16 січня 2026 року м. Київ №320/5698/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначенні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю ОСОБА_2 відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі відповідно до пункту «а» частини першої ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошової допомоги в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі відповідно до пункту «а» частини першої ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі смерті військовослужбовця внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, є гарантованою державою соціальною виплатою, право на яку мають члени сім'ї померлого. Позивачка вказує, що всі передбачені законом умови для призначення такої допомоги у даному випадку наявні, а відсутність будь-якого рішення з боку відповідача свідчить про протиправну бездіяльність. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 продовжено Міністерству оборони України строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийнято відзив на позовну заяву у справі № 320/5698/24.
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти його задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що ОСОБА_2 помер до прийняття рішення комісією Міністерства оборони України про призначення одноразової грошової допомоги, що, на думку відповідача, унеможливлює її виплату. Також відповідач зазначає, що смерть настала через значний проміжок часу після звільнення ОСОБА_2 з військової служби, а тому підстави для призначення допомоги відсутні. Окремо відповідач вказує на дискреційний характер своїх повноважень та неможливість суду підміняти собою орган державної влади. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
У період з 10 травня 1986 року по 20 серпня 1986 року ОСОБА_2 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
21 жовтня 2022 року відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 764163 ОСОБА_2 встановлено інвалідність першої групи "Б" (пов'язане з виконанням обов'язків військової служби).
18 листопада 2022 року відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України встановлено, що захворювання ОСОБА_2 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
06 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату йому
одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю першої групи "Б" (захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби під час участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС).
22 лютого 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 скерував пакет документів ОСОБА_2 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для розгляду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
11 червня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 заявник помер та надав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 ) у зв'язку з цим, комплект документів для призначення одноразової грошової допомоги на розгляд Комісії не подавався та рішення, відповідно, не приймалось.
23 вересня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 в доповнення до раніше надісланого комплекту документів до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку з встановленням групи інвалідності, надіслано заяву позивачки щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю (смертю) чоловіка ОСОБА_2 в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2022.
Однак, на момент звернення до суду, рішення по суті поданих заяв відповідачем прийнято не було, письмову відповідь позивачка не отримала.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
Приписами ч.1 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Відповідно до ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмір одноразової грошової допомоги одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч.8 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Частиною 9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Виходячи із змісту зазначених правових приписів, одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Отже, допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 761/18099/15-а.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 761/18099/15-а вказав, що закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Отже, можна зробити висновок, що у такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертоної комісії МОЗ та МНС України №5283 від 16.06.2023 року, ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ?ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ?ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ З ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ ЧАЕС.
Отже, захворювання, яке стало причиною смерті, безпосередньо пов'язане з виконанням позивачем обов'язків військової служби.
Суд вважає помилковою позицію відповідача, що виплата одноразової допомоги може бути проведена тільки за умови, якщо померла особа мала статус військовослужбовець, оскільки смерть звільненого військовослужбовця настала 16.04.2023, більше ніж протягом року після звільнення, майже пройшло 25 років після звільнення.
Право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця не залежить від наявності у такої особи на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов'язане з наявністю медико-правового зв'язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби.
У даному випадку матеріалами справи підтверджується, що смерть ОСОБА_2 , безпосередньо пов'язана з захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби.
Отже, посилання відповідача на те, що чинним законодавством України передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця, а не осіб, звільнених зі служби, а тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги позивачці, як члену сім'ї, у разі загибелі (смерті) особи, відсутні та є необґрунтованими.
Крім того, посилання відповідача на норми цивільного законодавства щодо спадкування суд визнає такими, що не спростовують обґрунтованість позовних вимог, позаяк спірні правовідносини не є спадковими, а стосуються реалізації самостійного соціального права члена сім'ї померлого, передбаченого спеціальним законом.
Суд відхиляє доводи відповідача про подання позивачкою неповного пакета документів, оскільки такі твердження не ґрунтуються на встановлених обставинах та не підтверджені належними доказами.
При цьому суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів прийняття Міністерством оборони України будь-якого рішення за результатами розгляду поданих документів, у тому числі рішення про їх повноту чи неповноту.
За відсутності відповідного рішення та правової оцінки поданих документів твердження відповідача про неповний пакет документів є передчасними та не можуть вважатися належним обґрунтуванням правомірності оскаржуваних дій (бездіяльності).
Отже, отримавши заяву з додатками, відповідач, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги або відмови у її призначенні та виплаті.
У цих правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Відсутність належним чином оформленого рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги або нормативно-правової мотивованої відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При цьому протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
За таких обставин, коли заява позивачки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги по суті не розглядалася, позаяк відсутнє належним чином оформлене рішення про результат такого розгляду, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в не прийнятті рішення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошової допомоги в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі відповідно до пункту «а» частини першої ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає таке.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом четвертим частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивачки передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернулася позивачка, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як було вказано вище, Міністерство оборони України за результатами розгляду заяви позивачки не прийняла ані позитивного рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, ані рішення про відмову у призначенні та виплаті.
Отже, відповідач не досліджував заяву та додані до неї документи на предмет наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги або відмови у призначенні та виплаті, тобто не розглянув заяву по суті.
Таким чином, оскільки подана позивачкою зава не була розглянуто відповідачем по суті належним чином з прийняттям відповідного рішення, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивачки про зобов'язання відповідача вчинити дії, які не вчинені відповідачем, а саме: повторно розглянути заяву позивачки про призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі відповідно до пункту «а» частини першої ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується відомостям квитанції наявної в матеріалах справи.
Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог а також ту обставину, що вимоги позивача носять немайновий характер та не надається за можливе встановити розмір задоволених вимог до розміру судового збору, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нездійснення розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю ОСОБА_2 відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі відповідно до пункту «а» частини першої ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» по суті та не прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю ОСОБА_2 відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі відповідно до пункту «а» частини першої ст. 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» по суті та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з врахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3; місцезнаходження: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання : АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати, а саме судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.