Ширяївський районний суд Одеської області
16.01.2026 Справа №: 518/1783/25 Провадження № 2/518/213/2026
16 січня 2026 року селище Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Гуржій А.В.,
за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2025 року акціонерне товариства «Універсал Банк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 08.01.2022 року у розмірі 17279,73 грн. станом на 06.08.2025 року, а також покласти понесені позивачем судові витрати на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те що, 08.01.2022 року ОСОБА_1 (надалі - відповідач) звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 08.01.2022 року.
Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернула, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 24.09.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з примірником позовної заяви. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку.
Судом встановлено, що 08 січня 2022 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач повністю та безумовно прийняв пропозицію позивача та погоджується з тим, що анкета-заява разом із умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Згідно з п. 3 Запевнення клієнта до Договору про надання банківських послуг Monobank, відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
Після підписання заяви відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають у результаті використання платіжних карток згідно тарифів. Однак, незважаючи на взяті на себе зобов'язання, відповідач не дотримався даних умов, а саме не здійснював повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених умовами та правилами, а також тарифами.
Як вбачається з матеріалів справи, за розрахунком заборгованості АТ «Універсал Банк», загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором про надання банківських послуг від 08.01.2022 року станом на 06.08.2025 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 17279,73 грн.
Згідно з п. 3 Анкети - заяви до Договору про надання банківських послуг підписанням договору відповідач беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.
Пунктом 5.19. розділу 2 Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк», у випадку якщо істотне порушення клієнтом зобов'язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 5.18., кредит стає у формі "на вимогу", а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. Несвоєчасне виконання клієнтом вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом свідчить про несанкціоноване користування чужими грошовими коштами, що тягне за собою відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену цим Договором.
Також, п. 5.20 розділу 2 Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк», Термін повернення овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту. Термін погашення відсотків по овердрафту - щомісячно за попередній календарний місяць до 1-го числа. Сторони домовились, що Банк має право збільшити строк, зазначений в абзаці першому цього пункту, але не більше ніж до 90 календарних днів (з моменту виникнення овердрафту) повідомивши про це Клієнта через дистанційні канали зв'язку. При цьому Сторони усвідомлюють та підтверджують, що така зміна строку повернення овердрафту не є зміною умов цього Договору, що здійснюється Банком в односторонньому порядку.
Як вбачається з виписки про рух коштів на рахунку відповідача, заборгованість складається з повністю використаного відповідачем кредитного ліміту у сумі 15000 грн. та суми овердрафту (мінус по картці), яка становить -2279,73 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської картки, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла заборгованість.
При ухваленні рішення суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надані представником позивача докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Відповідачем, у передбачений судом строк, відзив на позовну заяву не поданий, а отже не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань за договором та які б спростовували обставини, зазначені представником позивача.
Встановлено, що відповідач у порушення умов договору своєчасно, у порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.
Суд зауважує, що саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору, факт отримання відповідачем суми кредиту та прострочення зобов'язання, а на відповідача - обов'язок довести належне виконання договірних зобов'язань, чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.
Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли договірні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але у порядку та на умовах договору не повернуто, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 частиною 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються - у разі задоволення позову - на відповідача.
Встановлено, що з наданого платіжного доручення №43169623148 від 17 вересня 2025 року, АТ «Універсал Банк» сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн. за подання цього позову до суду.
Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 3028 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовну заяву акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: вул. Оленівська, буд. 23, м. Київ, 04080) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 08.01.2022 року у розмірі 17279,73 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: вул. Оленівська, буд. 23, м. Київ, 04080) судовий збір в розмірі 3028 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя А.В. Гуржій