Справа № 554/12992/25 Номер провадження 11-сс/814/39/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 січня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
заявника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 - представника в інтересах заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 08 вересня 2025 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини.
Ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Полтаві щодо невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою про вчинення кримінальних правопорушень.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що посилання скаржника є лише його незгодою з діяльністю особи, однак на підтвердження чого не наведено жодних обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, слідчий суддя зазначив, що заява ОСОБА_6 не містить фактичних даних на підтвердження того, що заявником було подано повідомлення про злочини, які містять достатні відомості про реальність конкретної події злочину із зазначенням конкретного часу, місця, способу, інші обставини вчинення злочину в розумінні ст. 11 КК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 - представник в інтересах ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу про зобов'язання уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Полтаві внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 365, ст. 367, ст. 372 КК України.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що слідчим суддею було безпідставно відмовлено у задоволенні скарги, оскільки він позбавлений можливості надавати оцінку фактичним обставинам, встановлювати наявність чи відсутність факту вчинення кримінальних правопорушень, тобто здійснювати перевірку заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
При цьому вказує, що навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст.284 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження.
ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав подану в його інтересах апеляційну скаргу та просив задовольнити. Інші учасники провадження, будучи належним чином повідомленими, до суду не з'явилися. Адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про здійснення апеляційного розгляду без його участі, апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.
Мотиви суду.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону цілком дотримано.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Вищезазначена бездіяльність виникає у зв'язку з невиконанням слідчим, дізнавачем чи прокурором передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов'язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об'єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізує її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Саме такий механізм початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про їх вчинення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, водночас забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень та захищає інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, який у своїх постановах наголошує на такому:
(1) «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...» (постанова ККС ВС від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18);
(2) «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова ККС ВС від 30.09.2021 у справі № 556/450/18).
З урахуванням викладеного, бездіяльність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.
Відповідно до наявних матеріалів, 03.09.2025 на адресу Шевченківського районного суду м. Полтави надійшла скарга адвоката ОСОБА_7 - представника в інтересах заявника ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за поданою ОСОБА_6 заявою від 21.08.2025, в якій останній посилався на вчинення прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365, 367, 372 КК України, за тих обставин, що під час вивчення матеріалів кримінального провадження в порядку ч. 2 ст. 317 КПК України, яке відбувалось у безпосередній участі прокурора ОСОБА_8 , було виявлено численні грубі порушення діючого законодавства, які були допущені органом досудового розслідування у ході проведення досудового розслідування, а саме: фальсифікація повідомлення про кримінальне правопорушення (в порядку ст. 214 КПК України), яка стала підставою для порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за ознаками ч. 3 ст. 114-2 КК України; внесення до ЄРДР № 220222200000002551 від 29.07.2022 року відомостей, які не відповідають дійсності, відносно ТОВ «ФК «Ліберті фінанс» та подальша фальсифікація свідчень вигаданого свідка на підставі яких було проведено обшуки у приміщеннях, які дана компанія використовує у своїй діяльності та незаконного вилучення грошових коштів, які до теперішнього часу не повернуто законним власникам. Хоча ніякого відношення до обставин даного кримінального правопорушення не мають; фальсифікація показів свідка на підставі яких ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 01.08.2022; штучне створення умов після сплати визначеної суми для невиконання даної ухвали і запобіганню його звільнення з-під варти із ДУ «Харківський слідчий ізолятор»; зміна правової кваліфікації інкримінованих йому діянь з ч. 3 ст. 114-2 КК України, без будь-яких законних підстав, на ч. 2 ст. 111 КК України з метою в подальшому змінити йому обраний 01.08.2022 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави (ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.08.2022); фальсифікація результатів проведення слідчих дій з метою отримання «доказів» його причетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України; фальсифікація «доказів» його причетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України; застосування по відношенню до нього психологічного тиску та погроз з метою примусити останнього надати свідчення необхідні органу досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та схилити його до самовикриття у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України (за даним фактом ТУ ДБР у м. Полтаві порушено кримінальне провадження за ознаками ст. 365 КК України, ЄРДР № 62023170020000151 від 27.01.2023); невідповідність показань свідків, допитаних у судовому засіданні, відеоматеріалам, долученим до матеріалів кримінального провадження; порушення права ОСОБА_6 на захист під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, передбаченого ст. 250 КПК України, так і під час самого досудового розслідування.
На всі ці та інші порушення діючого законодавства зверталась увага прокурора ОСОБА_8 .
Крім того, під час даного ознайомлення, ОСОБА_6 неодноразово звертався особисто до прокурора ОСОБА_8 для перевірки у порядку п. 6 ст. 42 КПК України, обгрунтованості його затримання, яке відбулося 29.07.2022 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, у зв'язку з тим, що з моменту події інкримінованого йому злочину до моменту його затримання минуло дві доби та під час проведення його особистого обшуку, ні серед вилучених речей, ні на його одягу, ні на його тілі не було нічого щоб вказувало на будь-яку його причетність до вчинення даного кримінального правопорушення.
Але дані звернення були проігноровані прокурором ОСОБА_8 .
Крім того, усупереч закону прокурор ОСОБА_8 продовжує у судовому розгляді підтримувати нічим не обгрунтоване, на думку ОСОБА_6 , обвинувачення щодо нього. Постійно ініціює і подає до суду клопотання про продовження строку тримання його під вартою, у той же час подання таких клопотань є безпідставним, необгрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам. Подання таких клопотань прокурором має на меті лише продовження незаконного утримання його під вартою та здійснення психологічного тиску на нього, оскільки обвинувачення є необгрунтованим, триває судовий розгляд під час якого вже дослідженні докази, які повністю спростовують обставини викладені в обвинувальному акті і відповідно пред'явлене йому прокурором обвинувачення, а ті ризики, які наводяться у цих клопотаннях носять абстрактний, не конкретний характер, не підтверджені жодними доказами та об'єктивно відсутні на даному етапі кримінального провадження.
Крім того вказав, що 10.01.2025 прокурор Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 , знаходячись у приміщенні ДУ «Харківський слідчий ізолятор», надав текст угоди про визнання винуватості від «» грудня 2024 року (без дати), згідно якого, нібито 11.12.2024 відбулася зміна обвинувачення, за яким він у кримінальному провадженні № 220222200000002551 від 29.07.2022 вже обвинувачується не у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 2 ст. 436-2 КК України, а у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 396 та ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Також за текстом даної угоди, за дані кримінальні правопорушення, до яких, на думку ОСОБА_6 , він не має ніякого відношення, має погодитись на покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі без конфіскації майна. При цьому, прокурор Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 , застосовував психологічний тиск та погрожував у разі не підписання ОСОБА_6 угоди, залишити кваліфікацію обвинувачення за ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, незмінною.
Вважає, що прокурор Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 умисно та цілеспрямовано вчиняє діяння, які спрямовані на перешкоджання ефективному, повному та об'єктивному здійсненню судового розгляду даного кримінального провадження та перевищує свої службові повноваження, тобто умисно вчиняє дії, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, з метою притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення до яких, на думку останнього, він ніякого відношення не має.
Також у діяннях прокурора вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України, а саме службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_6 , які виразились у самоусуненні прокурора у наданні належної правової оцінки грубим порушенням діючого законодавства, які були допущені органом досудового розслідування під час проведення досудового слідства та самоусунення від перевірки обгрунтованості затримання останнього у порядку п. 6 ст. 42 КПК України.
Однак, як правильно встановлено слідчим суддею, та із цим погоджується колегія суддів, заява ОСОБА_6 не містить відомостей, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення та могли бути внесені до ЄРДР, оскільки викладені у ній обставини є суб'єктивною думкою заявника щодо процесуальної діяльності прокурора та прийнятих ним рішень у кримінальному провадженні, його незгода із такою діяльністю та рішеннями, без конкретизації обставин, які б вказували на наявність складу кримінальних правопорушень, відомості за якими заявник просить внести до ЄРДР.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - представника в інтересах заявника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 08 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4