Справа № 712/5895/18
Провадження № 1кп/712/47/26
15 січня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю: прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
потерпілої - ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12017251010006021 по обвинуваченню: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, з середньою освітою, працюючого директором ТОВ «Тріаж-інвест груп», учасником бойових дій, депутатом, інвалідом не є, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
ОСОБА_11 , 21 липня 2017 року, близько 15 години 30 хвилин керуючи технічно справним автомобілем марки «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Хрещатик в напрямку від вулиці Святотроїцька до вулиці Байди Вишневецького в місті Черкаси, поблизу будинку № 186, що по вулиці Хрещатик, проявив неуважність та порушив вимоги:
- п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, згідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 18.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Під час руху він, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, будучи заздалегідь об'єктивно проінформованим про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований по вулиці Хрещатик, поблизу будинку № 186, що в місті Черкаси, позначений дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» та дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому в момент, коли перед вказаним пішохідним переходом зупинився автомобіль «Skoda Octavia», що рухався у попутному напрямку по вулиці Хрещатик, вчасно не застосував заходів для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу та не зупинився, не переконавшись в тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух прямо та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , 1990 року народження, яка перетинала проїзну частину вулиці Хрещатик по вказаному вище пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку його руху.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_8 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/1966 від 02.11.2017, отримала травму головного мозку із забоєм середнього ступеня важкості та субарахноїдальним крововиливом, травму лівого колінного суглобу з розривом внутрішньої коллатеральної зв'язки та внутрішнього меніску, що ускладнились запаленням внутрішніх оболонок, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; травму лівої нирки із забоєм та гематурією (свіжа кров в сечі), які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; садна м'яких тканин голови, колінних та ліктьових суглобів, забій з набряком лівої скроневої ділянки голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Спричинення потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень знаходиться в причинному зв'язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 4/349 від 12.04.2018, з порушенням водієм автомобіля «Seat Ibiza» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 вимог п. 18.4. Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_11 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, цивільний позов не визнав, суду пояснив, що 21.07.2017, близько 15 год. 00 хв., він рухався на автомобілі в сторону вул. Б.Вишневецького в м. Черкаси. Не доїжджаючи до магазину, перед ним стояв автомобіль «Шкода», частково виїхавши на зустрічну смугу, який створив аварійну ситуацію. Вказаний автомобіль зупинився перед пішохідним переходом, він знаходився зліва від його автомобіля, а він стояв в середньому ряду.
Він знизив швидкість, прийняв автомобіль вправо і через скло побачив, що рухається жінка зліва на право по пішохідному переходу, після чого він загальмував. Жінка розвернулася на 180 градусів і потім впала на землю. Жінка розвернулася перед його автомобілем приблизно метрів за два. Жінка пройшла приблизно більше половини пішохідного переходу. Він своїм автомобілем не доїхав до неї метрів два. Автомобіль «Шкода» відразу зник з місця пригоди. Жінка впала прямо, його автомобіль не отримав пошкодження. Вважає, що автомобіль «Шкода» не правильно в поворот поїхав та скоїв аварійну обстановку.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_11 свою вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав, його вина в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повністю підтверджується наступними доказами, які були досліджені в судовому засіданні та які у своїй сукупності є логічними, послідовними, відповідають фактичним обставинам справи, є належними, допустимими, достатніми та узгоджуються між собою.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що 21.07.2017, приблизно в проміжок часу з 15 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. вона вийшла з магазину «Україна» по вул. Хрещатик в м. Черкаси, підійшла до пішохідного переходу на вул. Хрещатик, подивилася з обох боків, побачила що дві машини зупинилися і вона почала рух по середині пішохідного переходу. Дійшовши майже до кінця пішохідного переходу побачила боковим зором, що с правої сторони їде машина, вона хотіла швидко розвернутися і піти, але не встигла, так як автомобіль їхав швидко, яка саме швидкість автомобіля була вона не знає. Вона відчула удар в ліву сторону, після чого викликали швидку допомогу. Зазначила, що вона пройшла більшу половину пішохідного переходу, а потім відчула удар від автомобіля. Рухалась вона по центру пішохідного переходу. З обох боків на проїзній частині дороги автомобілі зупинилися. Після пригоди вона отримала тілесні ушкодження: розрив меніску, травму голови та інші травми. Вона отримала другу групу інвалідності, лікувалася від зазначених травм близько року у різних лікарнях. Коли вона побачила автомобіль, то розвернулася приблизно на 180 градусів, щоб піти туди, звідки вона прийшла, тобто втекти від автомобіля, але зазначений автомобіль її ударив передньою частиною в її ліву ногу. На час пригоди вона була взута в босоніжки без підбор, може була підошва «танкетка», але не велика. Автомобілі стояли у двох смугах руху, а вона стояла по середині, з лівої сторони зупинився невеликий автомобіль «Бус». Автомобіль, який стояв не заважав проїхати жовтій машині, жовтий автомобіль від неї був праворуч і праворуч стояла ще машина. Вона впевнилася, що автомобілі стоять і вона почала перетинати пішохідній перехід. Після удару автомобілем вона втратила свідомість. Цивільний позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.
При повторному допиті в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 , який був проведений за клопотанням судово-медичного експерта, остання пояснила, що вона перетинала дорогу по відношенню напрямку руху автомобіля обвинуваченого і даний автомобіль був з правої сторони. Локалізація тілесних ушкоджень у неї ліворуч, це тому що коли вона перетинала дорогу і побачила боковим зором, що швидко рухається автомобіль, вона розвернулась і мабуть хотіла йти назад, чому саме так вона поступила, вона не може пояснити, тому що була в стресовому стані. Вона втратила свідомість, тому момент контакту автомобіля вона не пам'ятає, вона відчула удар. Пошкодження у неї ліворуч саме із-за того, що вона розвернулася. Вона переходила дорогу по пішохідному переході, покриття дороги було асфальтне. В той день вона була взута у взуття з рівною танкеткою, висота приблизно 3 см. Підошва була суцільна, підборів на ній не було. Зазначене взуття вона взувала в той день не вперше, воно було комфортне. Раніше вона в цьому взутті не падала. До моменту ДТП у неї проблем зі здоров'ям не було. Якою частиною тіла вона контактувала з автомобілем вона не пам'ятає, пам'ятає лише, що відчула удар, але куди саме - не пам'ятає, проте стверджує, що удар був від автомобіля. Якою частиною вдарив автомобіль вона не пам'ятає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що 21.07.2017, в м. Черкаси, біля будинку №205 та будинку № 180 рухався автомобіль «Seat» з вул. Кірова в сторону вул. Дашкевича. Він бачив лише результат дорожньої транспортної пригоди. Автомобіль «Seat» об'їжджав інший автомобіль, який стояв та скоїв наїзд на пішохода на пішохідному переході. Він побачив, що стоїть автомобіль «Seat» на пішохідному переході і лежить дівчина. Чи бачив він водія зазначеного автомобіля він не пам'ятає. На дорозі по вул. Хрещатик в м. Черкаси по одній смузі руху в кожну сторону. Автомобіль, який стояв, пропускав машини і хотів заїхати у двір. Автомобіль «Seat» їхав не швидко. Автомобіль виконує лівий поворот і з права його хотів об'їхати автомобіль «Seat». Передньою частиною автомобіля був контакт з пішоходом, але саме якою - він не бачив, чи є на автомобілі пошкодження, він не звернув уваги. Він побачив дівчину, яка лежала на проїзній частині, головою в напрямку вул. Б.Вишневецького.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він був присутній в якості понятого при складанні схеми дорожньої транспортної пригоди по вул. Хрещатик в м. Черкаси, точної дати він не пам'ятає, було це влітку. Він бачив жовтий автомобіль «Seat», який стояв перед пішохідним переходом, на якому пошкоджень не було. Напрямків руху по вул. Хрещатик було по одній смузі руху. Йому працівники поліції повідомили, що був наїзд автомобілем на пішохода. Коли він прибув на місце пригоди потерплого не було. Слідів крові не було. Свідком самої дорожньої транспортної пригоди він не був. На місці події люди казали, що наїзду на пішохода не було. Було залучено двох понятих. Заміри проводив він та інспектор. Заміри вірні в схеми вказані. Він підписав документи, які йому давали. Відомості зазначені у схемі відповідають дійсності, зауважень до схеми у нього не було.
Допитаний в судовому засіданні судово - медичний експерт ОСОБА_14 пояснив, що він проводив судово-медичну експертизу (висновок експерта №02-01/1966 від 12.10.2017) у фабулі якого зазначено, що йому надані медичні документи, в тому числі з медичного центру Святого Пантелеймона. Для проведення експертизи йому слідчим була надана постанова про призначення експертизи, а також медична карта потерпілої. Крім того, на огляд з'явилася сама потерпіла ОСОБА_8 , яка пояснила обставини справи, а також особисто додала медичні документи: протокол МРТ, протокол УЗД та висновок медичного центру Святого Пантелеймона, до якого звертаються самостійно. Усі тілесні ушкодження, які були у ОСОБА_8 внаслідок самостійного падіння утворитися не могли. Щоб вияснити, чи епілепсія внаслідок ушкоджень при ДТП чи ні, треба проводити психологічну - психіатричну експертизу, так як епілепсія це є захворювання, а судово-медична експертиза тільки встановлює ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 пояснив, що він на замовлення сторони захисту проводив автотехнічну експертизу обставин дорожньо-транспортної пригоди за участі водія ОСОБА_11 та пішохода ОСОБА_8 про що склав висновок від 27.12.2018 №1484/18-23. За результатами проведеного ним дослідження, він зробив висновок, що виходячи з місця наїзду та кінцевого розташування передньої частини автомобіля, яким керував обвинувачений ОСОБА_11 , останній не доїхав до потерпілої 0,21 м. При цьому,експерт зазначив, що для проведення дослідження йому було надано лише копію схеми до протоколу огляду місця події від 21.07.2017 та копію схеми до протоколу слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_12 від 06.04.2018.
Крім того, вина ОСОБА_11 повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами кримінального провадження, а саме:
- даними витягу з ЄРДР від 21.07.2017 кримінального провадження №12017251010006021, правова кваліфікація за ч. 1 ст. 286 КК України (том 1 а.м.к.п.1);
- постановою про визначення групи прокурорів (процесуальних керівників) від 21.07.2017 року (том 1 а.м.к.п.4);
- зберігальною розпискою від 21.07.2017 відповідно до якої ОСОБА_11 отримав від слідчого автомобіль «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.м.к.п.19);
- даними постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 21.07.2017, а саме автомобіля «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.м.к.п.20);
- даними довідки КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» ЧМР» від 21.07.2017 відповідно до якої до приймального відділення було доставлено ОСОБА_8 , діагноз: струс головного мозку, забої м'яких тканин потилочної ділянки, забої лівого колінного суглобу, забій грудної клітки (том 1 а.м.к.п.21);
- даними посвідчення водія ОСОБА_11 та копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (том 1 а.м.к.п.24);
- даними полісу обов'язкового страхування цивільно-правовиої відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/9449772 від 11.05.2016 (том 1 а.м.к.п.25);
- даними висновку КЗ «ЧОНД» №838 від 21.07.2017 щодо результатів медичного огляду ОСОБА_11 , Діагноз: Тверезий (том 1 а.м.к.п.26);
- даними протоколу огляду місця події від 21.07.2017, фототаблицею та схемою до протоколу огляду, відповідно до яких встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться у м. Черкаси по вул. Хрещатик біля буд. 186. Елементи вулиці, дороги - нерегульований пішохідний перехід, горизонтальна ділянка. Вид покриття - асфальтобетонна. Стан покриття - сухе. Дорожнє покриття для ІІ напрямків шириною 9,0 м, число смуг для руху в напрямку огляду І, їх ширина 4,4 м, число смуг для руху на зустріч напрямку огляду І їх ширина 4,5 м, ширина узбіччя - м, ширина розділяючої смуги 0,1 м. На проїжджій частині вул. Хрещатик нанесені лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 та 1.5 ПДР України, а також дорожня розмітка 1.14.1 ПДР. До проїжджої частини примикають: праворуч стоянка для автомобілів, бордюр; ліворуч бордюр, заїзд у двори прилеглих будинків. Далі за бордюром розміщені праворуч: тротуар, будинок №186, насадження дерев, будинок №130; ліворуч: тротуар, будинок №205. Спосіб регулювання руху на цій ділянці - нерегульована ділянка. Місце пригоди знаходиться у зоні дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду: 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, у зустрічному напрямку 5.35.1, 5.35.2 ПДР України. Ця ділянка дороги на момент огляду освітлена - денне освітлення. Положення транспортних засобів на місці пригоди згідно плану - схеми наступне: автомобіль «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться передньою частиною на пішохідному переході, а саме на дорожній розмітці 1.14.1 ПДР України; передня частина автомобіля розташована у напрямку до вулиці Байди Вишневецького. Відстань від осі правого заднього колеса до правого краю дороги становить 0,5 м; відстань від осі правого переднього колеса до правого краю дороги становить 0,6 м. Сліди шин та гальмування - відсутні. Наявність відокремлених від транспортного засобу частин та інших об'єктів - сліди відсутні. Наявність слідів зіткнення транспортного засобу з навколишніми предметами - сліди відсутні. Пошкодження транспортного засобу - видимі пошкодження на транспортному засобі відсутні, однак на відстані 40 см від переднього лівого краю бампера наявні протертості та відшарування пилу і бруду. Наявність слідів та інших речових доказів на транспортному засобі - сліди відсутні. Відповідно до схеми місця ДТП від 21.07.2017, розташування транспортного засобу «Seat Ibiza», зафіксовано, що ширина проїзної частини по вулиці Хрещатик, біля будинку 186 в м. Черкаси (на місці пригоди) по напрямку руху автомобіля «Seat Ibiza» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_11 складає 4.4 м., в зустрічному напрямку 4,5 м., по середині проїзної частини нанесена дорожня розмітка 1.1 та 1,5 ПДР України, які поділяють протилежні напрямки руху.
Судом досліджені фототаблиці, які додані до протоколу огляду місця події від 21.07.2017 року (Том 2 а.м.к.п.1-10);
- висновком судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_8 № 02-01/1966 від 02.11.2017, відповідно до якої у ОСОБА_8 мали місце наступні тілесні ушкодження: травма головного мозку із забоєм середнього ступеня важкості та субарахноїдальним крововиливом; травма лівого колінного суглобу з розривом внутрішньої коллатеральної зв'язки та внутрішнього меніску, що ускладнилась запаленням внутрішніх оболонок; травма лівої нирки із забоєм та гематурією (свіжа кров в сечі), садна м'яких тканин голови, колінних та ліктьових суглобів, забій з набряком лівої скроневої ділянки голови. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, в час та при обставинах вказаних в фабулі постанови та призначення експертизи та медичній документації, тобто під час дорожньо-транспортної пригоди та відносяться:
-травма головного мозку із забоєм середнього ступеня важкості та субарахноїдальним крововиливом; травма лівого колінного суглобу з розривом внутрішньої колатеральної зв'язки та внутрішнього меніску, що ускладнилась запаленням внутрішніх оболонок до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я;
-травма лівої нирки із забоєм та гематурією (свіжа кров в сечі) до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
-садна м'яких тканин голови, колінних та ліктьових суглобів, забій з набряком лівої скроневої ділянки голови до категорії легких тілесних ушкоджень (Том 2 а.м.к.п.12-13);
- даними протоколу слідчого експерименту від 06.04.2018, фототаблицею та схемою до протоколу відповідно до якого 06.04.2018 проведено слідчий експеримент у м. Черкаси, по вулиці Хрещатик, поблизу будинку №186, за участю потерпілої: ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_12 та у присутності понятих: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Місцем проведення слідчого експерименту є проїжджа частина вулиці Хрещатик поблизу будинку №186. Із показань свідка ОСОБА_12 та пішохода - потерпілої ОСОБА_8 було встановлено місце початку руху пішохода, яке розташоване на відстані 0,0 м до лівого краю дороги по вулиці Хрещатик та на відстані 2,5 м до знаку пішохідного переходу, який розташований за краєм дороги по правій стороні вулиці Хрещатик.
З показань свідка ОСОБА_12 та пішохода - потерпілої ОСОБА_18 також встановлено місце наїзду, яке розташоване на відстані 7,0 м до лівого краю проїжджої частини вулиці Хрещатик та на відстані 2,5 м. до знаку пішохідного переходу, який розташований за краєм дороги по правій стороні вулиці Хрещатик.
Заміром встановлено, що пішохід ОСОБА_18 подолала відстань 7 м при цьому рухалася в середньому темпі руху пішохода, який дорівнює 6,3 с.
З показань свідка ОСОБА_12 та пішохода ОСОБА_18 зафіксоване фактичне місце статичного автомобіля, яке розташоване на відстані 2,8 м від осі правого переднього колеса до правого краю дороги вул. Хрещатик та на відстані 2,7 м від правого заднього колеса до правої краю дороги вул. Хрещатик . Вищевказаний автомобіль стояв не менше 10 секунд в нерухомому стані.
Судом оглянуто план-схему та фототаблиця, додані до протоколу проведення слідчого експерименту від 06.04.2018 року (Том 2 а.м.к.п. 14-21);
- даними висновку судової автотехнічної експертизи № 4/349 від 12.04.2018 відповідно до яких у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, та за обставин, зазначених у вихідних даних постанови слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля Seat Ibiza д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_11 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти у відповідності до вимог п.18.4 Правил дорожнього руху України. З моменту виникнення небезпеки для руху, який вказаний у вихідних даних постанови слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля Seat Ibiza д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_11 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_8 шляхом зменшення швидкості, а в разі потреби зупинки керованого ним транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, який перетинав проїзну частину вул. Хрещатик в м. Черкаси по пішохідному переходу, і для якого могла бути створена перешкода чи небезпека. В діях водія автомобіля Seat Ibiza д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_11 вбачаються невідповідності вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мав (Том 2 а.м.к.п.24-27);
- висновком, проведеної на виконання ухвали суду, додаткової судово-медичної експертизи №02-01/864 від 25.07.2025 відповідно до якої встановлено, що у ОСОБА_8 мали місце наступні тілесні ушкодження:
- травма голови із забоєм головного мозку середнього ступеня важкості та субарахноїдальним крововиливом;
- травма лівого колінного суглобу з розривом внутрішньої колатеральної зв'язки та внутрішнього меніску, що ускладналась запаленням внутрішніх оболонок;
- травма лівої нирки із забоєм та гематурією (свіжа кров в сечі);
- садна колінних та ліктьових суглобів.
Виходячи із поставленого перед експертом питання, останній зауважив, що в судово-медичному розумінні падінням з висоти власного зросту є падіння з положення стоячи назад з послідуючим ударом об площину.
Враховуючи характер та розташування травми голови, травми лівої нирки та саден ліктьових суглобів, вважає, що такі тілесні ушкодження у ОСОБА_8 могли виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту.
Враховуючи характер та розташування саден колінних суглобів, вважає, що такі тілесні ушкодження у ОСОБА_8 не могли виникнути внаслідок падіння з висоти власного зросту.
Враховуючи характер та локалізацію травми лівого колінного суглобу, вважає, що можливість виникнення такого тілесного ушкодження у ОСОБА_8 внаслідок падіння з висоти власного зросту, є малоймовірно.
Такими чином, суд вважає, що даним висновком було доведено, що спочатку відбулося контактування автомобіля з лівою ногою потерпілої, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження нижньої кінцівки, а вже потім від удару впала та отримала інші тілесні ушкодження, включаючи травму голови, травму лівої нирки та садна ліктьових суглобів, які дійсно могли утворитися в результаті падіння з положення стоячи назад з послідуючим ударом об площину, в даному випадку асфальтне покриття.
Що стосується наданого стороною захисту висновку експерта від 27.12.2018 №1484/18-23, за результатами проведення судової автотехнічної експертизи (том 2 судової справи а.с. 46-48), слід зауважити наступне.
За змістом ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
При цьому, системний аналіз ст.89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець поділяє ознаки недопустимості доказів на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.
Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію "очевидна недопустимість доказу", слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв"язку з кримінально процесуальними правовідносинами.
Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 р. у справі № 601/1143/16).
В контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.
У зв"язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
Із врахуванням зазначеного, саме різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: (1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (частина 4 статті 87, частина 2 статті 89 КПК України) - у випадках, коли: 1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і 2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; (2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (частина 1 статті 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які: 1) тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; 2) зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. У разі, якщо б була можливість визнати доказ недопустимим лише на підставі формального порушення порядку його отримання без співставлення його з іншими доказами, не було б необхідності передбачати в КПК України вирішення цього питання саме у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.
При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 статті 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі частини 1 статті 87 КПК України (правова позиція, викладена ККС ВС у постановах від 08.10.2019 р. у справі №639/8329/14-к та від 12.11.2019 р. у справі №236/863/17).
При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 р. у справі №210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з"ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 р. у справі №334/5670/18).
Відповідно до висновку експерта від 27.12.2018 №1484/18-23 розташування місця наїзду, яке було встановлене на слідчому експерименті за участю потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_12 , по довжині проїзної частини вулиці Хрещатик знаходиться далі на 0,21 м від кінцевого розташування передньої частини автомобіля «Seat Ibiza» р.н. НОМЕР_2 на місці події від 21.07.2017, що виключало б можливість контактування даного автомобіля з потерпілою ОСОБА_8 .
Як вбачається з висновку експерта дана експертиза призначалася за самостійним зверненням сторони захисту, а не за ухвалою суду до експертної установи та проводилась вже під час розгляду кримінального провадження в суді в порушення вимог ч. 1 ст. 332 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Зі змісту зазначеної експертизи вбачається, що похідні дані, на підставі яких виконувалась експертиза (швидкість руху автомобіля «Seat Ibiza» р.н. НОМЕР_2 ) є варіативними та надавались в тому числі зі слів обвинуваченого ОСОБА_11 , а місце зіткнення з пішоходом є приблизним та може коригуватись.
У судовому засіданні допитаний експерт ОСОБА_15 , зазначив, що висновок він складав не маючи повних вихідних даних, а використовував лише копію схеми до протоколу огляду місця події та копію схеми до протоколу слідчого експерименту за участі потерпілої та свідка ОСОБА_19 .
Такий порядок проведення автотехнічної експертизи суперечить вимогам до їх проведення, передбаченими п. 1.3 розділу ІІ Науково-методичних ркомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 №1950/5), чинних станом на момент проведення дослідження.
Зокрема, при призначенні експертизи обставин ДТП необхідно, вказувати: тип покриття дороги (асфальт, ґрунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо), ширину проїзної частини, наявність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й видимість перешкоди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху (швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування); момент виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду; чи застосовував водій термінове гальмування і якщо застосовував, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, наприклад на проїзній частині й узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній з ділянок); місце наїзду відносно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода; якою частиною ТЗ контактував з пішоходом або якими частинами зіткнулись транспортні засоби; якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані).
Як з'ясовано в судовому засіданні, шляхом допиту експерта ОСОБА_15 , останній вказаних правил не дотримався, про надання йому додаткових вихідних даних клопотання не заявляв, а тому висновок експерта від 27.12.2018 №1484/18-23 є недопустимими доказом та не можуть бути основою для встановлення чи спростування вини особи.
Стороною захисту було подано клопотання про визнання недопустимими та похідні від них наступні докази: висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_8 № 02- 01/1966 від 02.11.2017; протокол слідчого експерименту від 06.04.2018 року, фототаблиці та схеми до протоколу; висновок судової автотехнічної експертизи № 4/349 від 12.04.2018.
Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості висновку судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_8 № 02-01/1966 від 02.11.2017, протоколу слідчого експерименту від 06.04.2018, фототаблиці та схеми до протоколу, висновку судової автотехнічної експертизи № 4/349 від 12.04.2018, оскільки у ході судового розгляду не встановлено істотних порушень вимог КПК України при його отриманні, які б згідно зі ст. 87 КПК України давали підстави для визнання його недопустимим. Процесуальні дії було проведено уповноваженими особами у відповідності до норм чинного законодавства, а зафіксовані в протоколах дані повністю відображають хід та результати цих дій.
Крім того, сторона захисту в клопотанні про визнання доказів недопустими зауважила, що в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення (визначення) групи слідчих відповідно до вимог статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України.
Дані твердження сторони захисту спростовуються копією постанови про визначення (призначення) слідчого від 27.02.2018 року та постановою про визначення (призначення) слідчого від 21.07.2017 року, які бкули долучені до матеріалів провадження прокурором.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ч. 2 цієї ж статті сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, з огляду на положення ст. 9 КПК України, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України обов'язковому доказуванню у кримінальному проваджені підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Так, надаючи оцінку наданим стороною обвинувачення письмовим доказам, суд виходить з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно якої, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення. Кожний склад кримінального правопорушення обов'язково складається з наступних елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає кримінальну відповідальність особи.
Кваліфікація кримінального правопорушення - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом кримінального правопорушення) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння - як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Отже, прокурор повинен належними та допустимими доказами довести наявність всіх обставин, які в сукупності утворюють склад того чи іншого кримінального правопорушення, а також факт вчинення суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності).
Не визнання обвинуваченим ОСОБА_11 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, спрямоване на уникнення відповідальності за вчинене, не відповідає об'єктивним обставинам та спростовується доказами по справі, зібраними на досудовому та під час судового розгляду, та дослідженими в ході судового розгляду.
На підставі викладеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_11 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_11 суд кваліфікує:
- за ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обставин, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_11 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_11 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Покарання обвинуваченому призначається відповідно до положень Загальної частини КК України, з додержанням вимог ст. 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст. 65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 14.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_11 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ст. 286 ч. 1 КК України з позбавленням права керувати транспортним засобом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що кримінальне правопорушення вчинене 21 липня 2017 року, тобто на день постановлення вироку згідно ст. 49 КК України минули строки притягнення особи до кримінальної відповідальності.
В зв'язку з наведеним, на підставі ч.5 ст. 74 КК України суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_11 від призначеного покарання.
Відповідно до ст. 74 ч.5 КК України - особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Що стосується заявленого цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди по кримінальному провадженню в порядку ст. 128 КУПК України, судових витрат на правову допомогу та уточнених позовних вимог ОСОБА_8 , до ОСОБА_11 , ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення матеріальних збитків понесених у зв'язку з лікуванням, шкоди пов'язаної із стійкою втратою працездатності, моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди завданої злочином та судових витрат за правову допомогу, суд виходить з наступного.
Так, потерпіла ОСОБА_8 в рамках даного кримінального провадження звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_11 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди по кримінальному провадженні в порядку ст. 128 КПК України, в якому просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_8 10 058 грн. матеріальних збитків понесених у зв'язку з лікуванням, 57 600 грн. - шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, 10 000 грн. - моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортною пригодою, а всього - 77 658 грн.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 200 000 грн. на відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 26 000 грн. судових витрат на правову допомогу.
Обвинувачений ОСОБА_11 позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу не визнав.
Захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 нада суду заперечення на позовну заяву. В судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_8 в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_11 моральної шкоди у сумі 200 000 грн. є необґрунтованими і тому не підлягають до задоволення. Жодних належних та допустимих доказів в контексті ст. 76-80 ЦПК України позивачем не надано на підтвердження моральної шкоди.
Також, стороною захисту було надано клопотання про не співмірність та недоведеність витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Сторона захисту (сторона цивільного відповідача) ваважала, що розмір витрат на оплату послуг адвокатів не співмірний із складністю справи та виконаних адвокатами робіт, часом, витраченим адвокатами на виконання робіт з надання послуг і обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Позивачем ОСОБА_8 не надано суду належних та допустимих доказів понесених позивачем витрат на правничу допому в сумі 76 000 грн., а саме в договору про надання правової допомоги від 12.09.2017 року №1/09 передбачено, що оплата за виконання Захисником доручення визначаються за домовленістю сторін додатковою угодою. Однак позивачем не було надано додаткової угоди відповідачу, що ставить під сумнів оплату позивачем гонорару адвокату, крім того детального акту виконаних робіт адвоката із зазначенням часу та яку процесуальну дію виконано останнім по справі, а натомість без будь -якого підтвердження виконаниї адвокатом робіт, остання надає відповідачу лише квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 15.02.2022 року на суму 50 000 грн., яка ж до того нічим не підтверджена і є неспівмірною із складністю справи, а тому сторона відповідача такі витрати визнає не визнає та просить відмовити у стягнення з ОСОБА_11 витрат на правову допомогу.
Представник цивільного відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» до суду не зявився, надав заперечення на цивільний позов вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 безпідставними та необґрунтованими, які не підлягають до задоволення.
В запереченні зазначено, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 21 липня 2017 року, а позивачка ОСОБА_8 , як потерпіла особа, заяву про виплату страхового відшкодування до ПАТ «СК «УСТ» не надавала.
Щодо відшкодування ОСОБА_8 57 600,00 грн. шкоди у зв'язку з стійкою втратою працездатності представник відповідача зазначив, що якби у ПАТ «СК «УСГ» і був би обов'язок по виплаті страхового відшкодування і ОСОБА_8 не пропустила строк на звернення до ПАТ «СК «УСГ» страхове відшкодування розраховувалося відповідно до ст. 26.1, ст. 26.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але позивачка не надавала до ПАТ «СК «УСГ» документів на підтвердження того, що є інвалідом ІІ групи, а отже не підвердила стійку втрату працездатності.
Також представник ПАТ «СК «УСГ» вважає, що до позовної заяви не долучено жодного підтверджуючого документу відповідного закладу охорони здоровя про необхідність призначення медичних засобів, які зазначені у фіскальних чеках доданих до позовної заяви.
Щодо відшкодування ОСОБА_8 10 000,00 грн. моральної шкоди, представник ПАТ «СК «УСГ» зазначив, що відповідно до ст. 26-І ЗУ «Про обов'язкові страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з наступного.
Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При цьому, відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники наземних транспортних засобів зобов'язані застрахувати цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Потерпілим за цим Законом (п.1.3 ст.1) є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Відповідно до ст.6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону).
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (п.23.1. ст.23 Закону).
Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно постанови від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано ст. 26-1 Закону України №1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Як вже встановлено судом, ОСОБА_11 , 21 липня 2017 року, близько 15 години 30 хвилин керуючи технічно справним автомобілем марки «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Хрещатик в напрямку від вулиці Святотроїцька до вулиці Байди Вишневецького в місті Черкаси, поблизу будинку № 186, що по вулиці Хрещатик, проявив неуважність та порушив вимоги:- п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, п. 18.4 Правил дорожнього руху України. Під час руху він, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, будучи заздалегідь об'єктивно проінформованим про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований по вулиці Хрещатик, поблизу будинку № 186, що в місті Черкаси, позначений дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» та дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому в момент, коли перед вказаним пішохідним переходом зупинився автомобіль «Skoda Octavia», що рухався у попутному напрямку по вулиці Хрещатик, вчасно не застосував заходів для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу та не зупинився, не переконавшись в тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух прямо та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , 1990 року народження, яка перетинала проїзну частину вулиці Хрещатик по вказаному вище пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку його руху.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_8 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/1966 від 02.11.2017, отримала травму головного мозку із забоєм середнього ступеня важкості та субарахноїдальним крововиливом, травму лівого колінного суглобу з розривом внутрішньої коллатеральної зв'язки та внутрішнього меніску, що ускладнились запаленням внутрішніх оболонок, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; травму лівої нирки із забоєм та гематурією (свіжа кров в сечі), які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; садна м'яких тканин голови, колінних та ліктьових суглобів, забій з набряком лівої скроневої ділянки голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Спричинення потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень знаходиться в причинному зв'язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 4/349 від 12.04.2018, з порушенням водієм автомобіля «Seat Ibiza» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 вимог п. 18.4. Правил дорожнього руху України.
Винуватим у даній ДТП визнано водія автомобіля «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 .
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6616287 від 11.05.2017, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та ОСОБА_11 , ОСОБА_11 застрахував у ТДВ «страхове товариство з додатковою відповідальністю «глобус» цивільну відповідальність на строк з 13.05.2017 року по 12.05.2018 року, автомобіль «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності становить 100 00 гривень за шкоду заподіяну майну та 200 00 гривень за шкоду заподіяну життю і здоров'ю.
Відповідно до наданих до суду медичних та розрахункових документів (квитанцій, фіскальних чеків) за період лікування ОСОБА_8 були придбані медичні препарати, оплачені консультативні послуги лікаря, діагностики на загальну суму 10 058 грн. грн.
Враховуючи, що відповідальність ОСОБА_11 , як водія забезпеченого транспортного засобу, на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», відповідальність за цю шкоду слід покласти на страховика, оскільки в силу вимог ст.1, 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює таку виплату потерпілій в ДТП особі.
Суд вілноситься критично до доводів представника цивільного відповідача Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» стосовно того, що цивільний позивач ОСОБА_8 всупереч встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку не зверталася з повідомленням про ДТП, заявою про страхове відшкодування чи будь якими іншими документами, в зв'язку з чим пропущений строк для подачі заяви на виплату страхового відшкодування, що в свою чергу є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, оскільки, якщо потерпілий внаслідок ДТП не звернувся до страхової компанії, а справа має кримінальний характер, відшкодування шкоди відбувається через цивільний позов у межах кримінального провадження або окремим позовом до винуватця та його страхової компанії (якщо він був), а ключові норми закону - це статті Цивільного кодексу України (ЦК України), що регулюють відшкодування збитків (ст. 1166, 1187 тощо), та КПК України (ст. 55, 61).
Таким чином, вирішуючи питання про розмір відшкодування витрат на лікування, суд бере до уваги як належні, допустимі та достовірні докази виписку з історії хвороби потерпілої, рахунки, квитанції, фіскальні чеки на оплату лікарських препаратів та проведення обстеження. У відповідності до положень ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які мають свідчення про обставини, що мають значення для справи, для вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі, або належним чином завіреної копії. В даному разі для вирішення спору необхідні товарні фіскальні чеки, квитанції якими підтверджується, що саме придбані ці ліки для лікування та їх вартість. Надані до суду потерпілою ОСОБА_8 документи повністю підтверджують факт здійснення матеріальних витрат на лікування на суму 10 058 грн. 00 коп.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №124756 за результатами отриманих травм після ДТП, ОСОБА_8 визнана інвалідом ІІ групи, яка наявна в матеріалах справи (Том 1 судової справи а.с.99). В матеріалах справи також знаходяться: випска з історії хвороби №12813 (т. 1 а.с.96); виписка епікриз №4771 (т. 1 а.с.97); виписка №7929 (т. 1 а.с.98); копія медичної карти (т. 1 а.с.100-114).
Згідно з положенням ст. 26 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становит у разі встановлення ІІ групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі встановлених на дату настання страхового випадку, тобто 3 200 грн. х на 18 мінімальних заробітних плат = 57 600 гр. 00 коп.
Таким чином з ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» необхідно стягнути на користь ОСОБА_8 шкоду пов'язану із стійкою втратою працездатності в сумі 57 600 грн.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що в результаті ДТП потерпілій ОСОБА_8 була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та стражданнями, якиї вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; внаслідок отриманих ушкоджень вона вимушена відмовитися від активного способу життя, який вела раніше; необхідність подальшого лікування (оперативного втручання) позбавляє її можливості планування свого особистого життя, та нормальної роботи.
Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Судом встановлено, що страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 10 058 грн., тому з цивільного відповідача ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» необхідно стягнути моральну шкоду в сумі 502,90 грн. (10 058,00 грн. * 5%/100 +502,90 грн.).
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_11 , суд відповідно до ст.23 ЦК України, враховує характер правопорушення - дорожня-транспортна пригода за участю водія і пішохода, де, по зрівнянню з водієм, пішохід є найменш захищеним. При цьому, в першу чергу, на водія покладається обов'язок забезпечити дотримання правил безпеки руху, слідкувати за дорожньою обстановкою і своєчасно приймати відповідні заходи у разі її зміни. Вказаних вимог водій ОСОБА_11 не дотримався і допустив порушення Правил дорожнього руху, яке суд вважає грубим. В результаті даного ДТП піддане небезпеки життя та здоров'я людини, які відповідно до ст.3 Конституції України, визнаються найголовнішими соціальними цінностями.
Так, в результаті ДТП потерпіла ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, які в подальшому призвели до її тривалого лікування.
Також суд враховує глибину та тривалість душевних страждань потерпілої, погіршення її фізичних здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, а саме те, що вона перенесла сильні душевні хвилювання у зв'язку з травмуванням, страждання та психоемоційний стрес, втратила звичайний спосіб життя, зазнала погіршення працездатності, зневірі у власному фізичному, психічному та фінансовому благополуччі.
Суд вважає, що вказані наслідки ДТП з вини обвинуваченого призвели до значного порушення звичного способу життя потерпілої ОСОБА_8 і вона вимушена докладати значних додаткових зусиль для його організації та відновлення свого душевного стану.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам.
Виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 30 000 грн. 00 коп., задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково, при цьому, суд врахував, що ОСОБА_11 добровільно сплатив 1 000,00 грн. потерпілій ОСОБА_8 , що підтверджується квитанціями «ПриватБанк» від 25.07.2017 року та від 26.07.2017 року, в яких зазначено: Призначення платежу «Допомога внаслідок ДТП» (Том 1 кримінального провадження а.м.к.п. 106-107).
Крім того, положеннями ч.1 ст.124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК України розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо).
Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Судом враховує, що потерпілою по справі ОСОБА_8 , на виконання взятих на себе обов'язків по угоді №1/09 від 12.09.2017 року, було сплачено 15.02.2022 року адвокату ОСОБА_9 50 000,00 грн. за представництво її інтересів, як потерпілої та цивільного позивача в суді (квитанція до прибуткового касового ордера №б/н від 15.02.2022) та попередньо нею було сплачено за представництво її інтерсів 26 000,00 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера № 24 від 13.06.2018 та квитанція до прибуткового касового ордера та №11 від 12.09.2017 (том 1 а.с.54).
В матеріалах справи знаходяться акти виконаних робіт від 06.08.2018 року та від 13.02.2023 року.
Крім того, адвокатом ОСОБА_10 надав суду договір про надання правової допомоги від 05.11.2024 року, прибутковий касовий ордер від 05.11.2024 року про сплату ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 30 000,00 грн. за надання правової допомоги та акт виконаних робіт від 12.01.2026 року.
З досліджених судом письмових доказів, наданих в обґрунтування понесених витрат, судом встановлено, що понесені потерпілою ОСОБА_8 процесуальні витрати у кримінальному провадженні у вигляді витрат на професійну правову допомогу, документально підтверджені на суму 106 000,00 грн.
Черкаською місцевою прокуратурою (Черкаська окружна прокуратура) було заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, зацікавлена особа: КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» ЧМР про стягнення з ОСОБА_11 на користь Черкаської міської ради кошти, які витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_8 у КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» Черкаської міської ради» на загальну суму 8923,20 грн.
Розглядаючи заявлений цивільний позов поданий прокурором в інтересах Держави в особі Черкаської в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, зацікавлена особа: КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» ЧМР до обвинуваченого ОСОБА_11 про відшкодування матеріальних збитків (витрат понесених на лікування потерпілого ОСОБА_8 ) у розмірі 8923,20 грн., завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд виходить з наступного.
В обґрунтування цивільного позову прокурор посилається на те, що державі в особі Черкаської міської ради завдано матеріальну шкоду у розмірі 8923,20 грн., у зв'язку з витратами на лікування потерпілої, а саме: за період перебування в стаціонарі на потерпілу ОСОБА_8 з 21 липня 2017 року по 14 серпня 2017 року витрачено 8923,20 грн.
Цивільна відповідальність водія автомобіля «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо - транспортної пригоди, була з застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», поліс № АК/6616287 від 11.05.2017 року.
У ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_11 цивільний позов заявлений прокурором про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі на суму 8923 грн. 20 коп. не визнав.
Вирішуючи цивільний позов у відповідності до ст.ст. 128, 129 КПК України суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч 1 ст. 82 ЦПК України обставини, що визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України: шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку та ч.І п.1 ст. 1188 ЦК України: шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, від 27 березня 1992 року № 6 у п.4 роз'яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
У п.4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1.03.2013 №4 роз'яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до стст.1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає в її заздавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.
Частиною 1 ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Згідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Згідно правового висновку Верховного Суду України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24 лютого 2016 року у справі № 6-134340цс15, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов'язкового страхування страховою компанією
Свою позицію Верховний суд України обґрунтував наступним.
Відповідно до частини першої статті 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Статтею 999 ЦК України передбачено можливість існування обов'язкового страхування.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом №1961- IV.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров ю, майну третьої особи.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 закону №1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди заподіяну здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Зважаючи на вищенаведене Верховний суд України зробив висновок, що витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину (для прикладу - гарантована державою безоплатна медична допомога) не можуть бути відшкодовані за договором обов'язкового страхування страховою компанією.
Із позиції Верховного суду України випливає, що незважаючи на наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину зобов'язана відшкодувати саме особа, що вчинила злочин.
Як встановлено в судовому засіданні, що внаслідок необережних дій обвинуваченого ОСОБА_11 , які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог підпункту «б» пункту п. 18.4 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_8 отримала середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження.
У відповідності до довідки КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» від 11.10.2017 року №2723 на лікування ОСОБА_8 , яке тривало з 21 липня 2017 по 14 серпня 2017 лікувальним закладом затрачено кошти в сумі 8923 грн. 20 коп. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять три гривні двадцять копійок) (Том судової справи а.с. 68).
Не зважаючи на те, що відповідальність ОСОБА_11 , як водія забезпеченого транспортного засобу, на момент ДТП була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», з урахуванням позиції викладеної у Постанові Верховного Суду України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24 лютого 2016 року у справі № 6-1343цс15, витрати пов'язані з лікуванням потерпілої ОСОБА_8 , підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_11 .
Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає, що цивільний позов поданий прокурором в інтересах Держави в особі Черкаської міської ради, зацікавлена особа, яка не заявляє самостійних вимог: КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 8923 грн. 20 коп. є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Таким чином, в ході судового розгляду знайшла своє підтвердження сума матеріальної шкоди, заявлена прокурором до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_11 у розмірі 8923 грн. 20 коп., оскільки така сума підтверджена належними доказами в розумінні ст.ст.76 - 80 ЦПК України.
На підставі ст. 124 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути витрати за проведення по справі автотехнічної експертизи в розмірі 1 144 грн. 00 коп.
Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності із вимогами ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_11 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ст. 286 ч. 1 КК України у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Відповідно до положень ст. 49, 74 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного судом покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди по кримінальному провадженню в порядку ст. 128 КУПК України, судових витрат на правову допомогу та уточнені позовні вимоги ОСОБА_8 , до ОСОБА_11 , ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення матеріальних збитків понесених у зв'язку з лікуванням, шкоди пов'язаної із стійкою втратою працездатності, моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди завданої злочином та судових витрат за правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_8 матеріальні збитки понесені у зв'язку з лікуванням в сумі 10 058 грн.; шкоду пов'язану із стійкою втратою працездатності в сумі 57 600 грн. та моральну шкоду в сумі 502,90 грн., а всього стягнути з Стягнути з ТОВ «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_8 68 160, 90 грн. (шістдесят вісім тисяч сто шістдесят гривень 90 копійок).
Стягнути з ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 106 000,00 грн., а всього стягнути з ОСОБА_11 на користь потерпілої ОСОБА_8 136 000,00 грн. (сто тридцять шість тисяч гривень).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Цивільний позов прокурора Черкаської місцевої прокуратури (Черкаська окружна прокуратура) в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, зацікавлена особа: КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» ЧМР до ОСОБА_11 про стягнення витрат на лікування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь Черкаської міської ради в особі КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_8 8 923,20 грн. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять три гривні двадцять копійок) та зарахувати їх на р/р31555301239960, код 05503705, банк ГУДКСУ в Черкаській області МФО 854018 (за надання медичної допомоги при травмуванні).
Стягнути з ОСОБА_11 витрати за проведення по справі автотехнічної експертизи в розмірі 1 144 грн. 00 коп. Кошти перерахувати на рахунок: UA198999980313060115000023759, отримувач платежу - ГУК у Черкаській обл. /тг м. Черкаси / 24060300, Код ЄДРПОУ отримувача 37930566, Код банку отримувача (МФО) 899998, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).
Речові докази:
- автомобіль «Seat Ibiza» з реєстраційним номером НОМЕР_1 залишити за належністю ОСОБА_20 .
На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду.
Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.
Головуючий: