ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 січня 2026 року Справа № 902/699/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - Ткач Ю.А. (в режимі відеоконференції);
відповідача - Сидорук В.В. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року (повний текст складено 31.10.2025) у справі №902/699/25 (суддя Тварковський А.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Вінниця"
до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
про стягнення 15 719 644,40 грн
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року у справі №902/699/25 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.11.2025) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Вінниця" до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про стягнення 15 719 644,4 грн.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Вінниця" 15 668 976,69 грн та 188 027,72 грн витрат на сплату судового збору.
Відмовлено у стягненні з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 50 667,71 грн у зв'язку із чим судові витрати в сумі 608,02 грн залишено за позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, АТ "Вінницяобленерго" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2025 року у справі №902/699/25 апеляційну скаргу АТ "Вінницяобленерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом уточнення вимог апеляційної скарги, з урахуванням встановлених вимог закону, вимог закону, щодо форми та змісту апеляційної скарги, яка подається до суду апеляційної інстанції (в частині стягнення матеріальних збитків закривши провадження у справі у відповідній частині; повністю та ухвалити нове рішення відмовивши у задоволенні позову в повному обсязі; в частині задоволених позовних вимог); у разі уточнення вимог апеляційної скарги надати суду докази зарахування судового збору розмірі - 282 041,58 грн, сплаченого на підставі платіжної інструкції №657201 від 18 листопада 2025 року до Державного бюджету України (довідка Державної казначейської служби України); надання пояснень щодо сплати вказаного судового збору у межах справи №902/699/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року у справі №902/699/25. Призначено справу №902/699/25 до розгляду на 12 січня 2026 року об 12:00 год.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
07 січня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання, згідно якого просить суд:
1. Витребувати у ФОП Скомаровського Владислава Володимировича ( АДРЕСА_1 ):
- докази придбання ФОП Скомаровським Владиславом Володимировичем дизельного пального у 2024-2025 роки в об'ємі 281 190,00 літрів;
2. Витребувати у Головного управління ДПС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7):
- копії ліцензії на право у ФОП Скомаровського Владислава Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснення продажу дизельного пального; копії акцизних накладних на реалізацію ФОП Скомаровським Владиславом Володимировичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) 281 190,00 літрів дизельного пального згідно договору купівлі-продажу товарів №12 від 23.03.2024, укладеного із ТОВ "Керамік-Вінниця";
3. Витребувати у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) (21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24) наступну інформацію:
- чи видавалось на транспортний засіб RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_2 свідоцтво про допущення вказаного транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів, зокрема дизельного пального;
- чи отримував ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (із складанням іспитів).
- чи отримував ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів (із складанням іспитів).
Колегія суддів, розглянувши клопотання не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Тобто, заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування; те, що у матеріалах справи відсутні інші докази, на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи; те, що стороною вживались заходи щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції. Витребування доказів є правом, а не обов'язком суду.
При цьому необхідно враховувати, що чинний Господарський процесуальний кодекс України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно для того, щоб не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
За приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З вказаною нормою кореспондуються положення пунктів 6, 7 частини 2 статті 258, пункту 6 частини 1 статті 267 ГПК України, якими передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема: нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу; суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України, клопотання особи, яка подає скаргу, має бути зазначене в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Отже, клопотання про витребування доказів в суді апеляційної інстанції має бути подане одночасно з апеляційною скаргою або протягом строку на апеляційне оскарження в порядку доповнень до скарги.
Як убачається із матеріалів справи, апелянт при поданні апеляційної скарги (18.11.2025) не заявив клопотання про витребування доказів, зазначене клопотання про витребування доказів сформовано в системі "Електронний суд" лише 07.01.2026.
При цьому, апелянт подаючи клопотання про витребування доказів вже після відкриття апеляційного провадження не обгрунтував неможливості його подання разом із апеляційною скаргою, а також не просив поновити строк для його подання з обгрунтуванням поважності причин його пропуску.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників справи на те, що на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями збирати нові докази, оскільки допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, зокрема ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки апелянт звернувся із клопотанням про витребування доказів поза межами встановленого законом строку та без клопотання про його поновлення з обґрунтуванням поважності причин пропуску, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для його задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні 12 січня 2026 року представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
В судовому засіданні 12 січня 2026 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у даній справі до 13.01.20265 об 14:00 год., що занесено до протоколу судового засідання.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 вересня 2019 року між ТОВ "Керамік - Вінниця" та АТ "Віницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №ВІ-000802 (т. 1, а.с. 6-14).
У відповідності до умов погодженого договору Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №309 та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Додатком №2 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №ВІ-000802 від 19.09.2019 Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії визначено вид об'єкту: Комплекс будівель і споруд (ТП-27); адреса об'єкту: Вінницька обл., м. Вінниця, пров. Цегельний, 12 (т. 1, а.с. 16).
До даного договору також укладалися такі додатки: Додаток №3 Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, включаючи субспоживачів; Додаток №4 Порядок розрахунків; Додаток №5 Порядок участі в графіках обмеження електроспоживання та графіків відключення; Додаток №6 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін №1; Додаток №7 Однолінійна схема №1; Додаток №8 Порядок розрахунків втрат електроенергії в мережах Споживача; Додаток №9 Порядок визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача; Додаток №10 Обсяги споживання електричної енергії Споживачу та субспоживачам на 2019 рік; Додаток №11 Звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць (а.с.16-30).
Даний об'єкт знаходиться у приватній власності ТП-27, яке розташоване за адресою: провулок Цегельний, 12 у місті Вінниця, куди заходить три мережі по 10 кВ і два трансформатори ТМ-630/10/0,4 потужністю 630 кВт (додаток №7 укладеного договору).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №902/547/24, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 09.04.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Вінниця" задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02 вересня 2024 року у справі №902/547/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання дій АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" протиправними та зобов'язання АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" відновити електропостачання ТОВ "Керамік-Вінниця".
Прийнято в цій частині нове рішення.
"Визнати дії АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" з відключення об'єкту ТОВ "Керамік-Вінниця" від мереж електропостачання неправомірними.
Зобов'язати АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" відновити електропостачання на об'єкті ТОВ "Керамік-Вінниця" за адресою: Вінницька обл. м. Вінниця, пров. Цегельний, 12."
В іншій частині рішення залишено без змін.
Стягнуто з АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" (21008, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174, код ЄДРПОУ 00130694) на користь ТОВ "Керамік-Вінниця" (21009, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Діонісія Міклера (вул. Мічуріна), 32-А, код ЄДРПОУ 40037900) - 3028 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" (21008, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174, код ЄДРПОУ 00130694) на користь ТОВ "Керамік-Вінниця" (21009, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Діонісія Міклера (вул. Мічуріна), 32-А, код ЄДРПОУ 40037900) - 4542 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
У вказаній постанові судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.03.2024 о 14 год. 30 хв. представниками Вінницьких міських електромереж було проведено самовільне відключення підприємства від електромережі без належного та передбаченого законодавством і укладеним договором попередженням/повідомлення. Вчинені відповідачем дії не можуть вважатися правомірними, оскільки наданими доказами не підтверджуються факти перебування 11.03.2024 представників відповідача на об'єкті позивача та власне відмова позивача (його уповноважених осіб) у допуску працівників відповідача (як передумова для правомірності припинення електропостачання позивачу).
Посилаючись на наведені обставини, позивач стверджує, що у зв'язку із відсутністю електропостачання на його об'єкті протягом березня 2024 - лютого 2025 був змушений орендувати та використовувати, як альтернативні джерела електропостачання, автоматичну шафову генераторну установку та дизельну електростанцію.
Так, 23.03.2024 між Приватним підприємством "Вінбуд-СВ" (орендодавець) та ТОВ "Керамік-Вінниця" (орендар) був укладений договір оренди рухомого майна №23/03/24, відповідно до п. 1.1 якого в оренду передається дизельна електростанція SDMO J275К (Франція) (далі - генераторна установка 1), потужністю 220 кВт в режимі Stand-By (резервний), в номінальному режимі 200 кВт, 3 фази (т. 1, а.с. 37-38).
Відповідно до п. 4.1 договору, орендна плата за користування майном становить 8000 грн з ПДВ за добу.
На виконання умов вказаного договору сторони підписали акт приймання-передачі від 23.03.2024 (т. 1, а.с. 38 на звороті).
Оскільки, дизельна електростанція J275К не виробляла необхідної для підприємства потужності, 01.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством "Авіс" (орендодавець) та ТОВ "Керамік-Вінниця" (орендар) був укладений договір оренди рухомого майна №01/04/24, а саме: автоматичної шафової генераторної установки PG-S 630 kVA (далі - генераторна установка 2).
Згідно із п. 4.1 договору оренда плата встановлюється у розмір 8000 грн з ПДВ за добу.
Відповідно до акту прийому-передачі від 01.04.2024 дане рухоме майно було передано позивачу в оренду (т. 1, а.с. 36 на звороті).
Також між ТОВ "Керамік-Вінниця" та ФОП Скомаровським В.В. були укладені договори купівлі-продажу товарів №12 від 23.03.2024 (т. 1, а.с. 39-40) та №17 від 11.09.2024 (т. 2, а.с. 7-8).
Витрати пального та режим обліку часу роботи електричної дизельної електростанції та автоматичної шафової генераторної установки відображено в журналі обліку роботи генератора (т. 1, а.с. 42-43, 148-153).
Враховуючи викладене та посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій АТ "Вінницяобленерго" товариство змушене було забезпечити об'єкт електропостачанням альтернативними засобами, для чого ТОВ "Керамік-Вінниця" було орендовано дизельну електростанцію та автоматичну шафову генераторну установку, а також проведено закупівлю дизельного палива, внаслілок чого останнім понесено збитки в розмірі 15 719 644,40 грн, ТОВ "Керамік-Вінниця" звернулося до суду з позовом про їх стягнення з АТ "Вінницяобленерго".
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин і звернення позивача із до суду) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частина 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включає:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є необхідною наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки особи; наявності збитків з доведенням їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданими збитками; вини особи, що завдала збитки.
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Особа, якій завдані збитки, вимагаючи їх відшкодування, має довести три перші умови відповідальності, зокрема: протиправність поведінки особи, яка завдала збитки, наявність і розмір збитків та причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданими збитками. Вина особи, яка завдала збитки, презюмується та не підлягає доведенню особою, якій завдано збитки.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування, закріпленим у статтях 12, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Тобто, передусім на позивача покладений обов'язок доведення факту наявності збитків, їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками, тоді як відповідач має такі обставини спростувати.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем перед судом.
Системний аналіз наведених вище положень ЦК України та ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та звернення з позовом до суду, зобов'язує суд до детального розгляду кожної складової збитків окремо та у їхньому сукупному взаємозв'язку через призму доведеності належними, допустимими та достовірними доказами.
Що стосується протиправної поведінки АТ "Вінницяобленерго" у договірних правовідносинах з позивачем, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначене підтверджується судовим актом Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (справа №902/547/24), залишеним в силі постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.04.2025 (т.1, а.с. 57-62).
Тобто, у іншому судовому провадженні між цими ж сторонами визнано дії АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" з відключення об'єкту ТОВ "Керамік-Вінниця" від мереж електропостачання неправомірними та зобов'язано АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" відновити електропостачання на об'єкті ТОВ "Керамік-Вінниця" за адресою: Вінницька обл. м. Вінниця, пров. Цегельний, 12.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники (п. 66 постанови ВС у справі №140/6115/2 від 02.11.2022).
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17.
З огляду на викладені положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, судом встановлено, що існує судове рішення у справі №902/547/24 у спорі між ТОВ "Керамік-Вінниця" та АТ "Вінницяобленерго", яке набрало законної сили, і яке має преюдиційне значення для цієї справи в часині протиправності дій "АТ Вінницяобленерго", пов'язаних із відключенням об'єкта позивача від електричного постачання.
Отже, даний елемент складу збитків підтверджується відповідними доказами і вважається позивачем доведеним.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Надаючи оцінку даному елементу складу збитків, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено споживання позивачем електричної енергії у різних об'ємах до моменту відключення у березні 2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-здачі надання послуг з розподілу електричної енергії, актами приймання-передачі електричної енергії за період грудень 2023 - січень 2024 та платіжними документами про оплату наданих послуг та продукції (т.1 , а.с. 44-50).
При цьому, відповідачем також надано витяг обсягу розподілу електроенергії ТОВ "Керамік-Вінниця" за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 (т.1, а.с. 112), який також свідчить про стабільне та постійне споживання позивачем електроенергії.
Таким чином, очевидним є те, що протиправне відключення позивача від електричної енергії протягом такого тривалого періоду як 12 місяців стало об'єктивною та прямою причиною для використання ним альтернативних джерел електропостачання, зокрема, використання дизельних електростанції та автоматичної шафової генераторної установки, оскільки отримувати послуги з розподілу та постачання електричної енергії у інших осіб позивач технічно не міг.
Тобто саме такі конкретні дії відповідача стали причиною завданої шкоди, відтак вони перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку. Отже, і даний елемент складу збитків є доведеним.
Що стосується вини, то колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Під час перевірки об'єкта позивача перед його відключенням від електроенергії працівники АТ "Вінницобленерго" склали акт про відмову в допуску уповноважених осіб електропостачальника на належний споживачу об'єкт в односторонньому порядку з низкою недоліків, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції у своєму рішенні по справі №902/547/24.
Відтак, розуміючи наявність обґрунтованих сумнівів щодо дійсності вказаного акту та відсутність у зв'язку із цим правових підстав для відключення об'єкта позивача від електропостачання, відповідач вчинив такі дії свідомо, що свідчить про їх умисний характер.
Оскільки в процесі розгляду справи зазначена презумпція відповідачем не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Що стосується самого розміру збитків, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача понесених збитків на суму 15 719 644,4 грн, до складу яких входять витрати, здійснені на оренду (рухомого майна) альтернативних джерел постачання електричної енергії: дизельної електростанція SDMO J275К (Франція) та автоматичної шафової генераторної установки PG-S 630 kVA, а також витрати, здійснені на придбання палива для заправки вказаних джерел електроенергії.
Під збитками у теорії права розуміється об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Стаття 22 ЦК України поділяє збитки на реальні та упущену вигоду. Так, ч.2 цієї статті під збитками розуміє:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підстави поданого позову обґрунтовують саме реальні збитки, тобто витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Як зазначалося судом вище, в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №902/547/24 встановлено преюдиційні факти щодо неправомірності відключення об'єкта позивача від електроенергії.
Зокрема, судом апеляційної інстанції у вказаній постанові зазначено, що для визначення реального розміру збитків позивачу необхідно було здійснити розрахунки виходячи з наступних параметрів:
- кількість споживання пального дизельною електростанцією та автоматичною шафовою генераторною установкою за годину роботи (виходячи з підтверджених технічних характеристик);
- кількість відпрацьованих годин дизельною електростанцією та автоматичною шафовою генераторною установкою (підтверджена відповідними обліковими даними);
- калькуляція витраченого пального помножена на кількість відпрацьованих годин;
- калькуляція різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання та витратами, які були б понесені за звичайних умов при належному електропостачанні відповідачем.
В матеріалах справи наявні підписані бухгалтером ТОВ "Керамік-Вінниця" Далахаджієвою В.В. та скріплені печаткою документи під назвою "Витрати на споживання та користування дизельною електростанцією (генераторною установкою)" за період березень 2024 - лютий 2025. Зі змісту поданих документів вбачається інформація про: кількість відпрацьованих генераторною установкою та дизельною електростанцією годин у день та днів у місяці; кількість витраченого пального; середню витрату палива на годину; ціну палива; вартість орендної плати на добу; суму по вартості палива; суму по вартості оренди; загальну суму витрат за місяць.
Крім того, у справі наявний журнал обліку роботи генератора, у якому відображена інформація щодо назви генератора, його час роботи, кількості пального, яке заправлялося, підпис відповідальної особи.
За даними цього журналу генераторна установка 1 працювала в період з 23.03.2024 по 31.03.2024 по 15 год. на день з 7.00 год. по 22.00 год, а генераторна установка 2 - з 01.04.2024 по 22.02.2025 також по 15 год. на день з 7.00 год. по 22.00 год.
У свою чергу, вартість пального у розмірі 50 грн за літр та вартість оренди рухомого майна (генераторних установок) у розмірі 8000 грн з ПДВ підтверджується пунктами 3.3 договорами купівлі-продажу товарів №12 від 23.03.2024 та №17 від 11.09.2024, а також пунктами 4.1. договорів оренди рухомого майна №23/03/24 від 23.03.2024 та №01/04/24 від 01.04.2024 відповідно.
Колегія суддів зазначає, що наведені вище документи підтверджують витрати позивача на користування генераторними установками з 23.03.2024 по 31.03.2024 у загальному розмірі 2 696 000 грн та витрати спожитого електроустановками пального у загальному розмірі 14 059 500 грн. При цьому, кількість витраченого за цей період пального склала 281 190 літрів. На підтвердження цих даних в матеріалах справи також наявні акти на списання товарно-матеріальних цінностей.
Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем здійснено оплату орендної плати дизельних установок на загальну суму 680 000 грн та придбано пального на суму 5 640 000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами (т. 1, а.с. 51-53, 154-161).
Решта розміру понесених збитків, які відображено у розрахунку, на оренду майна та оплату пального позивачем відображено у вигляді заборгованості у актах звірки із своїми контрагентами ФОП Скомаровським В.В. (т. 1, а.с. 136) та ПП "Вінбуд-СВ" (т. 1, а.с. 137). Зокрема, заборгованість по оренді склала 2 016 000 грн, а по пальному - 8 419 500 грн.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ця заборгованість позивача щодо оплати оренди та вартості отриманого пального перед контрагентами у розумінні положень ст. 22 ЦК України підпадає під правове поняття збитків, оскільки пальне використане, а генераторні установки працювали для забезпечення потреб господарської діяльності ТОВ "Керамік-Вінниця".
Щодо доводів скаржника про відсутність необхідності споживання позивачем палива у зазначених об'ємах, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно технічних характеристик дизельна електростанція SDMO J275К (Франція) має потужність основну - 250 кВА (200 кВт), потужність резервну - 275 кВА (220 кВт), споживання палива 37,4 л/год при навантаженні у 70% (а.с.202 на звороті).
Разом з тим, з наданих позивачем документів вбачається, що споживання палива у період використання даної генераторної установки було на рівні 42 л/год, що дещо відрізняється від споживання за технічними характеристиками з огляду на номінальну потужність (навантаження у 70%) для її стабільної та тривалої роботи. Відтак, на думку суду, більш вірогіднішими були витрати палива у 37,4 л/год.
Враховуючи користування даною генераторною установкою протягом 9 днів по 15 год, позивач мав би використати палива на 4,6 л в годину менше, що в грошовому еквіваленті, виходячи із вартості палива у 50 гривень, склало би на 31050,00 грн менше, ніж ним заявлено витрат по даній генераторній установці.
Згідно технічних характеристик автоматична шафова генераторна установка PG-S 630 kVA має потужність у номінальному режимі (стабільна потужність для тривалої роботи) (prime) 567 kVA (510 kW) та режимі максимальної потужності (stand by) 630 kVA (504 kW). При цьому слід враховувати коефіцієнт потужності 0,8. Споживання пального у даної генераторної установки складає: 45,5 л/год при навантаженні у 50%; 68,2 л/год при навантаженні у 75%; 91 л/год при навантаженні у 100%.
Як вбачається, у своїх розрахунках та документах позивач зазначив витрати палива на рівні 56 л/год, що складає близько 61% використання потужності генераторної установки і призводить до виробництва близько 249 кВт/год (510 кВт х 0,8 (коефіцієнт потужності) х 61%).
Тобто, враховуючи наведені характеристики таке споживання пального є розумним і співмірним.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт проведення замірів витрат паливно-мастильних матеріалів для встановлення норм витрат під час роботи генератора без навантаження (на "холостому ходу"), відповідно до якого споживання становить 37,5 л/год. Ця інформація стосується автоматичної шафової генераторної установки PG-S 630 kVA. Тобто, використовуючи дану установку навіть без навантаження протягом спірного періоду (майже 12 місяців (328 днів), позивач цілком вірогідно використав би 184 500 літрів пального (37,5л/год х 15 год х 328 днів = 184 500 літрів), що з урахуванням ціни пального (50 грн) еквівалентно 9 225 500 грн.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що виробництво електричної енергії дизельними електростанціями (генераторами) та звичайне її отримання від постачальника через оператора розподілу суттєво відрізняється як якісно-технічними, так і вартісними характеристиками, оскільки споживання енергії від електричних мереж відбувається за фактом її отримання у разі користування обладнанням, яке живиться від мережі. Водночас для забезпечення електроенергією приладів, які живляться від неї, за допомогою роботи генератора необхідним є постійне його увімкнення незалежно від того чи у даний момент електричний прилад працює, що зумовлює безперервне споживання генератором пального навіть у холостому режимі.
У цьому розумінні співвідношення розрахунку, наданого відповідачем, із розрахунком позивача не є релевантним.
При цьому, заперечення скаржника щодо режиму роботи генераторних установок у вихідні дні протягом 15 год. щоденно та розміру потужності у кіловатах за годину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки умовами договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, а саме Додатку №3, визначена дозволена потужність у розмірі 983 кВт, а режим роботи 24 год. 7 днів на тиждень. Дані характеристики узгоджуються з вихідними даними, у межах яких позивачем і здійснювався розрахунок.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до актів приймання-передачі генераторних установок від 23.03.2024 (т. 1, а.с.38 на звороті) та від 01.04.2024 (т. 1, а.с.36 на звороті) позивач отримав їх у користування о 10.00 год, тоді як за даними журналу обліку роботи генератора їх використання відбувалося із 7.00 год у дні 23.03.2024 та 01.04.2024, що фактично не відповідає дійсності.
Отже, робота генераторної установки 1 зранку 23.03.2024 з 07.00 год. по 10.00 год. та генераторної установки 2 зранку 01.04.2025 не могла мати місце, а тому 3 год. роботи генераторної установки 1 зі споживанням пального 42 л/год та 3 год. роботи генераторної установки 2 зі споживанням пального 56 л/год є непідтвердженими документально, що з урахуванням вартості пального (50 грн) еквівалентно коштам у розмірі 14700,00 грн.
Щодо розрахунку розміру збитків, то колегія суддів зазначає, що у поясненнях до детального розрахунку (т. 1, а.с. 195) позивачем відображено механізм здійснення калькуляції різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання та витратами, які були б понесені за звичайних умов при належному електропостачанні, на що звертав увагу суд апеляційної інстанції у постанові від 14.01.2025 у справі №902/547/24.
Здійснюючи перевірку розрахунків, суд погоджується з тим, що розмір збитків має буди виражено саме у різниці здійснених витрат з витратами, понесеними за звичайних умов. Відтак необхідним є встановлення таких витрат за попередні періоди споживання.
Так, позивачем узято середнє значення витрат на оплату вартості послуг з розподілу та поставки електроенергії за попередні перед відключенням три місяці (грудень 2023 - лютий 2024), що склало 93884,19 грн.
Оскільки витрати на споживання електричної енергії позивачем помісячно різняться, суд знаходить логічним та вірним такий підхід позивача щодо усередненого значення показників споживання за попередні періоди.
При цьому, посилання відповідача на витяг з обсягу розподіленої електроенергії ТОВ "Керамік-Вінниця" за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 (т. 1, а.с. 112), з урахуванням якого при обрахунку слід виходити із значно менших середніх показників, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, по-перше, в період перед відключенням об'єми споживання суттєво збільшилися, а, по-друге, більший розмір споживання за звичайних умов в контексті калькуляції різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання арифметично зменшує розмір нарахованих збитків, що позитивним чином впливає на позицію сторони відповідача.
Здійснивши перевірку розрахунку збитків в контексті різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання та витратами, які були б понесені за звичайних умов при належному електропостачанні відповідачем, судом арифметично вірними визначено розрахунки витрат за період квітень 2024 - січень 2025.
Разом із тим, обраховуючи витрати по генераторних установках за 9 днів березня 2024 та за 22 дні лютого 2025, позивач для обрахунку в середньому на електроенергію від міських мереж не врахував, що березень місяць містить 31 календарний день, а лютий 28. Відтак від'ємник у березні 2024 році мав становити 27256,7 грн, а не 28165,26 грн, натомість у лютому 2025 - 73766,15 грн замість 68848,41 грн. При цьому, перше значення не впливає на ціну позову, позаяк не виходить за межі позовних вимог, проте друге значення є наслідком не підтвердження розміру збитків на суму 4917,71 грн.
Відтак, наявними у справі доказами у їх сукупності доведено наявність складу правопорушення: протиправність поведінки відповідача, яка полягає у неправомірному відключенні об'єкта позивача від електричного постачання; шкода, розмір якої підтверджено належними та допустими доказами; причинно-наслідковий зв'язок шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже укладення позивачем договорів оренди дизельних установок та сплата коштів за користування ними зумовлені саме неправомірними діями відповідача.
Оскільки позивачем доведено наявність повного складу правопорушення, тоді як відповідачем не спростовано наявність у його діях вини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 15 668 976,69 грн (15 719 644,4 грн - 14700 грн - 31050 грн - 4917,71 грн).
При цьому, у відшкодуванні позивачу збитків в розмірі 50667,71 грн суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно.
Доводи скаржника про те, що із наявних у справі характеристик генераторної установки 2 не вбачається вид палива, який вона використовує, не заслуговують на увагу, оскільки останнім не спростовано будь-якими доказами, що це не є дизельне паливо. Поряд із цим технічні характеристики даної моделі генераторної установки (автоматичної шафової генераторної установки PG-S 630 kVA) не є обмеженою інформацією, знаходяться у вільному доступі в мережі "Інтернет", що не заважало представнику відповідача здійснити їх аналіз на державній, а не на іноземній мові, надати відповідні конкретизовані заперечення, якщо були сумніви щодо наявної у справі інформації.
Крім того, не заслуговують на увагу і посилання скаржника, що позивачем не доведено у якому саме місці використовувалися зазначені генераторні установки, оскільки вони спростовуються умовами договорів оренди рухомого майна (п. 3.2), де зазначено адресу передачі майна: м. Вінниця, провулок Цегельний, 12.
Щодо доводів скаржника, що договори та додаткова угода до одного із них не дає можливості достеменно встановити власників генераторних установок, то колегія суддів зазначає, що наявність дефектів оформлення первинних документів не є автоматичною підставою для визнання господарської операції недійсною, а відповідальність за їх неналежне оформлення несуть позивач і його контрагент, проте дані обставини не мають переважного значення поряд із усією сукупністю наявних у справі доказів у спростування підстав для задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснюючи великі об'єми споживання електроенергії, позивач послався на інтенсивне здійснення за адресою об'єкту споживання будівництва масивного багатоквартирного житлового комплексу, наслідком чого є використання великої кількості будівельної техніки. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що позивач не може відповідно до довідки з ЄДРПОУ займатися таким видом економічної діяльності, що свідчить про вірогідність надання електроенергії субспоживачам, що умовами договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії не передбачено.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відсутність у довідці позивача з ЄДРПОУ (т. 1, а.с. 33) такого виду економічної діяльності як "будівництво" не спростовує наявність даного виду на момент звернення з позовом до суду, оскільки дана довідка датована - 10.10.2021. Інших доказів на підтвердження своїх доводів відповідач не надав.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що у разі виникнення у відповідача підозри стосовно використання електроенергії субспоживачами, а не ТОВ "Керамік-Вінниця", він не позбавлений, як оператор системи розподілу, який здійснює ліцензовану діяльність на території Вінницької області, ініціювати відповідні заходи та достеменно з'ясувати ці обставини.
Стосовно посилання скаржника на відсутність можливостей у ФОП Скомаровського В.В. на продаж дизпалива через ненадання усіх необхідних документів (ліцензії, акцизних накладних, документів про допущення до перевезень небезпечних вантажів), як того вимагає чинне законодавство та Податковий кодекс України, то колегія суддів зазначає, що відсутність даних документів, про витребування яких клопотав відповідач у ФОП Скомаровського, беззаперечно не спростовує факту поставки ним пального позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 у справі №803/1198/16 та від 14.12.2022 у справі №640/18058/19.
Натомість, в матеріалах справи наявні пояснення ФОП Скомаровського В.В., договір оренди обладнання №01/11 від 01.11.2023, договір оренди транспортного засобу від 14.09.2023 (т. 1, а.с. 204-208), які підтверджують договірні правовідносини між ним та позивачем, а також пояснюють механізм поставки пального.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно із статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова ВС КГС від 21.08.2020 у справі №904/2357/20).
Апеляційний господарський суд зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS")."
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, на підставі усього вищевикладеного, з урахуванням положень ст. 79, 86 ГПК України, суд приходить до переконання про більшу вірогідність наданих позивачем доказів на підтвердження розміру збитків за виключенням тих, які судом наведено вище, аніж заперечень відповідача, тому позов підлягає задоволенню частково у визначеному та зазначеному вище розміру.
При цьому, об'єктивно оцінюючи обставини справи через призму положень таких загальних засад цивільного законодавства (ч. 1 ст. 3 ЦК України) як справедливість, розумність та добросовісність, колегія суддів вважає, що розмір заявлених збитків з огляду на відсутність на об'єкті споживача електричної енергії протягом майже року цим засадам відповідає, а дії відповідача з приводу відключення електроенергії - ні.
Щодо посилань скаржника на наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки у іншій господарській справі №902/547/24 судом уже надавалася оцінка позовним вимогам щодо стягнення збитків, а тому є таке, що набрало законної сили рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч.1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
За змістом наведених норм однією з цілей їх запровадження законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, так само як і уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу та спроби, направлених на перегляд висновків судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
А тому передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмета, підстав звернення до суду з позовною заявою.
Досліджуючи предмет і підстави позовних вимог у справі №902/547/24 та у даній справі на предмет їх тотожності, колегія суддів дійшла висновку, що незважаючи на однаковий суб'єктний склад та предмет позову (матеріально-правова вимога в частині стягнення збитків), відмінними є докази та обставини, на які позивач посилається.
Зокрема, підставами позову у цій справі, окрім обставин, зазначених у попередній, є залишена Верховним Судом в силі постанова Північно-західного апеляційного суду від 14.01.2025, якою визнано неправомірними дії АТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі електричні мережі" з відключення об'єкту ТОВ "Керамік-Вінниця" від мереж електропостачання та зобов'язано відновити електропостачання на об'єкті ТОВ "Керамік-Вінниця" за адресою: Вінницька обл. м. Вінниця, пров. Цегельний, 12.
Крім того, позивачем надано низку доказів на підтвердження збитків в контексті режимів роботи дизельних електростанцій, обліку споживання пального, кількості споживання пального виходячи із технічних характеристик, калькуляції різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання та витратами, які були б понесені за звичайних умов при належному електропостачанні відповідачем. Даних доказів матеріали справи під час первісного звернення не містили. Більше того період нарахування збитків також є відмінним.
Таким чином, підстави позову у вже розглянутій господарській справі та у цій справі не є ідентичними, а тому доводи скаржника про необхідність закриття провадження у справі є помилковими.
Крім того, Верховний Суд у своєму судовому акті у справі №902/547/24 чітко вказав на що саме необхідно звернути увагу і при цьому позивач продовжував нести збитки через протиправність дій відповідача до 24.02.2025. Відтак в даному конкретному випадку - це не є повторним зверненням з тими самими вимогами і з тими самими підставами.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21 жовтня 2025 року у справі №902/699/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "19" січня 2026 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.