Єдиний унікальний номер справи 183/7803/25
Провадження № 2/183/4864/25
31 грудня 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши в письмовому, спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
У жовтні 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (надалі - позивач, Кредитор) звернулося до суду з цим позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Позичальник) на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість:
- заборгованість за Договором №4585316 від 08 квітня 2023 року у розмірі 19573,88 грн;
- заборгованість за Договором №3586275 від 06 квітня 2023 року у розмірі 96799,99 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08 квітня 203 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 4585316, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позики клієнту надані грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 7000,00 грн, строк кредиту 16 днів, зі сплатою процентів за користування грошовими коштами. Всупереч умов договору позики відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, тому утворилась заборгованість у розмірі 19 573,88 грн, яка включає - 6 165,00 грн заборгованість за основним боргом; 13 408,88 грн - заборгованість за відсотками.
25 вересня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна) було укладено договір факторингу № 01.02-55/23, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», визначеними в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02.-55/23, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 4585316 станом на дату відступлення склала 19 573,88 грн. Оскільки новий кредитор жодних додаткових нарахувань не здійснював, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором № 4585316 від 08 квітня 2023 року становить 19 573,88 грн, яка включає - 6 165,00 грн заборгованість за основним боргом; 13 408,88 грн - заборгованість за відсотками.
06 квітня 2023 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3586275 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України Про електронну комерцію.
ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» 06 квітня 2023 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 3586275 про надання коштів на умовах споживчого кредиту після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання фінансового кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що знаходиться за адресою https://credit7.ua/. 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору № 3586275, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор Р305, котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 06 квітня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3586275 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України Про електронну комерцію. Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в гривні (далі - кредит) в сумі 20 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 359 днів, стандартна процентна ставка становить 2,00% на день.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих з строк користування кредитом, в повному обсязі або не сплативши взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
28 листопада 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» було укладено Договір факторингу № 01.02-77/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору факторингу у порядку та строки встановлені Договором факторингу.
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02.-77/23 від 28 листопада 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3586275 складала 96 799,99 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором № 3586275 від 06 квітня 2023 року становить 96 799,99 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 19 999,99 грн; заборгованість по відсотках - 76 800,00 грн.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вищевказаними договорами, а також судові витрати.
29 вересня 2025 року через канцелярію суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою судді від 30 вересня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і відкрито провадження у справі, цією ж ухвалою сторонам було установлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву..
Сторони відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив суду не подавали, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Судом установлено, що 08 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 4585316, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору позики клієнту надані грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 7000,00 грн, строк кредиту 16 днів, базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) 17,85 % в день, базова процентна ставка з другого дня користування позикою 2,50 % в день. Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора kSyD0oxgTe.
Позивач, у якості доказу перерахування кредитних коштів відповідачеві надав лист ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» від 19 травня 2025 року №КД-000030450/ТНПП щодо здійсненого переказу коштів у розмірі 7 000,00 грн. 08 квітня 2023 року, на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку боргу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором позики № 4585316 від 08 квітня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 19 573,88 грн, яка включає - 6 165,00 грн заборгованість за основним боргом; 13 408,88 грн - заборгованість за відсотками.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 25 вересня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна) було укладено договір факторингу № 01.02.-55/23, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», визначеними в реєстрі боржників. За даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором позики № 4585316 від 018 квітня 2023 року.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на Реєстр боржників від 25 вересня 2023 року до Договору факторингу №01.02-55/23 від 25 вересня 2023 року, де ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі в сумі 19 573,88 грн, яка включає - 6 165,00 грн заборгованість за основним боргом; 13 408,88 грн - заборгованість за відсотками.
Крім того, 06 квітня 2023 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3586275, шляхом обміну електронними повідомленнями,
Відповідно до п.п.1.1. Договору, Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.
Відповідно до п.п.1.2-1.6. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 000,00 грн., строком на 360 днів, зі сплатою процентів кожні 15 днів, тип процентної ставки фіксована, проценти нараховуються на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, в казаного в п. 1.3 Договору; знижена процентна ставка становить 1,10% в день та застосовується, якщо клієнт до 21.04.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою сплатить кошту в сумі не менше першого платежу, визначеного графіку платежів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 34 189,60% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 34 189,60% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 164 000,00 грн. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 161 300,00 грн.
Договір споживчого кредиту підписаний обома сторонами договору. Відповідач ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом Р305 06 квітня 2023 року 21:09:45.
Позивач, у якості доказу перерахування кредитних коштів відповідачеві надав лист ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 04 березня 2024 року №20240304-6109 щодо здійсненого переказу коштів у розмірі 20 000,00 грн. 06 квітня 2023 року (21:11:14), на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку боргу ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за договором позики № 3586275 від 06 квітня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 96 799,99 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 19 999,99 грн; заборгованість по відсотках - 76 800,00 грн.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 28 листопада 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №01.02-77/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору факторингу у порядку та строки встановлені Договором факторингу.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на Реєстр боржників від 27 листопада 2023 року до Договору факторингу №01.02-77/23 від 27 листопада 2023 року, де ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі в сумі 96 799,99 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 19 999,99 грн; заборгованість по відсотках - 76 800,00 грн.
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). (ч.1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75 (далі-Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03 липня 2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
Пункт 51 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Також п.52 Розділу 3 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п.53 Розділу 3 Положення).
Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.
На підтвердження обставин перерахування грошових коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №4585316, та наявності у неї боргу за цим договором, позивач надав відповідний розрахунок заборгованості, а також лист ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» від 19 травня 2025 року №КД-000030450/ТНПП щодо здійсненого переказу коштів у розмірі 7 000,00 грн. 08 квітня 2023 року, на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 . Крім того, на підтвердження обставин перерахування грошових коштів ОСОБА_1 за кредитним договором №3586275, та наявності у неї боргу за цим договором, позивач надав відповідний розрахунок заборгованості, а також лист ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 04 березня 2024 року №20240304-6109, відповідно до якого останній повідомляє про успішність операції, згідно з договором з ТОВ "Лінеура Україна", зокрема, на суму 20 000,00 грн. від 06 квітня 2023 року (21:11:14), картка - НОМЕР_1 .
Однак, вказані вище листи не є первинними бухгалтерськими документами та допустимими доказами отримання позичальником кредитних коштів за умовами кредитного договору №4585316 від 08 квітня 2023 року та кредитного договору №3586275 від 06 квітня 2023 року, не доводять факту перерахування коштів на рахунок, відкритий у банківській установі на ім'я ОСОБА_1 . У цих листа вказано, зокрема, про транзакції на суму 7 000,00 грн. 08 квітня 2023 року та 20 000,00 грн. 06 квітня 2023 року на картку, номер якої зазначено лише частково - НОМЕР_1 .
Таким чином, позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 , згідно з умовами вищевказаних договорів було видано кредити та саме в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в договорах не свідчить про їх отримання відповідачем саме в таких розмірах.
Ураховуючи відсутність доказів про перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, відсутні підстави вважати, що ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» виконав умови вищевказаного договору.
Одночасно з цим, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування коштами, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), а отже не є належними доказами існування боргу.
Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за кредитним договором №4585316 від 08 квітня 2023 року та кредитним договором №3586275 від 06 квітня 2023 року не є достатніми для висновку про існування боргу та у заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу.
Жодних належних та достовірних доказів, які б вказували на існування у ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за вищевказаними договорами матеріали справи не містять.
Додаток до договору факторингу (витяг з реєстру боржників, у якому зазначено прізвище, ім'я, по батькові боржника, номер договору та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку Позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеними договорами, яка частина тіла кредиту та відсотків була сплачена ним, а яка частина сплачена не була, стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Суд констатує, що лише виписки з особових рахунків Позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному рахунку, вміщують записи про операції та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором та договором позики.
Разом з тим, позивачем не було долучено до матеріалів справи банківську виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за періоди, які включають період кредитування.
Також, представником позивача не надано доказів повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги за договором факторингу № 01.02-55/23, укладеного між ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (до перейменування ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів». А також не надано доказів повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги за договором факторингу №01.02-77/23, укладеного між ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (до перейменування ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») та ТОВ «ЛІНЕУРА Україна». ОСОБА_1 не є стороною укладених договорів факторингів, що свідчить про те, що вищевказані розміри заборгованостей із нею не узгоджувалися, їх обґрунтованість нею не перевірялась.
При цьому, суд звертає увагу, що обов'язок повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їхніх персональних даних ТОВ «СВЕА ФІНАНС» передбачений умовами укладених договорів факторингу (п.п.3.4. договору факторингу №01.02-55/23 та п.п.3.4. договору факторингу №01.02-77/23).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/148 зазначила, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову, покладається на позивача.
Отже, з урахуванням викладеного, представником позивача не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів щодо отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та наявності у неї заборгованостей, які виникла внаслідок порушення нею умов вищевказаних договорів, не доведено правильність розрахунку розміру заборгованостей.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Інших доказів по суті спору матеріали справи не містять та позивач не вказує обставин, які унеможливили йому подати інші докази на підтвердження заявлених вимог.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відповідно до ст. 77, 78 ЦПК України, суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Звертаючись з позовом до суду, позивач у позові виклав обставини, якими обґрунтовував заявлені вимоги та зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, як і не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу без їхньої участі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
За таких обставин, суд висновує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на сторону позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 6;
- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено та підписано 05 січня 2026 року.
Суддя Г.Є. Майна