Іменем України
19 січня 2026 року
м. Харків
справа №643/1265/25
провадження №22-ц/818/1651/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення сумиза апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року, під головуванням судді Сугачової О.О.,-
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми.Просять стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості за Договором про надання кредиту № 509480-КС-001 від 23.09.2024 року у розмірі 23 730,00 грн, а також суму судових витрат у розмірі 2 422,40 грн.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено та взято до уваги надані докази до позовної заяви, зокрема, що кредитні кошти отримані саме у дату укладення кредитного договору та у розмірі, що встановлений п.1 кредитного договору, а також дата перерахування коштів та суми перерахування відповідає довідкам сформованим ТОВ «ПрофітГід» при цьому зі сторони Відповідача не було надано жодного доказу на спростування факту видачі йому кредитних коштів. Також зазначають, що з наданого суду розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами за кредитним договором.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних належних доказів виконання ТОВ «Бізнес Позика» своїх зобов'язань перед відповідачем за вказаним Договором. Тобто, позивач не надав суду належних доказів здійснення транзакції у розмірі 7000,00 грн ТОВ «Бізнес Позика» на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 , а також квитанції про зарахування на картковий рахунок відповідача вказаної суми кредиту. Крім того, з боку позивача суду не надано суду доказів належності відповідачу ОСОБА_1 картки з номером, на який нібито була перерахована сума кредиту. Також, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом розміру боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивачем не доведено отримання відповідачем кредитних коштів, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаним вище Договором. Будь-яких інших належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог з боку позивача суду не надано. Надані з боку позивача докази є недостатніми, а тому суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За таких обставин, з урахуванням викладеного вище, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вимогам закону та фактичним обставинам справи не відповідає.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.09.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 509480-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого ТОВ «Бізнес позика» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами надання грошових коштів у кредит, плата за користування кредитом є фіксованою, встановлений графік платежів.
Строк кредитування 24 тижні. Процента ставка: в день 1%, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 0,86%, фіксована.
Комісія за надання кредиту становить 1 400,00 грн.
Строк дії Договору до 10.03.2025 року.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Пунктом 3.1 передбачено, що кредитодавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня укладання Договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 Договору шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позичальника.
Представник позивача у позовній заяві зазначає, що всупереч умовам Договору про надання кредиту № 509480-КС-001 від 23.09.2024, ОСОБА_1 не виконав свого зобов'язання перед позивачем.
Як видно із змісту позовної заяви, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 23 730,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с.61-63).
В обґрунтування надання кредитних коштів в розмірі 7 000,00 грн позивачем суду надано: копію Договору про надання кредиту № 509480-КС-001 від 23.09.2024 року, копію паспорта споживчого кредиту, копію пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту № 509480-КС-001 від 23.09.2024 року, копію прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту № 509480-КС-001 від 23.09.2024 року, копію Анкети клієнта, Підтвердження про здійснення переказу грошових коштів, Довідку про стан заборгованості, розрахунок заборгованості.
Згідно розрахунку боргу долученого до позовної заяви вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 509480-КС-001 про надання кредиту від 23.04.2024 року складає 23 730,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 11 830,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 3 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 400,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог 23.04.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 509480-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». 23.09.2024року ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту № 509480-КС-001. 23.09.2024року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору про надання кредиту № 509480-КС-001, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5072, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий ОСОБА_1 було введено/відправлено. Таким чином, 23.09.2024року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 509480-КС-001, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір). Згідно з умовами Договору, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати ОСОБА_1 для належного виконання умов Кредитного договору. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за Договором про надання кредиту виконало та надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , вказану ОСОБА_1 при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання, чим порушив свої зобов'язання, встановлені Договором. Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у нього, станом на 22.06.2025року, утворилась заборгованість за Договором про надання кредиту № 509480-КС-001 у розмірі 23 730,00 грн, яка складається із: 7 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 11 830,00 грн - сума прострочених платежів по процентах; 3 500,00 грн - сума заборгованості по штрафам; 1 400,00 грн - сума прострочених платежів за комісією. У зв'язку із зазначеним, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 23 730,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Таким чином, товариство було змушено звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Згідно з матеріалами справи 23.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №509480-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5072.
Відповідно до даного кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 7 000 грн, зі сплатою процентів. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківську карту позичальника НОМЕР_3 платежем 7 000 грн.
Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: в день 1,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 0,86, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 1 400,00 грн. Строк дії Договору до 10.03.2025 року.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Пунктом 3.1 передбачено, що кредитодавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня укладання Договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 Договору шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позичальника.
В обґрунтування надання кредитних коштів в розмірі 7 000 грн за Договором про надання кредиту № 509480-КС-001 від 23.09.2024 року представник позивача послався на інформаційну довідку ТОВ «ПрофітГід» про перерахування на карту НОМЕР_3 7 000 грн, вказавши, що ТОВ «ПрофітГід» надає послуги ТОВ «Бізнес Позика» на підставі Договору №ПГ-5 від 04.11.2020 року.
Згідно розрахунку боргу в матеріалах справи, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №509480-КС-001 про надання кредиту від 23.09.2024 року складає 23 730,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 11 830,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 3 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 400,00 грн.
Цей розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований ні суду першої, ні апеляційної інстанції.
Відповідачем укладений кредитний договір не оспорюваний ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Судова колегія зазначає, що виходячи з норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» та пройшов реєстрацію на веб-сторінці товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надав всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації та), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних.
Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав суму кредиту, строк кредитування, самостійно вніс номер банківської/платіжної карти та підтвердив, що ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику.
Після прийняття позичальником умов кредитного договору 23.09.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір, який підписано останнім відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписано позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 червня 2021 у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20.
Оскільки ОСОБА_1 вважається ознайомленим з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, колегія суддів доходить висновку, що відповідач повністю ознайомлений з його порядком укладення та підписання, про що свідчать виконані останнім фактичні дії в ІТС, а також використання ним електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Позивач, пред'явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за нарахованими відсотками.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, підписавши за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору кредитний договір № 509480-КС-001, відповідач погодився з визначеними у ньому умовами кредитування, в тому числі і щодо розміру відсотків за кредитом. Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором №509480-КС-001 від 25.11.2023 року.
При цьому колегія суддів зазначає, що № НОМЕР_3 карти, на який було здійснено переказ коштів, був зазначений особисто відповідчем при улкдаенні кредитного договору, зокрема, у акцепті пропозиції(оферти) укласти Договір про надання кредиту № 509480-КС-001 ( Спожвчий кредит. Електронна форма) від 23.09.2024 року.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилково висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Виходячи з вищевикладеного, судова важає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.
Отже стягненню підлягає на користь Товариства з ОСОБА_1 сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 18 830,00 грн(7000,00 грн-тіло кредиту та 11 830,00 грн -відсотки).
Щодо стягнення комісії, судова колегія зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1 400,00 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за комісією у розмірі 1 400,00 грн, а відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаної вимоги.
Проте, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.
Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Виходячи з вище викладеного підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафом у розмірі 3 500,00 грн, судова колегія не вбачає.
З огляду на викладене, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті та обов'язковості умов договору для сторін, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 230,00 грн, з яких тіло кредиту - 7 000,00 грн, нараховані проценти - 11 830,00 грн, прострочені платежі за комісією в розмірі 1 400,00 грн, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та постановити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за звернення до суду з позовом становить 2 422,40 грн, за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції становить 3 633,60 грн. (а.с. 19, 143).
Оскільки, позовні вимоги Товариства задоволено на 85,25%, судовий збір за звернення до суду із позовом та апеляційною скаргою складає 5 162,74 грн(2422,40+3 633,60)*85,25%).
Сума судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», становить 5 162,74 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити частково.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 230,00 грн та судовий збір в розмірі 5 162,74 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина