16 січня 2026 рокуСправа №160/24361/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 щодо не вірного нарахування та не належної виплати грошей ОСОБА_2 при звільненні з лав Збройних Сил України 10.07.2025 року, а саме: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік; грошову компенсацію виплат з урахуванням індексації доходів за 2024, 2025 роки по дату звільнення; грошову компенсацію за час находження на лікуванні після тяжкого поранення відповідно по 100000 грн. щомісячно з 30 жовтня 2024 року по 22 січня 2025 року, з 28.04.2025 року по 19.05.25 року, з 26.05.2025 року по 10.06.2025 року, реабілітації після поранення відпустки в 30 календарних діб, а також другої відпустки по реабілітації після поранення в 30 календарних діб згідно Довідки військово-лікарської комісії № 2025-0610-1145-1158-0 від 10.06.2025 року та рапорту від 10.06.2025 року, ця відпустка безпідставно була замінена на 15 діб щорічної відпустки за 2025 рік; грошову компенсацію позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати нарахувати, ровести і доплатити по всім вказаним підставам у зв'язку з затримкою більше ніж на календарний місяць виплати доходів; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі до дня фактичної виплати.
- зобов'язати ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.
- зобов'язати ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму: індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 2024 року по час звільнення з Лав ЗСУ з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену раніше суму: грошову компенсацію за час находження на лікуванні після тяжкого поранення 30 жовтня 2024 року, відповідно по 100000 грн. щомісячно з 30 жовтня 2024 року по 22 січня 2025 року, з 28.04.2025 року по 19.05.25 року, з 26.05.2025 року по 10.06.2025 року. реабілітації після поранення відпустки в 30 календарних діб, а також другої відпустки по реабілітації після поранення в 30 календарних діб згідно Довідки військово-лікарської комісії № 2025-0610-1145-1158-0 від 10.06.2025 року та рапорту позивача від 10.06.2025 року;
- зобов'язати ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_2 недоплачену раніше суму: компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати на суму невиплаченої компенсації за час находження на лікуванні та відпустки після тяжкого поранення за весь час затримки виплат, а саме за період з 30 жовтня 2024 року по 22 січня 2025 року, з 28.04.2025 року по 19.05.25 року, з 26.05.2025 року по 10.06.2025 року, реабілітації після поранення відпустки в 30 календарних діб, а також другої відпустки по реабілітації після поранення в 30 календарних діб з 12.06.2025 року до дня фактичной виплати сум;
- зобов'язати ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_2 суму: стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі до дня фактичної виплати.
Разом з позовною заявою подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому позивач зазначив, що він відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.07.2025 за № 202 (по стройовій частині), та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 09 липня 2025 року № 280-РС, звільнено з лав Збройних Сил України за станом здоров'я у відставку, однак після звільнення з військової служби за станом здоров'я у позивача виникли об'єктивні обставини пов'язані з істотними перешкодами та труднощами, що унеможливили своєчасне звернення позивачем до суду у зв'язку з тривалим лікуванням від травм отриманих внаслідок участі в бойових діях з метою стримання збройної агресії Російської Федерації проти України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . 30.10.2024 під час виконання бойового завдання з захисту Батьківщини отримав травму та проходив тривалі лікування у стаціонарних лікарнях із подальшими відпустками за станом здоров'я. Проте, під час тривалого перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, відповідач нараховував та виплачував йому додаткову винагороду не у повному обсязі. Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати не в повному обсязі збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди є протиправними, та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою задоволено. Відкрито провадження в адміністративній справі №160/24361/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 16.01.2026.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України з 21.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 11.04.2025 №82/738, виданою військовою частиною НОМЕР_2 , матрос ОСОБА_1 дійсно у період з 01.10.2024 по 03.11.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Донецька область, Покровський район, Гродівська селищна територіальна громада, н.п. Миколаївка.
Згідно довідки про обставини травми від 07.11.2024 №41/19252, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матрос ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби в районі проведення бойових дій поблизу населеного пункту Миколаївка Покровського району Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу противником отримав поранення: ВТ. Множинні ВОСП лівої верхньої кінцівки. Компартмент синдром лівого передпліччя. ВУСП обох стегон, лівої щоки, губи, лівого вуха, лівої надключичної ділянки. Лівобічний пневмомторакс. Поранення трапилося під час виконання бойового завдання та обов'язків військової служби в угрупованні морської піхоти ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_4 », під час бойових дій з російськими збройними формуваннями в Донецькій області, пов'язаних із захистом Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України та не з вини військовослужбовця. Підстава: наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.11.2024 №3057.
Судом встановлено, що з 03.11.2024 по 06.11.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №19142.
З 07.11.2024 по 11.11.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №9244/1.
З 11.11.2024 по 13.12.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №8039.
Також, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 13.12.2024 по 22.01.2025, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №9005.
З 28.04.2025 по 19.05.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №2199.
З 25.01.2025 по 23.02.2025 позивач перебував у додатковій відпустці за станом здоров'я (30 календарних днів) згідно відпускного квитка від 24.01.2025 №506, виданого Військовою частиною НОМЕР_2 .
З 28.05.2025 по 11.06.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №1514.
Відповідно до довідки ВЛК від 10.06.2025 №2025-0610-1145-1158-0 поранення, отримане ОСОБА_1 , пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 75а графи II розкладу хвороб непридатний до військової служби.
З 14.06.2025 по 28.06.2025 позивач перебував у щорічній основній відпустці за 2025 рік (15 діб) згідно відпускного квитка від 13.06.2025 №2812, виданого Військовою частиною НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.07.2025 №202 матроса ОСОБА_1 , якого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 09.07.2025 №280-РС, звільнено з військової служби у відставку, вважати таким, що 10.07.2025 справи та посаду здав і вибув для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_3 . З 10.07.2025 виключити зі списків особового складу частини, зняти зі всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення - з 11.07.2025. Вказаним наказом наказано:
- виплатити грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період з 01 по 10 липня 2025 року;
- виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік;
- виплатити грошову компенсацію за 14 невикористаних дні додаткової відпустки;
- виплатити грошову компенсацію замість речового майна, яке підлягає видачі, в сумі 1943,13 грн.;
- виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби з 21.06.2024 по 10.07.2025, за 1 рік;
- право на додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року (зі змінами), не набув.
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 до командира Військової частини НОМЕР_2 з вимогою про надання належно завірених документів, а також про виплату недоплаченого грошового забезпечення при звільненні.
Матеріали справи не містять відповіді на вищевказану заяву.
Позивач вважає, що за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я, відповідач нараховував та виплачував додаткову винагороду не у повному обсязі, а у зменшеному розмірі, ніж це встановлено Постановою КМУ №168.
Таку бездіяльність відповідача щодо не вірного нарахування та виплати не в повному обсязі збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим звернувся за захистом порушеного права до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі -Закон №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За змістом статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, воєнний стан в країні неодноразово продовжувався.
26 липня 2023 року Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»№ 451/2023 воєнний стан на території України продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64Про введення воєнного стану в Україні та № 69«Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»(далі - Постанова №168).
Згідно із пунктом 1 Постанови № 168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках ПрограмиєПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІпорядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
За змістом пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 доведено до відома Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини, голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України/керівникам структурних-підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ, вимогу про те, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100000,00грн. або 30000,00грн. здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам військових частин (пункт 5). У період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмір 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (пункт 8).
23.06.2022 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 р. №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
За змістом пункту 7 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402(далі - довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
У довідці обов'язково зазначати: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн. за час цієї відпустки.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44внесено зміни до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та доповнено Порядок № 260 новим розділом. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Так, відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно із пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
З аналізу норм Постанови № 168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується у розмірі 100 000 гривень винагорода.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 30.10.2024 позивач під час мінометного обстрілу отримав поранення під час виконання обов'язків військової служби в районі проведення бойових дій поблизу населеного пункту Миколаївка Покровського району Донецької області, яка пов'язана з захистом Батьківщини, не перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 07.11.2024 № 41/19252, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 .
Також, судом встановлено, що в результаті отриманого поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я, а саме:
-з 07.11.2024 - 11.11.2024 - стаціонарне лікування;
-з 11.11.2024 - 13.12.2024 - стаціонарне лікування;
-з 13.12.2024 - 22.01.2025 - стаціонарне лікування;
-з 25.01.2025 - 23.02.2025 - додаткова відпустка;
-з 28.04.2025 - 19.05.2025 - стаціонарне лікування;
-з 28.05.2025 - 11.06.2025 - стаціонарне лікування.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн. винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці за станом здоров'я, у зв'язку з отриманням тяжкого поранення.
Однак, суд зауважує, що матеріали справи не містять довідок грошового забезпечення позивача за період військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , грошового атестату при звільненні зі служби, виписок з банківського рахунку позивача за спірні періоди для підтвердження здійсненого нарахування додаткової винагороди Військовою частиною НОМЕР_2 не у повному розмірі.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю доказів нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, зокрема, додаткової винагороди, за спірні періоди, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги та похідних від неї вимог.
Враховуючи, що позивач, звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16.01.2026.
Суддя О.В. Царікова