Справа № 348/260/25
Провадження № 11-кп/4808/41/26
Категорія ч. 1 ст. 366 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
13 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024090000000720 за апеляційними скаргами зі змінами та доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 , заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 , на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2025 року, згідно з яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді старости сіл Зелена, Черник, Максимець Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права обіймати посади у державних органах та/або органах місцевого самоврядування строком на 1 (один) рік,
з участю прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_10 ,
Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_7 будучи службовою особою склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, ним вчинено за таких обставин.
Згідно рішення Пасічнянської сільської ради Івано-Франківської області восьмого скликання другої сесії від 18.12.2020 № 16-2/2020 «Про затвердження на посаді старости сіл Зелена, Черник, Максимець» ОСОБА_7 затверджений на посаду старости сіл Зелена, Черник, Максимець Пасічнянської сільської ради та останньому присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах шостої категорії посад.
18 грудня 2020 року рішенням Пасічнянської сільської ради Івано-Франківської області восьмого скликання другої сесії № 21-2/2020 «Про Положення про старосту» затверджено Положення про старосту (далі Положення), відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 Положення, староста затверджується сільською радою на строк її повноважень за пропозицією сільського голови; староста є членом виконавчого комітету сільської ради за посадою; порядок організації роботи старости визначається Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про добровільне об'єднання територіальних громад», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими законами, а також цим Положенням, відповідно до п.п. 3.1.4 Положення, староста уповноважений сприяти жителям відповідного села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування, відповідно до п.п. 3.2.1, 3.2.1.4, 3.2.1.6, 3.2.1.7 Положення староста зобов'язаний додержуватись Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Статуту об'єднаної територіальної громади, Регламенту ради, цього Положення та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок його діяльності та взаємовідносини з об'єднаною територіальною громадою, органами місцевого самоврядування та їхніми посадовими особами, громадою та її членами; староста здійснює заходи із ведення погосподарського обліку на території відповідних населених пунктів громади; староста підписує довідки інформаційного характеру (в т.ч. для субсидій), які видаються радою, за зверненням жителів відповідних населених пунктів громади; староста надає довідки, довідки-характеристики фізичним та юридичним особам, які проживають на території відповідних населених пунктів громади, відповідно до п.п. 5.4 Положення старості видається номерна печатка з метою надання адміністративних послуг жителям відповідних населених пунктів громади; відповідно до п.п. 6.3 Положення староста може бути притягнений до дисциплінарної, матеріальної, цивільної, адміністративної, та кримінальної відповідальності, визначеної законом.
Відповідно до ст. 49-1 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, заінтересованою особою може бути особа, за якою закріплені особові рахунки в погосподарських книгах відповідних сільських рад. Для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, може також вважатися рішення сільської ради щодо передачі (надання) земельної ділянки у власність або користування; виписку з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільської ради, сільським головою (у разі, коли виконавчий орган не створений) або відповідною архівною установою; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (у разі, коли у виписці з погосподарської книги відсутні відомості про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна).
Згідно ст. 1 «Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах» (далі Інструкція), затвердженої 11.04.2016 Наказом Державної служби статистики України № 56, погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (далі - місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень; згідно ст. 2 Інструкції погосподарський облік ведуть з урахуванням норм чинного законодавства з питань захисту персональних даних. Цей облік не передбачає реєстраційних дій і не несе жодних правових наслідків для об'єктів, відносно яких він здійснюється; згідно ст. 3 Інструкції у рамках погосподарського обліку місцеві ради ведуть облік особистих селянських господарств у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, відповідно до ст. 11 Інструкції у місцевій раді призначають уповноважену особу (осіб) органу місцевого самоврядування (старосту або іншу уповноважену особу (осіб)), яка (які) відповідає(ють) за ведення погосподарського обліку в кожному населеному пункті (далі - уповноважена особа).
Таким чином, обіймаючи посаду старости сіл Зелена, Черник, Максимець ОСОБА_7 був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а тому відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.
За невстановлених органом досудового розслідування обставин, в старости сіл Зелена, Черник, Максимець ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на складання та видачу завідомо неправдивого офіційного документу, а саме Виписки з облікової картки об'єкта погосподарського обліку.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 24.01.2023 староста сіл Зелена, Черник, Максимець Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що у Обліковій картці об'єкта погосподарського обліку книга № 9 Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області відсутні будь-які записи щодо домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме виписку з Облікової картки об'єкта погосподарського обліку книга № 9 Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 240, в якій зазначив неправдиву інформацію про реєстраційний номер виписки, адресу домогосподарства, прізвище, ім'я по батькові власника домогосподарства, землю в користуванні об'єкта та підставу.
Для надання вказаній виписці статусу офіційного документа, цього ж дня ОСОБА_7 поставив в ній власний підпис та за невстановлених органом досудового розслідування обставин завірив її гербовою печаткою Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Крім цього, 03.02.2024 за невстановлених органом досудового розслідування обставин, виписку з Облікової картки об'єкта погосподарського обліку книга № 9 Пасічнянської сільської ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області № 240 було використано з метою проведення державної реєстрації на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень із застосуванням ст. 69 КК України, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог матеріального та процесуального права та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Стверджує, що суд мав можливість призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією статті, із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки обвинувачений щиро кається, має позитивні характеристики, раніше не притягувався, що дає підстави для пом'якшення.
В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції, звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям та кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Зазначає, що є підстави для застосування положень ст. 45 КК України, оскільки він кримінальне правопорушення вчинив вперше, вчинене ним кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким, не відноситься до категорії корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, він щиро кається, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, кримінальне правопорушення не завдало шкоди державі та суспільним інтересам, також на його утриманні троє неповнолітніх дітей.
Вказує, що позбавлення його можливості працювати в органі місцевого самоврядування призведе до негативних наслідків не тільки особисто для нього, а й для громади сіл для яких він був старостою.
В змінах до апеляційної скаргиобвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, та кримінальне провадження щодо нього за ч. 1 ст. 366 КК України закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Просить під час апеляційного розгляду дослідити письмові докази зазначенні в додатках, журнали судових засідань та технічний відео-аудіо запис судових засідань.
Зазначає, що суд першої інстанції проігнорував обов'язок, передбачений ст. 349 КПК України, який вимагає роз'яснити сторонам можливість проведення судового розгляду в скороченому порядку, що є порушенням ст. 370 КПК України. Зауважує, що це підтверджується журналами судових засідань та технічними відео та звукозаписами наявними в матеріалах провадження.
Стверджує, що викладені у вироку зазначені обставини не у повній мірі відповідають дійсності.
Пояснює, що 24 січня 2023 року він склав та видав вказану Виписку за №240, підписав її та завірив власною печаткою старости, а не печаткою Пасічнянської сільської ради як про те вказується у вироку. При цьому ніякого злочинного умислу не реалізовував, а Виписку видав на підставі та з урахуванням заяв ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , рішень Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 04.11.2020 року «Про вилучення земельної ділянки з користування ОСОБА_13 » і «Про надання дозволу ОСОБА_14 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в с.Зелена прис. ОСОБА_17.
Метою видачі Виписки було допомогти людям з села вирішити питання про державну реєстрацію їхнього нерухомого майна, яке вже давно було збудоване, але в силу різних причин не було зареєстроване. При цьому ОСОБА_7 не керувався якимись власними інтересами, не усвідомлював, що його дії можуть бути кваліфіковані як кримінальне правопорушення, а внесення недостовірних відомостей у Виписку, зокрема щодо адреси відбулось внаслідок прикрої помилки, неуважності з його боку та він не переслідував цілі комусь цим зашкодити.
Вказує, що вбачається зі змісту Витягу з Державного реєстру речових прав, який залучений до матеріалів кримінального провадження, датою та часом державної реєстрації є 01 лютого 2023 о 07:57:25, а не 0 лютого 2024 року, як вказано у вироку.
Зазначає, що видана ним Виписка не містить відповідних реквізитів, зокрема, в ній відсутні відомості про площу об'єкта нерухомо мого майна (загальну та житлову), що унеможливлює здійснення державної реєстрації об'єкта.
Звертає увагу на те, що на те, оскільки у виданій ним Виписці були відсутні відомості про технічні характеристики об?єкта нерухомого майна, державному реєстратору для здійснення державної реєстрації було надано також Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який був виготовлений ФОП ОСОБА_15 станом на 24 січня 2023 року, тобто на дату видачі ОСОБА_7 . Виписки. Саме в цьому технічному паспорті були відомості про технічні характеристики об?єкта нерухомого майна, зокрема загальна та житлова площа будинку, і ці відомості були внесені до Державного реєстру речових прав.
Також, у Технічному паспорті зазначена і адреса цього будинку - АДРЕСА_2 . При цьому, у Технічному паспорті ця адреса вказується станом ще на 01 січня 2021 року.
Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок, належним чином не визначив предмет, об'єкт та об'єктивну сторону кримінального правопорушення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесу, оскільки ці поняття є обов'язковими складовими кримінально-правової кваліфікації.
Підсумовує, що акт державної реєстрації об?єкту нерухомого майна, який було здійснено в тому числі на підставі виданої ним Виписки з погосподарської книги обліку, не призвів до негативних наслідків, не заподіяв шкоди, що свідчить про те, що вчинені ОСОБА_7 дії, пов?язані з внесенням неправдивих відомостей у Виписку з погосподарської книги обліку, хоча формально і містять ознаки кримінального правопорушення, однак не становлять суспільної небезпеки, бо не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди, і тому не є злочином за ч. 2 ст. 11 КК України.
Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України скасувати, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав повністю, погодився на розгляд кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
При прийнятті такого рішення судом не враховано показання ОСОБА_7 , який хоч і визнав вину в умисному злочині, але, водночас, зазначив, «повинен був перевірити документи та довідка не повинна була бути видана».
За таких обставин, обвинувачений фактично не визнав підробку службових документів, зокрема, суб'єктивну сторону складу кримінального правопорушення - наявність прямого умислу на його вчинення.
Стверджує, що суд безпідставно провів дослідження доказів у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому вирок щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України підлягає скасуванню з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону.
Зауважує, що стороною обвинувачення прослухано звукозапис судового засідання суду першої інстанції та встановлено, значну невідповідність у показаннях обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_10 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_16 просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_7 , скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження;
- прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, просив вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно частково задовольнити, та апеляційну скаргу прокурора задовольнити, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті вироку не дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Перевіривши доводи сторін, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок про те, що суд першої інстанції оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності та сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку достовірно встановив обставини кримінальних правопорушень та прийняв обґрунтоване рішення в межах висунутого обвинувачення.
Незважаючи на визначеність і категоричність судового рішення, у даному випадку, не усунені всі сумніви винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Суд апеляційної інстанції встановив порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, такі є істотними.
Так, суд першої інстанції дійшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, а саме будучи службовою особою склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ.
Як вбачається з оскаржуваного вироку суду, судовий розгляд щодо обвинуваченого ОСОБА_7 проведено за правилами положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обов'язковою умовою застосування такого порядку судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 3 КПК України учасники судового провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник.
Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Якщо, принаймні, одна з наведених обставин заперечується будь-ким із учасників судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.
Практикою Європейського суду з прав людини визнано і про це, вказано в рішенні від 15 липня 2010 року у справі «Руслан Яковенко проти України», що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатись на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або для обґрунтування своїх рішень.
Так, при проведенні судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 свою вину у скоєному визнав в повному обсязі, та на підтвердження його вини у вироку послався саме на ці показання обвинуваченого, згідно яких він підтвердив фактичні обставини, викладені у обвинувальному акті.
Згідно звукозапису судового засідання, який міститься в матеріалах провадження, вбачається невідповідність у поясненнях обвинуваченого ОСОБА_7 .
Вищевикладене не надавало можливість застосування судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 349 КПК України під час розгляду цієї справи, оскільки підстав вважати, що обвинувачений повністю визнав свою вину не знайшли своє підтвердження, а тому суд повинен був дослідити усі докази у кримінальному провадженні.
Недотримання судом вимог ст. 349 КПК України призвело до однобічності та неповноти судового розгляду, не дослідження таких обставин, з'ясування яких може мати суттєве значення для правильного і всебічного розгляду справи, що свідчить порушення судом першої інстанції вимог ст. 349 КПК України, які у відповідності до положень ст.ст. 409, 411, 412 КПК України є підставами для скасування вироку суду.
Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 7, 9 КПК України та допущених судом порушень, а саме неналежного виконання судом вимог ст. 349 КПК України при проведенні судового розгляду, який суперечив вимогам положень ст. 2 КПК України, фактично позбавив гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, колегія суддів вважає наведені порушення вимог кримінального процесуального закону істотними та у відповідності до положень ч. 6 ст. 9 КПК України та ст.ст. 409, 410, 411, 412, 415 КПК України, визнає їх підставою для скасування вироку суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, в іншому складі суду, зі стадії підготовчого провадження, у відповідності до вимог положень ст. 416 КПК України.
При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та призначення покарання. Тому, при новому розгляді місцевому суду належить з'ясувати всі обставини, які мають значення для кримінального провадження, у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом та надати вичерпну оцінку доводам сторін.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження з суворим дотриманням норм КПК України та ухвалити законне, обґрунтоване, вмотивоване та справедливе рішення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 415, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково, апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_4
ОСОБА_5