
Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів господарського судочинства.
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
У справі “Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини “...підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто виходячи з принципу “належного урядування» державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.
Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Вказане відповідає гарантованому принципу доступу до правосуддя та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Тобто норми процесуального права побудовані на чіткій позиції дисциплінованості як суду так і учасників справи. Дане покладено в основу засад господарського судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи один до одного так і до суду. Крім того, означена концепція направлена на уникнення можливості сторонам зловживання наданими їм процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", no. 26976/06, від 20.01.2011).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. У свою чергу право на оскарження судового рішення також обмежене встановленим строком на апеляційне чи касаційне оскарження. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично - права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Так, у своєму рішенні у справі “Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі “Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Таким чином, ЄСПЛ роз'яснив, що положення ст. 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа “Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи “Рябих проти Росії», “Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи “Безруков проти Росії», “Брумареску проти Румунії»).
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що в даному випадку відмова у відкритті апеляційного провадження через відсутність належного обгрунтування скаржником поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не порушує гарантованого Конвенцією та Конституцією України права скаржника на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 (вх.№2452П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.05.2025 у справі №917/1639/24.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 119, 234, 235, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 (вх.№2452П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.05.2025 у справі №917/1639/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок та строк оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.В. Плахов