Справа № 644/4967/24 (1-кп/644/193/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/496/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Державна зрада
15 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника в режимі відеоконференції - ОСОБА_7
обвинуваченого в режимі відеоконференції - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 04 грудня 2025 року, якою продовженострок тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Цією ухвалоюклопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 днів, а саме до 01 лютого 2026 року включно, тим самим відмовивши в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який.
В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для обрання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не перестали існувати і продовжують зберігатися,і вони дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 з урахуванням тяжкості можливого покарання може переховуватись від суду, а також може здійснити вплив на свідків кримінального правопорушення, вчинити новий злочин проти основ національної безпеки України оскільки будучи громадянином України, фактично перейшов на бік ворога та здійснював підтримку рф.
Не погодившись з вказаною ухвалою, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити запобіжний захід на більш м'який.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що прокурором не доведено наявність будь якого ризику, а також наявність обґрунтованої підозри. Наголошує, що мобільний телефон, на використанні якого, для вчинення злочину наполягає прокурор йому не належить.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обгрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, за яке може бути призначено покарання до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, судом першої інстанції було вірно встановлено те, що ОСОБА_8 , хоча раніше не судимий, має постійне місце проживання, що свідчить про наявність у нього соціальних зв'язків, однак обвинувачується у злочині в період триваючої збройної агресії російської федерації, що свідчить про можливість переховуватися від суду через тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у злочині проти основ національної безпеки України, та з цією ж ціллю може вдатися до впливу на свідків у кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у добровільній співпраці з державою агресором, толерантному ставленні до захоплення частини території України, підтримці дії держави агресора, що вказує на наявність ризику того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, адже дана категорія злочинів є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_8 обвинувачується у державній зраді, вчинений під час воєнного стану, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Також, при цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Посилання обвинуваченого на неповноту досудового розслідування даного кримінального провадження, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені обставини, повинні бути оцінені судом при ухвалені остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 04 грудня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: