про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 січня 2026 року м. Київ № 320/55982/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., ознайомившись із матеріалами адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 року у справі № 922/2454/15, рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 року по справі № 922/3953/16 та рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2018 року у справі № 922/2769/18;
- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з диного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ; паспорт гр-на України № НОМЕР_2 ; орган, що видав - 6313; дата видачі - 03.08.2023 р.; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; к.т. НОМЕР_3 ) 3% річних за період з 02.04.2017 року по 03.11.2025 року в сумі 97 281,22 грн. та інфляційні втрати за період з 02.04.2017 року по 30.09.2025 року в сумі 485 391,97 грн. за прострочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 року у справі № 922/2454/15.
- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ; паспорт гр-на України № НОМЕР_2 ; орган, що видав - 6313; дата видачі - 03.08.2023 р.; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; к.т. НОМЕР_3 ) 3% річних за період з 23.05.2017 року по 03.11.2025 року в сумі 115 076,84 грн. та інфляційні втрати за період з 01.06.2017 року по 30.09.2025 року в сумі 561 226,12 грн. за прострочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 року по справі № 922/3953/16.
- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ; паспорт гр-на України N? НОМЕР_2 ; орган, що видав - 6313; дата видачі - 03.08.2023 р.; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; к.т. НОМЕР_3 ) 3% річних за період з 17.06.2020 року по 03.11.2025 року в сумі 39 714,79 грн. та інфляційні втрати за період з 01.07.2020 року по 30.09.2025 року в сумі 195 326,14 грн. за прострочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2018 року у справі № 922/2769/18;
- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ; паспорт гр-на України № НОМЕР_2 ; орган, що видав - 6313; дата видачі - 03.08.2023 р.; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; к.т. НОМЕР_3 ) моральну шкоду у сумі 150 000.00 (сто п?ятдесят тисяч) грн.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ; паспорт гр-на України № НОМЕР_2 ; орган, що видав - 6313; дата видачі - 03.08.2023 р.; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; к.т. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 140.00 грн.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі суд зазначає про таке.
Відповідно частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб'єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
В силу норми, викладеної у пункті 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, із заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною 5 статті 21 КАС України установлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 року у справі № 922/2454/15, рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 року по справі № 922/3953/16 та рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2018 року у справі № 922/2769/18;
- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з диного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ; паспорт гр-на України № НОМЕР_2 ; орган, що видав - 6313; дата видачі - 03.08.2023 р.; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; к.т. НОМЕР_3 ) 3% річних за період з 02.04.2017 року по 03.11.2025 року в сумі 97 281,22 грн. та інфляційні втрати за період з 02.04.2017 року по 30.09.2025 року в сумі 485 391,97 грн. за прострочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 року у справі № 922/2454/15.
- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ; паспорт гр-на України № НОМЕР_2 ; орган, що видав - 6313; дата видачі - 03.08.2023 р.; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; к.т. НОМЕР_3 ) 3% річних за період з 23.05.2017 року по 03.11.2025 року в сумі 115 076,84 грн. та інфляційні втрати за період з 01.06.2017 року по 30.09.2025 року в сумі 561 226,12 грн. за прострочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 року по справі № 922/3953/16.
- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ; паспорт гр-на України N? НОМЕР_2 ; орган, що видав - 6313; дата видачі - 03.08.2023 р.; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; к.т. НОМЕР_3 ) 3% річних за період з 17.06.2020 року по 03.11.2025 року в сумі 39 714,79 грн. та інфляційні втрати за період з 01.07.2020 року по 30.09.2025 року в сумі 195 326,14 грн. за прострочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2018 року у справі № 922/2769/18;
- стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ; паспорт гр-на України № НОМЕР_2 ; орган, що видав - 6313; дата видачі - 03.08.2023 р.; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; к.т. НОМЕР_3 ) моральну шкоду у сумі 150 000.00 (сто п?ятдесят тисяч) грн.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ; паспорт гр-на України № НОМЕР_2 ; орган, що видав - 6313; дата видачі - 03.08.2023 р.; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; к.т. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 140.00 грн.
Разом з тим, вимоги щодо одночасного вирішення публічно-правового спору у позові відсутні.
Судом встановлено, що рішеннями Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 року у справі № 922/2454/15, Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 року по справі № 922/3953/16 та Господарського суду Харківської області від 04.12.2018 року у справі № 922/2769/18 позовні вимоги задоволено.
У позовній заяві позивач зазначає, що звертався із запитами до відповідача про виконання судових рішень, при цьому станом на день звернення до суду накази про виконання рішень Господарського суду відповідачем не виконані.
Отже, спір у цій справі виник внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем рішень суду.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З викладеного можна зробити висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України, що передбачають як відповідальність за порушення грошового зобов'язання (частина 2 статті 625 цього Кодексу), так і підстави відповідальності за завдану моральну шкоду (стаття 1167 ЦК України).
Спір про застосування статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов'язання є суб'єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб'єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства.
Аналогічний висновок у схожих правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц.
Оскільки матеріали позовної заяви містять виключно позовні вимоги щодо інфляційних втрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної (немайнової) шкоди з відповідача, суд зазначає, що спір фактично пов'язаний з реалізацією цивільних прав позивача, має приватно-правовий характер та повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Ця обставина згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до частини 6 статті 170 КАС України суд вважає за необхідне роз'яснити, що для вирішення даного спору позивач може звернутись до місцевого загального суду за правилами підсудності, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, беручи до уваги встановлені обставини та враховуючи положення статті 170 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у даній справі.
Керуючись ст. 170, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Панова Г.В.