Постанова від 14.01.2026 по справі 916/3079/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3079/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,

за участю представників:

від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - Остапов В.В.,

від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" - Марченко Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025, прийняте суддею Волковим Р.В., м. Одеса, повний текст складено 13.02.2025,

у справі №916/3079/23

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

про стягнення 27 438 646,91 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 27438646,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови відповідача, як власника затонулого майна, від компенсації позивачеві витрат, понесених останнім у зв'язку зі здійсненням передислокації (віддаленням) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров".

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 02.08.2023 відкрито провадження у справі №916/3079/23.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/3079/23 (суддя Волков Р.В.) позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 27438646,91 грн заборгованості, 329263,76 грн витрат зі сплати судового збору та 104504,64 грн витрат на проведення експертизи.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту понесення ним витрат з передислокації (віддалення) підводної перешкоди, яка становила безпосередню загрозу безпеці судноплавства - морського буксиру "Михаил Добров" у заявленому до стягненні розмірі та необґрунтованістю ухилення відповідача від компенсації позивачеві таких витрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/3079/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується існування обставин безпосередньої загрози безпеці судноплавства, життю чи здоров'ю людей, забрудненню навколишнього природного середовища затонулим майном, що є виключною умовою для підняття такого майна за рахунок його власника. Крім того, апелянт стверджує про відсутність факту розслідування аварійної морської події та відсутність у відповідача об'єктивної можливості здійснення заходів щодо прибирання затонулого морського буксиру "Михаил Добров" у зв'язку зі знищенням необхідного для цього майна через ракетні обстріли держави-агресора, тобто внаслідок обставин непереборної сили, які також зумовили і саме затоплення вказаного буксиру, переміщеного на зовнішній рейд порту виключно для загородження входу до нього, а не для здійснення відповідачем своєї господарської діяльності. Водночас скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах правил цивільного законодавства, а також зазначає про недоведеність факту передислокації (віддалення) судна "Михаил Добров" і про те, що у будь-якому випадку витрати з передислокації (віддалення) підводної перешкоди в силу вимог Закону України "Про морські порти України" мають покладатися на адміністрацію морських портів України.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 24.03.2025 (вх.№984/25/Д2 від 25.03.2025) Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/3079/23 - без змін. Зокрема, позивач посилається на те, що відповідно до сукупності наявних у матеріалах справи доказів затонуле судно "Михаил Добров" становило безпосередню небезпеку для навігації та мореплавства, при цьому сама подія затоплення даного судна не підпадає під визначення аварійної морської події і, як наслідок, не потребувала проведення розслідування. Крім того, позивач стверджує про недоведеність відповідачем відсутності у нього об'єктивної можливості здійснити підняття належного йому судна через обставини непереборної сили та про помилковість ототожнення апелянтом витрат, понесених у зв'язку зі здійсненням передислокації (віддаленням) підводної перешкоди, і збитків, які розмежовані нормами Кодексу торговельного мореплавства України. Позивач також зауважує на тому, що заперечення відповідачем в апеляційній скарзі факту проведення робіт з передислокації (віддалення) судна "Михаил Добров" наведені без урахування вимог частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а наявний у матеріалах справи висновок експерта узгоджується з іншими доказами та виступає належним доказом на підтвердження обґрунтованості заявленої до стягнення суми, яка згідно з положеннями чинного законодавства має бути компенсована Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" за рахунок власника затонулого майна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 20.03.2025 у справі №916/3079/23 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/3079/23 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 21.05.2025 об 11:30.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у судовому засіданні у справі №916/3079/23 було оголошено перерву до 14:00 год 26.05.2025, а протокольною ухвалою суду від 26.05.2025 - до 14:00 год 03.06.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 призначено у справі №916/3079/23 додаткову судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; попереджено судового експерта до початку проведення судової експертизи про відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків; зобов'язано Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" оплатити рахунок експертної установи за проведення судової експертизи в десятиденний термін з дня отримання відповідного рахунку, що буде надісланий йому Південно-західним апеляційним господарським судом; зобов'язано Київський науково-дослідний інститут судових експертиз висновок судового експерта в оригіналі надіслати до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також копії учасникам справи; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/3079/23 на час проведення додаткової судової експертизи; на вирішення судового експерта поставлено наступне питання: "Чи підтверджуються документально витрати Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у сумі 27438646,91 грн, які заявлено до стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", на проведення заходів, направлених на забезпечення передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров"? Якщо розмір документально підтверджених витрат складає іншу суму, вказати розмір таких витрат".

14.07.2025 до суду апеляційної інстанції від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання №13618/11115-4-25/71 від 30.06.2025 (вх.№2964/25 від 14.07.2025) про погодження строків виконання експертизи, в якому повідомлено про те, що, враховуючи поточне завантаження експерта, експертиза у справі №916/3079/23 буде виконана у строк понад 90 днів.

28.07.2025 до апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №14468/11115-4-25/71 від 14.07.2025 (вх.№984/25/Д4 від 28.07.2025), до якого додано копію рахунку №2684 від 11.07.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/3079/23; задоволено клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №13618/11115-4-25/71 від 30.06.2025 (вх.№2964/25 від 14.07.2025); надано погодження Київському науково-дослідному інституту судових експертиз на проведення додаткової судової експертизи в порядку черговості; зобов'язано Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" оплатити рахунок №2684 від 11.07.2025 за проведення додаткової судової експертизи в десятиденний термін з дня отримання відповідного рахунку; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/3079/23 на час проведення додаткової судової експертизи.

17.11.2025 на адресу апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №916/3079/23 разом з висновком експерта №5674/25-71 від 17.10.2025, складеним за результатами проведення додаткової судової економічної експертизи, призначеної ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/3079/23 та призначено дану справу до розгляду на 14.01.2026 об 11:30.

У судовому засіданні 14.01.2026 представник Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" підтримав апеляційну скаргу; представник Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" висловив заперечення проти її задоволення.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 відмовлено у задоволення клопотання Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" №25/06-23 від 09.01.2026 (вх.№113/26 від 12.01.2026) про призначення повторної судової експертизи, оскільки в силу частини другої статті 107 Господарського процесуального кодексу України призначення повторної експертизи є правом, а не обов'язком суду, яке (право) він реалізує в межах власних дискреційних повноважень, з урахуванням обставин справи і зібраних у ній доказів, у той час як сама по собі незгода заявника з попередніми експертними висновками не є достатньою підставою для призначення повторної судової експертизи (постанова Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/12263/18), тим більше, що існування передбачених законом підстав для призначення повторної експертизи (необґрунтованість наявного у матеріалах справи висновку додаткової судової експертизи або підтверджені (не засновані на припущеннях) сумніви щодо його правильності; суперечність висновку з іншими матеріалами справи; істотне порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи) відповідачем не доведено, а судом апеляційної інстанції, в свою чергу, не встановлено, що виключає необхідність призначення такої експертизи як повторна (постанова Верховного Суду від 29.05.2025 у справі №910/2059/20).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" є власником морського буксиру "Михаил Добров" (IMO 7376159), що підтверджується свідоцтвом про право власності на судно серії PV №00604 від 25.11.2008.

24.02.2022 Військова частина № НОМЕР_1 надіслала головному диспетчеру АМПУ Кірюхіну А.В. лист №649/1270/738/У/ОКП від 24.02.2024, в якому просила відбуксирувати м/б "Каледонія" та "Михаил Добров" на зовнішній рейд порту з метою загородження входу до нього.

В цей же день (24.02.2022) Чорноморська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулася до відповідача з телефонограмою №21, в якій повідомила, що підтверджує переміщення м/б "Михаил Добров" на зовнішній рейд порту з метою загородження входу до останнього.

В подальшому судно "Михаил Добров" затонуло, що не заперечується жодним учасником справи.

З метою забезпечення безпеки мореплавства у морському порту Чорноморськ та відповідності фактичних глибин підхідного каналу паспортним характеристикам позивач направив відповідачу вимогу №1214/15-01-01/Вих від 18.08.2022 щодо невідкладного вжиття заходів з прибирання затонулого судна "Михаил Добров" з підхідного каналу.

Листом №116/01-08-1178 від 23.08.2022 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" повідомило позивача про відсутність у відповідача можливості здійснити заходи з прибирання затонулого судна "Михаил Добров" з підхідного каналу морського порту у зв'язку з тим, що відповідач на теперішній час працює виключно для схоронності майна та забезпечення своєї життєдіяльності в цілому.

Про обставини, викладені відповідачем у вищенаведеному листі №116/01-08-1178 від 23.08.2022, Чорноморська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" повідомила капітана Чорноморського морського порту у зверненні №1103/15-03-01 від 24.08.2022.

Супровідним листом №1244/15-06-00/Вих від 25.08.2022 капітан Чорноморського морського порту, посилаючись на наказ №621 від 17.11.2021 "Про затвердження Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту" та Кодекс торговельного мореплавства України, направив відповідачеві розпорядження №23/08 від 25.08.2022, яким зобов'язав Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", як власника м/б "Михаил Добров", у строк до 31.08.2022 прибрати вказане судно, яке знаходиться у затонулому стані на підхідному каналі морського порту Чорноморськ з акваторії зазначеного морського порту.

Листом №611/06-23-1223к від 26.08.2022 відповідач повідомив капітана порту Чорноморськ, що судно "Плавкран-90", за допомогою якого можна було б здійснити роботи з прибирання морського буксиру "Михаил Добров", що знаходиться у затонулому стані на підхідному каналі морського Чорноморськ, з акваторії цього морського порту, повністю знищене 22.08.2022 внаслідок ракетних обстрілів держави-агресора, у зв'язку з чим у відповідача відсутня будь-яка можливість здійснити заходи з прибирання затонулого судна "Михаил Добров".

Розпорядженням капітана морського порту Чорноморськ №24/08 від 31.08.2022 з метою запобігання аварійних подій і забрудненню навколишнього середовища на виконання вимог статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України, а також у зв'язку із тим, що власник майна, що затонуло, не підійняв його у встановлений термін, зобов'язано позивача вжити необхідних заходів щодо негайного підняття м/б "Михаил Добров", а за необхідності - щодо його знищення або віддалення іншим способом у термін до 31.10.2022.

В подальшому розпорядженням капітана морського порту Чорноморськ №51/05 від 04.05.2023 термін для забезпечення підйому м/б "Михаил Добров", а за необхідності - його знищення або віддалення (у тому числі, але не виключно передислокацію), продовжено до 15.05.2023.

Листом №1324/15-04-01/Вих від 08.09.2022 позивач, керуючись правом, передбаченим частиною третьою статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України, повідомив відповідача про намір вжити заходів щодо видалення підводної перешкоди, яка становить безпосередню загрозу безпеці судноплавства.

Розпорядженням капітана морського порту Чорноморськ №52/05 від 15.05.2023 підтверджено здійснення підйому та віддалення (передислокації) позивачем підводної перешкоди м/б "Михаил Добров" з району вхідних воріт морського порту Чорноморськ.

В адресованій Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" вимозі №1052/15-01-01/Вих від 19.06.2023 позивач просив відшкодувати понесені останнім витрати на передислокацію (віддалення) підводної перешкоди - м/б "Михаил Добров" у сумі 27438646,91 грн. До цієї вимоги позивач з метою підтвердження понесених витрат та їх вартості додав копії низки первинних документів.

За результатами розгляду вищенаведеної вимоги відповідач надав відповідь №540/06-23-981 від 11.07.2023, в якій повідомив про те, що не вбачає підстав для відшкодування витрат Адміністрації морського порту Чорноморськ на передислокацію судна "Михаил Добров", оскільки затоплення вказаного судна відбулося не в результаті винних дій Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", а на підставі телефонограми Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" з метою перекриття підхідного каналу в порт в умовах необхідності, спричиненої військовою агресією проти України, та без участі посадових осіб підприємства. Крім того, відповідач у цьому ж листі зазначив про те, що вважає суму у розмірі 27438646,91 грн необґрунтованою та не підтвердженою належними і допустимими доказами.

У матеріалах справи міститься проведений позивачем розрахунок суми понесених ним витрат.

На підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" надало до місцевого господарського суду низку доказів, а саме: копію договору №63-В-ЧФ-22 від 03.08.2022 з додатками; копію довідки про вартість виконаних робіт та витрати за серпень місяць 2022 року; копію акту приймання виконаних робіт за серпень місяць 2022 року; копію підсумкової відомості ресурсів (серпень місяць 2022 року); копію акту на вишукувальні роботи від 09.08.2022; копію платіжного доручення №1690 від 12.08.2022; копію платіжного доручення №1788 від 26.08.2022; копію договору №64-В-ЧФ-22 від 24.08.2022 з додатками, кошторисами №№1-5 та додатковими угодами; копію акту наданих послуг від 04.05.2023 з розшифруванням; копію платіжної інструкції №1193 від 18.05.2023; копію акту наданих послуг від 29.08.2022 з розшифруванням; копію платіжного доручення №1952 від 14.09.2022; копію акту наданих послуг від 29.08.2022 з розшифруванням; копію платіжного доручення №1951 від 14.09.2022; копію договору №74-В-ЧФ-22 від 15.09.2022 з додатками та додатковими угодами; копію довідки про вартість виконаних робіт та витрати за травень місяць 2023 року; копію акту №7 приймання виконаних робіт за травень місяць 2023 року; копію підсумкової відомості ресурсів (травень місяць 2023 року); копії платіжних інструкцій №1195 від 18.05.2023 та №1159 від 15.05.2023; копію довідки про вартість виконаних робіт та витрати за квітень місяць 2023 року; копію акту №6 приймання виконаних робіт за квітень місяць 2023 року; копію видаткової накладної №5581 від 19.04.2023; копію видаткової накладної №4576 від 31.03.2023; копію видаткової накладної №5520 від 19.04.2023; копію видаткової накладної №5104 від 12.04.2023; копію видаткової накладної №6168 від 26.04.2023; копію видаткової накладної №988 від 27.01.2023; копію товарного чеку від 09.04.2023; копію платіжної інструкції №1036 від 03.05.2023; копію платіжної інструкції №1100 від 08.05.2023; копію довідки про вартість виконаних робіт та витрати за березень місяць 2023 року; копію акту №5 приймання виконаних робіт за березень місяць 2023 року; копію підсумкової відомості ресурсів (березень місяць 2023 року); копію видаткової накладної №КП03-01-02 від 03.01.2023; копію видаткової накладної №КП10-01-09 від 10.01.2023; копію видаткової накладної №0000-000035 від 04.01.2023; копію товарного чеку від 12.03.2023; копію товарного чеку від 19.03.2023; копію видаткової накладної №9 від 16.03.2023; копію видаткової накладної №1 від 02.01.2023; копію платіжної інструкції №729 від 03.04.2023; копію платіжної інструкції №846 від 11.04.2023; копію довідки про вартість виконаних робіт та витрат за лютий місяць 2023 року; копію акту №4 приймання виконаних робіт за лютий місяць 2023 року; копію підсумкової відомості ресурсів (лютий місяць 2023 року); копію платіжної інструкції №561 від 08.03.2023; копію платіжної інструкції №619 від 17.03.2023; копію довідки про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень місяць 2022 року; копію акту №3 приймання виконаних робіт за жовтень місяць 2023 року; копію підсумкової відомості ресурсів (жовтень місяць 2022 року); копію видаткової накладної №79 від 23.09.2022; копію платіжного доручення №2515 від 22.11.2022; копію довідки про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень місяць 2022 року; копію акту №2 приймання виконаних робіт за жовтень місяць 2022 року; копію підсумкової відомості ресурсів (жовтень місяць 2022 року); копію видаткової накладної №79 від 23.09.2022; копії товарних чеків від 02.10.2022, від 22.09.2022 та від 17.09.2022; копії платіжних доручень №2165 від 07.10.2022 та №2287 від 27.10.2022; копію довідки про вартість виконання робіт та витрати за вересень місяць 2022 року; копію акту №2 приймання виконаних робіт за вересень місяць 2022 року; копію підсумкової відомості ресурсів (вересень місяць 2022 року); копію видаткової накладної №79 від 23.09.2022; копії товарних чеків від 25.09.2022 та від 22.09.2022; копію видаткової накладної №КА12-09-07 від 12.09.2022; копії товарних чеків від 04.09.2022, від 07.09.2022, від 12.09.2022, від 21.09.2022, від 22.09.2022, від 17.09.2022, від 07.09.2022, від 14.09.2022 та від 14.09.2022; копії платіжних доручень №2040 від 30.09.2022 та №2176 від 11.10.2022; копію договору №77-В-ЧФ-22 від 06.10.2022 з додатками №№1, 2 та додатковими угодами №№1, 2; копію акту здачі-прийняття робіт №Пр/903 від 11.05.2023; копії платіжних інструкцій №1318 від 31.05.2023 та №1245 від 23.05.2023; копію акту здачі-прийняття робіт №Пр/902 від 11.05.2023; копії платіжних інструкцій №1317 від 31.05.2023 та №1244 від 23.05.2023; копію акту здачі-прийняття робіт №Пр/282 від 28.02.2023; копії платіжних інструкцій №597 від 30.03.2023 та №718 від 31.03.2023; копію акту здачі-прийняття робіт №Пр/281 від 09.02.2023; копію платіжної інструкції №489 від 01.03.2023; копію акту здачі-прийняття робіт №Пр/4093 від 21.11.2022; копію платіжної інструкції №2836 від 21.12.2022; копію акту здачі-прийняття робіт №Пр/4092 від 31.10.2022; копію платіжної інструкції №2771 від 13.12.2022; розрахунок компенсації витрат з передислокації (відділення) перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров"; копії нарядів (витягів з суднового журналу) за періоди з 02.10.2022 по 08.10.2022, з 11.10.2022 по 14.10.2022, з 18.10.2022 по 19.10.2022, з 21.10.2022 по 24.10.2022; копію наряду (витяг з суднового журналу) від 27.10.2022; копії нарядів (витягів з суднового журналу) за періоди з 29.10.2022 по 31.10.2022; копії нарядів (витягів з суднового журналу) від 05.04.2023, від 09.04.2023, від 13.04.2023, від 17.04.2023 та від 04.05.2023; розрахунок компенсації витрат з передислокації (відділення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров": роботи СПК "Богатир"; копію витягу з суднового журналу із записами за період з 30.08.2022 по 12.05.2023; копію відомості товарів по партіям на складах за період з 01.08.2022 по 31.12.2022; копію оприбуткування матеріалів №253 від 10.09.2020; копію накладної-вимоги на відпуск матеріалів від 10.09.2020; копію акту передачі-приймання ТМЦ від 10.09.2020; копію листа №834/12-02-09 від 09.09.2020 щодо передачі сорбенту "Еконадін"; копію листа №2278/15-03-06.02 від 09.09.2020 щодо прийняття сорбенту "Еконадін"; копію авізо №66 від 10.09.2020; копію відомості товарів по партіям на складах за період з 01.01.2023 по 08.05.2023, копію прибуткового ордеру №АП000000130; копію видаткової накладної №РН-0000019 від 23.03.2022; копію товарно-транспортної накладної №1 від 23.03.2022 з відомостями про вантаж; копію податкової накладної №2 від 23.03.2022; копію наказу №153/15 від 01.08.2022 з додатками та калькуляціями вартості судно-годин роботи СПК "Богатир", т/х "РК-51", калькуляцією вартості послуги нафтосміттєзбирачів, судно-години роботи "НСЗ-23", "НСЗ-28", калькуляцією вартості послуги нафтосміттєзбирачів з чергування по забезпеченню екологічної безпеки суден; копію наказу №456/15 від 26.11.2021 з додатком та калькуляцією вартості послуг нафтосміттєзбирачів з чергування по забезпеченню екологічної безпеки суден, калькуляцією вартості послуги нафтосміттєзбирачів, судно-години роботи "НСЗ-23", "НСЗ-28", калькуляціями вартості судно-годин роботи СПК "Богатир", т/х "РК-51"; копію наказу №265/15 від 25.11.2022 з додатком та калькуляцією вартості послуг нафтосміттєзбирачів з чергування по забезпеченню екологічної безпеки суден, калькуляцією вартості послуги нафтосміттєзбирачів, судно-години роботи "НСЗ-23", "НСЗ-28", калькуляціями вартості судно-годин роботи СПК "Богатир", т/х "РК-51"; копію технічного звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНІЯ" "Послуги з обстеження ділянки акваторії в районі вхідних воріт порту з виконанням промірів глибин та підводно-технічних робіт" за договором №63-В-ЧФ-22 від 03.08.2022; копії нарядів Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на виконання робіт за період з 19.10.2022 по 05.05.2023.

Відповідно до висновку експерта №23-6118 від 03.09.2024, складеного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судово-економічної експертизи по матеріалам господарської справи №916/3079/23, витрати Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Чорноморська філія) за період з 12.08.2022 до 31.05.2023 на загальну суму 27438646,91 грн (у т.ч. ПДВ), які заявлено до стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", на проведення заходів, направлених на забезпечення передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров", підтверджуються при умові, що такі послуги пов'язані із передислокацією морського буксиру "Михаил Добров" та наявності актів списання препарату "Еконадін" філією із зазначенням повної кількості витравного на плавзасобах "НСЗ-23" та "НСЗ-28".

Позивачем до Господарського суду Одеської області подано копії актів на списання препарату "Еконадін" із зазначенням повної кількості витраченого на плавзасобах "НСЗ-23" та "НСЗ-28".

У нотаріально посвідченій заяві свідка Кравцов Костянтин Олександрович (посадова особа позивача - заступник начальника з операційної діяльності Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) зазначив про те, що у період з 12.08.2022 по 31.05.2023 Чорноморською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" виконувалися роботи з передислокації підводної перешкоди, які стосувалися виключно затонулого морського буксира "Михаил Добров"; жодних інших підводних перешкод, окрім морського буксира "Михаил Добров", в акваторії морського порту Чорноморськ не переміщувалося; всі роботи, вказані у позовній заяві та у розрахунку суми позову, були пов'язані виключно з необхідністю передислокації морського буксиру "Михаил Добров" як підводної перешкоди.

Відповідно до довідки капітана Чорноморського морського порту №2637/15-06-00 від 08.10.2024 у період з серпня місяця 2022 року по травень місяць 2023 року в акваторії морського порту Чорноморськ, окрім операції з передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров", яка здійснювалась Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" на виконання розпоряджень капітана Чорноморського морського порту, інші операції з передислокації (віддалення) підводних перешкод не виконувалися.

Згідно з висновком експерта №5674/25-71 від 17.10.2025, складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за результатами проведення додаткової судової економічної експертизи, призначеної ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі №916/3079/23, витрати Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у сумі 27438646,91 грн, які заявлено до стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", на проведення заходів, направлених на забезпечення передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров", документально підтверджуються у сумі 27438646,91 грн, у т.ч. ПДВ - 4573107,82 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" витрат, понесених позивачем у зв'язку зі здійсненням передислокації (віддаленням) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров", у сумі 27438646,91 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту понесення ним витрат з передислокації (віддалення) вищенаведеної підводної перешкоди у заявленому до стягненні розмірі та необґрунтованість ухилення відповідача від компенсації позивачеві таких витрат.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

В силу статті 74 Кодексу торговельного мореплавства України організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України. Власники (користувачі) морських терміналів, судновласники, інші суб'єкти господарювання, що здійснюють свою діяльність у межах території та акваторії морського порту, забезпечують безпеку мореплавства відповідно до правил, визначених обов'язковими постановами по порту.

За умовами положень статті 12 Закону України "Про морські порти України" Адміністрація морських портів України вживає невідкладних заходів з ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, які призвели до порушення роботи в морському порту

Приписами пунктів 4, 7, 8 частини першої статті 15 Закону України "Про морські порти України" визначено, що метою діяльності Адміністрацій морських портів України є, зокрема, організація та забезпечення безпеки мореплавства; організація та координація аварійно-рятувальних робіт; організація робіт з підйому затонулого майна в акваторії морського порту.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України у тих випадках, коли майно, що затонуло, створює перешкоду судноплавству, морським промислам, гідротехнічним або іншим роботам, загрозу життю або здоров'ю людей чи забруднення навколишнього природного середовища, власник зобов'язаний негайно повідомити про те, що сталося, капітана найближчого морського порту і на вимогу останнього віддалити або знищити це майно у встановлений капітаном термін.

Якщо майно, що затонуло, становить безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю чи здоров'ю людей, забрудненню навколишнього природного середовища, а власник майна, що затонуло, не піднімає його у термін, встановлений капітаном морського порту, згідно з цією статтею, адміністрація морського порту має право за рахунок власника затонулого майна вжити необхідних заходів до його негайного підняття, а при необхідності - до його знищення або віддалення іншим способом (частина третя статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України).

Зміст вищенаведеної норми прямо пов'язує можливість вжиття адміністрацією морського порту заходів для підняття, знищення або передислокації затонулого майна за рахунок власника останнього з одночасною наявності сукупності конкретних обставин, а саме: 1) створення затонулим майном безпосередньої загрози безпеці судноплавства, життю чи здоров'ю людей, забрудненню навколишнього природного середовища; 2) не виконання власником затонулого майна вимог капітана морського порту щодо підняття такого майна у встановлений для цього строк.

Колегія суддів вбачає, що розташування затонулого судна відображено у виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІЯ" технічному звіті "Послуги з обстеження ділянки акваторії в районі вхідних воріт порту з виконанням промірів глибин та підводно-технічних робіт".

Відповідно до пункту 1.4 Порядку надання послуг з навігаційно-гідрографічного та картографічного забезпечення мореплавства у морських портах України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №294 від 08.05.2013, навігаційно-гідрографічне та картографічне забезпечення мореплавства у морських портах організовується і проводиться Державною установою "Держгідрографія".

У матеріалах справи міститься бюлетень Державної установи "Держгідрографія" №208 від 27.07.2022, у розділі ІІ якого розміщено прибережне попередження: "137/22: Одеса-навтекс, Чорне море, підхідний канал порту Чорноморськ, буї південної сторони, які огороджують судно, що затонуло, виставлені за 46-19.140N 030-40.608E, 46-19.149N 030-40.557E, підстава: НД ОРДГ №04 від 26.07.2022".

Офіційне прибережне попередження, видане Державною установою "Держгідрографія", є формою доведення до судновласників і капітанів суден інформації про навігаційну небезпеку, а тому саме по собі свідчить про кваліфікацію відповідного об'єкта як підводної перешкоди, що створює ризики для безпеки мореплавства.

Відтак затонулий морський буксир "Михаил Добров" визначений компетентним спеціалізованим суб'єктом як навігаційна небезпека, що підлягає врахуванню при здійсненні судноплавства у відповідному районі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що належний відповідачеві на праві власності затонулий морський буксир "Михаил Добров" фактично створював загрозу безпеці судноплавства через призму одночасного існування одразу декількох потенційних ризиків, а саме:

1) обмеження прохідності каналу (затоплене судно фактично зменшувало доступний простір у підхідному каналі для інших суден, що могло викликати труднощі у маневруванні та навігації (проєктна ширина каналу на даній ділянці складає 160 м, при цьому буксир "Михаил Добров" знаходився на частині каналу таким чином, що фактично ширина каналу від лівої нижньої бровки до перешкоди складала 114 м, тобто на 46 м менше, ніж паспортна величина);

2) підводна перешкода могла призвести до пошкоджень корпусів суден (зокрема, їхніх днищ), що могло загрожувати безпеці екіпажів суден;

3) зміна навігаційних характеристик (присутність затопленого судна змінювала навігаційні характеристики підходу до порту, зокрема, мінімальну глибину, що потребувало певних навігаційних обмежень для забезпечення безпеки судноплавства).

Посилання апелянта на те, що затонулий морський буксир "Михаил Добров" не створював небезпеки, оскільки судноплавство здійснювалося навіть після затоплення вказаного судна, апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки, по-перше, вказані доводи не підтверджені належними у розумінні процесуального закону доказами; по-друге, сам по собі факт здійснення судноплавства жодним чином не спростовує того, що останнє могло відбуватися за умови наявності об'єктивних ризиків, зумовлених існуванням підводної перешкоди у вигляді затонулого буксиру, тобто рух суден у подібних умовах міг здійснюватися за рахунок запровадження тимчасових обмежень, підвищених заходів обережності або прийняття підвищеного навігаційного ризику, що не усуває саму небезпеку, а лише мінімізує її наслідки; по-третє, сама по собі відсутність задокументованих аварійних подій не виключає можливості застосування частини третьої статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України, яка пов'язує підняття/передислокацію підводної перешкоди саме з обставиною існування обґрунтованих ризиків, а не з обставинами фактичного допущення аварійних випадків, тобто зазначена норма спрямована на превентивне усунення обґрунтованих ризиків.

За умовами статті 79 Кодексу торговельного мореплавства України розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту. Розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 1 Розділу І Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №621 від 17.11.2021 (далі - Положення), капітан морського порту є посадовою особою, яка відповідно до закону здійснює державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу IV Положення капітан морського порту (у тому числі, за участю Служби) видає розпорядження, що містять приписи щодо усунення порушень вимог законодавства з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання всіма суднами, юридичними і фізичними особами, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.

Як зазначалося вище, розпорядженням капітана Чорноморського морського порту №23/08 від 25.08.2022 зобов'язано Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", як власника м/б "Михаил Добров", у строк до 31.08.2022 прибрати вказане судно, яке знаходиться у затонулому стані на підхідному каналі морського порту Чорноморськ з акваторії зазначеного морського порту.

В подальшому розпорядженням капітана морського порту Чорноморськ №24/08 від 31.08.2022 з метою запобігання аварійних подій і забрудненню навколишнього середовища на виконання вимог статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України, а також у зв'язку із тим, що власник майна, що затонуло, не підійняв його у встановлений термін, зобов'язано позивача вжити необхідних заходів щодо негайного підняття м/б "Михаил Добров", а за необхідності - щодо його знищення або віддалення іншим способом у термін до 31.10.2022. Розпорядженням капітана морського порту Чорноморськ №51/05 від 04.05.2023 вищенаведений термін було продовжено до 15.05.2023.

Отже, наявність ризиків небезпеки судноплавства, передбачених частиною третьою статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України, підтверджена також капітаном морського порту як повноважною посадовою особою, яка відповідно до закону здійснює державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, у відповідному розпорядженні, виданому на виконання зазначеного припису закону.

Видання зазначених розпоряджень є формалізованим підтвердженням наявності тих ризиків небезпеки судноплавства, які прямо передбачені зазначеною нормою, і здійснено уповноваженою посадовою особою у межах наданої їй законом дискреції.

Здійснення підйому та віддалення (передислокації) позивачем підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров" з району вхідних воріт морського порту Чорноморськ підтверджується розпорядженням капітана морського порту Чорноморськ №52/05 від 15.05.2023.

Жодного доказу на підтвердження протиправності або скасування вищенаведених розпоряджень капітана морського порту Чорноморськ №23/08 від 25.08.2022, №24/08 від 31.08.2022 та №51/05 від 04.05.2023 до місцевого господарського суду не подано, у зв'язку з чим відповідні вимоги капітана порту, які стосувалися підняття та передислокації морського буксиру "Михаил Добров", підлягали обов'язковому виконанню, проте, на відміну від позивача, відповідачем адресоване йому розпорядження виконане не було.

Поряд з цим, викладена у листі №611/06-23-1223к від 26.08.2022 відмова відповідача від виконання розпорядження капітана Чорноморського морського порту №23/08 від 25.08.2022 щодо підняття спірного судна була мотивована виключно посиланнями на технічну неможливість вжиття Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" відповідних заходів у зв'язку з відсутністю у останнього судна "Плавкран-90", у той час як щодо обставин наявності загрози судноплавству внаслідок існування підводної перешкоди - затонулого морського буксиру "Михаил Добров" відповідач жодних заперечень в адресованій капітану морського порту відповіді не висловив.

Твердження скаржника стосовно відсутності у нього об'єктивної можливості здійснення заходів щодо прибирання затонулого морського буксиру "Михаил Добров" у зв'язку зі знищенням необхідного для цього майна через ракетні обстріли держави-агресора не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки ризик організаційної та технічної спроможності усунення наслідків затоплення судна покладається саме на його власника як суб'єкта, що здійснює діяльність у сфері підвищеної небезпеки. Водночас передбачений нормами статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України обов'язок власника затонулого судна виконати законну вимогу капітана морського порту щодо віддалення такого судна не поставлений у будь-яку залежність від наявності у відповідного судновласника технічної можливості або матеріальної бази, тим більше, що відповідні положення закону не забороняють власнику затонулого судна залучити для виконання робіт щодо передислокації морської перешкоди сторонні підрядні організації на договірній основі або, принаймні, набути у тимчасове користування необхідну техніку на договірних засадах з іншими суб'єктами, які мають таку техніку тощо. Однак, наявність об'єктивної неможливості залучення підрядних організацій, оренди техніки або вжиття інших заходів, спрямованих на набуття необхідних ресурсів для вжиття заходів щодо передислокації судна власними силами, відповідачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведена.

Більше того, в силу положень статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.

Принцип "власність зобов'язує" означає, що право власності не є абсолютним і накладає на власника обов'язки перед державою, суспільством та окремими особами. Зокрема, майно не можна використовувати на шкоду іншим суб'єктам чи державі. Відповідне положення закріплено в Конституції Україні та у Цивільному кодексі України, задля підкреслення, що разом із правами власник отримує відповідальність.

У сферах діяльності, пов'язаних із підвищеним рівнем небезпеки, до яких безумовно належить морське судноплавство, зазначений принцип набуває посиленого змісту, а обсяг обов'язків власника істотно переважає обсяг його дискреції щодо володіння та розпорядження майном.

За своїм змістом приписи статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України є проявом реалізації принципу "власність зобов'язує", оскільки власник затонулого судна має не право, а саме обов'язок вжити заходів щодо знищення або віддалення відповідного судна задля забезпечення безпеки судноплавства, життю чи здоров'ю людей, забрудненню навколишнього природного середовища.

Наведена норма спрямована не на захист майнових інтересів власника затонулого судна, а на охорону публічних інтересів - безпеки мореплавства, збереження життя і здоров'я людей та довкілля. Покладений на власника обов'язок усунення підводної перешкоди є об'єктивним, імперативним і таким, що не може бути поставлений у залежність від суб'єктивних можливостей або господарських труднощів відповідного суб'єкта.

Відтак Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" було зобов'язане вживати всіх можливих заходів для належного виконання покладених на нього розпорядженнями капітана порту обов'язків, пов'язаних з підняттям належного відповідачу затонулого судна з метою забезпечення безпеки мореплавства, запобігання аварійних подій і забрудненню навколишнього середовища.

Однак, з огляду на належним чином підтверджений факт створення затонулим майном безпосередньої загрози безпеці судноплавства та не виконання відповідачем, як власником затонулого майна, вимог капітана морського порту щодо підняття такого майна у встановлений для цього строк, відповідні заходи щодо віддалення морської перешкоди були виконані позивачем в межах своїх повноважень, що, у свою чергу, зумовило виникнення у останнього права на отримання від відповідача компенсації витрат, понесених у зв'язку зі здійснення передислокації затонулого судна, адже відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України ці заходи мають вчинятися саме за рахунок власника затонулого судна.

Зазначені дії позивача не мають характеру ініціативного або добровільного втручання у сферу майнових прав відповідача, а є реалізацією спеціального та законодавчо встановленого механізму, спрямованого на негайне усунення загрози безпеці судноплавства у разі бездіяльності власника затонулого майна. Саме факт виконання адміністрацією морського порту обов'язків, які первісно покладалися законом на власника затонулого судна, зумовлює виникнення у позивача самостійного, спеціального права вимоги до відповідача щодо компенсації витрат, понесених у зв'язку із здійсненням підняття або віддалення підводної перешкоди.

При цьому встановлення статтею 126 Кодексу торговельного мореплавства України дворічного строку для витребування власником піднятого адміністрацією морського порту затонулого майна жодним чином не впливає на право позивача заявити про відшкодування пов'язаних з підняттям майна витрат після їх фактичного понесення. Тобто необхідність відшкодування адміністрації морського порту витрат, понесених останнім внаслідок підняття майна, жодним чином не пов'язана з реалізацією власником затонулого судна свого права на витребування відповідного майна.

Доводи апелянта про те, що затоплення морського буксиру "Михаил Добров" відбулося внаслідок обставин непереборної сили, адже вказане судно було переміщене на зовнішній рейд порту виключно для загородження входу до нього, а не для здійснення відповідачем своєї господарської діяльності, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки положеннями статті 123 Кодексу торговельного мореплавства України обов'язок власника вжити заходи щодо знищення або віддалення затонулого судна не ставиться в залежність від причин затоплення і дана норма не містить жодних застережень щодо можливості власника не здійснювати компенсацію адміністрації морського порту витрат, понесених останньою у зв'язку з вжиттям відповідних заходів замість власника, внаслідок відсутності вини власника у затопленні судна.

Посилання Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на тривалість вжиття позивачем заходів щодо передислокації (віддалення) морського буксиру "Михаил Добров", що, на переконання відповідача, свідчить про відсутність небезпеки судноплавству внаслідок існування підводної перешкоди, є безпідставними, адже роботи, спрямовані на підняття затонулого плавзасобу, потребували необхідних підготовчих і технічних процедур; виконувалися в умовах воєнного стану, коли існувала реальна загроза ворожих атак на портову інфраструктуру, а також залежали від погодних умов та графіків проходження суден, тобто на тривалість відповідних робіт прямо впливали об'єктивні фактори, що жодним чином не спростовує документально підтверджений факт існування реальної загрози безпеки судноплавству.

Твердження відповідача про відсутність факту розслідування аварійної морської події - затоплення морського буксиру "Михаил Добров" відхиляються колегією суддів з огляду на те, що, по-перше, відсутність акту розслідування аварійної морської події не звільняє власника затонулого судна від передбаченого статтею 123 Кодексу торговельного мореплавства України обов'язку компенсувати витрати адміністрації морського порту, пов'язані з переміщенням підводної перешкоди, і право адміністрації на отримання такої компенсації виникає незалежно від вини власника у затопленні судна; по-друге, у матеріалах справи відсутні і відповідачем до суду першої інстанції до місцевого господарського суду не подано доказів виконання ним пункту 4.2 Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних морських подій із суднами, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №516 від 25.05.2006, яким передбачено, що власник судна, який у даному випадку безумовно був обізнаний про факт затоплення свого морського буксиру "Михаил Добров", повинен був здійснити надсилання повідомлення про аварійну морську подію на адреси державного морського рятувально-координаційного центру та морської адміністрації/Держрибагентства України, між тим саме повідомлення судновласника про аварійну морську подію є підставою для організації проведення відповідного розслідування.

Стосовно розміру витрат позивача, пов'язаних зі здійсненням передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров", колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, у матеріалах справи міститься розрахунок суми вищенаведених витрат, понесених за період з 12.08.2022 по 31.05.2023, відповідно до якого їх загальний розмір складає 27438646,91 грн. У структуру заявлених до стягнення витрат позивачем включено як вартість витрат за роботи, проведені останнім власними силами, так і вартість робіт, виконаних підрядним способом сторонніми організаціями.

З огляду на наявність заперечень відповідача щодо обґрунтованості витрат, заявлених позивачем до стягнення, з метою повного та об'єктивного встановлення обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, зокрема, обставин документального підтвердження витрат позивача на проведення заходів, направлених на забезпечення передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров", виникла об'єктивна необхідність призначення економічної експертизи документів, на вирішення якої було поставлено наступне питання: "Чи підтверджуються документально витрати Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у сумі 27438646,91 грн, які заявлено до стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", на проведення заходів, направлених на забезпечення передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров"? Якщо розмір документально підтверджених витрат складає іншу суму, вказати розмір таких витрат". При цьому розрахунок суми позовних вимог та надані на його підтвердження докази (зокрема, первинні документи, витяги із судових журналів, технічні звіти, акти наданих послуг, платіжні доручення, авізо про отримання ТМЦ тощо), обсяг який у даній справі є значним, не дозволяли суду, що не володіє спеціальними знаннями, визначити та самостійно провести комплекс необхідних перевірочних розрахунків.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2025 призначено у справі №916/3079/23 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та на вирішення якої поставлено наступне питання: "Чи підтверджуються документально витрати Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у сумі 27438646,91 грн, які заявлено до стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", на проведення заходів, направлених на забезпечення передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров"? Якщо розмір документально підтверджених витрат складає іншу суму, вказати розмір таких витрат".

Враховуючи неясність висновку експерта №23-6118 від 03.09.2024 стосовно того, чи підтверджуються документально витрати Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у сумі 27438646,91 грн, які заявлено до стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", на проведення заходів, направлених на забезпечення передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров", Південно-західний апеляційний господарський суд, беручи до уваги складення зазначеного висновку із застереженням про те, що є обґрунтованим лише за наявності певних умов, ухвалою від 03.06.2025 у справі №916/3079/23 призначив додаткову судову експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення якої поставив наступне питання: "Чи підтверджуються документально витрати Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у сумі 27438646,91 грн, які заявлено до стягнення з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", на проведення заходів, направлених на забезпечення передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров"? Якщо розмір документально підтверджених витрат складає іншу суму, вказати розмір таких витрат".

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Беручи до уваги відсутність у матеріалах справи та неподання відповідачем до місцевого господарського суду жодного доказу на підтвердження того, що висновок експерта №5674/25-71 від 17.10.2025, виготовлений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за результатами проведення додаткової судової економічної експертизи, призначеної ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі №916/3079/23, складено з порушенням вимог законодавства або доказів, якими би спростовувалась достовірність зазначеного висновку експерта, а також інших обставин, з якими закон пов'язує можливість відхилення висновку експерта як доказу у справі, колегія суддів наголошує на відсутності підстав для неврахування зазначеного висновку експерта при вирішення спору у даній справі, зокрема, в контексті документального підтвердження обґрунтованості розміру заявлених до стягнення витрат позивача, пов'язаних зі здійсненням передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров".

Так, зі змісту вищенаведеного висновку експерта №5674/25-71 від 17.10.2025 вбачається проведення судовим експертом дослідження через призму аналізу наявних у матеріалах справи документів зі здійсненням їх розрахунково-аналітичної та логічної перевірки, групуванням даних, а також проведення зіставлення наданих на дослідження документів (у тому числі первинних) і розрахунків з даними калькуляції вартості послуг.

Проведеними дослідженнями наявних у матеріалах справи документів встановлено, що загальна сума витрат позивача на проведення заходів, направлених на забезпечення передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров", підтверджується у заявленому до стягнення розмірі - 27438646,91 грн, з яких:

-витрати за послуги з підводно-технічних робіт з передислокації підводної перешкоди для забезпечення безпеки мореплавства та послуги з обстеження ділянки акваторії в районі вхідних воріт з виконанням промірів глибин та підводно-технічних робіт за договорами №63-В-ЧФ-22 від 03.08.2022 та №74-В-ЧФ-22 від 15.09.2022, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІЯ", у сумі 8077488,97 грн, у т.ч. ПДВ - 1346248,16 грн;

-витрати за послуги з встановлення та обслуговування додаткових знаків навігаційного обладнання (ЗНО) для позначення підводних перешкод за договором №64-В-ЧФ-22 від 24.08.2022, укладеним з Державною установою "Держгідрографія", у сумі 193474,23 грн, у т.ч. ПДВ - 32245,71 грн;

-витрати за послуги надання плавзасобів для передислокації підводної перешкоди з метою забезпечення безпеки мореплавства за договором №77-В-ЧФ-22 від 06.10.2022, укладеним з Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ", у сумі 5355941,60 грн, у т.ч. ПДВ - 892656,94 грн;

-витрати, пов'язані з чергуванням плавзасобів "НСЗ-23", "НСЗ-28" по забезпеченню екологічної безпеки у СПК "Богатир" з застосуванням "Еконадін", у сумі 518468,58 грн, у т.ч. ПДВ - 86411,43 грн;

-витрати, пов'язані з роботою СПК "Богатир" (для забезпечення водолазних робіт) у сумі 12148902,18 грн, у т.ч. ПДВ - 2024817,03 грн;

-витрати, пов'язані з роботою плавзасобу "РК-51" (доставка команди на СПК "Богатир", супутні роботи тощо), у сумі 1140184,55 грн, у т.ч. ПДВ - 190030,76 грн;

-витрати, пов'язані з використанням біопрепарату "Еконадін", у сумі 4186,80 грн, у т.ч. ПДВ - 697,80 грн.

Більше того, апеляційним господарським судом враховується, що під час проведення додаткової судової експертизи експертом було досліджено більший обсяг доказів, ніж під час проведення первинної експертизи у суді першої інстанції, адже після проведення первинної експертизи на стадії підготовчого провадження позивачем були додатково надані, зокрема, суднові журнали із зазначенням конкретних назв суден та акти щодо списання екосорбуючих препаратів.

Доводи відповідача про те, що надані позивачем наряди та суднові журнали, які були досліджені експертом, виступають неналежними доказами, є необґрунтованими, оскільки за результатами співставлення даних, наведених у нарядах, та відомостей, наведених у суднових журналах, вбачається їх повна відповідність між собою, а також з сукупністю інших наявних у матеріалах справи документів, відображення яких також мало місце у висновку експерта.

Водночас колегія суддів зазначає, що всупереч принципу змагальності відповідач, наголошуючи на необґрунтованості визначення позивачем та судовим експертом документально підтвердженого розміру витрат Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", понесених на проведення заходів, направлених на забезпечення передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров", в підтвердження своїх доводів не надав до суду власного контр-розрахунку.

Порівняння представником відповідача вартості та строків підняття танкеру "DELFI", який 22.11.2019 затонув на узбережжі одеського пляжу "Дельфін", з витратами, пов'язаними з передислокацією затонулого морського буксиру "Михаил Добров", не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки відповідні твердження ґрунтуються на припущеннях та не враховують специфіки виконання робіт з урахуванням різних місць затоплення суден та гідрологічних умов ділянок акваторії; типу та конструктивних особливостей суден, їх водотоннажності та розміру; обсягів необхідних ресурсів, техніки та кваліфікації персоналу для безпечного підняття та переміщення судна, натомість тотожність всіх вищенаведених факторів Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" не доведена.

Твердження скаржника про недоведеність факту передислокації (віддалення) судна "Михаил Добров" спростовуються наявною у матеріалах справи довідкою капітана Чорноморського морського порту №2637/15-06-00 від 08.10.2024, відповідно до якої у період з серпня місяця 2022 року по травень місяць 2023 року в акваторії морського порту Чорноморськ, окрім операції з передислокації (віддалення) підводної перешкоди - морського буксиру "Михаил Добров", яка здійснювалась Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" на виконання розпоряджень капітана Чорноморського морського порту, інші операції з передислокації (віддалення) підводних перешкод не виконувалися. Крім того, аналогічні відомості викладені у нотаріально посвідченій заяві свідка ОСОБА_1 - заступника начальника з операційної діяльності Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ). При цьому достовірність вищенаведених доказів відповідачем не спростована, зокрема, ним не надано до суду першої інстанції жодного доказу на підтвердження того, що у зазначений період переміщувалися інші плавзасоби або що здійснені позивачем роботи могли стосуватися будь-якої іншої морської перешкоди.

Додатковим підтвердженням того, що віддаленою позивачем підводною перешкодою був саме морський буксир "Михаил Добров", є результати проведеного обстеження ділянки акваторії в районі вхідних воріт порту з виконанням промірів глибин та підводно-технічних робіт за договором №63-В-ЧФ-22 від 03.08.2022, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНІЯ". Так, відповідно до акту на виконані водолазні роботи №1 від 08.08.2022, наданого у складі технічного звіту "Послуги з обстеження ділянки акваторії в районі вхідних воріт порту з виконанням промірів глибин та підводно-технічних робіт", підводною перешкодою є судно "Михаил Добров" в районі вхідних воріт порту Чорноморськ біля правої ("зеленої") бровки вхідного каналу.

Крім того, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", виконуючи свої зобов'язання за укладеним з позивачем договором №77-В-ЧФ-22 від 06.10.2022, сприяло Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" у виконанні останнім робіт із переміщення підводної перешкоди - морського буксира "Михаил Добров". Предметом договору №77-В-ЧФ-22 від 06.10.2022 було надання відповідачем, як виконавцем, послуг плавзасобів для передислокації замовником підводної перешкоди з метою забезпечення безпеки мореплавства. При цьому, деякі з підписаних між сторонами первинних документів (зокрема, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/282 від 28.02.2023) безпосередньо свідчать про те, що надані відповідачем послуги були пов'язані з підйомом затонулого морського буксира "Михаил Добров", а позивач, у свою чергу, здійснюючи оплату наданих відповідачем послуг, у платіжних документах у графі "Призначення платежу" неодноразово зазначав, що оплата здійснюється за роботу по підйому затонулого судна "Михаил Добров" (платіжні інструкції №597 від 30.03.2023, №718 від 31.03.2023), у зв'язку з чим відповідач був достеменно обізнаний об'єкт, заходи щодо передислокації якого вживалися позивачем.

Судом апеляційної інстанції враховується, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

У зв'язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Здійснення суб'єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб'єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов'язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб'єктивних цивільних прав.

Таким чином, поведінка відповідача, який виступав контрагентом позивача, у вигляді надання послуг своїх плавзасобів по підйому затонулого морського буксира "Михаил Добров", а також подальше заперечення факту передислокації вказаного судна, незважаючи на наявність підписаних без зауважень первинних документів та прийняття Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" оплат з призначенням платежу, що містять посилання на відповідні роботи з підйому зазначеного затонулого судна, не може кваліфікуватися як добросовісна та послідовна, оскільки є суперечливою.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на доведеність позивачем факту понесення ним витрат з передислокації (віддалення) підводної перешкоди, яка становила безпосередню загрозу безпеці судноплавства - морського буксиру "Михаил Добров" у заявленому до стягненні розмірі, беручи до уваги необґрунтованість ухилення відповідача від компенсації позивачеві таких витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову.

Посилання апелянта на відсутність всіх елементів складу господарського правопорушення є помилковими, оскільки протиправна поведінка відповідача полягає у безпідставному ухиленні від виконання свого обов'язку як власника затонулого судна здійснити його віддалення та в подальшому від компенсації витрат позивача на вжиття відповідних заходів замість судновласника; шкоду становлять документально підтверджені витрати, понесені позивачем внаслідок передислокації затонулого судна замість відповідача; причинно-наслідковий зв'язок відображається у тому, що саме протиправна бездіяльність відповідача зумовила завдання позивачеві майнових втрат; вина відповідача презюмується, не спростована і складає умисну і свідому протиправну поведінку, описану вище.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 03.02.2025 у справі №916/3079/23 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а також витрати, пов'язані з проведенням додаткової судової експертизи, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/3079/23 - без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ".

Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 190836 грн витрат, пов'язаних з проведенням додаткової судової експертизи.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2026.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук

Попередній документ

133378206

Наступний документ

133378208

Інформація про рішення:

№ рішення:	133378207
№ справи:	916/3079/23
Дата рішення:	14.01.2026
Дата публікації:	20.01.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; про відшкодування шкоди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (06.03.2025)
Дата надходження:	06.03.2025
Предмет позову:	про стягнення 27 438 646,91 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

30.08.2023 11:30	Господарський суд Одеської області
11.10.2023 16:00	Господарський суд Одеської області
19.10.2023 15:00	Господарський суд Одеської області
30.10.2023 15:40	Господарський суд Одеської області
29.01.2024 11:00	Господарський суд Одеської області
03.04.2024 15:40	Господарський суд Одеської області
28.10.2024 11:50	Господарський суд Одеської області
11.11.2024 09:30	Господарський суд Одеської області
11.12.2024 14:00	Господарський суд Одеської області
13.01.2025 14:00	Господарський суд Одеської області
03.02.2025 09:30	Господарський суд Одеської області
21.05.2025 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
26.05.2025 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
03.06.2025 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
14.01.2026 11:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
17.03.2026 13:00	Касаційний господарський суд