Справа № 345/5439/25
Провадження № 11-кп/4808/101/26
Категорія ч. 4 ст. 185 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
14 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12025091170000396 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працює, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Калуського міськрайонного суду від 19.09.2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначено йому покарання - 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого, призначеного вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.09.2025 року більш суворим, призначеним за даним вироком, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання - 5 років позбавлення волі,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, повторно.
Кримінальні правопорушення вчинено при наступних обставинах.
ОСОБА_7 , маючи не зняту та непогашену судимість, у період дії оголошеного в Україні відповідно до Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», на особливий період, а саме в період воєнного стану, введеного із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовження строку його дії, відповідно до Указу Президента України №133/2022, який неодноразово продовжувався, востаннє з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, маючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, вчинив крадіжки чужого майна.
Так, 24.07.2025 близько 14:25 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в АДРЕСА_2, та піднявшись на другий поверх, увійшов в приміщення манікюрного салону.
Встановивши, що в цей час в приміщенні нікого немає, у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, та мотив особистого збагачення з метою вчинення крадіжки гаманця темно-коричневого кольору, який стояв на столі та належить . ОСОБА_9 . З цією метою, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись вигідною для себе обстановкою, а саме тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, умисно, повторно, таємно, з корисливою метою, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку шкіряного гаманця темно-коричневого кольору, вартістю 174,00 грн., відповідно до висновку експерта від 10.09.2025, в якому знаходились грошові кошти в сумі 7 500,00 грн., 20 Євро що станом на 24.07.2025 курсу гривні щодо іноземних валют становить 979,642, та особисті документи потерпілої.
Після вказаного ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочину, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_9 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 8 653,64 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 21.08.2025 близько 12:49 год. перебував неподалік магазину «СІМІ», що в м. Калуш по вул. Ринкова 7а, де помітив велосипед марки «Corso» моделі «Primo 26», який належить ОСОБА_10 .
В цей час у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, спрямований на вчинення крадіжки вказаного велосипеда марки «Corso» моделі «Primo 26». З цією метою, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись вигідною для себе обстановкою, а саме тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, умисно, повторно, таємно, з корисливою метою, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку велосипеда марки «Corso» моделі «Primo 26», вартістю 5 129,00 грн., відповідно до висновку експерта від 09.09.2025, який був припаркований поруч із входом магазину «СІМІ» що в м. Калуш по вул. Ринкова 7а.
Після вказаного ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочину, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_10 , завдано матеріальної шкоди на загальну суму 5 129,00 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 30.08.2025 близько 03:00 год. ОСОБА_7 перебуваючи неподалік будинку, що в АДРЕСА_1, на сходовій клітці помітив велосипед марки «Cross Betty-13 pink-gray», який належить ОСОБА_11 .
В цей час у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, спрямований на вчинення крадіжки вказаного велосипеда марки ««Cross Betty-13 pink-gray». З цією метою, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись вигідною для себе обстановкою, а саме тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, умисно, повторно, таємно, з корисливою метою, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку велосипеда марки «Cross Betty-13 pink-gray», вартістю 5 135,25 грн., відповідно до висновку експерта від 08.09.2025, який знаходився під сходовою кліткою першого поверху другого під'їзду будинку що в АДРЕСА_1.
Після вказаного, ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочину, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_11 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 5 135,25 грн.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, та застосувати положення ст. 69 КК України.
Вважає, вирок надто суворим та таким, що не відповідає принципам гуманності та справедливості покарання.
Стверджує, що він інвалід ІІІ групи, має троє неповнолітніх дітей, є єдиним годувальником сім'ї, та на його утриманні родина, яка потребує допомоги. Зазначає, що визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, потерпілим відшкодував завдані збитки, а також зауважує про позитивну характеристику.
На думку апелянта, наявність вищевказаних обставин достатньо для призначення йому покарання із застосування ст. 69 КК України.
Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Тому, оскільки згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України це не перешкоджає проведенню розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за відсутності вищевказаних потерпілих.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, просив змінити вирок та призначити йому більш м'яке покарання;
- прокурор вважає вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання законним та обґрунтованим, а тому просив його залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини скоєного ОСОБА_7 , доведеність його вини та кваліфікація дій за статтею КК України, за якою він визнаний винуватим, у поданій апеляційній скарзі неоспорюється і апеляційним судом не перевіряється.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі посилається на невідповідність покарання, призначеного йому судом першої інстанції, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого у зв'язку з його явною несправедливістю через суворість, тому суду апеляційної інстанції перевіряє оскаржений вирок в цій частині.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримався вказаних вище вимог закону, та при визначенні ОСОБА_7 покарання, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, у виді остаточного позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 2 (два) місяці було належним чином враховано обставини, зазначені апелянтом.
Так, судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 своїв кримінальні правопорушення до попереднього вироку, постановленого 19.09.2025 року Калуським міськрайонний судом за яким йому призначено покарання - 2 роки позбавлення волі.
Суд першої інстанції, як і зазначено у вироку, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема те, що він не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, має постійне місце проживання, по місцю проживання відсутні негативні характеристики що нього, має на утриманні трьох дітей, офіційно не працевлаштований, неодноразово судимий, та вчинив новий злочин, маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення умисних корисливих злочинів.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд першої інстанції відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції не встановив.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі врахував ті обставини, на які посилається ОСОБА_7 в апеляційній інстанції.
На думку суду апеляційної інстанції, з огляду на наведене, враховуючи думку учасників судового провадження, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше судимий, дані щодо відсутності диспансерних обліків обвинуваченого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілих, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_7 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 2 (два) місяці.
Колегія суддів вважає, що таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Як під час розгляду провадження в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не встановлено підстав для висновку про можливість призначення ОСОБА_7 із застосуванням ст. 69 КК України більш м'якого покарання.
Суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи із конкретних обставин та тяжкості кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обставин, які обтяжують покарання, інших обставин по кримінальному провадженню, призначене обвинуваченому покарання відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання згідно з ст. ст. 50, 65 КК України.
Більш м'яке покарання, про призначення якого просить обвинувачений ОСОБА_7 , не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2025 щодо ОСОБА_7 за ч. 4. ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, обвинуваченим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5