Справа № 509/274/26
15 січня 2026 року колегія суддів Овідіопольського районного суду Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників, адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду сел.Овідіополь, кримінальне провадження, що внесено до ЄРДР за № 22025160000000596, від 02.12.2025 р., з обвинувальним актом, яким:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с.Мала Врадіївка, Врадіївського району, Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м.Одеса, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, уродженка м.Іллічівськ, Одеської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України,-
13.01.2026 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України.
Прокурором заявлене клопотання про продовження дії відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Зазначене клопотання прокурор обґрунтував наступним.
В відповідності до наданого суду клопотання, Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який спливає 17.01.2026.
У зв'язку з чим, виникла необхідність в продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 за ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, яке кваліфікується як державна зрада, за ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. Здобуті під час досудового розслідування докази є вагомими та свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення відносно ОСОБА_6 .
Метою та підставами продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, тобто ризикам, передбаченим п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою повністю відповідатиме вимогам КПК України та інтересам суспільства.
Ризики визначені пунктами п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, на сьогоднішній день продовжують існувати та обґрунтовуються наступним, обвинувачений ОСОБА_6 спроможний:
1) переховуватися від суду. Враховуючи, що ОСОБА_6 згідно з ст.12 КК України обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, існує ризик, що обвинувачений розуміючи тяжкість покарання, яке може бути застосовано відносно нього у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду, зокрема на тимчасово окупований території або в РФ., враховуючи його зв'язок з представниками країни-агресора - російської федерації; та проживанням в Одеському районі Одеської області - прикордонному регіоні поблизу державного кордону України.
2) вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому обвинувачується. Враховуючи лояльне налаштування ОСОБА_6 до окупаційних військ країни агресора - РФ, та те що останній зареєстрований та мешкає в Одеській області, в якій знаходяться морські та сухопутні пункти пропуску через державний кордон України і яке розташоване поблизу державного кордону України з Республікою Молдовою; бажанням і можливістю продовжити свою протиправну діяльність, перебуваючи на свободі, конспіративним характером його протиправної діяльності, є ризик, що обвинувачений може вчиняти нові кримінальні правопорушення чи продовжити злочин в якому він обвинувачується.
3) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що судове провадження перебуває на початковій стадії; тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті обвинувачення;
4) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, враховуючи що останній на даний час безпосередньо у суді у не допитаний.
Таким чином, прокурор вважає, що, з урахуванням повномасштабного вторгнення збройних сил та інших формувань російської федерації, а також численних протиправних дій з боку представників держави-агресора на території України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого відповідає суспільному інтересу.
Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання заперечували та просили обрати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали, додані до клопотання, суд вважає клопотання прокурора про продовження дії обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність обрання запобіжних заходів є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання, сукупністю даних про матеріальний та соціальний стан особи, її зв'язки з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Окрім того, відповідно до рішення ЄСПЛ «Нечепорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04, набуло статусу остаточного 21.07.2011) - наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Слід зазначити, що невідворотність покарання за вищевказане кримінальне правопорушення вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватися від суду.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не має.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Судом встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім наявності вказаних ризиків, суд враховує, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі,
З врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу обвинуваченої, в силу характеру кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , для забезпечення належного виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який може надати можливість запобігти вищевказаним ризикам, суд вважає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас, застосування більш м'якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню існуючих ризиків.
Судом також враховується, що згідно з ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Керуючись ст.315 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
В задоволені клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_9 , відмовити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів, до 16 березня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 19.01.2026 р. о 08.30 годині.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3