вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" січня 2026 р. Справа№ 911/1951/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Кротов О.Ю.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Борисфен"
на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2025 (повний текст складено 23.10.2025)
у справі №911/1951/25 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Борисфен"
про стягнення 309 158,95 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Київська обласна ЕК") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Борисфен" (далі - ТОВ "База відпочинку "Борисфен") заборгованості у розмірі 309 158, 95 грн, з яких: 251 714,95 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію, 45 713,39 грн - інфляційні втрати, 11 730,61 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №420087448, в частині повної та своєчасної оплати спожитої у липні-жовтні 2023 року електричної енергії, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 251 714,95 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 45 713,39 грн інфляційних втрат та 11 730,61 грн трьох процентів річних, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.10.2025 у справі №911/1951/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "База відпочинку "Борисфен" на користь ТОВ "Київська обласна ЕК" 251 714,95 грн основного боргу, 45 713,35 грн інфляційних втрат, 11 730,60 грн процентів річних, а також 3 709,90 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 251 714,95 грн основного боргу є документально підтверджена, законна та така, що підлягає задоволенню. При цьому, місцевий господарський суд, здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, визначивши період прострочення, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача процентів річних становить 11 730,60 грн, а вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 45 713,35 грн, у зв'язку з чим вказані вимоги підлягають частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "База відпочинку "Борисфен" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2025 у справі №911/1951/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "База відпочинку "Борисфен" посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та правовим нормам, що визначають особливості споживання електричної енергії.
Так, скаржник стверджує, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої інстанції не з достатньою повнотою, а окремі помилки суду призвели до неправильного вирішення спору по суті.
Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно залишив його клопотання від 06.10.2025 без задоволення, не розглянувши його по суті в т.ч., в частині залучення третіх осіб.
Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: Київське квартирно-експлуатаційне управління, Військову частину НОМЕР_1 , Київську обласну військову адміністрацію. Також, до апеляційної скарги долучено новий доказ - копію договору оренди від 15.09.2023 №530.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ "База відпочинку "Борисфен" у справі №911/1951/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
24.11.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "База відпочинку "Борисфен" на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2025 у справі №911/1951/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.01.2026. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1951/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 15.12.2025.
17.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1951/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
11.12.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2025 у справі №911/1951/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "База відпочинку "Борисфен" - без задоволення.
У відзиві позивач в повному обсязі заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з урахуванням об'єктивного та повного аналізу фактичних обставин справи, правильним застосуванням норм чинного законодавства, а також з чітким дотриманням норм процесуального права.
Так, на переконання позивача, постачання електричної енергії споживачу було б неможливим за відсутності укладеного договору про надання послуг з розподілу. Це об'єктивно та прямо вказує на те, що між ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" і ТОВ "База відпочинку "Борисфен" наявні договірні відносини. Відповідач, подаючи заяву-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, не міг не знати, з яким саме Оператором системи розподілу та на підставі чого він укладає договір. Таким чином, довід скаржника про невстановлення судом першої інстанції меж території здійснення Оператором систем розподілу ліцензованої діяльності є недоречним та таким, що не може свідчити про нез'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Також, позивач звертає увагу на те, що ТОВ "База відпочинку "Борисфен", як визначений укладеним договором споживач послуги електропостачання у спірний період, сплативши їх, не позбавлений права в установленому чинним законодавством України порядку звернутись до третіх осіб, які фактично були користувачами об'єкту, з вимогами про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням майна, в тому числі і щодо оплати вартості спожитої електричної енергії за наявності таких підстав.
Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи
15.12.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній надає письмові пояснення по суті спору.
Слід зазначити, що нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
Щодо клопотання ТОВ "База відпочинку "Борисфен" про залучення Київського квартирно-експлуатаційного управління, Військової частини НОМЕР_1 та Київської обласної військової адміністрації до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, колегія судді зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 4 статті 50 ГПК України).
Колегія суддів наголошує, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. При цьому, зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв'язок.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в залученні до участі у справі як третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Київського квартирно-експлуатаційного управління, Військової частини НОМЕР_1 та Київської обласної військової адміністрації, оскільки не вбачає, яким чином рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки в контексті позовних вимог та правовідносин, що виникли у даній справі.
Щодо долученого відповідачем до апеляційної скарги додаткового доказу колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.
Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об'єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.
Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою додатковий доказ, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття його до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об'єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.
Відсутність вказаного клопотання сторони само по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткового доказу, у порядку статті 269 ГПК України.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 14.01.2026 з'явився представник позивача.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №911/1951/25 розглядається за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2025 у справі №911/1951/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
04.11.2020 ТОВ "База відпочинку "Борисфен" (споживач) та ТОВ "Київська обласна ЕК" (постачальник) шляхом підписання заяви-приєднання №420087448 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції Стандарт 1. У підписаній відповідачем заяві-приєднанні визначено адресу об'єкту: Іванків, Піщана, 43 та ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z8811009917303.
За умовами пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 2.3 договору обсяг проданої споживачу електричної енергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, відповідно акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5 договору).
Пунктом 5.7 договору встановлено, що порядок оплати за електричну енергію встановлюється, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов'язань з оплати електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Договір укладається на строк, зазначений в комерційні пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору, та сплаченого рахунку постачальника (пункт 13.1 договору).
Крім того, разом з договором сторони підписали комерційну пропозицію "Стандарт-1" від 04.11.2020 за якою:
- термін постачання визначений до 31.12.2020. Постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції;
- остаточний розрахунок проводиться споживачем за фактично відпущену електричну енергію;
- рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається постачальником споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплати споживачем протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач спожив електричну енергію в період з липня до жовтеня 2023 року на загальну суму 258 235,82 грн., що підтверджується актами прийняття-передавання електричної енергії: від 31.07.2023 №А-5058813980 за липень 2023 року на суму 258 213,50 грн; від 31.08.2023 №А-5078296810 за серпень 2023 року на суму 7,49 грн; від 30.09.2023 №А-5176162286 за вересень 2023 року на суму 7,28 грн; від 31.10.2023 №А-5118016814 за жовтень 2023 року на суму 7,55 грн. До вказаних актів надано рахунки на оплату.
Також у позові позивач звертає увагу, що станом на липень 2023 року у відповідача існувала передплата за минулі періоди у розмірі 6 520,87 грн. Відтак, сума заборгованості за липень 2023 року становить 251 692,63 грн. Крім того, для підтвердження фактичного обсягу спожитої відповідачем електричної енергії позивач надав копію відповіді від 12.05.2025 №04/530/3763 Оператора системи розподілу ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", відповідно до якої, за період липень-жовтень 2023 року відповідач спожив 25 013 квт*год.
Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 251 714,95 грн основного боргу, 45 713,35 грн інфляційних втрат та 11 730,60 грн процентів річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору
За приписами частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначалось вище, на виконання умов спірного договору позивач поставив, а відповідач спожив електричну енергію в період з липня по жовтень 2023 року на загальну суму 258 235,82 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання електричної енергії: від 31.07.2023 №А-5058813980 за липень 2023 року на суму 258 213,50 грн; від 31.08.2023 №А-5078296810 за серпень 2023 року на суму 7,49 грн; від 30.09.2023 №А-5176162286 за вересень 2023 року на суму 7,28 грн; від 31.10.2023 №А-5118016814 за жовтень 2023 року на суму 7,55 грн.
Також позивач визнав, що станом на липень 2023 року у відповідача існувала передплата за минулі періоди у розмірі 6 520,87 грн. Відтак, сума заборгованості за липень 2023 року становить 251 692,63 грн.
Так, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відхилив твердження відповідача про те, що у спірний період за об'єктом відповідача споживачем була Військова частина НОМЕР_2 , у зв'язку з чим Київське КЕУ мало обов'язок оплатити спожиту військовою частиною електричну енергію, на підставі укладеного договору оренди, з огляду на таке.
Згідно з положенням "Про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448, комунальні послуги та енергоносії надаються відповідно до норм витрат енергоносіїв та комунальних послуг у ЗС України, методики нормування витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин відповідно до чинного законодавства України.
Оплата комунальних послуг військовим частинам, що утримуються за рахунок кошторису МО України, провадиться за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.
Заявка про потребу в комунальних послугах та енергоносіях (у фізичних показниках) на наступний рік (додаток 17) подається КЕВ (КЕЧ) до КЕУ до 1 вересня, КЕУ до Головного КЕУ ЗС України до 20 вересня поточного року (за кожну військову частину). Заявка підписується відповідним начальником квартирно-експлуатаційного органу.
КЕВ (КЕЧ) або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями. Договори до підписання перевіряються та візуються головним бухгалтером і юрисконсультом КЕВ (КЕЧ). За своєчасне укладення договорів відповідає начальник КЕВ (КЕЧ).
Оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) в фондах, що орендовані МО України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об'єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно із пунктом 5.12 розділу V цього Положення.
У той же час, матеріали справи не місять жодного укладеного договору, на підставі якого сплата вартості спожитої електроенергії за договором постачання електричної енергії споживачу від 04.11.2020 №420087448, укладеним між позивачем та відповідачем, належить до обов'язків іншої особи. Таких умов не містить також поданий акт прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна від 05.05.2023, підписаний між відповідачем та ВЧ НОМЕР_2 .
Суд першої інстанції також відхилив посилання відповідача на те, що позивач не застосував Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим неправильно розрахував кількість спожитої електричної енергії, а відтак і суму боргу.
Відповідач стверджує, що визначення щомісячних обсягів спожитої електричної енергії мало відбуватись за середньодобовим обсягом споживання (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).
Відповідно до Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про ринок електричної енергії", Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", від 14.03.2022 №133 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам наказом від 13.04.2022 №148 затверджено Положення "Про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" (далі - Положення), яке було чинним у період з 06.05.2022 до 05.12.2023.
Згідно з пунктом 1 Положення учасники роздрібного ринку електричної енергії керуються вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням цього Положення, для забезпечення стабільної роботи ринку електричної енергії в умовах воєнного стану.
Відповідно до пункту 9 Положення, обсяги споживання електричної енергії визначаються з урахуванням таких особливостей:
1) обсяги споживання електричної енергії на об'єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №311 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.03.2020 №716) (далі - Кодекс комерційного обліку електричної енергії), крім об'єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях;
2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:
- з урахуванням фактичних показів лічильника(ів), у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);
- приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об'єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;
- приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану, відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;
- у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.
Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи;
3) оператор системи з урахуванням підстав, зазначених в абзацах 3 та 4 підпункту 2 цього пункту, має перерахувати обсяги електричної енергії на підставі заяви споживача із дати підтвердженого виникнення підстав.
Після отримання оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії документально підтверджених фактичних показів лічильника(ів), у тому числі після припинення чи скасування воєнного стану, щомісячні обсяги спожитої електричної енергії споживачем визначаються за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).
Як слушно зазначив суд першої інстанції, норма про визначення обсягу спожитої електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання (абзац 2 підпункту 3 пункту 9 Положення) застосовується до споживачів, на території яких ведуться або велись бойові дії, або на тимчасово окупованих територій, для перерахунку обсягів електричної енергії на підставі заяви споживача з урахуванням підстав, зазначених в абзацах 3 та 4 підпункту 2 пункту 9 Положення.
Об'єкт споживача, не розташований на території, на якій ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованій території.
Відтак, обсяги споживання електричної енергії на об'єкті споживача визначається відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії (підпункт 1 пункту 9 Положення), а не за середньодобовим обсягом споживання, як про те твердить відповідач.
Суд першої інстанції перевірив нараховані обсяги спожитої електричної енергії за об'єктом відповідача та встановив, що такі визначені відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, з чим також погоджується судова колегія.
За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами комерційної пропозиції рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається постачальником споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплати споживачем протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
Суд звертає увагу, що спірні акти прийняття-передавання електричної енергії не місять підпису відповідача. При цьому, укладений між сторонами договір не передбачає порядку та форми надсилання вказаних актів та рахунків споживачу.
За умовами пункту 5.7 договору, неотримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов'язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Як вірно встановив місцевий господарський суд, спірні акти приймання передавання електричної енергії та рахунки до них направлені споживачу 14.05.2025 листом з описом вкладення №0840100534396. Як вбачається з трекінгу поштового відправлення, споживач отримав вказаний лист 19.05.2025.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується, зокрема, в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
За приписами статей 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що відповідач мав обов'язок в будь-якому випадку оплатити спожиту електричну енергію: у липні 2023 року до 21.08.2023, у серпні 2023 року до 20.09.2023, у вересні 2023 року до 20.10.2023, у жовтні 2023 року до 21.11.2023.
Разом із тим, ТОВ "База відпочинку "Борисфен" доказів оплати спожитої у липні-жовтні 2023 року електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 04.11.2020 №420087448 не надало.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 251 714,95 грн є документально підтверджена та законна, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії, позивач просить стягнути з відповідача 45 713,39 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2023 року до квітня 2025 року, та 11 730,61 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 08.11.2023 до 28.05.2025.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача процентів річних становить 11 730,60 грн, а вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 45 713,35 грн, у зв'язку з чим вказані вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, заперечень щодо невірності розрахунку процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять.
З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив його клопотання від 06.10.2025 без задоволення, не розглянувши його по суті в т.ч., в частині залучення третіх осіб, відхиляються колегією суддів з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2025 через систему "Електронний суд" керівник відповідача подав клопотання, в якому просив суд повернутись у справі №911/1951/25 до стадії підготовчого провадження, а також залучити до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Київське квартирно-експлуатаційне управління, Військову частину НОМЕР_1 , Київську обласну військову адміністрацію.
Так, наведене клопотання обґрунтоване тим, що у спірний період нарахування заборгованості за поставлену електроенергію (липень 2023 року - жовтень 2023 року), нежитлові приміщення бази відпочинку перебували у безоплатному користуванні Військової частини НОМЕР_2 , доказом чого є акт від 05.05.2023 прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна, що знаходиться за адресою, зазначеною в цьому акті.
Між відповідачем та Військовою частиною НОМЕР_2 , в інтересах якої виступило Київське КЕУ, укладено договір оренди №530, відповідно до пункту 4.6 якого здійснення витрат, пов'язаних з фактичним споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносії є обов'язком Київського КЕУ.
Крім того, відповідач посилався на неправильно здійснений позивачем розрахунок боргу, без застосування Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.
Також, відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів території ліцензованої діяльності ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" як оператора системи розподілу, що здійснює розподіл електричної енергії саме відповідачу, а також матеріали справи не містять відповідної ліцензії позивача на постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
За приписами частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 207 ГПК України встановлено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
За змістом наведеної норми закону суду не надано право вирішувати питання про поновлення строку на вчинення процесуальної дії з власної ініціативи; суд має обов'язок розглянути клопотання про поновлення строку та за власним переконанням здійснити оцінку поважності причин, наведених заявником в обґрунтування такого клопотання.
Водночас, з таким клопотанням відповідач до суду першої інстанції не звертався.
Судом першої інстанції враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, відповідно до якої суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Європейський суд з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Жодних вагомих підстав для вчинення такої дії, як повернення на стадію підготовчого провадження, відповідачем не наведено. Неотримання поштової кореспонденції за зареєстрованою адресою місцезнаходження, не здійснення з 2023 року реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, недотримання порядку, передбаченого статтею 119 ГПК України для поновлення пропущених строків є виключно наслідком власної вольової поведінки відповідача та його представника.
Посилання представника відповідача на неможливість подати відзив на позов та докази на його підтвердження є неспроможними, оскільки відповідно до частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 5 статті 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Посилання відповідача про необхідність залучення до участі у справі як третіх осіб: Київське квартирно-експлуатаційне управління, Військову частину НОМЕР_1 , Київську обласну військову адміністрацію, жодним чином не підтверджене.
Зокрема письмовий доказ, долучений відповідачем до клопотання, а саме акт прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна від 05.05.2023 не підтверджує участь вказаних осіб у зобов'язальних правовідносинах позивача та відповідача, заснованих на господарському договорі про постачання електричної енергії споживачу від 04.11.2020 №420087448, на умовах комерційної пропозиції "Стандарт-1". Інших доказів, зокрема, договору оренди №530, на який відповідач посилається у тексті клопотання, суду першої інстанції не подано.
Суд також врахував, що відповідач копію ухвали від 18.08.2025 отримав 04.09.2025 та 05.09.2025 зареєстрував електронний кабінет. Тобто протягом місяця до судового засідання 07.10.2025 відповідач мав можливість сформувати відзив та подати докази на його підтвердження одночасно з поданням обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, в порядку статті 119 ГПК України.
Місцевий господарський суд зауважив, що поважними причинами пропуску строку можуть визнаватися лише такі обставини, які об'єктивно не залежать від волевиявлення особи, що вчиняє процесуальну дію, пов'язані з наявністю перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення такої дії та підтверджені належним чином.
Доказів наявності об'єктивних обставин, які завадили відповідачу звернутись з відповідним клопотанням, суду першої інстанції не подано.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання з процесуальних питань від 06.10.2025.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2025 у справі №911/1951/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "База відпочинку "Борисфен" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2025 у справі №911/1951/25, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ТОВ "База відпочинку "Борисфен".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Борисфен" на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2025 у справі №911/1951/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2025 у справі №911/1951/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Борисфен".
4. Матеріали справи №911/1951/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 19.01.2026.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов