ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 січня 2026 року Справа № 5019/592/12(918/1193/24)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача 1 - адвокат Шендера О.М., ФОП Ніколаєв Д.Б.
відповідача 2 - адвокат Мороз В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех", та Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24) (повний текст складено 13.10.2025)
за позовом Приватного підприємства "Кольортех"
до відповідача - 1 Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича
до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"
про повернення майна боржника
у межах справи № 5019/592/12
за заявою боржника Приватного підприємства "Кольортех"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24) відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Кольортех" до відповідача - 1 Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича, до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" про повернення майна боржника.
Вказане рішення мотивоване тим, що позивач не навів, а суд не встановив обставин, які свідчили би про недобросовісність ТОВ "Радивилівмолоко". Також суд першої інстанції виснував, що норми позовної давності судом у даному випадку не застосовується у зв'язку із відмовою у задоволенні позову через відсутність порушеного права.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, арбітражний керуючий Михайловський Сергій Володимирович, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех", звернувся до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі № 5019/592/12 (918/1193/24) повністю. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме:
- витребувати від Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича - 62,23% - цілісного майнового комплексу розташованого за адресою 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21, до складу якого входить: Контора/А-2/, Прохідна/3-1/, Навіс для с/г машин /В-1/, Матеріальний склад №3 /Г-1/, Матеріальний склад №1 /Д-1/, Матеріальний склад /Б-1/, Огорожа, Навіс, Стелаж залізний 1шт.;
- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" - 37,77% - цілісного майнового комплексу від цілісного майнового комплексу розташованого за адресою 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21, до складу якого входить: Контора/А-2/, Прохідна/3-1/, Навіс для с/г машин /В-1/, Матеріальний склад №3 /Г-1/, Матеріальний склад №1 /Д-1/, Матеріальний склад /Б-1/, Огорожа, Навіс, Стелаж залізний 1шт. на користь Приватного підприємства "Кольортех" (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Будівельників, 4, код ЄДРПОУ 31211021).
Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що майно вибуло з володіння боржника за його волею;
- на виконання вимог постанови Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №5019/592/12, арбітражним керуючим, ліквідатором ПП "Кольортех" Михайловським С.В. було подано позов до ТОВ "Радивилівмолоко" та ФОП Ніколаєва Д.Б. про витребування майна з чужого незаконного володіння, зокрема, про витребування майна в частках з відповідачів;
- відповідачі не є добросовісними набувачами в розумінні ст. 388 ЦК України. ФОП Ніколаєв Д.Б. був стороною попереднього правочину (договір №6 від 12.06.2012, додаток від 17.08.2012), які відбувалися без погодження розпорядника майна та під час мораторію (ухвала від 17.04.2012), в порушення вимог ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Спірний договір укладено в період стадії розпорядження майном боржника без погодження з розпорядником майна боржника і майно, яке є предметом договору, перебувало під забороною відчуження. ТОВ "Радивилівмолоко" набуло майно від ПП "Даві Буд", але знало або могло знати про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" (опубліковано в "Голос України" №123 від 10.07.2012);
- суд першої інстанції не врахував легітимну мету витребування в процедурі банкрутства: наповнення ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів (ГУ ДПС у Рівненській обл. та ТзОВ “Фінансова компанія "Приватні інвестиції");
- суд помилково застосував преюдиційність постанови від 29.07.2024, оскільки вона стосується визнання права власності ФОП Ніколаєва Д.Б., але не враховує процедуру банкрутства ПП "Кольортех", де позов про витребування майна, який поданий ліквідатором, є самостійним засобом захисту для наповнення ліквідаційної маси;
- суд не дослідив повністю докази, зокрема правочин вчинений за участі ФОП Ніколаєва Д.Б., матеріали другого повторного аукціону від 19.06.2015 (протокол №01- 06/15/К), не врахував постанови Верховного Суду від 14.11.2024, яка прямо вказує на необхідність повернення активів для завершення ліквідації. Натомість місцевий господарський суд побудував своє рішення від 10.10.2025 на встановленні та правовій оцінці обставин, що не входять до предмету доказування, а тому висновки та мотиви, сформовані судом на дослідженні таких обставин, не можуть бути покладені в основу оскаржуваного судового рішення.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12 (918/1193/24) за позовом Приватного підприємства "Кольортех" до відповідача - 1 Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича, до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" про повернення майна боржника та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- суд першої інстанції протокольною ухвалою від 10.10.2025 безпідставно відмови у зупиненні справи, оскільки був зобов'язаний зупинити провадження якщо є перешкоди розгляду справи однієї справи до розгляду по суті іншої;
- суд першої інстанції безпідставно у оскаржуваному рішенні вказав, що ТОВ "Радивилівмолоко" є добросовісним набувачем спірного майна;
- суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про те, що під час розгляду цієї справи позивач не навів, а суд не встановив обставин, які свідчили би про недобросовісність ТОВ "Радивилівмолоко". Поза увагою суду залишилися численні спори, стороною яких є ТОВ "Радивилівмолоко" щодо цілісного майнового комплексу.
11.11.2025 матеріали справи №5019/592/12(918/1193/24) надійшли до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех", на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24) залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 7267,2 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та докази надіслання копії апеляційної скарги Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24) залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 9084,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та докази надіслання копії апеляційної скарги всім учасникам справи.
24.11.2025 на адресу суду від арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору та надіслання копії апеляційної скарги відповідачу.
24.11.2025 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору та надіслання копії апеляційної скарги учасникам справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех", на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24). Розгляд апеляційної скарги призначено на "13" січня 2026 р. об 12:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 29.12.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24). Розгляд апеляційної скарги призначено на "13" січня 2026 р. об 12:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Об'єднано розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24) з раніше поданою апеляційною скаргою арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех", на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24). Запропоновано учасникам справи у строк до 29.12.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
23.12.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Ніколаєва Давида Борисовича, в якому відповідач 1 просить ухвалити судове рішення про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025, в справі № 5019/592/12(918/1193/24) без змін, апеляційної скарги - без задоволення.
29.12.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" надійшов відзив на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех", в якому відповідач 1 просить ухвалити судове рішення про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025, в справі № 5019/592/12(918/1193/24) без змін, апеляційної скарги - без задоволення.
В судовому засіданні представник скаржника ФОП Ніколаєва Давида Борисовича підтримала доводи апеляційної скарги. Висловила правову позицію щодо апеляційної скарги арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех". Висловила усне клопотання про відкладення розгляду справи та визнання явки арбітражного керуючого у судове засідання обов'язковою.
В судовому засіданні ФОП Ніколаєв Давид Борисович підтримав позицію свого представника.
В судовому засіданні представник ТОВ "Радивилівмолоко" заперечив доводи апеляційних скарг ФОП Ніколаєва Давида Борисовича та арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех". Висловив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про місце, час і дату судового засідання повідомлявся належним чином.
Щодо усних клопотань представників відповідачів про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд звертає увагу, що ухвали про відкриття провадження у справі та призначення до розгляду апеляційних скарг від 01.12.2025 у цій справі отримано арбітражним керуючим 01.12.2025 б 18:54 год. Крім того, вказані ухвали були надіслані судом на поштову адресу боржника, однак повернуті у зв'язку із відсутністю адресата.
Водночас, арбітражний керуючий причини неявки суду не повідомив. Також арбітражний керуючий не скористався правом, наданим ст. 197 ГПК України, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не заявляв.
Згідно з ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Враховуючи обставини справи, а також викладення доводів арбітражного керуючого у апеляційній скарзі, суд виснує, що неявка арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех", не перешкоджає вирішенню спору, а тому відсутні підстави для визнання явки останнього обов'язковою та відкладення у зв'язку із цим розгляду справи.
Крім того, конституційне право на суд є правом, а його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 "Якименко проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 "Мороз та інші проти України" та інші).
Також суд при розгляді клопотання судом бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів враховуючи, що явка сторін у справі обов'язковою не визнавалась, їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги те, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені усні клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех".
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваної ухвали суду, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2012 між ПП "Кольортех" в особі директора ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) та поручителем зі сторони продавця ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі - продажу № 6 (далі - попередній договір), за умовами якого продавець та покупець зобов'язались у майбутньому в строк до 31.12.2012 укласти договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.
Сторони визначили істотні умови основного договору, а саме: продавець ПП "Кольортех"; покупець - ОСОБА_2 ; об'єкт - цілісний майновий комплекс, який знаходиться в м. Рівне по вул. Старицького, 21, що належить на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Онофрійчук С.Й. 29.06.2005 за реєстром № 4511, та зареєстрованих бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 1952466, записано в реєстрову книгу №103-1189 під № 10; ціна визначається сторонами у розмірі 200 000,00 доларів США. Інші умови основного договору, які не встановлені цим договором, погоджуються сторонами у основному договорі.
Відповідно до попереднього договору продавець зазначив, що даний об'єкт нікому не проданий, не подарований, не заставлений, в спорі та під забороною, в тому числі податковій заставі, не перебуває, прав на нього у третіх осіб, в тому числі права привілейованої купівлі, немає. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі - продажу покупець передає продавцеві гроші в сумі 265 000,00 грн, факт передачі яких підтверджується підписанням даного договору та розпискою поручителя про отримання вищезазначеної суми.
17.08.2012 між ПП "Кольортех" в особі директора ОСОБА_1 , як продавцем, ОСОБА_3 , як поручителем зі сторони продавця, та ОСОБА_2 , як покупцем, було укладено додаток до попереднього договору купівлі - продажу № 6, в якому встановлено вартість майнового комплексу в сумі 1 257 772,00 грн та графік погашення даної вартості.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.04.2012 за заявою боржника порушено провадження у справі № 5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" на загальних підставах Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.05.2012 у справі № 5019/592/12 введено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "Кольортех".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.09.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства "Кольортех".
Постановою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2014 у справі №5019/592/12 Приватне підприємство "Кольортех" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Михайловського С.В.
18.06.2015 проведено другий повторний аукціон з реалізації майна банкрута - цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: 33016, м. Рівне, вул. Старицького, 21.
За результатами аукціону складено протокол № 01-06/15/К від 18.06.2015.
Згідно розміщеного на сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 45/15 від 19.06.2015, аукціон визнано таким, що відбувся. Переможцем аукціону визнано ПП "Даві Буд", яке запропонувало найвищу ціну за вказаний лот 334814,60 грн.
На підставі протоколу проведення другого повторного аукціону по реалізації майна банкрута № 01-06/15/К від 18.06.2015, між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд" укладено договір № 19/06/15/Л купівлі - продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015.
14.07.2015 між ПП "Даві Буд" (продавець) та ТОВ "Радивилівмолоко" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу, відповідно до предмету якого продавець передав у власність, а покупець прийняв цілісний майновий комплекс, який розташований на вулиці Старицького 21 в місті Рівному, цілісний майновий комплекс, що відчужений за цим договором складається з контори "А2" з цегли загальною площею 393 кв. м., матеріального складу "Б1" з цегли загальною площею 498,1 кв.м., навісу для с/г машин "В1" з цегли загальною площею 166,7 кв.м., матеріального складу №3 "Г1" з цегли площею 269,3 кв.м., матеріального складу №1 "Д1" з цегли загальною площею 367,5 кв.м., прохідної "3" з цегли загальною площею 21,6 кв.м. У договорі вказано, що зазначений цілісний майновий комплекс належить продавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про придбання майна з аукціону, виданого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. 22.06.2015 № 2401.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, було зареєстровано 14.07.2015 за ТОВ "Радивилівмолоко". Підстава виникнення права власності: договір купівлі - продажу, серія та номер 724, виданий 14.07.2015.
В подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 5019/592/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016, задоволено заяву ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех", визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Приватного підприємства "Кольортех" від 18.06.2015, оформлені протоколом № 01-06/15/К від 18.06.2015, визнано недійсним договір №19/06/15/К купівлі - продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015, укладений між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд".
У серпні 2016 року ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи про банкрутство ПП "Кольортех" з позовною заявою про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі - продажу, відповідно до якої, посилаючись на положення статті 16 ЦК України, просив: змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі - продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі - продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012; визнати права ФОП Ніколаєва Д. Б., як покупця за основним договором купівлі - продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21 - з 12.06.2012 в частині 62,23 % від його вартості.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 скасовано, вирішено змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі - продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12.06.2012 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі - продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012.
Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду спору, рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі № 5019/592/12, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та постановою Верховного Суду від 18.04.2019, позов задоволено, змінено правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі - продажу цілісного майнового комплексу № 6 від 12.06.2012 на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12.06.2012; визнано права ФОП Ніколаєва Д.Б., як покупця за основним договором купівлі - продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, з 12.06.2012 в частині 62,23% від його вартості.
Після набрання вищевказаними рішеннями суду законної сили 22.07.2019 ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся із заявою до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради щодо реєстрації за ним права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, однак рішенням № 47975980 від 26.07.2019 Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради відмовлено у державній реєстрації права власності.
У зв'язку з відмовою Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на 2/3 частки (що є еквівалентом 62,23%) вищезазначеного цілісного майнового комплексу.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 у справі №5019/592/12 в задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до ПП "Кольортех", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Радивилівмолоко", про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи про банкрутство за заявою боржника ПП "Кольортех" відмовлено.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 задоволено апеляційну скаргу ФОП Ніколаєва Д.Б. на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 у справі № 5019/592/12. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову, визнано право власності ФОП Ніколаєва Д.Б. на частку 2/3 частки, що є еквівалентом 62,23% цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв. метрів і вартістю 782835 грн, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.10.2020 постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 скасовано, справу № 5019/592/12 в частині розгляду позову ФОП Ніколаєва Д.Б. про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 5019/592/12 в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Приватного підприємства "Кольортех", Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи № 5019/592/12 за заявою Приватного підприємства "Кольортех" про банкрутство відмовлено.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі № 5019/592/12 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" задоволено. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 5019/592/12 змінено, викладено останню в редакції даної постанови. В решті рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.08.2021 постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 5019/592/12 залишено без змін.
27.08.2021 фізична особа - підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи № 5019/592/12 про банкрутство ПП "Кольортех" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" та Приватного підприємства "Даві Буд", в якому просив визнати недійсним договір купівлі -продажу від 14.07.2015 № 724, укладений між ПП "Даві Буд" та ТОВ "Радивилівмолоко", щодо цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв. м. 2. Матеріальний склад літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв. м. 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв. м. 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв. м. 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв. м. 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв. м. 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону. 8. Навіс опори металеві, покриття шифер. 9. Стелаж залізний, та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кондратюк О.О.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2022 у справі №5019/592/12(918/735/21), залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та постановою Верховного Суду від 04.05.2023, у задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до ТОВ "Радивилівмолоко" та ПП "Даві Буд" про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 14.07.2015 відмовлено.
18.07.2023 фізична особа - підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів: Приватного підприємства "Кольортех", Приватного підприємства "Даві Буд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ГУ ДПС України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ліквідатор у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" арбітражний керуючий Михайловський Сергій Володимировичпро, про визнання права власності на частку 62,23% цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. контори літ. "А-2" загальною площею 393 кв. м., 2. матеріального складу літ."Б-1" загальною площею 498,1 кв.м., 3. навісу для с/г машин літ. "В-1" загальною площею 166,7 кв.м., 4. матеріального складу №3 літ. "Г-1" загальною площею 269,3 кв.м., 5. матеріального складу №1 літ. "Д-1" загальною площею 367,5 кв.м., 6. прохідної літ."З" загальною площею 21,6 кв.м., 7. огорожи 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону, 8. навісу опори металеві, покриття шифер, 9. стелаж залізний, та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М.Старицького, 21.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.02.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича задоволено. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року у справі № 5019/592/12(918/717/23) скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано за Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м; 2. Матеріальний склад літ."Б-1", загальна площа 498,1 кв.м; 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м; 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м; 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м; 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв.м; 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; 8. Навіс опори металеві, покриття шифер; 9. Стелаж залізний; та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21."
Як зазначає позивач у даній справі, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП "Кольортех", банкрута як юридичну особу ліквідовано, а провадження у справі № 5019/592/12 закрито.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 задоволено апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Ніколаєва Д.Б., скасовано ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024, а справу № 5019/592/12 направлено до Господарського суду Рівненської області для розгляду на стадію ліквідаційної процедури.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.11.2024 касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Кольортех" - арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича залишено без задоволення. Постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 5019/592/12 залишено без змін.
Серед підстав для скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 06.02.2025 зазначено, що ліквідатор за період з 29.08.2016 до подання 05.01.2024 звіту всупереч покладених на нього обов'язків щодо здійснення всієї повноти дій в ході ліквідаційної процедури, не вжив жодних заходів, спрямованих на повернення активів боржника, а саме, майна банкрута (цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: 33016, м. Рівне, вул. Старицького,21), що було предметом продажу на другому повторному аукціоні від 19.06.2015, результати якого визнані недійсними в судовому порядку.
Ліквідатор ПП "Кольортех" Михайловський С.В. звернувся до суду з позовною заявою до ФОП Ніколаєва Д.Б та ТОВ "Радивилівмолоко" про витребування майна в частці: 62,23% цілісного майнового комплексу від ФОП Ніколаєва Д.Б.; 37,77% цілісного майнового комплексу від ТОВ "Радивилівмолоко".
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.
Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
Предметом позову в цій справі є матеріально - правова вимога про витребування майна в частці: 62,23 % цілісного майнового комплексу у ФОП Ніколаєва Д.Б.; 37,77% цілісного майнового комплексу у ТОВ "Радивилівмолоко" в межах справи про банкрутство боржника Приватного підприємства "Кольортех".
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є чергове і пропорційне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Суд враховує, що позовні вимоги на підставі ст. 388 ЦК України (витребування майна від набувачів) можуть призводити до зміни ліквідаційної маси боржника, що в свою чергу впливає на права кредиторів у справі про банкрутство.
У процедурах банкрутства суттєве значення має принцип судового нагляду, оскільки з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Зазначений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Господарський суд у справах про банкрутство має забезпечити як принцип рівності учасників процедури банкрутства, баланс інтересів боржника і його кредиторів та інших заінтересованих учасників, так і справедливий розподіл майна боржника між кредиторами, що є особливістю процедури банкрутства (постанова Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20).
Під час порушення провадження в справі про банкрутство право- і дієздатність боржника значно обмежуються на підставі імперативних норм КУзПБ, що пов'язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), що виходять з підтримки інтересів не лише кредиторів та боржника, а й осіб, пов'язаних із ними. Після введення ліквідаційної процедури функції з управління та розпорядження майном передаються ліквідатору.
В контексті зазначеного може виникнути питання, чи конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси з метою задоволення вимог кредиторів може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає добросовісний набувач майна, оскільки інтерес кредиторів, так само, як і боржника, полягає лише в тому, аби майно було продане за якомога більшу ціну.
У боржника-юридичної особи втрачається майновий інтерес щодо повернення проданого майна, оскільки він все одно не буде мати можливості розпорядитися ним. Так само і кредитори не заінтересовані в поверненні саме майна, оскільки при поверненні майна в конкурсну масу його наявність може призвести як до додаткових витрат на утримання, так і до зменшення ціни такого майна до моменту його реалізації.
Разом з тим, при відкритті провадження у справі про банкрутство боржник не втрачає право на майно, охоронюване положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. І у випадку вибуття майна з володіння власника поза його волею до добросовісного набувача, обидві сторони можуть розраховувати на захист їх права на майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
З огляду на зазначене, легітимною метою у випадку витребування арбітражним керуючим нерухомого/рухомого майна від набувача такого майна на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України можна вважати судовий нагляд у процедурах банкрутства та нагляд за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об'єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо задоволення грошових вимог кредиторів.
Тому значення віндикації від добросовісного набувача в межах провадження у справі про банкрутство не може розглядатися лише як спосіб консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки такий власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, її засновників та учасників.
Так, за правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов'язкових елементів даного способу захисту права власності: 1) позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; 2) майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; 3) відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.
Обов'язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.
Власник, за наявності підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, 14.11.2018 у справі №183/1617/16).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №25/1351/19 наведено правовий висновок, за змістом якого для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (п. 51 постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц, п. 46.1 постанови від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, на які посилається скаржник). Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язана із встановленням двох основних обставин - відсутності волі власника (позивача, який витребує майно) на відчуження майна та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).
Як вже зазначалось вище, постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича задоволено. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року у справі № 5019/592/12(918/717/23) скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано за Фізичною особою - підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м; 2. Матеріальний склад літ."Б-1", загальна площа 498,1 кв.м; 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м; 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м; 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м; 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв.м; 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону; 8. Навіс опори металеві, покриття шифер; 9. Стелаж залізний; та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21."
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, факти та обставини стосовно набуття відповідачем - 1 право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, що знайшли відображення у постанові Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024, мають значення преюдиційних під час розгляду даного спору та не потребують доказування у відповідності до ч. 4 ст.75 ГПК України.
Суд враховує також те, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Кольортех" від 18.06.2015, оформлені протоколом № 01-06/15/К від 18.06.2015, визнано недійсним договір №19/06/15/К купівлі - продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015, укладений між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд".
Крім того, рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2022 у справі №5019/592/12(918/735/21), яке залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями, у задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д. Б. до ТОВ "Радивилівмолоко" та ПП "Даві Буд" про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 14.07.2015 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведенням позивачем порушення його прав та інтересів внаслідок укладення оспорюваного договору та неможливістю фактичного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, оскільки в матеріалах справи на час розгляду справи були відсутні докази реєстрації права власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №924/408/21(924/287/23) (вибуття майна з володіння власника (або особи, якій він передав майно у володіння) на підставі правочину, який у подальшому визнано недійсним, можна вважати таким, що відбулось не з їхньої волі в розумінні пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, у тому разі, коли недійсність зазначеного правочину зумовлена впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною та/або іншими конкретними обставинами, які свідчать про відсутність дійсної волі власника на відчуження відповідного майна. Без встановлення наведених конкретних обставин щодо вчинення правочину з відповідними вадами волі самий лише факт визнання недійсним такого фраудаторного правочину не є достатньою підставою для висновку про вибуття відчуженого за ним майна не з волі власника або особи, якій він передав майно у володіння, в розумінні зазначеної норми цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21 наведено, зокрема, висновок про те, що "… за змістом статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їх волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині 1 статті 388 ЦК України. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17).
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, що Приватне підприємство "Кольортех" відчужило відповідачам спірне майно під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною та/або іншими конкретними обставинами, які свідчать про відсутність дійсної волі власника на відчуження відповідного майна.
Суд звертає увагу, що наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.
Судом встановлено, що Приватне підприємство "Кольортех", зокрема, в особі директора та ліквідатора, було обізнане щодо факту та обставин відчуження відповідачам спірного майна та не заперечувало щодо них.
Отже, з'ясовуючи питання щодо відсутності волі власника на відчуження майна, колегією суддів встановлено, що встановлені обставини у справі свідчать про те, що Приватне підприємство "Кольортех", зокрема, в особі директора та ліквідатора, висловило беззаперечну волю на передачу майна іншим особам (ФОП Ніколаєв Давид Борисович та ТОВ "Радивилівмолоко") та брало участь у такій передачі, що також свідчить про висловлення волі на передачу майна іншім особам, та на думку суду є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги щодо витребування майна в порядку положень ст. 388 ЦК України.
Суд у своїх висновках звертаєтся також до постанови Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №914/2441/15(914/979/17).
В той же час, позивач не навів, а суд не встановив обставин, які свідчили би про недобросовісність ТОВ "Радивилівмолоко".
Також суд вважає за доцільне зауважити, що ліквідатор ПП "Кольортех" Михайловський С.В. звернувся до суду з позовною заявою до ФОП Ніколаєва Д.Б та ТОВ "Радивилівмолоко" про витребування майна в частці: 62,23% цілісного майнового комплексу від ФОП Ніколаєва Д.Б.; 37,77% цілісного майнового комплексу від ТОВ "Радивилівмолоко", що знаходиться за адресою: 33016, м. Рівне, вул. Старицького, 21.
Водночас, станом на даний момент, відповідно до Інформації з ДРРП (а.с. 54-64, т. 1) від 02.02.2025, ТОВ "Радивилівмолоко" на праві власності належать окремі будівлі, зокрема: 1) будівля, склад, №2 літ. "Б-1", загальною площею 498.1 кв.м., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Старицького Михайла, буд. 23в; 2) будівля, навіс для с/г машин з допоміжними приміщеннями, літ. "В-1", загальною площею 166.7 кв.м., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Старицького Михайла, буд. 236; 3) будівля, прохідна, №3 літ. "3-1", загальною площею 21.6 кв.м., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Старицького Михайла, буд. 2їв; 4) будівля, матеріальний склад, № 3 літ. "Г-1", загальною площею 269.3 кв.м., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Старицького Михайла, буд. 21д; 5) будівля, матеріальний склад, № 1 літ. "Д-1", загальною площею 367.5 кв.м., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Старицького Михайла, буд. 21г;) будівля, контора, літ. "А-2", загальною площею 393 кв.м., за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Старицького Михайла, буд. 23 а.
Таким чином, на момент розгляду спору судами, не існує цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Рівне вул. Старицького, буд. 21, та який, на думку ліквідатора, належить витребувати на користь позивача.
Щодо застосування строку позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 зауважила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 95)).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц і від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73).
Оскільки колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відтак не застосовує строк позовної давності.
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника ФОП Ніколаєва Давида Борисовича про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору на підставі ст. 278 та ст. 231 ГПК України.
Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Такі висновки викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №916/3006/23.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 4.14 постанови від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи предмет і підстави спору, матеріали справи свідчать про наявність між сторонами спору неврегульованих питань, а отже відповідно предмет спору не припинив своє існування.
Також суд вважає безпідставними доводи скаржника щодо необхідності зупинення провадження у справі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Положення пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).
За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статей 238 та 282 цього Кодексу у мотивувальній частині судового рішення повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків суду при ухваленні такого судового рішення (подібний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у cправі №908/2287/17 та постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №904/4233/18).
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з'ясовувати: 1) як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (подібний правовий висновок викладено у постановах від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі №910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20).
Крім того, варто зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі №914/1983/17 та від 16.01.2020 у справі №908/1188/19).
Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.10.2025 від представника відповідача - 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 5019/592/12(918/1193/24) до вирішення справи № 5019/592/12(918/916/25) за позовом фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" про визнання недійсним та скасування рішень державного реєстратора.
Заява обґрунтована тим, що представником відповідача - 1 встановлено, що цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, буд. № 21 та був єдиним об'єктом нерухомого майна, розділено на шість окремих об'єктів нерухомого майна на підставі висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна №30-04-1/21 від 30.04.2021, присвоєно нові поштові адреси та виготовлено технічні паспорти. З метою захисту своїх прав фізична особа - підприємець Ніколаєв Д.Б. звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" про визнання недійсним та скасування рішень державного реєстратора. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 5019/592/12 (918/916/25) за позовом фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" про визнання недійсним та скасування рішень державного реєстратора.
Таким чином, представник відповідача - 1 зазначає про об'єктивну неможливість розглянути даний спір до вирішення справи № 5019/592/12 (918/916/25).
Проаналізувавши предмет та підстави позову у цій справі та у справі № 5019/592/12 (918/916/25), колегія суддів не встановила обставин об'єктивної неможливості розгляду цієї справи, неможливості встановлення та оцінки певних конкретних обставин (фактів), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а тому клопотання про зупинення провадження до вирішення справи № 5019/592/12 (918/916/25) не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладених в апеляційних скаргах.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24) необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех", та Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржників.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Приватного підприємства "Кольортех", та Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 у справі №5019/592/12(918/1193/24) - без змін.
2. Справу №5019/592/12(918/1193/24) повернути до Господарського суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "16" січня 2026 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Тимошенко О.М.