16 січня 2026 рокум. Рівне№460/13709/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася через свого представника/адвоката (далі - представник/адвокат позивача) до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач-2), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 та зобов'язати його здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за період з 06.02.2025 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017, 2018, 2019, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 на 1,11; з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115;
- визнати протиправною відмову відповідача-2 та зобов'язати його здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, зарахувавши з 23.04.2025 період роботи з 01.01.2020 по 29.02.2024 на посаді рентгенолаборанта, яка відноситься до Списку №1, до загального страхового стажу у подвійному розмірі.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що він є пенсіонером, як пенсіонер перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), а тому відповідно до приписів 42 вказаного Закону, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ) та інших нормативно-правових актів має право на проведення відповідачем перерахунку (індексації) його пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та у розмірі 1,115. Окрім того позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача з 01.01.2020 по 29.02.2024 на посаді рентгенолаборанта, яка відноситься до Списку №1, до загального страхового стажу у подвійному розмірі Позивач звертався до відповідача із відповідною заявою про проведення перерахунку його пенсії, однак відповідач своїм листом відмовив позивачу у цьому, що позивач вважає протиправним, а тому звернувся до суду з позовом до відповідача із наведеними вище позовними вимогами.
Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів на позовну заяву, не подали до суду свій відзив на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, про причини неподання відзивів в установлений строк для суду не повідомили, що дає суду підстави для висновків про те, що у відповідачів відсутні поважні причини неподання відзивів в установлений судом строк, а тому наявні передбачені частиною 2 статті 175 КАС України умови і підстави для вирішення судом цього спору за наявними матеріалами справи та без відзивів відповідачів.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 06.08.2025 позивачем у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 07.08.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 11.08.2025 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановити позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме шляхом подання позивачем заяви із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору або подання позивачем до суду оригіналу платіжного документа про сплату позивачем за подання позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду судового збору у сумі 968,96 грн.
15.08.2025 на виконання ухвали суду від 11.08.2025 позивач через свого представника подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору у сумі 968,96 грн.
Ухвалою від 18.08.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів на позовну заяву, не подали до суду свої відзиви на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач є пенсіонером, як пенсіонер перебуває на обліку у відповідача-1 та з 15.02.2020 року отримує пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), що підтверджується даними з листа відповідача від 17.07.2025 №1700-0202-8/53281.
Зі змісту наявного в матеріалах справи розрахунку (перерахунку) пенсії позивача суд встановив, що при призначенні з 15.02.2020 пенсія за віком для позивача призначена і обрахована відповідачем-1 виходячи із середнього заробітку в сумі 7763,17 грн за три попередні роки 2017 - 2019, що передували року звернення позивача за призначенням йому пенсії.
У липні 2025 року представник позивача звернувся до відповідача-1 із запитом, у якому просив відповідача-1 повідомити про розмір пенсійних виплат позивача.
Відповідач-1 розглянув вказане звернення позивача. Про результати розгляду вказаного звернення відповідач-1 повідомив позивача листом від 17.07.2025 №1700-0202-8/53281, копія якого наявна у матеріалах справи. Відмовляючи у задоволенні звернення позивача, відповідач-1 у вказаному листі-відповіді повідомляє, що позивачу призначено пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017 - 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, то підстав для індексації пенсії позивача шляхом збільшення на відповідні коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, яка врахована для призначення пенсії з 01.03.2022 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №118, з 01.03.2023 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168, з 01.03.2024 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 немає. Водночас до пенсії позивача встановлено з 01.07.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 доплату до пенсії в розмірі 135,00 грн та 100,00 грн відповідно до постанов КМУ від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185. Також відповідач-1 зазначив, що з 01.03.2025 для обчислення пенсії позивача за віком, визначеної відповідно до Закону, враховано середню заробітну плату по країні за 2017-2019 роки, збільшену на коефіцієнт, визначений постановою постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» - 1,115. Таким чином, збільшений відповідно до Порядку №124 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, становить: з 01.03.2023 - 8913,83 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197, 1,0796 х 1,115).
26.04.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про зарахування періоду його роботи з 01.01.2020 по 29.02.2024 на посаді рентгенолаборанта, яка відноситься до Списку №1, до загального страхового стажу у подвійному розмірі.
На запит представника позивача від 28.07.2025 відповідач-2 надав відповідь, у якій повідомив, що заява ОСОБА_1 опрацьовувалась за принципом екстериторіальності, та за результатами її розгляду зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 29.02.2024 в пільговому обчисленні, як період роботи за Списком №1, немає підстав, оскільки довідка від 28.04.2025 №360, видана КНП «Радивилівська центральна міська лікарня», не відповідає додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (зі змінами та доповненнями, далі - Порядок №637). У довідці від 28.04.2025 №360 зазначені імена та прізвища генерального директора, головного бухгалтера та інспектора з кадрів, проте довідка засвідчена лише одним підписом - генерального директора. Крім того у листі зазначено, що в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 наявні витяги з наказів про результати проведених атестацій робочих місць за умовами праці по Радивилівській центральній міській лікарні від 30.09.2014 №117а та від 26.12.2022 №132, та переліки робочих місць, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. За період з 01.10.2019 по 25.12.2022 відсутня інформація про проведену атестацію робочих місць по Радивилівській центральній міській лікарні, тому зарахувати період роботи з 01.01.2020 по 25.12.2022 в пільговому обчисленні, як період роботи за Списком №1, за результатами проведених атестацій робочих місць за умовами праці, немає підстав.
Не погодившись з такою позицією відповідачів, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідачів.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача-1, які полягають у неналежному виконанні ним обов'язку щодо проведення перерахунку (індексації) пенсії позивача згідно з Постановою №127, Постановою №118, Постановою №168, Постановою №185, Постановою №209 та виплати для позивача його пенсії з урахуванням такої індексації, а також відмова відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, зарахувавши з 23.04.2025 період роботи з 01.01.2020 по 29.02.2024 на посаді рентгенолаборанта, яка відноситься до Списку №1, до загального страхового стажу у подвійному розмірі.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до статті 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно приписів статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов'язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 9 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення»).
У зв'язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» №2040-ІХ, яким частину 5 статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» було викладено в новій редакції.
Так, частиною 5 статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Преамбулою названого Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.
Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).
Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
(ЗСЦ+ЗСЗ )х 50%
К=------------------------ + 1%,
100%
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22.02.2021 №127 установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2021 №118 установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.
Разом з тим, пунктом 3 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення». У свою чергу пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації пункту 8 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв постанову №168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Відповідно до Постанови №185 та згідно пункту 6 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік "Кабінет Міністрів України встановлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
З метою реалізації пункту 6 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінет Міністрів України 25 лютого 2025 року прийняв постанову №209, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Отже, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», проводиться згідно з Порядком №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.
Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
Відповідно до статті 7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб'єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов'язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов'язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв'язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
В іншому випадку, відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію “якості закону».
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2025 роках згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2021 року відповідно до частини 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.
З урахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, суд констатує, що ГУ ПФУ в Рівненській області, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснивши перерахунок пенсії позивача без урахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача у частині зобов'язання відповідача-1 здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 06.02.2025 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017, 2018, 2019, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 на 1,11; з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, який відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши з 23.04.2025 період роботи з 01.01.2020 по 29.02.2024 на посаді рентгенолаборанта, яка відноситься до Списку №1, до загального страхового стажу у подвійному розмірі, суд виходить з наступних міркувань.
Як слідує з матеріалів справи, позивач 26.04.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про зарахування періоду його роботи з 01.01.2020 по 29.02.2024 на посаді рентгенолаборанта, яка відноситься до Списку №1, до загального страхового стажу у подвійному розмірі.
На запит представника позивача від 28.07.2025 відповідач-2 надав відповідь, у якій повідомив, що заява ОСОБА_1 опрацьовувалась за принципом екстериторіальності, в порядку єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. Головним спеціалістом відділу перерахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевірена правильність винесеного рішення. За результатом розгляду листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.07.2025 №1700-0307-9/54538 про перегляд рішення щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області підтримано позицію щодо неможливості зарахування позивачу періоду роботи з 26.12.2022 по 29.02.2024 за Списком №1 через невідповідність довідки від 28.04.2025 №360, виданої КНП «Радивилівська центральна міська лікарня», додатку №5 до Порядку №637, оскільки у довідці від 28.04.2025 №360 зазначені імена та прізвища генерального директора, головного бухгалтера та інспектора з кадрів, проте довідка засвідчена лише одним підписом - генерального директора. Крім того у листі зазначено, що в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 наявні витяги з наказів про результати проведених атестацій робочих місць за умовами праці по Радивилівській центральній міській лікарні від 30.09.2014 №117а та від 26.12.2022 №132, та переліки робочих місць, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. За період з 01.10.2019 по 25.12.2022 відсутня інформація про проведену атестацію робочих місць по Радивилівській центральній міській лікарні, тому зарахувати період роботи з 01.01.2020 по 25.12.2022 в пільговому обчисленні, як період роботи за Списком №1, за результатами проведених атестацій робочих місць за умовами праці, немає підстав.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XIІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.08.1990 суд встановив, що з 21.02.2006 позивач була переведена на посаду рентгенолаборанта райлікарні з повним робочим днем (наказ від 23.02.2006 №13 §3) та на момент звернення до суду з цією позовною заявою позивач продовжувала працювати на посаді рентгенолаборанта райлікарні. Згідно запису №4 трудової книжки - центральна райлікарня реорганізована в райлікарню (рішення районної Ради від 03.04.2008 №212), запис №5 від 07.03.2019 - Радивилівська районна лікарня перейменована внаслідок реорганізації шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Радивилівська районна лікарня» Радивилівської районної ради Рівненської області (наказ від 07.03.2019 №1), запис №6 від 30.10.2020 - комунальне некомерційне підприємство «Радивилівська районна лікарня» Радивилівської районної ради Рівненської області перейменована на Комунальне некомерційне підприємство «Радивилівська центральна міська лікарня» Радивилівської міської ради Рівненської області (наказ від 30.10.2020 №273/к-тр).
Окрім того, як слідує з наявної в матеріалах справи довідки КНП «Радивилівська центральна міська лікарня» від 21.04.2025 №360, така довідка видана позивачу на підтвердження того, що вона дійсно працює на посаді рентгенолаборанта рентгенологічного кабінету Комунального некомерційного підприємства «Радивилівська центральна міська лікарня» Радивилівської міської ради Рівненської області з 21.02.2006 року (наказ по Радивилівській ЦРЛ №1383від 23.02.2006 року, аркуш №74 книги наказів за 2006 рік) по даний час (дату видачі довідки 21.04.2025) протягом повного робочого дня. У довідці також зазначено, що дана посада дає право на пільгову пенсію, інших робіт не виконувала, що передбачено Списком №1 розділ ХІХ, абзац 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461, та по результатам атестації робочих місць за умовами праці наказом по Радивилівській центральній районній лікарні від 30.09.2004 №123, по Радивилівській районній лікарні від 01.10.2009 р. №141, від 30.09.2014 №117а, по КНП «Радивилівська ЦМЛ» від 26.12.2022 року №132 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення на посаді рентгенолоборанта рентгенологічного кабінету.
Вказана довідка видана на підставі книги наказів по Радивилівській центральній районній лікарні за 2004, 2006 р., наказів по Радивилівській районній лікарні за 2009, 2014 роки, по КНП «Радивилівська ЦМЛ» за 2022 рік «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», табелів обліку робочого часу з 2006 року по даний час, відпускного листка відповідно до картки 12, особових рахунків по заробітній платі ОСОБА_1 - табельний номер 756 та 000000000059 3 2006-2025.
Суд зазначає, що з метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 було затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Посада, яку позивач займала під час роботи у спірному періоді з 01.01.2020 по 29.02.2024 в якості рентгенолаборанта, передбачена Списком №1 та затверджена Постановою №461 розділ ХІХ «Охорона здоров'я»: «Молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)», про що також зазначено у довідці КНП «Радивилівська районна лікарня» Радивилівської районної ради Рівненської області від 21.04.2025 №360.
Вказана довідка від 21.04.2025 №360 також містить посилання на проведення атестації робочих місць за умовами праці згідно з наказами по Радивилівській центральній районній лікарні від 30.09.2004 р. №123, по Радивилівській районній лікарні від 01.10.2009 р. №141, від 30.09.2014р. №117а, по КНП «Радивилівська ЦМЛ» від 26.12.2022 року №132, згідно якої підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення на посаді рентгенолоборанта рентгенологічного кабінету.
Як слідує з листа відповідача-2 від 31.07.2025, однією з підстав для відмови у зарахуванні позивачу у подвійному розмірі його страхового стажу за період роботи з 01.01.2020 по 25.12.2022 на посаді рентгенолаборанта слугувало те, що у період з 01.10.2019 по 25.12.2022 відсутня інформація про проведену атестацію робочих місць по Радивилівській центральній міській лікарні.
Щодо таких доводів відповідача-2 суд зазначає, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років (пункт 4).
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1).
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника (пункт 4.2).
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3).
Таким чином, законодавець визначив, що у разі проведення атестації робочих місць та підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, суд зауважує, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.04.2020 у справі №132/2133/17.
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог Порядку №383 період роботи позивача за Списком №1 з 01.01.2020 по 25.12.2022 повинен бути зарахований до пільгового (спеціального) стажу позивача у подвійному розмірі.
Також відповідач-2 у своєму листі від 31.07.2025 зазначив про безпідставність зарахування позивачу періоду його роботи з 01.01.2020 по 29.02.2024 в пільговому обчисленні, як період роботи за Списком №1, оскільки у довідці від 28.04.2025 №360, виданій КНП «Радивилівська центральна міська лікарня», зазначені імена та прізвища генерального директора, головного бухгалтера та інспектора з кадрів, проте довідка засвідчена лише одним підписом - генерального директора.
Водночас суд зауважує, що такі доводи відповідача-2 не є достатньою підставою для відмови позивачу у зарахуванні вказаного періоду роботи до стажу роботи за Списком №1 за умови, що витягами з наказів про проведення атестації робочих місць із переліком до них, підтверджується право на перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням вказаного вище періоду роботи.
Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 20 Порядку №637 у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Згідно пункту 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). З аналізу вказаних норм слідує, що уточнюючі довідки підприємств про пільговий характер роботи мають бути підписані посадовими особами підприємства. Проте, вказані норми не містять імперативного припису щодо підписання такої довідки посадовою особою - головним бухгалтером підприємства, та не містять застережень, що стаж має бути підтверджений саме первинною бухгалтерською документацією.
Відтак, суд констатує формальний характер зауважень відповідача до довідки КНП «Радивилівська центральна міська лікарня» від 28.04.2025 №360, оскільки її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що містить відомості про роботу позивача на посаді рентгенолаборанта рентгенологічного кабінету, яка дає право на врахування до пільгового стажу періодів роботи позивача на вказаній посаді.
Тому, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача-2 щодо відмови у зарахуванні періоду роботи позивача з 01.01.2020 по 29.02.2024 на посаді рентгенолаборанта, яка відноситься до Списку №1, до його загального страхового стажу у подвійному розмірі.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду спору у цій справі, на переконання суду, відповідачами не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому суд вважає, що у цій справі є фактичні і правові підстави для ухвалення рішення про повне задоволення позову.
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1937,92 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов'язання їх до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1937,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, тобто по 968,96 грн з кожного з відповідачів.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та у розмірі 1,115.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області починаючи з 06.02.2025 провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 роки, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», і з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області починаючи з 01.03.2025 провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформлену листом від 31.07.2025 №2200-0304- 8/58706, яка полягає у незарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2020 по 29.02.2024 на посаді рентгенолаборанта, яка відноситься до Списку №1, до загального страхового стажу у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 23.04.2025, зарахувавши період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 29.02.2024 на посаді рентгенолаборанта, яка відноситься до Списку №1, до загального страхового стажу у подвійному розмірі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005, код ЄДРПОУ: 21318350).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК