Справа № 420/19015/25
16 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500580/2025/000093/1 від 07.06.2025 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2025/000183 від 07.06.2025 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2024 року між компанією «Kooperant Europejski Sp. z. o.o.» (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (як покупцем) було укладено Контракт на поставку товару №KES-27/24, за умовами якого продавець зобов'язується поставити засоби наземного транспорту і пов'язані з транспортом пристрої та обладнання, запасні частини, супутні деталі та інше приладдя, автохімія (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
На виконання умов зазначеного контракту, компанія «Kooperant Europejski Sp. z. o.o.» поставила позивачу партії товару, а саме - електроскутери.
З метою митного оформлення товару, 07.06.2025 року представник підприємства подав до Одеської митниці митну декларацію №25UA500580004129U1, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.
Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000093/1 від 07.06.2025 року, та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2025/000183 від 07.06.2025 року.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду по справі №420/19015/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Під час розгляду справи від Одеської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які б усунули виявлені розбіжності та спростували сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.
З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 6-м резервним методом.
Таким чином відповідач вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (далі - підприємство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи - 44306976.
25.10.2024 року між компанією «Kooperant Europejski Sp. z. o.o.» (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (як покупцем) (далі - сторони) було укладено Контракт на поставку товару №KES-27/24 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов'язується поставити засоби наземного транспорту і пов'язані з транспортом пристрої та обладнання, запасні частини, супутні деталі та інше приладдя, автохімія (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
За п.2.3 Контракту назва, ціна та кількість товару, що поставляється, погоджується сторонами в специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару під час виконання Контракту погоджується сторонами.
Згідно п.4.1 Контракту товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах «Інкотермс-2020» протягом не більше ніж 180 календарних днів з моменту підписання специфікації. Базис поставки партії товару сторони погоджують у інвойсі або специфікації. Продавець зобов'язаний письмово повідомити покупця про дату поставки (відвантаження) товару.
Відповідно до п.5.2 Контракту товар повинен бути упакований та/або тарований відповідно до вимог Покупця, зазначених у додатках та/або в специфікаціях до цього контракту, а також вимог, які звичайно пред'являються до упаковки та/або тарі цього виду товару. Товар повинен поставлятися в непошкодженій упаковці та/або тарі, яка повинна забезпечити повне збереження товару від будь-якого роду пошкоджень під час його транспортування з урахуванням кількох перевантажень в дорозі та зберігання протягом терміну придатності товару.
На виконання умов вищевказаного Контракту продавцем було оформлено Специфікацію №45739 від 11.04.2025 року на поставку товару (електричний скутер 2000W) кількістю 150 шт., загальною вартістю 30 750,00 дол.США. (205,00 дол. США/шт.), а також інвойс №57/04/2025 від 11.04.2025 року на суму 30 750,00 дол.США.
Згідно п.п.2-4 Специфікації №45739 від 11.04.2025 року ціни розраховані на умовах DPU Kyiv (відповідно до Incoterms 2020). Ціна товару обумовлена в цій Специфікації є остаточна та зміні після підписання Специфікації не підлягає.
Умови поставки: DPU Kyiv (відповідно до Incoterms 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформлення. Продавець несе всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувшого транспортого засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження покупця.
Враховуючи вищевказане, на адресу позивача компанією «Kooperant Europejski Sp. z. o.o.» було поставлено товар, а саме - електричні скутери.
З метою митного оформлення імпортованого товару, 07.06.2025 року підприємство подало до Одеської митниці митну декларацію №25UA500580004129U1, в якій у гр.22 митної декларації визначило загальну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 30 750,00 дол. США.
При цьому, позивачем разом із митною декларацією будо надано наступні документи:
- пакувальний лист від 11.04.2025 року;
- рахунок-фактура (інвойс) від 11.04.2025 року;
- коносамент від 13.04.2025 року;
- автотранспортна накладна від 05.06.2025 року;
- декларація про походження товару від 11.04.2025 року;
- статус особи, яка подає митну декларацію №2;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 25.10.2024 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту від 11.04.2025 року;
- договір про надання послуг митного брокеру від 27.05.2022 року.
Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу підприємства, та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №25UA500580004129U1 від 07.06.2025 року, відповідачем було встановлено, що у поданих документах, на думку контролюючого органу, містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) оцінювана партія товару електроскутери декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів Kooperant Europejski Sp. z o.o. (Польща), відправник і виробник - JINSHUN IMPORT AND EXPORT XUZHOU CO.,LTD (Китай), торговельна марка DOZER. Згідно п.2.3. та п.5.1 зовнішньоекономічного контракту назва та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту згідно п.1.2. Водночас, у специфікації №45739, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, - відсутня печатка продавця та інформація щодо виробника, торговельної марки, року випуску та моделей, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У наданому комерційному рахунку №57/04/2025 відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, року випуску та моделей і відсутнє посилання на специфікацію №45739, відповідно до якої сформована партія товарів. Також, в контракті відсутня печатка продавця, що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів;
2) заявлені комерційні умови поставки DPU Київ, що означає доставку товару на місце з розвантаженням. Водночас, в наряді від 03.06.2025 №300 на контейнер HAMU3022081 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні HARRISON рейс 62, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно - AL JASRAH 515W. Зазначене свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту,- інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів. Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформленнями транспортними документами;
3) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Наразі, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару;
4) документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості;
5) декларант додатково надіслав: прайс продавця від 10.04.2025 б/н, в якому відсутня інформація щодо заявлених якісних характеристик, торговельної марки та виробника товару, і умови поставки EXW в якому не відповідають умовам поставки FOB Китай в наданій копії митної декларації країни відправлення від 13.04.2025 року №220020250413173284;
6) вартість за одиницю товару, зазначена в МД країни відправлення на FOB Китай - 178,35 дол.США/шт., менше ніж у прайсі продавця на EXW (франкозавод) Китай - 184,5 дол.США/шт., що містить протиріччя за змістом застосованих умов поставки;
7) експертне дослідження від 23.05.2025 №200/25, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника.
07.06.2025 року митним органом було отримано лист від підприємства, в якому зазначено, що підприємство надало вичерпний перелік документів.
Враховуючи вищевказані обставини, 07.06.2025 року Одеською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000093/1, в якому зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006» відповідачем встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим та становить - 440,00 дол.США за шт. (митна декларація №25UA401060008017U2 від 05.06.2025 року), ніж заявлено декларантом 205,00 дол.США за шт. За результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.
Додатково у рішенні митним органом зазначено, що товариством не надано усіх документів, згідно з переліком у ч.2 ст. 53 МК України, а тому розбіжності у заявленій митній вартості товару не спростовано.
Також митним органом було винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2025/000183 від 07.06.2025 року.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, вважаючи його необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у випадках, визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
Водночас відповідач застосував шостий (другорядний) метод - резервний, за допомогою якого джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006», зокрема, митна декларація №25UA401060008017U2 від 05.06.2025 року.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС та АСМО «Інспектор-2006», мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (згідно постанов від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих товарів та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Відповідач в обґрунтування правомірності свого рішення посилався на те, що згідно умов спірного зовнішньоекономічного контракту назва та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Водночас, у Специфікації №45739, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, відсутня печатка продавця та інформація щодо виробника, торговельної марки, року випуску та моделей. У наданому комерційному рахунку №57/04/2025 відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, року випуску та моделей і відсутнє посилання на специфікацію №45739, відповідно до якої сформована партія товарів. Також, в контракті відсутня печатка продавця, що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів.
З цього приводу суд зазначає наступне.
За ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Згідно ст.ст. 1, 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Суд зазначає, що Контракт №KES-27/24 належним чином засвідчений підписами сторін, а також окремо печаткою покупця на останній сторінці.
Пленум Верховного Суду України у п.6 постанови Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил №8 від 03.06.2005 року зазначив, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.
Суд з цього приводу зазначає, що висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах сторін контракту можуть прийматися лише акредитованими експертами відповідно до чинного законодавства. За час розгляду справи представником відповідача не було надано доказів, що свідчили б про підробку Контракту №KES-27/24. Митним органом не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу (відсутність печатки продавця) впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за наданими документами.
Крім того, за п.2.3 Контракту №KES-27/24 назва, ціна та кількість товару, що поставляється, погоджується сторонами в специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару під час виконання Контракту погоджується сторонами.
Судом встановлено, що підприємством до митного органу було надано специфікацію №45739 від 11.04.2025 року на поставку товару кількістю 150 шт. загальною вартістю 30 750,00 дол.США, а також інвойс №57/04/2025 від 11.04.2025 року на поставку товару на суму 30 750,00 дол.США, відомості з яких були продубльовані у митній декларації №25UA500580004129U1 від 07.06.2025 року, та розбіжностей по відомостям щодо кількості та ціні товару не містять.
При цьому, жоден нормативно-правовий документ не встановлює обов'язкової форми для складення специфікації та комерційного рахунку (інвойсу) до зовнішньоекономічного договору (контракту), зокрема, не встановлює обов'язку щодо зазначення у такій документації інформації щодо виробника, торговельної марки, року випуску та моделей товару, а тому суд не приймає до уваги вищевказані зауваження відповідача.
Також митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на те, що в наряді від 03.06.2025 року №300 на контейнер HAMU3022081 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні HARRISON рейс 62, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно - AL JASRAH 515W. Зазначене свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту,- інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів. Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформленнями транспортними документами.
Суд з цього приводу зазначає наступне.
Умови поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) (відповідно до Incoterms 2020) передбачають, що всі витрати до моменту розвантаження в порту призначення, включаючи портові збори, перевантаження, зберігання та доставку в межах митної території України або за її межами, несуться продавцем, якщо інше не погоджено сторонами.
При цьому, перевантаження товару на інше судно (траншипмент) не суперечить умовам поставки DPU, що також не заперечувалось відповідачем за час розгляду справи. Переміщення контейнера з одного судна на інше під час маршруту, у тому числі, в транзитному порту поза межами України, не свідчить про зміну умов поставки чи появу додаткових зобов'язань покупця, якщо кінцева доставка все одно здійснюється до місця призначення, як це передбачено умовами DPU.
Суд враховує в даному випадку твердження сторони позивача, що факт перевантаження, зафіксований у наряді, не спростовує того, що доставка товару продовжувалась за умовами DPU. Відсутність окремих документів щодо етапів перевантаження не є порушенням, якщо в інвойсі, контракті, CMR та інших транспортних документах зазначено місце доставки, умови DPU та загальна ціна, яка охоплює витрати на всіх етапах транспортування.
Також митний орган посилався на те, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Водночас, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару.
З цього приводу суд зазначає, що, як вже було зазначено вище, умови поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) (відповідно до Incoterms 2020) передбачають, що всі витрати до моменту розвантаження в порту призначення, включаючи портові збори, перевантаження, зберігання та доставку в межах митної території України або за її межами, несуться продавцем, якщо інше не погоджено сторонами.
При цьому, в наданій до митного органу Специфікації №45739 від 11.04.2025 року закріплені умови поставки DPU Kyiv (відповідно до Incoterms 2020).
За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем митному органу документи підтверджують факт того, що покупцем не були понесені додаткові витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.
В оскаржуваному рішенні Одеської митниці також містилося посилання на те, що документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, на виконання умов Контракту продавцем було складено Специфікацію №45739 від 11.04.2025 року, в якій зазначено умови поставки - DPU Kyiv.
Згідно Інкотермс (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) вбачається, що відповідальність продавця за умовами DPU (Delivered at Place Unloaded) або «Доставка до місця розвантаження» полягає у забезпеченні доставки товару до зазначеного місця розвантаження в країні призначення та його розвантаження засобами, наданими покупцем.
Продавець зобов'язаний організувати доставку товару до вказаного місця розвантаження, яке може бути не лише терміналом, а й іншим місцем, таким як склад, завод або адреса покупця.
В умовах DPU продавець не зобов'язаний надавати страхування товару, але якщо страхування зазначено у контракті, продавець повинен забезпечити страхування до завершення розвантаження на місці розвантаження.
Отже, обов'язок щодо страхування товару, в даному випадку, покладається на продавця, якщо страхування прямо передбачено у контракті. Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки DPU, в даному випадку підприємство не повинно додатково нести витрати на страхування товару.
Таким чином, вартість страхування не включається до вартості товару, що поставляється на умовах DPU, оскільки така умова не була окремо передбачено вимогами Контракту №KES-27/24, а відтак митний орган не може вимагати надати додаткові документи з метою підтвердження таких числових показників.
Щодо посилань митного органу на те, що декларант додатково надіслав прайс-лист продавця від 10.04.2025, в якому відсутня інформація щодо заявлених якісних характеристик, торговельної марки та виробника товару, суд зазначає наступне.
З цього приводу суд зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема, можна віднести й прайс-лист продавця товару.
При цьому, прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
Отже, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 року по справі №815/2443/18.
Суд також критично ставиться до зауважень митного органу відносно того, що у висновку експертного дослідження від 23.05.2025 №200/25 зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості, оскільки суд зауважує, що експертна довідка (дослідження) не є первинним документом, який підтверджує вартість імпортовано товару, вона носить консультаційний характер; довідка про оцінку майна експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому вона не містить інформацію про ціноутворення, позаяк вказані дії виходять за межі професійної діяльності оцінювача.
Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі №820/638/17.
Таким чином, вищевказані доводи митного органу не впливають на митну вартість товару.
На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі наявні та необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000093/1 від 07.06.2025 року, та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2025/000183 від 07.06.2025 року є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було сплачено судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у розмірі 8 036,02 грн., що підтверджується матеріалами справи.
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь підприємства суму сплаченого ним судового збору з Одеської митниці.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000093/1 від 07.06.2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2025/000183 від 07.06.2025 року.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 8 036,02 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34Б, оф.101, код ЄДРПОУ 44306976).
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя О.В. Білостоцький