Справа № 494/2543/25
Провадження №2-а/523/52/26
"19" січня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М. ,
за участю секретаря - Березніченко В.Є.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 13.11.2025р. через систему «Електронний суд» звернувся до Березівського районного суду Одеської області з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову серії ЕНА№6120419 від 09.11.2025р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП. Просить закрити провадження у адміністративній справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ухвалена постанова є незаконною, з огляду на те, що ухвалена безпідставно та з істотними порушеннями прав позивача, не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Так, позивач вказує, що він дійсно 09.11.2025р. керував транспортним засобом марки «Mersedes», р/н НОМЕР_1 та в с. Дачне Одеської області був зупинений інспектором поліції, який повідомив, що на автомобілі не працює освітлення номерного знаку. Позивач вказує, що він не знав про те, що освітлення не працює, так як він виїжджав з м. Житомир у світлу добу дня. На думку позивача освітлення номерного знаку перестала працювати під час руху автомобіля, а у нього не було змоги відремонтувати освітлення на місці. Позивач посилався, що він відремонтує освітлення на наступний день, втім відносно нього поліцейським була ухвалена постанова. Також на думку позивача він не мав часу та фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді Березівського районного суду Одеської області від 18.11.2025р. матеріали справи за підсудністю були направлені до Пересипського районного суду м. Одеси, які надійшли до суду 10.12.2025р.
Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 10.12.2025р. позовну заяву залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою судді від 16.12.2025р. справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи на 22.12.2025р.
22.12.2025р. за клопотанням представника відповідача розгляд справи був відкладений на 16.01.2026р.
25.12.2025р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що інспектор під час виявлення, складання постанови діяв у спосіб та у відповідність до вимог діючого законодавства. Представник вказує, що факт вчинення правопорушення підтверджується відеозаписом, здійсненного з портативної нагрудної камери. Втім, за збігом строку зберігання, 30 діб, запис не серверах сектору зв'язку УПП в Одеській області відсутня.
29.12.2025р. до суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 в якому він просить задовольнити його позовні вимоги з огляду на відсутність доказів його вини, порушення права на захист.
В призначене судове засідання сторони не з'явилися без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.
Неявка належним чином сповіщених сторін по справі не перешкоджає розгляду справи по суті спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.
Так, з матеріалів справи слідує, що постановою серії ЕНА№6120419 від 09.11.2025р., складеною поліцейським Управління патрульної поліції в Одеській області Чебаном С.С. (далі за текстом поліцейський Чебан С.С.) у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00грн.
Ухвалюючи постанову поліцейським Чебаном С.С. у мотивувальній частині постанови значено, що 09.11.2025р. об 23.17годині в с. Дачне, провулок Верхній 425км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mersedes», р/н НОМЕР_1 у якому задній номерний знак неосвітлений, чим порушив п.2.9в ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 121-3 КУпАП.
Вирішуючи виниклий між сторонами спір, суд виходить з наступного мотивування.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами частини першої статті 121-3 КУпАП передбачено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Приписами підпункту «в» пункту 2.9. Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Отже, з огляду на вказані норми, слід зазначити, що об'єктом адміністративного проступку за часиною 1 статті 121-3 КУПАП є встановлений порядок реєстрації та експлуатації транспортних засобів.
Об'єктивна сторона правопорушення, у даному випадку, полягає в експлуатації транспортного засобу з номерним знаком, що неосвітлений саме у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення.
Відповідно до статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).
Отже, суб'єктивна сторона правопорушення за частиною 1 статті 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до частин 1,2 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Відповідачем на дотримання вимог частини 2 статті 77 КАС України не доведена правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже з наявних матеріалів справи судом не встановлено суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, зокрема те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Mersedes», р/н НОМЕР_1 09.11.2025р. умисно чи з легковажності допустив неосвітлення номерного знаку в темну пору доби. Відповідачем не спростовані доводи позивача, про те, що така технічна поломка, зокрема освітлення номеру, відбулась під час керування ним автомобілем саме з його вини.
Наявність самої постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, а так саме і письмові заперечення проти позову без належних, допустимих та достатніх доказів не можуть бути прийняті судом, як аргументовано доведені обставини, якими підтверджено вчинення позивачем адміністративного порушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП.
Суд зазначає, що з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, оскільки недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (пункт 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а), колегія суддів вважає, що вказаний відеозапис не доводить вину позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Відтак, з огляду на приведене вище, суд констатує, що з поданих до матеріалів справи доказів не встановлено обставин і фактів, які безумовно підтверджують наявність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, за викладених у рішенні обставин, є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом скасування постанови серії ЕНА№6120419 від 09.11.2025р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір судових витрат у вигляді судового збору у даній категорії справи складає 605,60грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.286 КАС України, ст.ст.256,268,288, 293 КУпАП,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6120419 від 09.11.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП.
Справу про адміністративне порушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60грн.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 19 січня 2026р.
Суддя