ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 січня 2026 року Справа № 906/1011/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Мельник О.В.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Ковальов О.Р., Дячук І.В., Лисий В.І. самопредствицтво
відповідача: не з"явився
третьої особи на стороні позивача: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі №906/1011/24 (суддя Шніт А.В., м. Житомир, повний текст складено 05.11.2025)
за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Швайківська сільська рада
про стягнення 537 433,35 грн
Державна екологічна інспекція Поліського округу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" 537 433,35 грн збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі №906/1011/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" 537 433,35 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок перевищення встановлених нормативів ГДС, зарахувавши вказані кошти на рахунок (код - 37976485, р/р UA618999980333169331000006787, код отримувача - 21081100 ГУК у Житомирській обл./ ТГ с.Швайківка (ідентифікаційний код 04345658). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" на користь Державної екологічної інспекції Поліського округу: 8 061,50 грн судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі №905/1011/24 про задоволення позову Державної екологічної інспекції Поліського округу повністю та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" 537 433,35 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок перевищення встановлених нормативів ГДС та ухвалити нове рішення про відмову у його задоволенні.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 року у справі №906/1011/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14 січня 2026 року.
18 грудня 2025 року Державною екологічною інспекцією Поліського округу поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ «КЕС» по вказаній справі залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 по справі №906/1011/24 про стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства в розмірі 537 433,35 грн без змін.
13 січня 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" адвокатом Кока В.А. подано клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного представник відповідача посилається на те, що перебуває за межами України (з 06.01.2026 до 20.01.2026), у зв'язку із службовою необхідністю. Таким чином, просить відкласти розгляд справи на іншу дату та час, визнати причини неявки поважними. В підтвердження вказаних обставин додано копію власного паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відповідною відміткою.
Представники позивача в судовому засіданні 14.01.2025 заперечили щодо задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Заперечили доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення.
Розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" адвоката Коки В.А. про відкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.
Частинами 11, 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судове засідання ухвалою суду від 08.12.2025 обов'язковою не визнавалась, доводи відповідача викладені в апеляційні скарзі. Водночас усі додаткові доводи і вимоги учасники справи можуть викласти і подати суду письмово, тоді як у клопотанні про відкладення розгляду справи заявник не навів суду доводів, що унеможливлюють розглянути судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу за її відсутності.
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що за змістом статті 56 ГПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
Отже, у разі неможливості представника учасника справи взяти участь у судовому засіданні, такий учасник не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні, призначивши іншого представника.
При цьому, представником відповідача у клопотанні не зазначено обставин службової необхідності виїзду за кордон, відповідних доказів до суду не надані.
Також, колегія суддів відзначає, що стаття 197 ГПК України передбачає право учасників справи брати участь в судовому процесі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Однак, представник відповідача правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів також не скористалася.
Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
В судове засідання 14.01.2026 Швайківська сільська рада свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні.
Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, встановивши обставини, вважає дії відповідача протиправними та вчиненими з його вини (скид зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скиду), що підтверджується актом перевірки, протоколами та актами відбору проб вод, приписом про усунення порушень. При цьому, наявна шкода, яка розрахована у відповідності до вимог Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, і наявний причинний зв'язок, що виражений у заподіяні збитків саме протиправною поведінкою відповідача. Наведене свідчить про наявність всіх елементів складу правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права під час підготовчого провадження та розгляду справи, зокрема вимог статті 80 ГПК України та усталеної практики Верховного Суду щодо порядку подання й оцінки доказів.
Зазначає, що протягом майже десяти місяців підготовчого провадження суд фактично сприяв позивачу у збиранні та поданні доказів поза межами та строками, встановленими процесуальним законом. Попри те, що судом було чітко визначено строки для подання відповіді на відзив та відповідних доказів, позивач пропустив ці строки майже на місяць і не навів жодних обґрунтованих причин неможливості подати докази разом із позовною заявою або у встановлений судом строк. Незважаючи на це, суд першої інстанції прийняв прострочену відповідь на відзив та додані до неї докази, не вирішивши питання про поновлення процесуального строку і не надавши оцінки допустимості доказів, поданих з порушенням вимог статті 80 ГПК України. Більше того, такі докази, зокрема акти відбору проб води, були покладені судом в основу рішення для встановлення факту неправомірної поведінки відповідача та заподіяння шкоди.
Відповідач наголошує, що надалі позивач систематично подавав нові докази та пояснення з власної ініціативи, без повідомлення суду у позовній заяві про намір подати їх пізніше та без наведення причин, які унеможливлювали їх подання у визначені законом строки. Суд, у свою чергу, без ухвалення відповідних процесуальних рішень і без надання дозволу на подання додаткових пояснень, долучав такі матеріали до справи, чим фактично поставив позивача у привілейоване процесуальне становище.
Апелянт посилається на те, що учасники справи мають викладати свої доводи, заперечення та докази виключно у заявах по суті справи, визначених статтею 161 ГПК України, а право на вчинення процесуальних дій втрачається після закінчення встановлених строків, якщо вони не поновлені у передбаченому законом порядку. Подання додаткових пояснень і доказів можливе лише з дозволу суду, який у цій справі наданий не був. З огляду на порушення принципів змагальності, рівності сторін та процесуальної дисципліни, суд першої інстанції не мав правових підстав враховувати всі докази й пояснення, подані позивачем після подання позовної заяви з порушенням процесуальних норм. Як наслідок, на думку апелянта, факти відбору проб води та їх невідповідності встановленим нормативам не доведені належними й допустимими доказами.
Відповідач наголошує, що у відзиві детально обґрунтовував протиправність дій позивача, зокрема незаконність проведення позапланової перевірки, повторне нарахування збитків, недопустимість і неповноту поданих доказів, порушення порядку відбору проб води, проведення лабораторних досліджень у неакредитованій та залежній від позивача лабораторії, неправильне визначення обсягу скинутих стічних вод і помилковий розрахунок збитків. Проте жоден із цих доводів не отримав належної оцінки у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а причини їх відхилення судом не наведені. Суд першої інстанції фактично обмежився констатацією проведення позапланової перевірки ДЕІ Поліського округу на підставі відповідних наказів та доручень і визнав акт перевірки №6 від 18.06.2024 таким, що відповідає дійсності, пославшись на його підписання без зауважень. Водночас суд не дослідив доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для проведення такої перевірки та невідповідності її проведення вимогам статті 19 Конституції України.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки законності складення та вручення акта перевірки, зокрема факту його передання неуповноваженій особі бухгалтеру товариства, яка не мала повноважень і можливості подавати зауваження. За таких обставин, на думку апелянта, акт перевірки є доказом, отриманим з порушенням закону, і відповідно до частини другої статті 77 ГПК України не може братися судом до уваги. Суд першої інстанції не перевірив законність отримання інших доказів, зокрема актів відбору проб води та протоколів вимірювань, і не з'ясував дотримання позивачем обов'язкових нормативних вимог при їх відборі. Апелянт вказує, що відбір проб здійснювався з порушенням не лише ДСТУ, а й обов'язкових Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, що істотно вплинуло на результати вимірювань і унеможливлює достовірний та законний розрахунок збитків. Також відповідач наголошує на відсутності акредитації лабораторії позивача та її організаційній залежності від нього, що на переконання апелянта, ставить під сумнів об'єктивність і достовірність результатів лабораторних досліджень та самого процесу відбору проб води. Крім того, суд першої інстанції не дослідив і не надав правової оцінки способу визначення позивачем обсягу скинутих недостатньо очищених стічних вод у розмірі 966 998 куб. м, що має істотне значення для правильності розрахунку заявлених до стягнення збитків.
Таким чином, апелянт дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно визнав доводи позивача доведеними, не перевірив законність отримання доказів і не надав оцінки запереченням відповідача, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що не погоджується з доводами апелянта та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується неналежними і недопустимими доказами. Інспекція наголошує, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а висновки суду відповідають зібраним у справі доказам.
Інспекція зазначає, що підставою для проведення позапланової перевірки діяльності ТОВ «КЕС» стало звернення громадянина через ресурс «Екозагроза» щодо постійного скиду недостатньо очищених стічних вод у річку Гнилоп'ять. Позаплановий захід державного нагляду (контролю) проведено у червні 2024 року на законних підставах, з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України №303 та на підставі відповідного наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, доручень Держекоінспекції України і належного направлення.
За результатами перевірки складено акт від 18.06.2024 № 6, яким встановлено порушення вимог водного законодавства, а саме здійснення скиду зворотних (стічних) вод у річку Гнилоп'ять з перевищенням нормативів гранично допустимого скиду. Відбір проб води здійснювався у визначених дозвільними документами точках, із дотриманням вимог чинних нормативних документів, зокрема ДСТУ ISO 5667-10:2005. Лабораторними дослідженнями підтверджено перевищення нормативів за показниками аміаку (за азотом), ХСК та БСК-5.
Позивач зазначає, що ТОВ «КЕС» здійснює діяльність з водовідведення та очищення стічних вод населення і підприємств м. Бердичева на підставі дозволу на спеціальне водокористування, однак у встановлені періоди допускало скид недостатньо очищених стічних вод. Періоди та обсяги такого скиду визначені на підставі даних самого підприємства, актів перевірок та лабораторних досліджень інспекції. Загальний обсяг відведених зворотних вод, який враховано при розрахунку шкоди, становить 966 998 м3. Розрахунок шкоди здійснено відповідно до Методики, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, з урахуванням встановленого факту наднормативного скиду забруднюючих речовин. Уточнений розрахунок шкоди підтверджує загальний розмір збитків у сумі 537 433,35 грн.
Крім того, інспекція зазначає, що за результатами перевірки директор ТОВ «КЕС» був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил охорони водних ресурсів, адміністративні штрафи сплачені добровільно та не оскаржувалися, що додатково свідчить про визнання допущених порушень. Результати перевірки в судовому порядку підприємством також не оскаржувалися.
Таким чином, інспекція вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Комплекс екологічних споруд» не містить нових доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, а зводиться до незгоди з правовою оцінкою доказів. У зв'язку з цим інспекція просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 без змін.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Згідно ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ.
Відповідно до ст.34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Статтею 40 цього Закону встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
Відповідно до ст.1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Згідно зі ст.42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
В силу вимог ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема: економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Статтею 46 Водного кодексу України передбачено, що водокористування може бути загальним або спеціальним.
Нормами ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Відповідно до ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Разом з цим, ст.70 Водного кодексу України встановлено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, зокрема, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.
Згідно п."в" статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.
Як встановлено ст.33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.
Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 №465, передбачено, що скидання зворотних вод у водні об'єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування. Необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні об'єкти, визначається нормативами гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин. Граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування (п.15-17).
Відповідно до п.18-19 вказаних Правил, нормативи ГДС забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного поліпшення якості води і дотримання санітарно-гігієнічних нормативів у місцях розташування водозаборів, а рибогосподарських - у водних об'єктах комплексного використання. Для комунальних споруд повного біологічного очищення стічних вод встановлюються такі нормативи гранично допустимого вмісту забруднюючих речовин (мг/л): біохімічне споживання кисню (БСК5) - не більш як 15; хімічне споживання кисню - не більш як 80; завислі речовини - не більш як 15.
Нормування гранично допустимого скидання інших забруднюючих речовин у водні об'єкти здійснюється органами, уповноваженими видавати дозвіл на спеціальне водокористування, за умови, що досягнута категорія якості води при цьому не погіршиться.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Комплекс екологічних споруд" є водокористувачем на підставі дозволу на спеціальне водокористування №114/ЖТ/49д-23 від 27.07.2023, яким передбачено скид по випуску №1 зворотних (стічних) вод підприємства, від населення, вторинних водокористувачів та дощових і талих вод з території м. Бердичів після очистки на очисних спорудах повної біологічної очистки потужністю 7811,0 тис. м.куб./рік у річку Гнилоп'ять, притоку річки Тетерів, район річки Дніпро у межах села Швайківка Бердичівського району Житомирської. Допустимий обсяг скиду - 337,50 м.куб./год., 3612,60 тис. м.куб./рік, та фактичний обсяг скидання зворотних (стічних) вод - 171,75м.куб./год. (згідно з розробленими нормативами ГДС).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2021 №1065 «Про Єдину екологічну платформу «ЕкоСистема» затверджено Положення про Єдину екологічну платформу "ЕкоСистема".
Згідно п.2-1 положення, сервіс фіксації фактів заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій, подій, збройної агресії Російської Федерації "ЕкоЗагроза" - функціональний модуль Єдиної екологічної платформи "ЕкоСистема", який організаційно та функціонально складається з веб-сайту та мобільного додатка ЕкоЗагрози, електронних кабінетів, бази даних, геоінформаційного порталу, аналітичної платформи та забезпечує подання електронних звернень щодо виявлених фактів заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій, подій, збройної агресії Російської Федерації.
Тобто, «ЕкоЗагроза» - інформаційно-комунікаційна система, яка організаційно та функціонально складається з веб-сайту та мобільного додатка сервісу фіксації екологічних загроз на території України "ЕкоЗагроза", електронних кабінетів, реєстрів, геоінформаційного порталу, аналітичної платформи та забезпечує подання електронних звернень щодо виявлених випадків порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території України.
09 січня 2024 року до Державної екологічної інспекції Поліського округу з використанням електронного сервісу «ЕкоЗагроза» надійшло звернення гр. ОСОБА_1 від №000935 про те, що ТОВ «КЕС» здійснює постійний скид у р.Гнилоп'ять через випуск в с.Швайківка Швайківської територіальної громади (а.с.14 т.1).
Державна екологічна інспекція Поліського округу (далі - інспекція) діє на підставі положення, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №32 (далі - положення), згідно якого інспекція є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей.
Відповідно до положення інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, його заступників, наказами Держекоінспекцїї, дорученнями Голови Держекоінспекцїї, актами Житомирської та Рівненської обласних державних адміністрацій, обласних рад, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням .
Пунктом 2, розділу II положення встановлено, що інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачень - Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Інспекція входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно п.7 Порядку фіксації заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій, подій, збройної агресії Російської Федерації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2023 №783 відповідальна особа Держекоінспекції (її територіального органу) протягом 30 робочих днів опрацьовує електронне звернення шляхом проведення огляду (обстеження) та присвоює йому статус "верифіковано" або "неверифіковано", вносить через електронний кабінет акт огляду (обстеження), інформацію (фотоматеріали, результати обмірів тощо) про результати огляду (обстеження).
01 лютого 2024 року Державною екологічною інспекцію Поліського округу за результатами проведення огляду (обстеження) місця заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій, подій збройної агресії Російської Федерації складено акт №5/000935 в якому за результатами проведення огляду (обстеження) встановлено на території Швайської ТГ Бердичівського району у межах с.Швайківка наявний випуск ТОВ «Комплекс екологічних споруд» №ЄДРПОУ 31434346) з якого здійснюється скид зворотних (стічних) вод підприємства, від населення, вторинних водокористувачів та дощових і талих вод з території м.Бердичів після очистки на очисних спорудах біологічної очисти у р.Гнилоп'ять притоку р.Тетерів, район р.Дніпро. При візуальному обстеженні спостерігається незначна зміна забарвлення води (вода має світло сіре забарвлення та відчувається фекальний запах) (а.с.130-132 на звороті т.2).
07 лютого 2024 року Державною екологічною інспекцію Поліського округу складений протокол №8-24/1 вимірювань показників складу та властивостей вод відповідно до акта відбору проб вод від 01.02.2024 №8-24/1 (а.с.83 на звороті - 84 на звороті, 128-129 т.2).
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відповідно до ст.1, 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю).
Згідно з пунктом 2 вказаної постанови протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в окремих сферах, виключно на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
09 травня 2024 року Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України видано наказ №508 про забезпечення Державній екологічній інспекції України в установленому порядку проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс екологічних споруд» (ідентифікаційний код юридичної особи 31434346) вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів (а.с. 12 т.1).
20 травня 2024 року Державною екологічною інспекцією України погоджено проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс екологічних споруд» (ідентифікаційний код юридичної особи 3 1434346) вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів (а.с. 13 т.1).
22 травня 2025 року Державною екологічною інспекцією України видане доручення №817 згідно якого керівнику Державної екологічної інспекції Поліського округу забезпечити в установленому законодавством порядку здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс екологічних споруд» (ідентифікаційний код юридичної особи 31434346) вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів (а.с 10 т.1).
05 червня 2024 року на підставі направлення Державної екологічної інспекції Поліського округу №7 від 04.06.2024 працівники вказаної інспекції: начальник відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Поліського округу - старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу: Березюк Ірина Миколаївна, заступник начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) ' природних ресурсів та промислового забруднення Житомирської області - старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу: Люлевич Валентин Віталійович, головні спеціалісти відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів Управління державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів та промислового забруднення Житомирської області - державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу: Прохоренко Юрій Віталійович, Книгін Олександр Сергійович, головні спеціалісти відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Управління державного екологічного, .нагляду (контролю) природних ресурсів та промислового забрудненню Житомирської ного області - державні інспектори з охорони навколишнього природнього середовища Поліського округу: Войнаш Денис Леонідович, Соловйова Анна Миколаївна, головні спеціалісти відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Поліського округу- державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Шевчук Юлія Казимирівна, Ковальська Ірина Миколаївна прибули для проведення у термін з 05.06.2024 року по 18.06.2024 року позапланового заходу державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Підстави для здійснення перевірки: наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)» від 09.05.2024 №508; доручення Державної екологічної інспекції України від 22.05.2024 №817; погодження Державної екологічної інспекції України про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 20.05.2024 №2.3/5 6ПГ, на підставі звернення гр. ОСОБА_1., що надійшло з використанням електронного сервісу «ЕкоЗагроза» від 09.01.2024 №000935.
Предмет перевірки: дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів згідно переліку питань Додатку №2 до Акту складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, затвердженого Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 26 листопада 2019 року №450. Попередню перевірку проведено: 22.09.2021-27.09.2021 за період з 01.01.2021 по 24.09.2021 (а.с.9 т.1).
Вказане направлення отримано директором ТОВ «КЕС» Григоруком А.М. та до перевірки допущено про свідчить відповідний відмітка та підпис директора відповідача на зазначеному направленні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо незаконності проведення позапланової перевірки, оскільки такі доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з наданих доказів, Державна екологічна інспекція Поліського округу здійснила позаплановий захід державного нагляду (контролю) за наявності передбачених законом підстав, із дотриманням встановленої процедури та на підставі відповідних розпорядчих документів уповноважених органів.
При цьому, інспекція діяла в межах наданих їй законом повноважень, реалізуючи функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також у спосіб, визначений Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок здійснення таких заходів. Відтак, дії Державної екологічної інспекції Поліського округу відповідають вимогам статті 19 Конституції України щодо обов'язку органів державної влади діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав вважати позапланову перевірки відповідача Державною екологічною інспекцією Поліського округу незаконною, а доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.
Позивач зазначає, що на час здійснення заходу у ТОВ "КЕС", сертифікат підтвердження компетентності вимірювальної лабораторії у ТОВ "Комплекс екологічних споруд" від 09.12.2020 №052/2020 виданий ДП "Житомирстандартметрологія" втратив свою чинність 09.12.2023. З метою підтвердження компетентності вимірювальної лабораторії відповідача, позивач направив запит до ДП "Вінницястандартметрологія" (Житомирська філія ДП "Вінницястандартметрологія").
У відповідь на запит Житомирська філія ДП "Вінницястандартметрологія" листом від 24.06.2024 №0328/10 (а.с.52 т.1) повідомила позивача, що сертифікат підтвердження компетентності на проведення вимірювань від 09.12.2020 № 052/2020, який виданий ТОВ "Комплекс екологічних споруд" втратив дію 09.12.2023. Вимірювання відповідної затвердженої галузі підтвердження компетентності, яка є невід'ємною частиною Сертифікату підтвердження компетентності на проведення вимірювань №052/2020 від 09.12.2020 вимірювальної лабораторії ТОВ "Комплекс екологічних споруд", вважаються недійсними з 09.12.2023.
Водокористування TOB "КЕС" здійснюється відповідно до дозволу на спеціальне водокористування №114/ЖТ/49д-23 від 27.07.2023, виданого сектором у Житомирській області Державного агентства водних ресурсів України, з терміном дії по 27.07.2026 (а.с.53-58, 176-178 т.1). Діючим дозволом на спеціальне водокористування, передбачено скид по випуску №1 зворотних (стічних) вод підприємства, від населення, вторинних водокористувачів та дощових і талих вод з території м.Бердичів після очистки на очисних спорудах повної біологічної очистки потужністю 7811,0 тис. м.куб./рік у річку Гнилоп'ять, притоку річки Тетерів, район річки Дніпро у межах села Швайківка Бердичівського району Житомирської. Допустимий обсяг скиду - 337,50 м.куб./год., 3612,60 тис. м.куб./рік, та фактичний обсяг скидання зворотних (стічних) вод - 171,75м.куб./год. (згідно з розробленими нормативами ГДС).
Згідно довідок ТОВ "Комплекс екологічних споруд" №88 від 10.06.2024 за період з 25.09.2021 по 31.12.2021 суб'єктом господарювання у водний об'єкт (р. Гнилоп'ять) було скинуто 29 293 м.куб. (вересень 2021 року) недостатньо очищених стічних вод (а.с.23 т.1, а.с.52 т.2); №90 від 10.06.2024 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 суб'єктом господарювання у водний об'єкт (р. Гнилоп'ять) було скинуто 131 209 м.куб. (січень 2022 року) недостатньо очищених стічних вод (а.с.47 т.1, а.с.52 на звороті т.2); №91 від 10.06.2024 за грудень 2023 року суб'єктом господарювання у річку Гнилоп'ять було відведено 133 568 м.куб. зворотних вод (а.с.22 т.1, а.с.53 т.2); №92 від 14.06.2024 за період з 01.01.2024 по 31.05.2024 суб'єктом господарювання у водний об'єкт (р. Гнилоп'ять) було відведено 672 928 м куб. зворотних вод (а.с.24 т.1, а.с.53 на звороті т.2).
Відповідно до уточненого розрахунку від 15.05.2025 (а.с.81-83 т.2) об'єм відведених зворотних вод, вказаний відповідачем у довідках №91 від 10.06.2024 та №92 від 14.06.2024, визначений позивачем як об'єм недостатньо очищених вод у зв'язку з інформацією про втрату чинності сертифікату підтвердження компетентності на проведення вимірювань №052/2020 від 09.12.2020 вимірювальної лабораторії ТОВ "Комплекс екологічних споруд", а як наслідок дані підприємства щодо стану очищення стічних вод не можуть бути враховані, та з врахуванням лабораторних досліджень, проведених інспекцією. Отже, загальний об'єм відведених недостатньо очищених зворотних (стічних) вод у річку Гнилоп'ять, встановлений за результатами здійсненого позапланового заходу, становить 966 998 м3.
Під час перевірки складено протоколи вимірювань показників складу та властивостей вод №49-24/21 від 10.06.2024 (а.с.61-62 т.1), відповідно до акта відбору проб вод від 05.06.2024 №49-24/1 (а.с.191 на звороті - 192 на звороті, т.1); №50-24/1 від 10.06.2024 (а.с.18-19 т.1), відповідно до акта відбору проб вод від 05.06.2024 №50-24/1 (а.с.193-194 т.1); №55-24/1 від 11.06.2024 (а.с.63-64 т.1) відповідно до акта відбору проб вод від 06.06.2024 №55-24/1 (а.с.194 на звороті - 195 на звороті, т.1); №56-24/1 від 11.06.2024 (а.с.16-17 т.1), відповідно до акта відбору проб вод від 06.06.2024 №56-24/1 (а.с.196-197 т.1); № 61-24/1 від 12.06.2024 (а.с.65-66 т.1) відповідно до акта відбору проб вод від 07.06.2024 №61-24/1 (а.с.197 на звороті - 198 на звороті, т.1); № 62-24/1 від 12.06.2024 (а.с.20-21 ) відповідно до акта відбору проб вод від 07.06.2024 №62-24/1 (а.с.199-200 т.1).
Доводи відповідача, що у направленні на проведення позапланового заходу відсутнє доручення проводити відбори проб води, здійснювати відповідні лабораторні дослідження цих проб, що мало б здійснюватися лише при плановій перевірці, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відсутність у направленні окремої вказівки на здійснення відбору проб води та проведення їх лабораторних досліджень не свідчить про протиправність таких дій контролюючого органу так як відбір проб та проведення відповідних вимірювань є складовими заходів державного нагляду (контролю), спрямованих на фіксацію фактичного стану дотримання вимог водного законодавства, і можуть здійснюватися як під час планових, так і позапланових заходів у разі виявлення ознак порушень.
Нормативні акти, що регулюють порядок здійснення державного контролю у сфері охорони та використання водних ресурсів, не містять застереження про виключну можливість відбору проб води лише в межах планової перевірки. Навпаки, у разі необхідності документального підтвердження факту порушення контролюючий орган зобов'язаний застосовувати передбачені законом способи фіксації, у тому числі шляхом відбору проб та проведення лабораторних досліджень.
Так, з метою встановлення ймовірного забруднення р. Гнилоп'ять, спеціалістами відділу інструментально - лабораторного контролю Державною екологічною інспекцією Поліського округу відбір проб здійснений в місці скиду (випуску № 1) зворотних (стічних) вод (с. Швайківка Бердичівського району) та р. Гнилоп'ять вище та нижче місця скиду.
Крім того, під час проведення заходу з метою встановлення ефективності роботи очисних споруд, проведено відбір проб стічних вод поетапно технологічного процесу очищення стічних вод (на вході на очисні споруди, після цього показники усереднювались, після вторинних відстійників, після біоставків).
Вказана інформація зазначена на сторінці 9 акту складеного за результатами проведення позапланового заходу № 6 від 18.06.2024 року (а.с.31 т.1)
Колегія суддів відзначає, що відбір проб зворотних (стічних) вод здійснювався Державною екологічною інспекцією Поліського округу із дотриманням вимог чинних нормативно-правових та нормативно-технічних документів, зокрема відповідно до ДСТУ ISO 5667-10:2005 «Якість води. Відбирання проб. Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод», яким регламентовано порядок, умови та методику відбору проб, вимоги до місць їх відбору, а також забезпечення репрезентативності та достовірності отриманих результатів лабораторних досліджень.
При цьому точки відбору проб не визначалися інспекцією довільно чи безпідставно. Відбір проб здійснювався за участю представника ТОВ «КЕС» виключно у тих точках, які заздалегідь встановлені та закріплені у дозвільних документах самого суб'єкта господарювання, а саме у дозволі на спеціальне водокористування від 27.07.2023 №114/ЖТ/49д-23, зокрема на випуску №1, а також у графіку контролю роботи очисних споруд каналізації та інших внутрішніх документах підприємства, що регламентують порядок скиду зворотних вод.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місця відбору проб були визначені самим відповідачем у межах отриманих ним дозвільних документів (дозволі на спеціальне водокористування від 27.07.2023 № 114/ЖТ/49д-23) (а.с.53-58 т.1), а тому не потребували їх додаткового встановлення або окремого погодження інспекцією безпосередньо на місцевості. За таких обставин доводи відповідача про нібито самовільне або неправомірне визначення інспекцією точок відбору проб є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відбір проб здійснювався у передбачений законом спосіб, у визначених дозвільною документацією місцях та з дотриманням встановленої процедури.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідних актах чітко визначено місце відбору проб шляхом зазначення конкретних контрольних точок, а саме: випуск № 1 суб'єкта господарювання та річка Гнилоп'ять вище і нижче зазначеного випуску. Таке визначення місця відбору є загальноприйнятим та достатнім для ідентифікації точки контролю у випадку відбору проб зворотних (стічних) вод і поверхневих вод у зоні впливу конкретного випуску.
Випуск № 1 не є абстрактним чи умовним поняттям, а є чітко визначеним та закріпленим у дозвільних документах самого відповідача, зокрема у дозволі на спеціальне водокористування. Відтак, зазначення у актах саме цього випуску однозначно ідентифікує місце відбору проб та не потребує додаткової геодезичної або координатної прив'язки на місцевості.
Аналогічним чином визначення місць відбору проб поверхневих вод річки Гнилоп'ять вище та нижче випуску №1 є нормативно обґрунтованим і відповідає вимогам чинних стандартів, зокрема ДСТУ ISO 5667-10:2005, які не містять обов'язку обов'язкового зазначення географічних координат або детальної топографічної прив'язки для кожного випадку відбору проб. Метою такого відбору є саме порівняльна оцінка якості води до та після місця скиду, що досягається шляхом відбору проб відносно конкретного, визначеного випуску.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач, як суб'єкт спеціального водокористування є особою, яка експлуатує відповідний випуск та несе відповідальність за його технічний стан і режим роботи, а отже не може посилатися на неможливість ідентифікації власного випуску або прилеглих до нього ділянок водного об'єкта. Будь-яких доказів того, що відбір проб здійснювався не у визначених дозвільними документами місцях або поза зоною впливу випуску № 1, відповідачем не надано.
Більше того, відбір води здійснювався за участю представників ТОВ «КЕС»: директора товариства Григорука А.М., лаборанта Ципановської Н.Л., лаборанта Сабодахи Л.М.. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що твердження відповідача про відсутність прив'язки до місцевості є формальними, не ґрунтуються на вимогах законодавства та спрямовані на безпідставне знецінення належних і допустимих доказів. Акти та протоколи відбору проб містять достатні дані для ідентифікації місця відбору, а тому є законними та обґрунтовано прийняті судом першої інстанції до уваги.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції відзначає, що акти відбору проб води складено за уніфікованою формою, яка затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.04.2013 № 179 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.05.2013 за №739/23271, що надає такій формі статус обов'язкової для застосування під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Зазначена уніфікована форма розроблена з урахуванням необхідності її використання для фіксації результатів відбору проб різних видів вод, у тому числі поверхневих, підземних, зворотних (стічних) вод, у різних природних, технологічних та гідрологічних умовах. Саме з цією метою форма акта є універсальною та передбачає заповнення лише тих реквізитів і показників, які є релевантними для конкретного виду вод та способу відбору проб.
Разом з цим, позивачем звернута увага суду, що скид води відбувається з труби, де вимірювання глибини неможливе, глибина зазначається у відборі з спостережних свердловин у інших варіантах відбору проб вод, така інформація не зазначається. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суд не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку відбору проб зворотних (стічних) вод, зокрема з випусків очисних споруд, вимоги щодо обов'язкового зазначення глибини відбору проб нормативними актами не встановлені, оскільки такий показник не має самостійного значення для оцінки якості стічних вод у місцях контрольованого скиду. Відповідно, відсутність у акті відбору проб відомостей про глибину води не свідчить про порушення процедури відбору проб та не впливає на достовірність отриманих результатів лабораторних досліджень.
Отже, доводи відповідача про необхідність обов'язкового зазначення глибини води в актах відбору проб є необґрунтованими. Таким чином, акти відбору проб вод від 05.06.2024 № 49-24/1 (а.с.191 на звороті - 192 на звороті, т.1); від 05.06.2024 №50-24/1 (а.с.193-194 т.1); від 06.06.2024 №55-24/1 (а.с.194 на звороті - 195 на звороті, т.1); від 06.06.2024 №56-24/1 (а.с.196-197 т.1); від 07.06.2024 №61-24/1 (а.с.197 на звороті - 198 на звороті, т.1); від 07.06.2024 № 62-24/1 (а.с.199-200 т.1) складені за уніфікованою формою, затвердженою наказом Мінприроди України №179, відповідають встановленим вимогам, містять усі необхідні відомості для ідентифікації проб та є належними і допустимими доказами у даній справі.
Згідно п. 2.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, факт наднормативного скиду забруднюючих речовинну водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом.
Пунктами 2.3, 2.3.1 Методики встановлено, що при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються розрахункові методи або результати інструментально-лабораторних вимірювань: центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальними та міжрегіональними територіальними органами, уповноваженими на проведення вимірювань, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, відповідно до вимог до технічної компетентності та незалежності, визначених Міндовкілля.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05.06.2014 вид діяльності "контроль стану навколишнього природного середовища" належить до сфери законодавчо регульованої метрології.
Згідно приписів ч.4 ст.7 вказаного Закону, повноваження центральних органів виконавчої влади, інших державних органів уповноважувати підприємства та організації, їх відокремлені підрозділи та фізичних осіб-підприємців на проведення певних вимірювань, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології (контроль стан у природного середовища) визначаються законом.
Територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції проводять вимірювання, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології.
Відповідно до п. "м" ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та пункту 1 розділу III Вимог до технічної компетентності та незалежності, яким мають відповідати підприємства, установи та організації, які належать до сфери управління Державної екологічної інспекції України, що уповноважуються або уповноважені на проведення вимірювань, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології та порядком такого уповноваження", затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.10.2018 №363 (далі - вимоги) Держекоінспекція є органом з уповноваження проведення вимірювань її територіальних органів.
Відповідно до п. 14 розділу III вимог рішення про уповноваження оформлюється наказом органу з уповноваження (Держекоінспекції). Галузь уповноваження є обов'язковим додатком до наказу про уповноваження.
Колегія суддів звертає увагу, що територіальні органи Держекоінспекції України не проводять вимірювань, пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, відповідно до Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", тому відсутні підстави отримувати документи про відповідність, у тому числі сертифікати відповідності.
За результатами інструментально лабораторного контролю відібраних проб води в місці скиду у р. Гнилоп'ять, виконаних Державною екологічною інспекцією Поліського округу (протоколи вимірювання показників складу та властивостей вод від 10.06.2024 №50-24/1, від 11.06.2024 №56-24/1 та від 12.06.2024 №62-24/1), встановлено наявність перевищення нормативів ГДС по: аміаку (по азоту), фосфатам, ХСК, хлоридам, БСК-5, чим не виконується п.2 умов дозволу на спеціальне водокористування від 27.07.2023 №114/ЖТ/49д-23 виданого Сектором у Житомирській області Державного агентства водних ресурсів України. Зокрема проведеними лабораторними дослідженнями відібраних проб, встановлено перевищення нормативів гранично - допустимого скиду по наступним показникам: . аміак (по азоту) в 1,95 рази, ХСК - 1,55 рази, БСК-5 - 1,35 рази.
Колегія суддів вважає, що доводи відповідача щодо обов'язковості підтвердження повноважень відділу інструментально-лабораторного контролю Державною екологічною інспекцією Поліського округу виключно шляхом акредитації є помилковими, ґрунтуються на вибірковому та неправильному тлумаченні положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 (далі - Методика №389) і не відповідають правовому статусу відділів інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції.
Положення пунктів 2.2- 2.3 Методики №389 дійсно передбачають, що факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторного контролю, документальної перевірки та/або розрахунковим методом. Водночас пункт 2.3.3 Методики № 389 регулює порядок використання результатів вимірювань випробувальних лабораторій, тобто суб'єктів, які здійснюють вимірювання як незалежні або залучені лабораторії, що діють поза системою державного екологічного контролю.
Відділ інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Поліського округу не є випробувальною лабораторією у розумінні наведеного пункту Методики, а є структурним підрозділом органу державного нагляду (контролю), який здійснює вимірювання у межах виконання владних повноважень. Повноваження таких лабораторій підтверджуються не сертифікатом акредитації, а відповідним актом уповноваження центрального органу виконавчої влади.
Зокрема, повноваження відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Поліського округу підтверджені наказом Державної екологічної інспекції України від 21.01.2022 № 19 «Про уповноваження на проведення вимірювань, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг у сфері метрології під час контролю стану навколишнього природного середовища» (а.с.200-201 т.1), а також додатками до нього, якими визначено галузь уповноваження та перелік показників, щодо яких дозволено здійснювати вимірювання. Зазначений наказ є чинним, не скасованим і є належною правовою підставою для проведення інструментально-лабораторних вимірювань у межах державного екологічного контролю.
При цьому, колегія суддів відзначає, що Методика № 389 не містить імперативної вимоги про обов'язкову акредитацію саме відділів інструментально-лабораторного контролю органів державного екологічного нагляду, уповноважених на проведення вимірювань у порядку, визначеному спеціальними нормативно-правовими актами. Ототожнення відповідачем понять акредитація та уповноваження є юридично некоректним, оскільки ці правові інститути мають різну правову природу та застосовуються до різних суб'єктів.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів акредитації відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Поліського округу є безпідставним та не впливає на допустимість і належність результатів інструментально-лабораторних вимірювань, проведених уповноваженим структурним підрозділом Державної екологічної інспекції Поліського округу. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушень Державної екологічної інспекції Поліського округу вимог Методики №389 у цій частині та результати дослідження інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Поліського округу у даній справі є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству.
Доводи відповідача, що позивачем невірно встановлено об'єм скинутих відповідачем стічних вод є безпідставними, оскільки спростовуються з'ясованими судом обставинами та матеріалами справи, враховуючи наступне.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд прямо послався на уточнений розрахунок шкоди від 15.05.2025, у якому детально наведено алгоритм визначення відповідного об'єму, джерела вихідних даних та правові підстави їх використання. Таким чином, судом досліджено як сам розрахунок, так і первинні документи, на яких він ґрунтується, з наданням їм належної правової оцінки.
Посилання відповідача на те, що в акті №6 від 18.06.2024 (а.с.27-37 т.1) зазначено лише об'єм недостатньо очищених зворотних вод за 2022 рік у розмірі 131,4 тис. м3, не спростовує правомірності визначення загального об'єму 966 998 м3. Акт перевірки фіксує встановлені порушення та окремі показники за відповідні періоди, тоді як визначення загального об'єму недостатньо очищених зворотних вод для цілей розрахунку шкоди здійснюється на підставі сукупності доказів, зокрема довідок самого суб'єкта господарювання, результатів лабораторних досліджень та вимог Методики №389, що й було зроблено позивачем у межах уточненого розрахунку.
Твердження відповідача про довільне визначення позивачем решти об'єму у розмірі 835 598 м3 є необґрунтованим. З матеріалів справи вбачається, що зазначений об'єм визначено на підставі довідок ТОВ «Комплекс екологічних споруд» №91 від 10.06.2024 (а.с.22 т.1) та №92 від 14.06.2024 (а.с.24 т.1) щодо фактичного обсягу відведених зворотних вод, які містять дані про загальний об'єм скидів за відповідні періоди. Ці дані не були створені чи змінені позивачем, а надані самим відповідачем.
Разом із тим, у зв'язку з втратою чинності з 09.12.2023 сертифікату підтвердження компетентності на проведення вимірювань № 052/2020 вимірювальної лабораторії ТОВ «Комплекс екологічних споруд», дані відповідача щодо якості очищення стічних вод обґрунтовано не могли бути враховані як належні та достовірні. За відсутності чинного підтвердження компетентності лабораторії підприємства результати його внутрішніх вимірювань не є належними та допустимими доказами, що унеможливлює використання таких даних для підтвердження відповідності скидів встановленим нормативам.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач правомірно виходив з того, що об'єм відведених зворотних вод, задекларований самим відповідачем, у поєднанні з результатами інструментально-лабораторних досліджень, проведених уповноваженою інспекцією, підлягає оцінці як об'єм недостатньо очищених зворотних вод. Такий підхід не означає автоматичного визнання всіх скинутих вод неочищеними виключно з формальних підстав, а є наслідком відсутності у відповідача належних і допустимих доказів дотримання нормативів очищення у відповідний період.
Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища та водокористування покладає обов'язок доведення належного очищення зворотних вод саме на суб'єкта господарювання. У разі неможливості підтвердити відповідність показників очищення встановленим нормативам негативні наслідки такого недоведення несе водокористувач, а не контролюючий орган.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про визначення загального об'єму відведених недостатньо очищених зворотних (стічних) вод у річку Гнилоп'ять у розмірі 966 998 м3, ґрунтуються на сукупності належних доказів, відповідають вимогам закону та Методики №389, а доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.
За результатами проведення позапланового заходу Державною екологічною інспекцією Поліського округу складено акт №6 від 18.06.2024 (а.с. 27-37 т.1), в якому вказано про виявлення порушень законодавства, а саме ст. 44, 70 Водного кодексу України:
1) ТОВ "КЕС" у період з 25.09.2021 по 31.12.2022 та з 05.06.2024 по 07.06.2024 здійснювало скиди зворотних (стічних) вод у р. Гнилоп'ять з показниками, що перевищують встановлені нормативи гранично - допустимих скидів;
2) за результатами інструментально лабораторного контролю відібраних проб води в місці скиду у р. Гнилоп'ять, виконаних Державною екологічною інспекцією Поліського округу (протоколи вимірювання показників складу та властивостей вод від 10.06.2024 № 50-24/1, від 11.06.2024 №56-24/1 та від 12.06.2024 №62-24/1), наявні перевищення нормативів ГДС по: аміаку (по азоту), фосфатам, ХСК, хлоридам, БСК-5, чим не виконується п. 2 умов дозволу на спеціальне водокористування від 27.07.2023 №114/ЖТ/49д-23 виданого Сектором у Житомирській області Державного агентства водних ресурсів України;
3) підприємством не виконується п. 9 умов дозволу на спеціальне водокористування від 27.07.2023 № 114/ЖТ/49д-23 виданого Сектором у Житомирській області Державного агентства водних ресурсів України в частині забезпечення дотримання нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у р.Гнилоп'ять за показниками:
- БСК-5 з 18,7 до 15,0 мг/дм. куб. (результати досліджень - 22,6 мг/дм. куб.),
- ХСК з 128,9 до 80,0 мг/дм. куб. (результати досліджень - 142 мг/дм. куб.),
- азоту амонійного з 4,0 до 2,0 мг/дм. куб. (результати досліджень - 8,4 мг/дм. куб.);
4) на TOB "КЕС" відсутній план заходів, спрямований на попередження (ліквідацію) наслідків можливих аварій, що можуть призвести до забруднення поверхневих вод.
Верховний Суд у постановах від 26.05.2022 у справі №922/2317/21, від 26.07.2022 у справі №924/883/21, від 16.08.2022 у справі №925/1598/20; від 18.05.2023 у справі №914/669/22; від 11.01.2024 у справі №918/618/22 в аспекті дослідження питання встановлення необхідних документів в якості доказів для підтвердження фактів правопорушення природоохоронного законодавства, зазначив, що таким є акт перевірки. У такому акті відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" фіксується факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і саме він є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.
При цьому, дії інспекції з проведення позапланової перевірки, за наслідками яких був складений акт перевірки, не були предметом оскарження в суді та не були визнані в судовому порядку протиправними. Тобто, акт перевірки на час вирішення спору є чинним, зазначені в ньому відомості відповідачем не спростовані.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт №6 від 18.06.2024 є належним та допустимим доказом порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища шляхом забруднення водойми р. Гнилоп'ять наднормативним скидом забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами.
Акт про порушення водного законодавства отриманий бухгалтером ТОВ "Комплекс екологічних споруд" Корнієцькою В.В. 18.06.2024 без будь-яких зауважень. Підписання акту бухгалтером товариства обумовлене відпусткою директора Григорука А.М. у період з 17.06.2024 по 23.07.2024 (наказ від 10.06.2024 №35-к/24) (а.с.38 т.1).
Доводи відповідача щодо невручення акта перевірки уповноваженій особі є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі обставинами і вимогами чинного законодавства, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, акт про порушення водного законодавства отриманий 18.06.2024 бухгалтером ТОВ «Комплекс екологічних споруд» Корнієцькою В.В. без будь-яких зауважень, що підтверджується її підписом у відповідному акті. При цьому підписання акта саме бухгалтером товариства було зумовлене об'єктивними причинами, а саме перебуванням директора товариства Григорука А.М. у щорічній відпустці в період з 17.06.2024 по 23.07.2024, що підтверджується наказом від 10.06.2024 № 35-к/24.
Колегія суддів відзначає, що сам по собі факт відсутності керівника підприємства на момент вручення акта не може свідчити про незаконність його отримання іншим працівником суб'єкта господарювання. Законодавство не містить імперативної вимоги щодо обов'язкового вручення акта перевірки виключно керівнику юридичної особи або конкретно визначеній посадовій особі. Вручення акта представнику суб'єкта господарювання, який фактично перебуває на підприємстві та виконує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, є належним способом доведення результатів перевірки до відома такого суб'єкта.
Крім того, бухгалтер юридичної особи є її штатним працівником, який діє в інтересах підприємства та забезпечує ведення фінансово-господарської діяльності, а отже не може розглядатися як стороння чи не пов'язана з діяльністю товариства особа. Отримання актів контролюючих органів такими працівниками у разі відсутності керівника є звичайною та допустимою управлінською практикою.
Твердження відповідача про те, що бухгалтер нібито не мала повноважень і знань для подання зауважень до акта, не впливають на правомірність його вручення. Подання зауважень до акта перевірки є правом суб'єкта господарювання, а не обов'язком особи, яка безпосередньо його отримала.
З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт про порушення водного законодавства отриманий бухгалтером ТОВ «Комплекс екологічних споруд» 18.06.2024 без зауважень, є законним та обґрунтованим, а доводи відповідача про вручення акта неуповноваженій особі є надуманими, не підтверджені доказами та спрямовані виключно на формальне уникнення правових наслідків встановлених порушень.
Частинами 6, 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч.8 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").
З огляду на зазначені норми, за результатом проведення перевірки орган державного нагляду (контролю) у разі виявлення правопорушення відносно суб'єкта господарювання та наявності підстав для вжиття заходів реагування на підставі акту складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення виявлених порушень.
Таким чином, на підставі акту №6 від 18.06.2024 Державною екологічною інспекцією відповідно до ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затверджену наказом Державної екологічної інспекції України від 24.02.2023 № 32 зареєстрованого у Мін'юсті України з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу директору ТОВ «Комплекс екологічних споруд» вручено припис від 24.06.2024 №6 (а.с.39-40 т.1).
01 серпня 2024 року відносно керівника ТОВ "Комплекс екологічних споруд" Григорука А.М. складено протокол про адміністративне правопорушення №019904 за порушення ст.44 Водного кодексу України (а.с.43 т.1) та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 136,00 грн, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення №758-2.2. від 01.08.2021 (а.с.42 т.1).
06 серпня 2024 року штраф в сумі 136,00 грн сплачено до бюджету територіальної громади м.Бердичева (а.с.44 т.1).
Як встановлено ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
Відповідно до п."є" ч.2 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.
За змістом зазначеної статті підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, згідно з частинами першою і другої якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт неправомірної поведінки відповідача щодо заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу підтверджується актом перевірки №6 від 18.06.2024, а також актами відбору проб та протоколами вимірювань.
Періоди нарахування збитків ТОВ «Комплекс екологічних споруд» визначені позивачем обґрунтовано, із дотриманням вимог законодавства та на підставі належних і допустимих доказів, що наявні у матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2.4 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України № 389, нарахування збитків здійснюється з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скиду та триває до моменту усунення порушення або його належного підтвердження.
Щодо періоду з 25.09.2021 по 31.12.2021, об'єм відведених зворотних (стічних) вод становить 29 293 м3, що підтверджується довідкою ТОВ «КЕС» від 10.06.2024 № 88 (а.с.23 т.1). Крім того, акт перевірки діяльності підприємства за 2021 рік підтверджує встановлення факту скиду неочищених (недостатньо очищених) стічних вод саме з вересня 2021 року, що узгоджується з вимогами пункту 2.4 Методики № 389 і є правовою підставою для початку нарахування збитків з цієї дати.
Період з 01.01.2022 по 31.12.2022 обґрунтовано включений до розрахунку збитків, оскільки протягом цього часу порушення не було усунуте, а об'єм відведених стічних вод у розмірі 131 209 м3 підтверджується довідкою ТОВ «КЕС» від 10.06.2024 №90 (а.с.47 т.1). Відсутність доказів приведення діяльності підприємства у відповідність до вимог водного законодавства у цей період свідчить про триваючий характер порушення.
Щодо грудня 2023 року, об'єм відведених зворотних вод становить 133 568 м3 згідно з довідкою ТОВ «КЕС» від 10.06.2024 №91 (а.с.22 т.1). Починаючи з 09.12.2023 вимірювальна лабораторія ТОВ «КЕС» втратила чинність сертифікату підтвердження компетентності на проведення вимірювань № 052/2020. За таких умов дані підприємства щодо якості очищення стічних вод не можуть вважатися належними та достовірними доказами відповідності скидів установленим нормативам. З урахуванням результатів інструментально-лабораторних досліджень, проведених уповноваженою Інспекцією, увесь задекларований підприємством об'єм зворотних вод за цей період обґрунтовано віднесений до недостатньо очищених.
Аналогічні правові підстави застосовуються і до періоду з 01.01.2024 по 31.05.2024, за який об'єм відведених стічних вод становить 672 928 м3 відповідно до довідки ТОВ «КЕС» від 14.06.2024 №92 (а.с.24 т.1). У цей період підприємство також не мало чинного сертифікату підтвердження компетентності вимірювальної лабораторії, а тому не могло належним чином підтвердити дотримання нормативів очищення. Відповідно, з урахуванням лабораторних досліджень інспекції, весь задекларований об'єм зворотних вод правомірно визнано недостатньо очищеним для цілей розрахунку збитків.
Таким чином, визначені періоди нарахування збитків охоплюють часові проміжки, протягом яких було встановлено факт порушення водного законодавства або відсутні належні докази його усунення. Загальний об'єм відведених зворотних (стічних) вод у річку Гнилоп'ять у розмірі 966 998 мі визначений на підставі офіційної інформації, наданої самим ТОВ «Комплекс екологічних споруд» (листи від 10.06.2024 № 88, № 91 та від 14.06.2024 № 92), у поєднанні з результатами інструментально-лабораторних досліджень контролюючого органу, що свідчить про обґрунтованість та правомірність такого розрахунку.
Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок розміру збитків здійснений позивачем (а.с.81-83 т.2) та встановлено наступне.
Згідно п. 7.1 Методики №389, розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, грн, здійснюється за формулою
З = Ккат х КР х kз х [(Мi1 х уi1) + (Мi2 х уi2) + ...(Мim х уim)], (12);
де Ккат - коефіцієнт, що враховує категорію водного об'єкта, який визначається згідно з додатком 2;
КР - регіональний коефіцієнт дефіцитності водних ресурсів поверхневих вод, який визначається згідно з додатком 3;
kз = 1,5 - коефіцієнт ураженості водної екосистеми;
m - кількість забруднюючих речовин у зворотних водах;
Мi - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами, т;
Розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами внаслідок перевищення встановленого нормативу ГДС здійснюється за формулою
Мi = (Сiф - Сiд) х Qiф х t х 10-6 , (1)
де Мi - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами, т;
Сiф - середня фактична концентрація i-ї забруднюючої речовини у зворотних водах, г/м3;
Сiд - дозволена для скиду концентрація i-ї забруднюючої речовини, визначена при затвердженні ГДС, г/м3;
Qiф - фактичні витрати зворотних вод, м3/год;
t - тривалість скидання зворотних вод з порушенням нормативів ГДС, год;
10-6 - коефіцієнт перерахування маси забруднюючих речовин.
уi - питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів, віднесений до 1 тонни умовної забруднюючої речовини, грн/т, який визначається за формулою
уi = у х Аi, (13)
де у - проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у поточному році (на дату виявлення порушення), грн/т, який визначається за формулою
у = уП х I/100,
де уП - проіндексований питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів у попередньому році, грн/т;
I - індекс інфляції (індекс споживчих цін), середньорічний по Україні за попередній рік, %;
Аi - безрозмірний показник відносної небезпечності i-ї забруднюючої речовини, який визначається із співвідношення за формулою
Аi = 1/ГДКі,(15)
де ГДКi - безрозмірна величина, чисельно рівна ГДКi забруднюючої речовини у воді водного об'єкта відповідної категорії.
Розраховуємо розмір збитків внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами без очистки. За формулою визначаємо маси наднормованого скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт:
Маміак = (6,14-2,0) х 966998х10-6 = 4,003 т.
Мфосфати = (5,28-2,8) х 966998х10-6 =2,398 т.
Мхск = (121,74 - 80) х 966998х10-6 = 40,362 т.
Мбск = (19,9-15) х 966998х10-6 = 4,738 т.
За формулою визначаємо показники відносної небезпечності забруднюючих речовин:
Ааміак = 10/2 =5
Афосфати = 10/3,5 = 2,86
Ахск = 10/30 = 0,33
Абск = 10/3,0 = 3,33
Для речовин, за якими відсутня величина граничнодопустимої концентрації показник відносної небезпечностіАі приймається рівним 500
З формулою (7) визначаємо питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів:
уаміак = 3233,04х5 = 16165,2 грн/т.
уфосфати = 3233,04х2,86 = 9246,49 грн/т.
ухск = 3233,04х0,33 = 1066,90 грн/т.
убск = 3233,04х3,33 = 10766,02 грн/т.
З формулою (5) визначаємо розмір відшкодування збитків по кожній забруднюючій речовині:
Заміак = 1,8х1,1х1,5х4,003х16165,2 = 192186,6 грн;
Зфосфати = 1,8х1,1х1,5х2,398х9246,49 = 65854,05 грн;
Зхск = 1,8х1,1х1,5х40,362х1066,90 = 127894,78 грн;
Збск-5 = 1,8х1,1х1,5х4,738х10766,02 = 151497,92 грн
Загальний розмір збитків становить: З = 192186,6+65854,05+127894,78+151497,9 = 537433,35 грн.
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що в формулі (1) Маміак = (16,14-2,0) х 966998х10-6 = 13,673 т. при визначенні маси наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт у попередньому розрахунку позивача від 14.08.2024 (а.с. 25-26 на звороті) була допущена описка замість 6,14 вказано 16,14, а вірно має бути Маміак = (6,14-2,0) х 966998х10-6 = 4,003 т. У попередньому розрахунку від 14.08.2024 в фомулі (5) невірно вирахуваний коефіцієнт Ккат, згідно додатку 2 до методики значення коефіцієнта, що враховує категорію водного об'єкту господарсько-побутового використання становить 1,5, але у разі скиду у водний обю'єкт, який знаходиться у межах населеного пункту (в даному випадку скид знаходиться в межах с.Швайківка, що визначено діючим дозволом на спеціальне водокористування, коефіцієнт збільшується в 1,2 рази, тобто 1,5х1,2 = 1,8. Також у попередньому розрахунку від 14.08.2024 у формулі (5) розмір відшкодування збитків по кожній забруднюючій речовині Зфосфати = 1,8х1,1х1,5х2,398х16165,2 = 95941,27 грн питомий економічний збиток від забруднення водних ресурсів фосфатами становить 9246,49 грн/т, а не 16165,2 грн/т. тобто, Зфосфати = 1,8х1,1х1,5х2,398х9246,49 = 65854,05 грн.
Згідно п.5.3 Методики №389, розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючих речовин, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, внаслідок аварійного скиду зворотних вод за наявності у фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за формулою: Мi = (Сiф - Сiк ) х Qiф х t х 10-6 У вказаній формулі дія: Qiф (м-3/год) х t (год) проводиться з метою визначення об'єму відведених стічних вод за певний період часу.
Отже, м-3/год х год = м3 в результаті дає показник кількості скинутих стічних вод до водного об'єкту за певний період часу у метрах кубічних.
У зв'язку із тим, що інформація про об'єм скинутих стічних вод за певний період у метрах кубічних взята із наданих ТОВ «КЕС» довідок, замість дії Qiф (м-3/год) х t (год), одразу взято інформацію про об'єм скинутих стічних вод у (м3).
Вищевказані обставини, спростовують доводи відповідача, що позивачем допущено помилки при проведенні розрахунку збитків.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки скид забруднюючих речовин здійснювався у водний об'єкт зі зворотними водами, розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативного скиду правомірно здійснено позивачем за формулою №12 Методики (п.7.1.)
З огляду на наведені обставини та наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують неодноразове перевищення ТОВ «Комплекс екологічних споруд» показників гранично допустимого скидання стічних вод у водний об'єкт - річку Гнилоп'ять та свідчать про те, що в діях ТОВ «Комплекс екологічних споруд» наявні усі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка товариства, що виражається у недотриманні умов ГДС при скиданні стічних вод у р. Гнилоп'ять; безпосередній причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою товариства, оскільки шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки товариства через недотримання природоохоронного законодавства; вина товариства полягає у недотриманні умов ГДС при скиданні стічних вод у р.Гнилоп'ять.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, встановивши усі елементи складу цивільного правопорушення, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та відшкодування за рахунок відповідача збитків в сумі 537 433,35 грн заподіяних водному об'єкту - р.Гнилоп'ять внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем приписів Господарського процесуального кодексу України під час подання відповіді на відзив є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Як вбачається з ухвали Господарського суду Житомирської області від 14.10.2024, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з визначенням розгляду за правилами загального позовного провадження. У резолютивній частині вказаної ухвали судом першої інстанції встановлено процесуальний порядок обміну письмовими позиціями сторін, зокрема встановлено обов'язок відповідача подати відзив у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали, а позивачу подати відповідь на відзив у семиденний строк з дня його отримання, з наданням доказів направлення відповідних процесуальних документів іншим учасникам справи (а.с.92-93 т.1).
Згідно приписів ч.4 ст.166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду першої інстанції від 14.10.2024 вручена відповідачу 23.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.97 т.1). 08 листопада 2024 року відповідач подав до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку відзив на позовну заяву (а.с. 98-108 т.1) з доказами його направлення позивачу 04.11.2024 (а.с. 136-137 т.1). Водночас матеріали справи не містять жодних доказів фактичного отримання позивачем відзиву на позов, що унеможливлювало обчислення процесуального строку для подання відповіді на відзив з моменту його отримання, як того вимагають приписи статей 165 та 166 ГПК України .
Згідно п.12 ч.2 ст.182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення.
Частиною 2 ст. 183 ГПК України встановлено, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
В свою чергу, позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням від 12.11.2024 про відкладення розгляду справи на іншу дату та інший час у зв'язку з необхідністю додаткового часу на підготовку відповіді на відзив (а.с.141 т.1). Реагуючи на вказане клопотання та керуючись пунктом 12 частини другої статті 182 і частиною другою статті 183 ГПК України, суд першої інстанції ухвалою від 14.11.2024 продовжив строк підготовчого провадження, відклав підготовче засідання та прямо зазначив у п.4 резолютивної частині, що позивач вправі подати відповідь на відзив, а відповідач заперечення на відповідь на відзив у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (а.с.155-156 т.1).
Таким чином, право позивача на подання відповіді на відзив було прямо надано та процесуально підтверджено ухвалою суду першої інстанції від 14.11.2024. Подання Державною екологічною інспекцією Поліського округу відповіді на відзив 18.12.2024 відбулося у межах наданого судом процесуального дозволу та не порушує приписів ГПК України.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідач, скориставшись наданим йому процесуальним правом, 03.01.2025 подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.211-215 т.1), чим фактично визнав належність і допустимість поданої позивачем відповіді та реалізував право на захист своєї позиції. За таких умов подальші твердження відповідача про процесуальні порушення з боку позивача є суперечливими та не узгоджуються з його ж попередньою процесуальною поведінкою.
Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, відповідно до якого принцип добросовісності та доктрина venire contra factum proprium забороняють стороні діяти всупереч власній попередній поведінці, якщо інша сторона обґрунтовано покладалася на неї. У контексті даної справи оскарження відповідачем процесуальних дій позивача після реалізації ним власного права на подання заперечень свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач діяв у межах та у спосіб, передбачений Господарським процесуальним кодексом України та ухвалою суду першої інстанції від 14.11.2024, тоді як доводи відповідача про порушення процесуальних норм є необґрунтованими і такими, що не можуть бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Разом з цим, колегія суддів вважає твердження відповідача про неправомірність приєднання судом першої інстанції доказів поданих позивачем 23.06.2025 до суду першої інстанції, є безпідставними та такими, що ґрунтуються на формальному тлумаченні процесуальних норм без урахування завдань і стадій господарського процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, подання позивачем клопотання про долучення додаткових доказів відбулося у межах підготовчого провадження, основним завданням якого, відповідно до пункту 3 частини першої статті 177 Господарського процесуального кодексу України, є визначення обставин справи, що підлягають встановленню, а також збирання та дослідження відповідних доказів. Саме на цій стадії суд наділений процесуальними повноваженнями забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування фактичних обставин спору.
Приєднані за клопотанням позивача докази, а саме копія акта від 01.02.2024 з уточненою датою та копія акта відбору проб вод від 01.02.2024 №8-24/1, безпосередньо стосуються предмета доказування у справі, мають значення для встановлення фактичних обставин та не змінюють ні підстав, ні предмета позову. Вони спрямовані на уточнення та підтвердження вже заявлених вимог і доводів, а не на формування нової правової позиції позивача.
Посилання відповідача на відсутність у клопотанні окремого обґрунтування неможливості подання цих доказів у строк, визначений статтею 80 ГПК України, саме по собі не свідчить про обов'язковість відмови у їх прийнятті. Господарський процесуальний кодекс України надає суду дискреційні повноваження оцінювати доцільність прийняття доказів з урахуванням стадії процесу, значення доказів для правильного вирішення спору, а також необхідності забезпечення принципів змагальності та рівності сторін.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з поданими доказами, надати щодо них свої заперечення, пояснення або заявити відповідні клопотання, що виключає порушення його процесуальних прав та принципу рівності сторін. Будь-яких доказів того, що приєднання зазначених документів призвело до істотного порушення процесуального балансу або унеможливило реалізацію відповідачем права на захист, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, приєднавши до матеріалів справи подані позивачем докази, діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень, з дотриманням завдань підготовчого провадження та принципів господарського судочинства. Відтак доводи відповідача щодо порушення судом приписів статті 80 ГПК України є безпідставними та не можуть бути підставою для визнання процесуальних дій суду незаконними.
4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі №906/1011/24 без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі №906/1011/24 без змін.
2. Справу №906/1011/24 повернути Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "19" січня 2026 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.