703/8342/25
1-кп/703/257/26
16 січня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2025 під №12025250350000707 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець військової служби за мобілізацією, має статус учасника бойових дій, на час судового розгляду перебуває на посаді командира відділення військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , військове звання - старший сержант, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою АДРЕСА_2 , засуджений 13.10.2023 вироком ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч. 1 ст. 114-2 КК України до 2 років службового обмеження для військовослужбовців із відрахуванням у дохід держави 20% суми грошового забезпечення,
у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4 27.10.2025 близько 18-20 год по вул. Кармелюка в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, керуючи автомобілем «Опель-Астра», іноземної реєстрації, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був зупинений нарядом у складі старшого інспектора ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 та інспектора того ж відділу ОСОБА_8 , якими встановлено, що ОСОБА_4 мав ознаки сп'яніння, в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 №1306 (з подальшими змінами та доповненнями), від проходження медичного огляду на стан сп'яніння із використанням приладу «Драгер», а також від огляду в медичному закладі відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_4 як особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 27.10.2025 близько 18-33 год, знаходячись на місці, де був зупинений працівниками поліції, по вул. Кармелюка в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, з метою уникнення адміністративної відповідальності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер власних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, достовірно знаючи, що інспектори сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є особами, які здійснюють функції представників влади, є службовими особами, уповноваженими на складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки був попереджений ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди службовій особі, висловив пропозицію надання неправомірної вигоди у розмірі 7000 гривень зазначеним працівникам Національної Поліції.
В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і пояснив, що викладені в обвинувальному акті обставини мали місце. Він був зупинений співробітниками поліції, які у зв'язку із виявленням в нього ознак сп'яніння, поставили вимогу пройти у встановленому порядку огляд на стан сп'яніння, від чого відмовився, щоб уникнути відповідальності, запропонував працівникам поліції 7000 грн в той час, коли останніми було розпочато оформлення матеріалів про вчинення ним адміністративного правопорушення. У вчиненому щиро розкаюється.
Додатково пояснив, що у зв'язку із засудженням в жовтні 2023 року до військової частини, де на той час проходив службу, подавав заяву про утримання із належного йому грошового забезпечення частини в розмірі, вказаному у вироку, надалі проводилися відповідні відрахування.
У зв'язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого стороннього впливу, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї провини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, згодою із правовою кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо нього з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням роз'ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд ухвалив при дослідженні доказів обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також матеріалів в частині речових доказів та процесуальних витрат.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозицію службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.
Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до вказаних засад обвинуваченому має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004р. № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Частиною 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує, наявність пом'якшуючої покарання обставини - щирого каяття, а також обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що, згідно зі ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив нове кримінальне правопорушення, не відбувши покарання за вироком ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.10.2023, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, яку несе у період військового стану, однак за місцем проходження військової служби характеризується переважно негативно, на утриманні має двох неповнолітніх дітей.
Викладені обставини не дають достатніх підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень статей 69, 69-1 КК України.
Отже обвинуваченому ОСОБА_4 має бути призначене покарання в межах санкції інкримінованої йому статті особливої частини Кримінального кодексу України, у виді штрафу, яке, на переконання суду є пропорційним вчиненому ним кримінально-караному діянню, відповідає особі обвинуваченого та меті покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений 13.10.2023 вироком ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч. 1 ст. 114-2 КК України до 2 років службового обмеження військовослужбовців із відрахуванням у дохід держави 20% суми грошового забезпечення.
У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах ІНФОРМАЦІЯ_7 від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 24.10.2024 в справі № 752/8103/13-ц.
Судом із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що вирок ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.10.2023 набрав законної сили 14.11.2023.
За положеннями ст. 47 КВК України, суд, який постановив вирок про службове обмеження для військовослужбовця, після набрання ним законної сили направляє копію вироку командиру військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець. Протягом трьох днів після одержання копії вироку командир військової частини видає відповідний наказ, у якому зазначаються розмір відрахувань у дохід держави з грошового забезпечення засудженого військовослужбовця, строк, протягом якого він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а також який строк не зараховується йому до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Наказ оголошується по військовій частині і доводиться до відома засудженого військовослужбовця. Про прийняття вироку до виконання командир військової частини протягом трьох днів сповіщає суд, який постановив вирок. Строк відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений військовослужбовець перебував на військовій службі та з його грошового забезпечення провадилося відрахування. Початком строку відбування покарання вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку службового обмеження для військовослужбовця командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення. Засуджені, які відбувають покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира військової частини і висновком військово-лікарської комісії.
Вказане приводить суд до висновку, що станом на 27.10.2025 обвинувачений ОСОБА_4 не відбув покарання, призначеного вироком ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.10.2023, оскільки такий не міг бути звернений до виконання раніше 14.11.2023, а дворічний строк призначеного основного покарання станом на час вчинення кримінального правопорушення, що є предметом даного судового розгляду 27.10.2025 - не сплив, відомості про звільнення ОСОБА_4 від вказаного покарання судові не надавалися.
Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (ч. 1 ст. 71 КК України).
Відповідно до правового висновку, сформульованого ВС в постанові від 20.01.2022 в справі №686/3226/20 у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Згідно положень ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Отже, положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК України передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
Згідно із правовою позицією, висловленою ВС в постанові від 06.12.2021, для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначив сукупність двох обов'язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності, а саме: першої, що стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; та другої наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.
Отже враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення, не відбувши покарання, призначене попереднім вироком, наявні підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст. 71 КК України, однак враховуючи положення ч. 3 ст. 72 КК України, покарання за цим вироком у виді штрафу належить виконувати самостійно від покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, що призначене вироком ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.10.2023.
Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, цивільний позов не пред'являвся.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Судові витрати відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 369-370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 369 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання за цим вироком виконувати самостійно.
Речові докази: DVD-R диск з відеозаписом від 27.10.2025 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку у день його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Головуючий: ОСОБА_1