про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 січня 2026 року м. Київ Справа № 320/63367/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс -7" до Державного реєстратора - нотаріуса Стрельченко Олени Володимирівни , третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Парк Сервіс -7" з позовом до Державного реєстратора - нотаріуса Стрельченко Олени Володимирівни, третя особа ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 32955570 від 15.12.2016; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1119686280000, належного ОСОБА_1 .
В позовній заяві зазначено про те, що ТОВ «Парк Сервіс-7» є балансоутримувачем соціально - побутового комплексу нежитлового будинку 6-а по АДРЕСА_1 на підставі Акту прийому-передачі багатоповерхового гаража від 15.05.2007 від ДП «Гаражне підприємство № 2 AT ХК «Київміськбуд», що також підтверджується судовими рішеннями у справі №50/464-55/342-13/231, зокрема: Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2012.
Наприкінці вересня 2025 року, позивачем з'ясовано, що загальна площа приміщень нежитлової споруди штучно збільшена шляхом здійснення державним реєстратором державної реєстрації прав власності на нежитлові приміщення, які фактично не побудовані та реально які не існують, а саме згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 445739391, сформованої станом на 30.09.2025 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 95 НП за адресою: АДРЕСА_1 . Державну реєстрацію права власності проведено державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко ОВ., про що 15.12.2016 в реєстрі зроблено запис про право власності за номером 18063895.
Відповідно до змісту документів, поданих ОСОБА_1 для державної реєстрації, вбачається, що нежитлове приміщення № 95 НП знаходиться на 9-му поверсі будинку АДРЕСА_1, тобто нежитлової споруди. Враховуючи поданий Акт прийому-передачі від 27.10.2011 між Забудовником ТОВ «УкоінвестБуд» ОСОБА_1 , а також паспорт БТІ, який відсутній в переліку документів поданих ОСОБА_1 для державної реєстрації, загальна площа приміщення № 95 НП становить 72,6 м.кв. та розташоване на 9-му поверсі.
Та, враховуючи що нежитлова споруда має максимальну поверховість 8 (вісім) поверхів лише у конструкції надбудови, наполягає, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, яке не побудоване та його не існує.
Рішення відповідача про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомості, якого фізично не існує, але обліковується у складі нежитлової споруди, порушує інтереси позивача, а саме штучно збільшуючи загальну площу приміщень нежитлової споруди, враховуючи що товариство є балансоутримувачем нежитлової споруди, веде облік майна, мереж, надає послуги з утримання нежитлової споруди та прибудинкової території, де тариф на надання послуг визначається на 1 м.кв. у розрахунку від загальної площі приміщень.
Державний реєстратор вчиняючи спірні реєстраційні дії не перевірив та не встановив, що об'єкт нерухомості №95 НП має документи, які підтверджують завершення будівництва, введення об'єкта в експлуатацію. Відповідач за відсутності технічного паспорту на об'єкт №95 НП не мав вчиняти реєстраційні дії.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, окрім іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про те, чи належить вказаний позов розглядати за правилами адміністративного судочинства, слід звернути увагу на наступне.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 цього Кодексу адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб, а також органів, яким законом надане право на представництво інтересів інших осіб, з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У постанові від 21 травня 2020 року у справі №826/16196/18 Верховний Суд зазначив, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Предметом спору в даній справі є рішення Державного реєстратора - нотаріуса Стрельченко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №32955570 від 15.12.2016 щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна 1119686280000, належного ОСОБА_1 .
Суть спірних правовідносин зводиться до того, що Державний реєстратор не перевірив відповідно до ст. 2, ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" подані ОСОБА_1 первинні документи на їх належність та достатність для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна № 95 НП, враховуючи, що об'єкт реєстрації заявлений в межах об'єкта нерухомого майна восьми поверхової недобудови № 6-а по АДРЕСА_1, балансоутримувачем якої є ТОВ "Парк Сервіс-7". Доводи базуються на тому зокрема, що об'єкт реєстрації права власності ОСОБА_1 знаходиться на дев'ятому поверсі, є не побудоване та його не існує.
З матеріалів справи вбачається, що за Договором №905/НП купівлі - продажу майнових прав від 07.09.2011, укладеного 14.10.2011 між продавцем ТОВ "УкоінвестБуд" та покупцем гром. ОСОБА_3 і новим покупцем гром. ОСОБА_1 , покупцем передано новому покупцю права та обов'язки, що належать покупцю за основним Договором, а саме щодо прав та обов'язків на нежитлове приміщення №95НП загальною площею 72,6 кв.м., поверх 9, із проектною площею. Згідно Акту прийому-передачі від 27.10.2011 об'єкт нежитлове приміщення №95НП загальною площею 72,6 кв.м., поверх 9.
ТОВ "Парк Сервіс-7" діє на підставі Статуту (нова редакція затверджена рішенням зборів №29/07-25 від 29.07.2025), має в управлінні відповідно учасників товариства, діяльність забезпечується за рахунок вкладів учасників що утворюють статутний капітал. Управління товариством здійснюють загальні збори учасників.
ТОВ "Парк Сервіс-7" було укладено договори із власниками та/або орендарями нежитлових приміщень та/або гаражних боксів нежитлової споруди будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно, позивач є балансоутримувачем, надає послуги з обслуговування, утримання нежитлової споруди.
Зазначене вказує на те, що оцінка предмету спору у цій справі не має публічно-правового характеру, а відповідно цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Вирішення цієї справи адміністративним судом та визнання протиправним рішення відповідача з підстав не вчинення останнім дій відповідно до ст. 2, ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", враховуючи майнові права ТОВ "Парк Сервіс-7" на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 та майнові права заявлені на спірний об'єкт ОСОБА_1 , не є належним вирішенням спору із дотримання правил підсудності.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з вимог щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
З огляду на зазначене, суд уважає, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права на майно ТОВ "Парк Сервіс-7", його учасників, а не прав у сфері публічно-правових відносин.
Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що такий спір має приватноправовий характер, що унеможливлює його розгляд адміністративним судом.
Зважаючи на викладене, з огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, позов належить розгляду за правилами господарського судочинства.
Та обставина, що відповідачем у справі є Державний реєстратор, як суб'єкт владних повноважень, не змінює правової природи спірних правовідносин і не робить цей спір публічно-правовим.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand проти Австрії" зазначив, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У висновку, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що правовідносини є приватноправовими та не мають публічно-правового характеру, а тому зазначену справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суддя звертає увагу, що відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом із тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
З огляду на зазначене, суддя уважає, що у відкритті провадження у цій адміністративній справі необхідно відмовити.
Враховуючи норму пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" суд вважає необхідним повернути з бюджету на користь позивача сплачений судовий збір 3028,00 грн. (платіжна інструкція №353 від 19.12.2025) у повному його розмірі.
Керуючись статтею 7 Закону України "Про судовий збір", статтями 5, 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс -7" до Державного реєстратора - нотаріуса Стрельченко Олени Володимирівни, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення .
Повернути з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Сервіс-7" (ЄДРПОУ 34881773) сплачений судовий збір 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) згідно платіжної інструкції №353 від 19.12.2025.
Роз'яснити позивачу про право звернення з цим позовом до місцевого господарського суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Войтович І. І.